на карті України
УДК 908(477.64)
ББК 9я2(4Укр)
Упорядкування:
О. В. Макаренко
В. О. Погорелова
75 років на карті України/Уп.: О. В. Макаренко, В. О. Погорелова. — Х.: ФО-П Макаренко Олена
Володимирівна, 2014. — 184 с.
ISBN 978-966-2537-11-6
На відміну від попередній видань, присвячених ювілеям окремих областей України, в цій книзі зібрані відомості про три області нашої держа-
ви — Сумську, Кіровоградську та Запорізьку, утворені 10 січня 1939 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР.
При підготовці розділів про історію кожної області використані текстові матеріали з сайтів обласних державних адміністрацій Сумської,
Кіровоградської та Запорізької областей.
Редакція вдячна голові Запорізької обласної ради В. Межейко та Кіровоградської обласної ради М. Ковальчуку за надані матеріали, а також
усім, хто брав участь і допомагав у створенні цієї книги.
Ілюстрації та тексти надані учасниками проекту; фото — з відкритих джерел мережі Інтернет.
УДК 908(477.64)
ББК 9я2(4Укр)
ISBN 978-966-2537-11-6
© О. В. Макаренко, В. О. Погорелова, 2014
Сумська
область
75 років на карті України
4
Заселення території сучасної Сумщини розпочалося приблизно
15 тис. років тому. Починаючи з перших століть до н. е., вся терито-
рія сучасної Сумської області входила до складу земель, на яких проживали
ранні слов’янськi племена. В VII—X ст. територію сучасної Сумщини насе-
ляло слов’янське плем’я сіверян. Тривалий процес соцiально-економiчного
розвитку східних слов’ян зумовив формування феодальних відносин
й утворення однієї з наймогутніших держав свого часу — Київської Русі,
про велич i могутність якої Михайло Грушевський писав: «На кінець IX ст.
уже багато земель до Києва належало, київським князям дань давало —
не тільки українські, а й iншi, аж під теперiшнiй Петербург та Москву».
До Київської Русі входили i землі сучасної Сумщини. Розташований
на кордоні зі степом край, незважаючи на постiйнi напади кочiвникiв, був
порівняно густо заселений. На території області відомо понад 80 давньо-
руських городищ, поселень, могильників. Крім невеликих поселень, існува-
ли й великі міста, про які розповідають давньоруські літописи: Ромни, Вир,
В’яхань, Путивль, Попаш, Глухів, Зартий. Територія Сумщини була ареною
запеклих мiжкнязiвських війн, особливо в 40-х рр. XII ст. Використовую-
чи феодальні мiжусобицi, половці посилили натиск на руські землi. Цьо-
му краю, його людям, подвигам i славi, помилкам i поразкам присвячено
найвидатнішу пам’ятку Київської Русі — «Слово о полку Iгоревiм». На по-
чатку 20-х рр. ХIII ст. зі сходу насунули монголо-татарськi орди. Велич
i могутність змінилася занепадом i пригнобленням. В 50—60-х рр. XIV ст.
цей край входив до складу Великого князівства Литовського, Рiчi Поспо-
литої. Славу Київської Русі намагався відродити Богдан Хмельницький.
У роки Визвольної війни i до смерті гетьмана існувала українська держа-
ва, до складу якої входила i територія Сумщини, а саме: Глухiвщина, Коно-
топщина, Роменщина, Кролевеччина. Пiзнiше ці землi ввійшли до складу
Гетьманської України, а пiвденно-схiдна частина належала Слобожанщині.
Великими містами були Глухів, Кролевець, Конотоп, Ромни, Путивль, Суми.
Глухів — одне з найбільш древніх міст України, що веде свою історію
з 1152 р. Це колишня столиця Гетьманської України, резиденція гетьма-
нів І. Скоропадського, Д. Апостола, К. Розумовського, батьківщина видат-
них діячів світової й української музичної культури М. Березовського
й Д. Бортнянського. Саме в Глухові була відкрита перша в Україні музична
школа.
Путивль став колискою партизанського руху. Саме тут, у Спадщанському
лісі, під керівництвом Сидора Ковпака в період Великої Вітчизняної війни
формувалися перші партизанські загони. У північних районах області було
створено 35 таких загонів.
Довідка з історії Сумської області
5
Сумщина — батьківщина відомих дiячiв науки i культури: філософа
i критика М. О. Антоновича, філолога О. О. Потебні, астронома О. М. Савича,
поетів П. А. Грабовського та Я. I. Щоголева, історика О. М. Лазаревського,
педагога Т. Г. Лубенця, бiблiографа С. I. Пономарьова, живописця i педаго-
га М. I. Мурашка, художника Г. I. Нарбута і багатьох інших.
Найбільш цікавими об’єктами туризму є: пам’ятки архітектури XVII—
XIX ст. у місті Путивль, пам’ятка садово-паркового мистецтва і архітекту-
ри — парк і палац XIX ст. у селищі Кияниця; пам’ятки архітектури XVIII—
XX ст.; музеї: художній і декоративно-ужиткового мистецтва, будинок-
музей видатного письменника А. П. Чехова в м. Суми; пам’ятки архітектури
XVIII—XIX ст. у містах Ромни, Лебедин та Охтирка.
Сумська область створена 10 січня 1939 р. До неї ввійшли 12 районів
Харківської, 17 районів Чернiгiвської та 2 райони Полтавської областей.
Нині в її складі 18 районів, 15 міст, із них 7 — обласного значення, 20 се-
лищ міського типу, 384 сільради, 1466 сільських населених пунктів. Най-
більші міста — Суми, Конотоп, Шостка, Охтирка, Ромни.
Сумська область розташована на північному сході України. З півночі
на південь протяжність області 200 км, із заходу на схід — 170 км. На пів-
ночі та сході область межує з Брянською, Курською та Бєлгородською об-
ластями Російської Федерації. На півдні і південному сході область ме-
жує з Полтавською і Харківською, на заході — з Чернігівською областями
України. Відстань від міста Суми до столиці України — м. Києва залізницею
становить 350 км, шосейним шляхом — 359 км.
Населення — 1 млн 200 тис. чоловік.
Природно-заповiдний фонд області представлений унікальними та
найкраще збереженими природними територіями та об’єктами майже
всіх типів та категорій. В області існують: два національних природних
парка, природний заповідник, 10 заказників, 3 пам’ятки природи, 2 парки-
пам’ятки садово-паркового мистецтва, 1 дендрологічний парк загально-
державного значення; регіональний ландшафтний парк, 27 заповідних
урочищ, 89 заказників, 95 пам’ятків природи, 19 паркiв-пам’яток садово-
паркового мистецтва, 3 ботанічних сади та 3 дендрологічних парки місце-
вого значення.
6
М. СУМИ
Суми сьогодні — це сучасне місто з легким шармом ста-
ровини, що має значний економічний, науковий і культурний
потенціал. У ньому тісно переплелися славне історичне ми-
нуле і трудове сьогодення.
Суми є своєрідною архітектурною Меккою. Кількість архі-
тектурних пам’яток вражає. Цільним архітектурним пам’ят ни-
ком міста є його старовинні вулиці: Соборна, Воскресенська,
Петропавлівська, Троїцька. Кожна будівля тут має свою істо-
рію, що бере початок у далекому минулому.
Місто понад Пслом славиться й своїми церквами. Навіть наз-
вами вулиці завдячують старовинним храмам. Прямими, світли-
ми дорогами вели й ведуть вони сумчан до святих місць: Спасо-
Преображенського собору, Воскресенської, Іллінської, Троїцької
та інших церков.
Поштовхом до розвитку міста в другій половині ХІХ —
на по чатку ХХ століття стала діяльність династій цукрозавод-
чиків Харитоненків та купців Суханових. Завдячуючи їх щед-
ротам, у провінційному містечку з’явилися залізниця, ду ховна
семінарія, Кадетський корпус, театр, церкви, лікарні, гімназії,
навіть, бруківка на центральній вулиці — Соборній.
А сучасних рис місто набуло завдяки творчій насназі Михайла Лушпи, голови міськвиконкому, — неповторні будівлі обласного театру,
нау кової бібліотеки, фонтану «Садко», молодіжного центру, центрального ринку, нові вулиці й цілі житлові мікрорайони.
Каштани, липи, акації, троянди та тюльпани, тихоплинний Псел, мальовниче озеро Чеха… Все це — Суми, місто затишних парків та скве-
рів, яскравих квітників і фонтанів, зелених алей та улюблених місць відпочинку біля прохолоди води.
Нині в обласному центрі проживає 275 тис. мешканців, на промислових підприємствах працює близько 25 тис. чоловік. Найбільш роз-
винутими галузями є машинобудування, хімічна та харчова промисловість.
Місто Суми — один з культурних центрів України зі сталими традиціями та великою культурної спадщиною, багатою на визначні іме-
на. Тут жили та творили Сковорода і Волконський, Маковський і Трутовський, Петрашевич-Плещеєв і Короленко, Купрін і Олесь. На сцені
сучасного театру для дітей та юнацтва виступав російський письменник Фонвізін, на Луці, в садибі панів Линтварьових, гостював Чехов,
радував сумчан своєю майстерністю Щепкін.
Щороку на День Конституції місто і серця сумчан підкорюють духові військові оркестри з усієї України та сусідніх країн — місто гостин-
но прий має фестиваль духової музики «Сурми України». Це мистецьке свято стало своєрідною візиткою Сум.
У 2009 р. в місті відкрито одну з небагатьох в Україні муніципальну мистецьку галерею, яка знайомить відвідувачів з сучасним вітчизня-
ним мистецтвом — унікальними експозиціями, перфомансами та інсталяціями.
Музичні фестивалі «Бах-фест», «Джаз-фест», «Органум», «Булат» зробили місто відомим у багатьох куточках світу. Мистецька спільнота
ініціює проведення різноманітних акцій, творчих симпозіумів, пленерів, конкурсів.
А Міжвузівська бібліотека, побудована Українською академією банківської справи Національного банку України, стала своєрідним хра-
мом знань з неповторним архітектурним ансамблем і унікальними сучасними інформаційними ресурсами та технологіями. Це одне з най-
вагоміших надбань обласного центру за останні роки.
Та найбільша цінність міста — його мешканці: працьовиті, сильні, мужні, творчі. Вони вистояли лихоліття воєн і соціальних потрясінь,
їх ратним і трудовим подвигом звеличуються Суми ось вже понад три з половиною століття.
Лушпи гол
7
Подих історії
Глухів — одне з найдавніших міст в Україні, роз-
ташоване на півночі Сумщини, площею 20,1 км2 з на-
селенням понад 34 тис. осіб. Уперше Глухів згадується
в Іпатіївському літописі у 1152 р. Проте непрямі істо-
ричні джерела мають відомості про існування міста ще
в 992 р. Упродовж XVIII століття Глухів був столицею
гетьманської і Лівобережної України. Тут зародилися ви-
токи національного духовного хорового співу і традиції
меценатства, отримали творче натхнення видатні поети
і художники, народилися всесвітньо відомі композитори,
основоположники православної духовної музики Д. Борт-
нянський і М. Березовський, створений козацький літо-
пис XVII—XVIII століть, а українське відродження другої
половини XIX—початку XX століть представлене іменами
істориків Дорошенків, В. Романовського, Ф. Уманця, кіно-
режисера О. Довженка, засновника Україн ської академії
мистецтв Г. Нарбута, мистецтво знавця Ф. Ернста, прав-
ника М. Василенка, родиною українських промисловців
і меценатів Терещенків.
До цього часу Глухів зберіг архітектурно-містобудівну
спадщину доби Гетьманщини: понад 50 пам’яток нерухо-
мої культурної спадщини, неповторний історичний ланд-
шафт та цінну старовинну міську забудову. Враховуючи
архітектурну та історичну цінність стародавнього міста,
постановою Кабінету Міністрів України №80 від 8 лютого
1994 р. створено Державний історико-культурний заповідник у м. Глухів, а згідно з Указом Президента України №1027/2008 від 10 листопада
2008 р. він набув статус національного.
Історико-архітектурний ансамбль міста створюють: Миколаївська, Трьоханастасіївська, Спасо-Преображенська та Вознесенська церкви,
Київська брама, будівля другої Малоросійської Колегії. У місті встановлено низку пам’ятників, зокрема: композиторам Д. Бортнянському та
М. Березовському, загиблим солдатам у роки Великої Вітчизняної війни, створено «Алею Слави» на честь героїв Радянського Союзу.
У вирі сучасності
За останні роки в Глухові започатковано обласний фестиваль «Глухівські дзвони», викарбувані ювілейні срібні монети «Гетьманська сто-
лиця», «Родина Терещенків», відкрито пам’ятний знак «Глухів столичний», випущені дві фотокниги «Глухів. Погляд крізь століття» (2008 та
2012 рр.), створено перший в області музей археології. Унікальну експозицію пропонують відвідувачам міський краєзнавчий музей та музей
Двічі Героя Радянського Союзу Сидора Артемовича Ковпака Глухівського агротехнічного інституту СНАУ.
У місті працює Дослідна станція луб’яних культур Інституту сільського господарства Північного Сходу НААНУ. Також діє 142 малих підпри-
ємства, працюють 1759 приватних підприємців. Найбільш вагомий внесок в економічний розвиток міста роблять промислові підприємства: філія
науково-виробничої фірми «Модуль», державне підприємство «Глухівське лісове господарство», публічне акціонерне товариство «Глухівський хлі-
бокомбінат». За останні роки на території міста створені товариства з обмеженою відповідальністю «Глухівський елеватор» та «Лінен оф Десна».
Галузь освіти в місті об’єднує сім загальноосвітніх шкіл, Глухівський національний педагогічний університет імені О. П. Дов женка, Глухів-
ський агротехнічний інститут ім. С. А. Ковпака Сумського національного аграрного університету, медичне училище, професійно-педагогічний
коледж і вище професійне училище. Творчі здібності дітей допомагають розкривати в стінах школи мистецтв імені Д. Бортнянського та в центрі
дитячої та юнацької творчості.
Плідно працює літературно-мистецьке об’єднання «Звенигора». Завдяки активній творчій роботі його учасників з митцями ближнього за-
рубіжжя презентовано міжнародні альманахи «Славянские колокола», «Междуречье», літературно-мистецький альманах «Українська хвиля»,
книги «Сповідь про отчий край» та «Рани Афгану».
У Глухові активно розвивається фізкультурно-спортивна галузь. Вправність у спорті та високі досягнення глухівчан забезпечує робота
дитячо-юнацької спортивної школи. Місто часто стає ареною для змагань різного рівня, у т.ч. й міжнародних: різдвяного шахового фестивалю,
міжнародного волейбольного турніру серед ветеранів «Пам’яті Костянтина Реви»; тут проходять Всеукраїнські змагання з пауерліфтингу, чем-
піонат Європи з судномодельного спорту та ін. Здобули високу спортивну майстерність та прославили Глухів Сергій Сєднєв — переможець етапу
Кубку світу з біатлону, Андрій Кримов — чемпіон Європи, призер Чемпіонату світу з пауерліфтингу, Катерина Шведова — призер Чемпіонату
Європи з легкої атлетики серед ветеранів.
Досягати вищого
За сприяння народного депутата України, почесного громадянина міста Андрія Деркача, 20 липня 2011 р. постановою Кабінету Міністрів
України затверджена Державна цільова програма збереження культурної спадщини та розвитку туристичної інфраструктури міста Глухова Сум-
ської області на 2012—2016 рр.
У 2012 р. завдяки плідній сумісній праці громади міста у Всеукраїнському конкурсі «Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки
громадського порядку» Глухів посів призове ІІ місце у четвертій категорії населених пунктів України.
Оновленим крокує в третьому тисячолітті стародавній Глухів — місто великої історії, звитяжної праці та високого мистецтва.
БУРЛАКА ЮРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
Міський голова
М. ГЛУХІВ
8
Край славної історії
Майже в центрі Сумщини, за 100 кілометрів від обласного
центру, над стрімкими схилами тихоплинного Сейму, у надзвичай-
но гарному і мальовничому місці розташований Путивль — одне
з найдавніших міст України, центр Путивльського району Сумської
області. Площа району — 1,1 тис. км2, населення — 28,8 тис. осіб.
Населення міста Путивля — 16,2 тис. осіб.
Місцевість, у якій розташований Путивль, з найдавніших часів
була контактною зоною для численних культур і народів. За дани-
ми археологічних досліджень місто виникло у X столітті. Перша
письмова згадка про Путивль міститься в Іпатіївському літописі
під 1146 роком у зв’язку з міжусобицями новгород-сіверського
князя Святослава Ольговича та чернігівськими князями Ізяславом
і Володимиром Давидовичами. За часів Київської Русі місто віді-
гравало важливу роль у системі оборони південно-східних кордо-
нів держави від кочівників. З Путивлем пов’язаний відомий похід
на половців сіверських князів на чолі з князем Ігорем Святосла-
вичем у 1185 р., оспіваний у визначній пам’ятці давньоруської
літератури «Слові о полку Ігоревім».
З 1356 р. Путивль перебував у складі Великого князівства
Литовського. А 1500 р. місто увійшло до Московської держави.
У ХVІ—ХVІІ ст. Путивль стає важливим оборонним форпостом
на південних рубежах Московії. На початку XVII ст. Путивль опи-
нився у вирі подій «Смутного часу». Зокрема, у 1605 р. у місті
зна ходилась резиденція самозванця Лжедмитрія І. Зібравши нав-
коло Путивля сорокатисячне військо, він вирушив на Москву, де
на короткий час зміг зайняти царський престол. Через рік у Пу-
тивлі спалахнуло грандіозне народне повстання під проводом
Івана Болотникова. Звідси повстання поширилося по південній
окраїні Московської держави. Протягом 1606—1607 рр. місто
було політичним центром повстанців. У XVII ст. Путивль був цен-
тром міжнародної торгівлі. Через місто здійснювались торговельні зв’язки між Московією та Польсько-Литовською Річчю Посполитою, Туреччиною, Кримом, Молдовою,
Волощиною тощо.
Видатна роль Путивля у вітчизняній і світовій історії підтверджується тим, що місто свого часу відвідали такі історичні особи як Богдан Хмельницький, Іван Мазепа,
Петро І, а також високопоставлені церковні ієрархи: Єрусалимські патріархи Феофан (1620) та Паїсій (1649), Константинопольський патріарх Афанасій (1653), Антіо-
хійський патріарх Макарій (1654).
У 1839—1861 рр. в селі Волокитине, у маєтку місцевого поміщика А.М. Миклашевського, почав діяти збудований ним фарфоровий завод. Високохудожні вироби
цього підприємства і зараз зберігаються в багатьох музеях світу.
З Путивльщиною пов’язана діяльність видатного державного та військового діяча, гетьмана Української Держави Павла Скоропадського. У с. Кочерги Путивльського
району існувала економія Скоропадських. Зберігся будинок гетьмана у с. Сафонівка. Помітний слід в історії краю залишили князі Барятинські, графи Головіни, Львови
і Толсті, а також дворяни Муравйови-Апостоли та Терещенки, яким на Путивльщині належали значні земельні володіння.
За часів Другої світової війни на Путивльщині почало бойову діяльність з’єднання партизанських загонів Сумщини під командуванням С. А. Ковпака і С. В. Руднє-
ва. Партизани пройшли з боями через всю територію України — від Путивля до Карпат, а потім у складі Першої Української партизанської дивізії здійснили не менш
героїчний рейд на Сан і Віслу.
Гармонія історії та сучасності
Сучасний Путивль — одне з найбільш привабливих міст Сумщини, місто великої історії та високої культури, овіяне славою і легендами. Щороку сюди приїздять
десятки тисяч туристів, екскурсантів, щоб не тільки відпочити, а й збагатитися духовно.
Про славне минуле стародавнього Путивля та путивльської землі розповідають численні пам’ятки історії та культури. У 1986 р. на базі комплексу пам’яток міста
створено Державний історико-культурний заповідник. До його складу входять пам’ятка археології Городок, Молченський монастир, Спасо-Преображенський собор,
краєзнавчий музей, меморіальний комплекс «Спадщанський ліс» з Музеєм партизанської слави, Музеєм зброї і військової техніки та іншими пам’ятками. Спадщанський
ліс — не тільки історичне місце, колиска партизанського руху, а й унікальний об’єкт природи, що знаходиться під охороною держави.
З кожним роком історико-культурна спадщина Путивльщини все більше використовується для туристичних цілей і з метою патріотичного виховання. Збільшується
потік туристів з інших областей України. Також зростає інтерес до культурної спадщини краю у ближньому і далекому зарубіжжі. З метою приваблення туристів, онов-
люються експозиції місцевих музеїв, запроваджуються нові туристичні маршрути, на належному рівні підтримується стан пам’яток історії, архітектури, культури.
Путивль відомий також своїми закладами освіти: двома загальноосвітніми школами, загальноосвітньою школою-інтернатом, навчально-виховним об’єднанням,
педагогічним коледжем, аграрним коледжем Сумського НАУ, професійно-технічним ліцеєм. Педагогічний та аграрний коледжі — одні з найстаріших освітніх закладів
України з багатою історією та високим рівнем підготовки спеціалістів. Творчий розвиток підростаючого покоління забезпечує Центр позашкільної роботи.
Путивльщина є аграрним регіоном, то ж значний вплив на економіку району мають сільськогосподарські підприємства. Економічний розвиток забезпечують
суб’єкти різних форм власності, серед яких 1082 фізичні особи-підприємця, 52 суб’єкти малого і 29 суб’єктів середнього підприємництва, 4 підприємства промисловос-
ті, торгівельні установи.
Наші досягнення — крок у майбутнє
Путивляни-спортсмени достойно представляють своє місто, область та країну на міжнародній спортивній арені. У 2012 р. на чемпіонаті Європи з панкратіону
в м. Брюссель (Бельгія) путивлянин — майстер спорту Олександр Стрельников отримав срібну та бронзову медалі, на чемпіонаті світу в м. Краків (Польща) — срібну.
У 2013 р. на Міжнародній Студентській Універсіаді в м. Казань (Російська Федерація) Костянтин Тарасов зайняв ІІІ місце з греко-римської боротьби. Цього ж року Ірина
Венедиктова в м. Спліт (Хорватія) на чемпіонаті світу з панкратіону отримала дві срібні медалі і одну бронзову.
Очевидно, що в перспективі туризм повинен стати однією з найважливіших галузей народного господарства Путивльщини. Туристична галузь Путивльщини є по-
тужним інструментом для залучення інвестицій. За останні роки в економіку району інвестовано 146 млн 410 тис. грн, з яких 37 млн 437 тис. грн — державні кошти
на ремонт і реконструкцію об’єктів, пов’язаних з історією підпільно-партизанського руху на Сумщині, реконструкцію туристичних об’єктів та ремонт доріг.
Стало доброю традицією проводити на Путивльській землі фестивалі, творчі зустрічі, пленери. Любителі відпочинку на природі мають змогу чудово провести час
на мальовничих берегах Сейму. Сьогодні стародавнє місто живе сучасним життям і радо запрошує гостей до свого історичного минулого.
КОСОВЬСКИЙ АНАТОЛІЙ ІВАНОВИЧ
Голова Путивльської районної державної адміністрації
М. ПУТИВЛЬ
І ПУТИВЛЬСЬКИЙ РАЙОН
9
Історія Шостки налічує 274 роки. За цей час невеличкий посад розміром з квадратну версту розвинувся в перспективний адміністративно-
економічний і культурний центр Північно-Східного регіону України.
Шостка — унікальне місто з великим науково-технічним та трудовим потенціалами. Наявність в місті підприємств оборонної та хімічної
промисловості, їх унікальні технології, вимагали від кадрів надвисокої кваліфікації. Саме тому протягом багатьох десятиріч підприємства
міста комплектувались фахівцями з потужних наукових центрів царської Росії та Радянського Союзу.
Зараз місто тримає твердий курс на подальший розвиток. Шосткинськими підприємствами та представниками бізнесу налагоджені щіль-
ні ділові зв’язки з партнерами з країн ближнього і далекого зарубіжжя. Це сприяє впровадженню новітніх технологій, обміну досвідом.
На даний час основою економіки Шостки є казенний завод «Імпульс», КП ШКЗ «Зірка», ПАТ «Бель Шостка Україна», ТОВ «НПП Техноло-
гія», ВАТ «Шосткинський завод хімреактивів», ПАТ «Шосткинський хлібокомбінат», ПП «Катунь», ТОВ «Фармхім», ТОВ «Зодіак» та інші.
Шосткинські підприємства виготовляють різні види продукції: засоби ініціювання вибуху, набої, феєрверкові вироби, автохімію, над-
міцні ріжучі інструменти, технологічне обладнання, поліграфічні фарби, піноскло, сучасні меблі, тверді сири тощо.
Згідно з Державною цільовою програмою розвитку індустріального (промислового) парку «Свема» в м. Шостці, затвердженою Кабіне-
том Міністрів України у 2011 році, в місті реалізується амбітний проект — «Індустріальний парк «Свема». Робота Шосткинського індустрі-
ального парку будується за принципом «Потрійної спіралі». Суть цієї моделі зводиться до ефективної взаємодії науки, бізнесу і влади. Влада
створює необхідні організаційно-правові умови функціонування індустріального парку, наука забезпечує розробку, апробацію та передачу
інноваційних технологій у виробництво, бізнес займається практичним впровадженням інноваційних технологій — виробляє, рекламує, по-
стачає на ринок, організовує збут і продає готову продукцію. В індустріальному парку створено бізнес-інкубатор, відкрита електронна біб-
ліотека. Завдяки цьому шосткинські студенти сьогодні мають змогу цікаво та плодотворно навчатися, займатися науковими розробками.
Одним з головних пріоритетів у роботі міського голови, міської ради та її виконавчих органів є соціально-економічний розвиток.
В місті діють Шосткинський інститут, філія Сумського національного аграрного університету, хіміко-технологічний коледж ім. І. М. Коже-
дуба, 3 професійно-технічних навчальних заклади, медичне училище, 16 загальноосвітніх шкіл, 13 дошкільних навчальних закладів. Всі
нав чальні заклади міста комп’ютеризовані, підключені до мережі Інтернет. За підсумками шкільних олімпіад шосткинці в Сумській області
завжди в числі перших. Велика увага приділяється розвитку інформаційних технологій — третій рік поспіль в місті проходить «Конкурс ін-
формаційних технологій» серед учнівської молоді. Успішно працює Мала академія наук.
Шостка відома своїми культурними традиціями. Щороку в місті проводиться міжнародний фестиваль хореографії «Поліські візерунки»,
фестиваль камерної та класичної музики «Поліська рапсодія», конкурс великодніх писанок «Писанковий розмай». Шосткинці по праву
пишаються художніми колективами «Джерельце», «Жайвір», «Шарм», «Сюрприз», «Любисток», «Мікс», «Едем», «Lets go».
Міський краєзнавчий музей цікавий своїми експозиціями з історії міста. Особливе місце займає відділ, присвячений тричі Герою Радян-
ського Союзу Івану Микитовичу Кожедубу. Традиційно у виставковій залі музею щомісяця влаштовуються тематичні та художні виставки, на
яких демонструють свої роботи художники, майстри декоративно-ужиткового мистецтва, різноманітні творчі об’єднання.
Велика увага приділяється розвитку спорту. В місті діють 4 дитячо-юнацькі спортивні школи, міський центр фізичного здоров’я населен-
ня «Спорт для всіх», КЗ «Шосткинський міський оздоровчий центр». В 2013 р. відкрито відділення футбольного обласного центру «Барса».
Лікарняні заклади міста обладнані всією необхідною апаратурою. В Шостці працює сучасний діагностичний центр.
Свої відділення або філії тут мають 10 банків. Функціонує регіональний митний пост.
Інформаційний простір міста представлений 5 газетами, 2 телерадіокомпаніями, міськими інтернет-газетами, сайтами окремих підпри-
ємств, установ та закладів міста.
Шостка — місто обласного значення.
Розташоване за 200 км від обласного центру м. Суми.
Найближча залізнична станція — Шостка.
Площа населеного пункту — 4368, 8 га.
Населення — 79 тис. чоловік.
День міста — 3 вересня.
Міста-побратими: Желєзногорськ (Росія), Оряхово (Болгарія), Жодіно (Білорусь), Слубіце (Польща).
Сучасний герб Шостки затверджено рішенням міської ради від 19 червня 1996 року.
Міський голова: Нога Микола Петрович, обраний міським головою в 2001 році,
переобраний на цю посаду громадою Шостки в 2006 та 2010 роках.
М. ШОСТКА
1/ Центр міста
2/ Новий корпус Шосткинського
інституту СумДУ
3/ Свято в місті
1
2 3
10
ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ
Білопільська земля — самобутня і неповторна, щедра
на працьовитих та творчих людей, серед яких чимало імен сві-
тового рівня.
Унікальні природні ландшафти в поєднанні з винятково
багатою історією створюють прекрасні умови для розвитку
туризму. Місто Білопілля внесене до переліку історичних міст
України, а сам край має значний промисловий потенціал, цікаву
історико-культурну спадщину, спортивні традиції.
Білопільський район розташований у центральній частині
Сумської області. Межує з Буринським, Лебединським, Недри-
гайлівським, Путивльським, Сумським та Глушковським райо-
ном Курської області (Російська Федерація). Площа району —
1,5 тис. км2. Населення — понад 55 тис. жителів.
Білопілля — місто районного підпорядкування, центр райо-
ну, розташованого в лісостеповій зоні, в центральній частині
Сумської області на відстані 45 км автошляхом і 49 км залізни-
цею від облас ного центру.
Білопільщина — мальовничий куточок Сумщини з 900-літ-
ньою історією. Річківська криниця, природний заповідник
«Верхосульський», Шкуратівський дендропарк, парк у селі
Куя нівка — визначні природні пам’ятки краю. Переважна біль-
шість пам’яток історії присвячена Великій Вітчизняній війні.
Серед них меморіали загиблим воїнам та пам’ятний знак Двічі
Герою Радянського Союзу С. С. Супруну. З історією краю тіс-
но переплітаються постаті родин Терещенків та Харитоненків.
Унікальними архітектурними пам’ятками є старовинні храми.
Білопільська земля є батьківщиною й видатних постатей:
Олександра Олеся (О. І. Кандиби), А. С. Макаренка, О. К. Бу-
латовича, Д. О. Хілкова, М. О. Антоновича, Д. С. Антоновича-
Будько, Т. В. Левицької, Ю. Й. Назаренка, І. П. Головченка,
О. В. Вертіля, Ю. Г. Білонога.
ЕКОНОМІКА РАЙОНУ
На території району працюють промислові підприємст ва:
ТОВ Білопільський машзавод» — спеціалізується на вироб-
ництві машин та обладнання для харчової промисловості,
ТОВ «Ворожба» — м’ясної продуції та ковбасних виробів. Ко-
лійний ремонтно-механічний завод спеціалізується на ремон-
тах колійної техніки для Південної залізниці.
У районі працюють 4 будівельні організації: ВАТ «Біло-
пільська СПМК-10», ПП «Білопільський рембудмонтаж», філія
«Білопільський райавтодор», ПП «Бондаренко».
Значну роль у розвитку економіки району відіграють
суб’єкти підприємницької діяльності. Мале підприємництво
налічує майже 1500 фізичних осіб підприємців, 75 малих під-
приємств та 38 фермерських господарств.
Основна галузь виробництва району — сільське господарство. Площа сільськогосподарських угідь складає понад 120 тис. га, в тому
числі ріллі — 99,7 тис. га.
Сільськогосподарські підприємства та фермерські господарства спеціалізуються на вирощуванні зернових та зернобобових культур,
свиней та птиці.
ГУМАНІТАРНА СФЕРА
У районі функціонують 32 загальноосвітні, 12 дошкільних навчальних закладів, 2 позашкільні установи, ПТНЗ «Білопільське вище про-
фесійне училище», заміський оздоровчий табір «Дружба».
У районі працюють 111 спортивних споруд: стадіон ім. Ю. Білонога, 21 спортивна зала, 15 приміщень для фізкультурно-оздоровчих
занять, 20 футбольних полів, тенісний корт та 54 спортивні майданчики, два з яких мають синтетичне покриття. У 2013 р. відкрито у ДЮСШ
ім. Ю. Білонога відділення з футболу футбольного центру «Барса».
Функціонують 79 культурно-освітніх закладів. Започатковані фестивалі «Білопільські візерунки», «Коли співають діти», «Первоцвіт»,
«Таланти твої, Білопільщино», «Веселі музики». Окрасою мистецького сьогодення є 14 народних колективів, розвиваються художні про-
мисли та ремесла.
Інформаційне обслуговування населення здійснюють 37 бібліотек. Працює Білопільська дитяча музична школа, що включає в себе
5 філій. Діють краєзнавчий і музеї О. Олеся та А. Макаренка.
БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОН
КУБРАК
ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ
Голова Білопільської
районної ради
Народився 6 вересня 1950 р.
в Липовій Долині на Сумщині.
У 1969 р. закінчив Лебединське
медичне училище.
З 1969 по 1972 рр. служив
у військово-морському флоті
в м. Севастополь на крейсері
«Слава». Перебував на Чорному,
Егейському, Мармуровому
та Середземному морях.
Закінчив природничий факультет
Полтавського педагогічного
інституту та отримав фах учителя
біології. Працював вихователем,
вчителем, інспектором шкіл
відділу освіти Лебединського
райвиконкому, директором шкіл №1
та №7 м. Лебедин.
Закінчив Українську Академію
державного управління. Останні
10 років працював начальником
відділу освіти Лебединського
міськвиконкому.
З травня по листопад 2010 р.
очолював Білопільську районну
державну адміністрацію.
З 2010 р. обраний головою
Білопільської районної ради.
ГЕДЕРИМ ЮРІЙ ЮРІЙОВИЧ
Голова Білопільської районної
державної адміністрації
Народився 29 липня 1977 р. в місті
Білопіллі Білопільського району
Сумської області. У 2000 р. закінчив
Сумський державний аграрний
університет за спеціальністю
«ветеринарна медицина»,
кваліфікація — лікар ветеринарної
медицини.
Працював директором Білопільського
районного центру соціальних служб
для молоді, начальником відділу
внутрішньої політики апарату
Білопільської районної державної
адміністрації, заступником голови
райдержадміністрації, начальником
управління сільського господарства
і продовольства Білопільської
районної державної адміністрації,
начальником управління
агропромислового розвитку, першим
заступником голови Білопільської
районної державної адміністрації.
З липня 2013 р. і по теперішній
час очолює Білопільську районну
державну адміністрацію.
11
ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ
Заснований 10.01.1939 року. До адміністративного скла-
ду району входять 63 населених пункти, які підпорядковані
одній міській, одній селищній та 16 сільським радам. Насе-
лення району — понад 17 тис. жителів. Загальна площа —
1123 км2.
Район розташований у північній частині області та відно-
ситься до Поліської зони. З півночі і сходу він межує з Брян-
ською областю Росії, на заході — Чернігівською областю
України, на півдні — Ямпільським та Шосткинським районами
Сумської області. Землі водного фонду в районі складають
1,3 тис. га, з них під ставками — 469 га, лісами — 37,1 тис. га.
Середино-Будський район цікавий дослідникам традицій-
ної культурної спадщини. Унікальні куточки поліської культу-
ри є об’єктом дослідницької роботи експедицій Московського
та Санкт-Петербурзького університетів культури. Студенти
ретельно вивчають місцевий фольклор, записують старовин-
ні російські пісні сіл Кривоносівка, Боровичі, Рудня, Уралово,
поповнюють фонотеку районного будинку культури своїми
матеріалами («Песни Сиверской земли»), зберігаючи дружні
міжкультурні зв’язки.
Указом Президента України від 23 лютого в 1999 р. ство-
рено Деснянсько-Старогутський національний природний
парк (другий в зоні Полісся), загальною площею 16215,1 га.
Головною метою створення парку є охорона, збереження,
раціональне господарське і рекреаційне використання при-
родних ресурсів Старогутського лісового масиву, який є пів-
денним відрогом Брянських лісів Росії, а також природних
комплексів р. Десна в межах Середино-Будського району. Ці
природні комплекси є унікальними для лівобережного По-
лісся і мають велике природоохоронне, наукове, естетичне, освітнє та рекреаційне значення. Рек-
реаційний потенціал території парку величезний завдяки збереженій поймі р. Десна, яка багата
на рибу, і краса якої наближена до первісного вигляду; та Старогутського лісового масиву, який
багатий на гриби, ягоди, такі як: чорниця, журавлина, брусниця. Славна земля Серединобудщини
виростила сім Героїв Радянського Союзу, п’ять Героїв Соціалістичної Праці.
ПРОМИСЛОВІСТЬ
На території району працюють такі промислові підприємства, як Державне підприємство «Середино-Будське лісове господарство»,
Дочірні підприємства «Середино-Будський агролісгосп», «Росинка +» та Зноб-Новгородський хлібохарчопром.
СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО
Основна галузь виробництва району — сільське господарство. Загальна площа сільгоспугідь складає 67300 гектар.
ОСВІТА
В районі функціонують 3 загальноосвітні школи І—ІІІ ступенів, 3 дошкільні навчальні заклади та 15 навчально-виховних комплексів.
МЕДИЦИНА
Медична галузь району представлена Середино-Будською центральною районною лікарнею, Зноб-Новгородською селищною лікар-
нею, Пигарівською амбулаторією загальної практики сімейної медицини, Старогутською сільською лікарською амбулаторією, Хильчан-
ською сільською лікарською амбулаторією, 6 ФАПами та 17 ФП.
КУЛЬТУРА
У Середино-Будському районі працюють 53 заклади культури, а саме: 27 клубних, 25 бібліотечних установ, дитяча школа мистецтв
з двома філіями в смт Зноб–Новгородське та с. Чернацьке.
На території району нараховується 97 пам’ятників історії (18 меморіальних комплексів, 18 стел (місця спаленого села), 38 братських
поховань, 7 індивідуальних могил, 16 пам’ятних знаків на місці значних подій). Більшість з них — пам’ятки воєнної історії, які охоп-
люють період Великої Вітчизняної війни 1941—1945 рр.
Функціонують 11 аматорських художніх колективів, з яких 3 мають почесні звання «Народний» та «Зразковий», це такі колективи,
як: «Деснянка» Очкинського СБК, «Вербиченька» Зноб-Новгородського СБК та «Поліські зорі» РБК.
Життєдіяльність Середино-Будського району відображається у районній газеті «Знамя труда» Середино-Будської районної ради
та райдержадміністрації.
ШИНКО
ВАЛЕРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
Голова Середино-Будської
районної ради
Народився 24 серпня 1954 р.
в с. Хильчичі Сумської області.
У 1984 р. закінчив Сумський філіал
Харківського сільськогосподарського
інституту ім. В. В. Докучаєва
за спеціальністю «економіка і органі-
зація сільського господарства».
З 1977 р. постійно обирався депутатом
Середино-Будської районної ради.
З 2010 р. обраний головою Середино-
Будської районної ради, очолює
Середино-Будську районну організацію
Партії регіонів.
ГЕН ГРИГОРІЙ АНТОНОВИЧ
Голова Середино-Будської
районної державної
адміністрації
Народився 21 лютого 1951 р.
в с. Пигарівка Сумської області.
У 1984 р. закінчив Харківський інститут
механізації та електрифікації сільського
господарства, інженер-механік.
З 1990 р. постійно обирався депутатом
Середино-Будської районної ради.
З 1998 по 2005 рр. був призначений
головою Середино-Будської районної
державної адміністрації . З 2005
по 2010 рр. був обраний головою
Середино-Будської районної ради.
З 2010 р. по теперішній час очолює
Середино-Будську районну державну
адміністрацію.
У 2009 р. нагороджений орденом
«За заслуги» ІІІ ступеня, в 2010 р. —
нагрудним знаком «За сумлінну працю».
СЕРЕДИНО-БУДСЬКИЙ РАЙОН
12
Шановні читачі!
Щиро вітаю вас з 75-річчям заснування Сумської області!
Наша земля відома своїми героями, які здійснили подвиги в боях з фашистськими загарбниками в роки Великої Вітчизняної
війни. Крім того, Сумщина виховала багатьох видатних діячів культури, спортсменів, меценатів, вчених та політиків.
Наша область — скарбниця історико-культурних пам’яток, і ми пишаємось її славетною історією.
Жителі Сумщини продовжують розвивати й розбудовувати свій рідний край, вписуючи в його історію свої яскраві
сторінки.
На сьогоднішній день область перетворюється на сучасний економічно конкурентоспроможний регіон, має високий рівень
освіти та охорони здоров’я, вносить свій вагомий вклад в розвиток нашої держави.
Загальними зусиллями — судової, законодавчої та виконавчої гілок влади забезпечується становлення незалежної судової
влади в регіоні, що сприяє розв’язанню головних завдань, направлених на забезпечення належного захисту конституційних
прав і свобод людини і громадянина, інтересів суспільства і держави.
Я впевнений, що наші земляки будуть і надалі служити інтересам України, з честю примножувати славні традиції в ім’я
процвітання нашої країни.
Від імені працівників територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області хочу поба-
жати рідній Сумщині та її жителям нових здобутків, добробуту, плідної праці та щедрої долі.
З повагою,
Начальник територіального управління
Державної судової адміністрації
України в Сумській області,
заслужений юрист України В. О. Кібець
13
Указом Президента України від 29 серпня 2002 р. створена Державна судова адміністрація України як
центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом.
На даний час відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ДСА України та її територі-
альні підрозділи відносяться до судової гілки влади.
На територіальне управління покладаються надважливі функції — від організаційного забезпечен-
ня діяльності судів до участі у роботі з удосконалення законодавства та розробки проектів нормативно-
правових актів.
Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області наполегливо й ці-
леспрямовано працює над вирішенням комплексу питань щодо забезпечення належних умов роботи судів —
забезпечення їх приміщеннями; поточного та
капітального ремонту; технічного укріплення
та охорони; укомплектування комп’ютерною
технікою; створення відповідних матеріально-
технічних умов для навчання, підготовки та пе-
репідготовки суддів та працівників апарату су-
дів.
Проте у подальших планах адміністрації
не лише робота над цими проблемами, а й мо-
дернізація судової системи, приведення її до
європейського рівня.
Правосуддя — це основа виконання діючого
законодавства на принципах справедливості,
нормального функціонування будь-якої дер-
жави. Саме тому верховенство права, захист
економічних свобод, дотримання європейських
принципів покладені в основу судової рефор-
ми, що відбувається в Україні.
КІБЕЦЬ ВІКТОР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
начальник територіального управління Державної
судової адміністрації України в Сумській області,
заслужений юрист України
Народився 1 травня 1968 р. в м. Веймар Німецької демократичної республіки.
В 1993 р. закінчив Київський інститут інженерів цивільної авіації за спеціаль-
ністю «технічна експлуатація авіаційного обладнання»; в 1999 р. закінчив
Націо нальну академію внутрішніх справ за спеціальністю «правознавство»
та здобув кваліфікацію юриста.
З 1994 р. працював на посаді начальника відділення ДСБЕЗ Роменського МРВ
УМВС України в Сумській області, в цьому ж році був призначений на посаду пер-
шого заступника начальника МДПІ – начальника відділу податкової міліції Сум-
ської МДПІ. З квітня 2002 р. по листопад 2010 р. працював на посаді першого
заступника начальника управління податкової міліції ДПА в Сумській області.
З 2011 р. працює на посаді начальника територіального управління Державної
судової адміністрації України в Сумській області.
В 2012 р. присвоєне звання «Заслужений юрист України».
У П У ї і 2
ТЕРИТОРІАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СУДОВОЇ
АДМІНІСТРАЦІЇ УКРАЇНИ В СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ
40002, м. Суми, вул. Перемоги, 4,
тел.: (0542) 62-46-43, e-mail: inbox@su.court.gov.ua
Колектив Територіального управління Державної судової адміністрації
України в Сумській області
14
«ЗАХИСТ ЛЮДЕЙ ПРАЦІ — НАШЕ ГОЛОВНЕ ЗАВДАННЯ»
Цим принципом у своїй роботі керується начальник інспекції і саме на такий підхід до роботи спрямовує весь колек-
тив С. І. Дворник.
На Територіальну державну інспекцію праці в Сумській області як територіальний орган Державної інспекції України
з питань праці покладено важливі і відповідальні завдання. Згідно з наданими повноваженнями ця структура забез-
печує за територіальним принципом захист прав найманих працівників шляхом державного нагляду за додержанням
законодавства про працю, що здійснюється проведенням перевірок підконтрольних суб’єктів.
Для забезпечення трудових прав громадян, гарантованих ст. 43 Конституції України, на державному рівні постійно
ухвалюються дієві заходи щодо поліпшення ситуації у сфері захисту соціальних прав громадян з одно часним визначенням
того факту, що інспекція праці — необ-
хідний інститут соціальної політики.
Сьогодні перед державною інспек-
цією ставляться серйозні питання щодо
спільного з іншими контролюючими
органами подолання таких явищ, як за-
боргованість із заробітної плати, випла-
та її в «конвертах». Інспекція в даному
питанні зайняла жорстку позицію щодо
застосування заходів впливу до поруш-
ників трудового законодавства та від-
шкодування незаконно невиплачених
коштів. Захист людей праці, соціальна
справедливість і утвердження верхо-
венства закону у соціальній сфері —
ось завдання, над якими ми працювали
і будемо працювати, — стверджує ке-
рівник, С. І. Дворник.
ДВОРНИК СЕРГІЙ ІВАНОВИЧ
Начальник Територіальної державної інспекції
з питань праці у Сумській області
Народився 17 січня 1967 року в с. Мерки Недригайлівського району Сумської області.
У 1989 р. закінчив Сумський державний педагогічний інститут ім. А. С. Макаренка за спе-
ціальністю «Історія і педагогіка», у 1998 р. — Національну юридичну академію України
ім. Я. Мудрого за спеціальністю «Правознавство».
Має досвід комсомольської роботи, також працював вчителем, заступником голови викон-
кому Ворожбянської міської ради Білопільського району.
У 1994 р. обраний головою Ворожбянської міської ради.
З 1998 по 2000 рр. Сергій Іванович очолював податкову інспекцію в Білопільському районі.
З 2000 р. працює у сфері банківського бізнесу, керує відділеннями банків у Білопіллі.
Має наукову ступінь доктора філософії в галузі права — в 2004 р. захистив дисертацію.
З 2004 р. по сьогоднішній день є депутатом Білопільської районної ради, яку очолював про-
тягом 2006—2008 рр., 2010 р. Упродовж 2008—2010 рр. — голова Білопільської районної
державної адміністрації. З 12 квітня 2011 р. призначений на посаду начальника Терито-
ріальної державної інспекції з питань праці у Сумській області.
ДЕРЖАВНА ІНСПЕКЦІЯ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ПРАЦІ
ТЕРИТОРІАЛЬНА ДЕРЖАВНА ІНСПЕКЦІЯ З ПИТАНЬ ПРАЦІ
У СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ
40009, м. Суми, вул. Академічна, 29,
тел./факс: (0542) 78-12-54, 61-20-59, e-mail: tdipsumy@sm.ukrtel.net
15
«МЕДИЦИНА ЛІКУЄ ЛЮДЕЙ, А ВЕТЕРИНАРІЯ ОБЕРІГАЄ ЛЮДСТВО»
Державна ветеринарна служба Сумської області складається з 24 управлінь ветеринарної медицини в містах та райо нах, 24 дер-
жавних лікарень, 78 дільничних лікарень, 35 дільниць, 14 лабораторій ветеринарної медицини, 24 лабораторій ветеринарно-санітарної
експертизи, де працюють 1044 фахівці.
Державна ветеринарна служба Сумської області входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної
політики у галузі ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, державного нагляду (контролю) за племінною справою
у тваринництві.
Основними завданнями Державної ветеринарної служби Сумської області є:
· реалізація державної політики у галузі ветеринарної медицини, охорона території області від занесення збудників особливо не-
безпечних хвороб;
· сприяння розвитку галузі тваринництва в сільській місцевості незалежно від форм власності, шляхом створення сервісних
пунктів державної, а також і приватної служби ветеринарної медицини на селі з надання лікувально-профілактичної та медично-
консультативної допомоги;
· проведення державного ветеринарно-санітарного
контролю та нагляду за здоров’ям тварин, безпечністю та
якістю харчових, неїстівних продуктів тваринного поход-
ження, кормів та інших товарів, а також в процесі вироб-
ництва продуктів тваринного та рослинного походження;
· сприяння упровадженню системи ідентифікації тва-
рин;
· розроблення, затвердження та здійснення в межах сво-
їх повноважень санітарних, ветеринарно-санітарних та фіто-
санітарних заходів;
· участь у проведенні науково-технічної та інноваційної
політики, впровадженні у виробництво науково-технічних
досягнень та передового досвіду з питань ветеринарної ме-
дицини.
Завдяки цілеспрямованій організації та здійсненню
контролю і нагляду за виконанням ветеринарно-санітарних
заходів щодо профілактики, локалізації та ліквідації цих
хвороб, в Сумській області стабільна епізоотична ситуація
щодо карантинних хвороб, зокрема африканської чуми сви-
ней та ящуру, незважаючи на те, що прикордонна Російська
Федерація неблагополучна на ці хвороби.
ЛУЗАН МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ
Начальник Головного управління ветеринарної
медицини в Сумській області
Народився 2 січня 1959 р. в селі Коров’яківка Курської області.
В 1982 р. закінчив Курський сільськогосподарський інститут за спеціальністю
ветеринарія.
З 1982 по 1995 рр. працював ветеринарним лікарем на керівних посадах у гос-
подарствах та сільгосппідприємстві. З 1995 р. очолював службу ветеринарної
медицини Охтирського району. Проявив себе як справжній фахівець ветери-
нарної справи та талановитий керівник. У 2010 р. призначений заступником
начальника Головного управління ветеринарної медицини в Сумській області.
А в 2012 р. призначений начальником Головного управління.
За активну участь в організації і проведення XXV Міжнародної агропромислової
виставки «Агро – 2013» відзначений подякою Голови Сумської обласної держав-
ної адміністрації та почесною грамотою Державної ветеринарної та фітоса-
нітарної служби України за сумлінну працю, високу професійну майстерність
та вагомий особистий внесок у розвиток галузі ветеринарної медицини.
Л
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ
В СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ
40021, м. Суми, вул. Гамалія, 25,
тел.: (0542) 61-73-42, тел./факс: 61-73-40, 61-73-47, e-mail: tsumyvetmed@rambler.ru
Колектив фахівців ветеринарної медицини
Сумської області
16
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА ПРО СТВОРЕННЯ СУМСЬКОЇ МИТНИЦІ
У 1985 р., з метою митного контролю вантажів, які направлялися для будівництва заводу обважених та ведучих буриль-
них труб СМНВО ім. М. В. Фрунзе італійською фірмою «ДАНІЕЛІ», на території м. Суми був створений митний пост Київської
митниці, з особовим складом 5 чоловік. Очолював митний пост В’ячеслав Арсентійович Дьомін, в подальшому — началь-
ник Зеленоградської митниці Російської Федерації. Поруч з ним працювали Віктор Олексійович Яценко — нині начальник
господарсько-експлуатаційного відділу, Олексій Іванович Городничий — начальник відділу митних платежів, Олег Олександ-
рович Дегтярьов — головний інспектор відділу митного оформлення №1, Олег Володимирович Верещагін — головний ін с -
пектор митного посту «Юнаківка».
На початку 1989 р. завод було збудовано, але обсяги роботи на митному посту не зменшувалися, а навпаки зростали, що
було пов’язано з введенням декларування вантажів, які направлялися в далеке зарубіжжя. Крім того, на той час Сумський
митний пост обслуговував і суб’єктів ЗЕД Харківської області. Чисельний склад митного поста зріс до 7 чоловік. Наказом
Української територіальної митниці м. Києва від 7.09.1989 р. начальником Сумського митного поста затверджено Петра Ми-
хайловича Проціва.
У зв’язку з розпадом СРСР та суттєвим зростанням кількості суб’єктів ЗЕД, пасажиропотоків і обсягів вантажних перевезень
з метою забезпечення ефективного функціонування митної системи та успішного виконання поставлених завдань наказом
Голови Державного митного комітету України від 8 квітня 1992 р. на базі Сумського митного поста була створена Сумська мит-
ниця (теперішній код 80500) зі штатною чисельністю 50 одиниць та її митні пости: Шосткинський, Конотопський, Глухівський.
Очолив Сумську митницю П. М. Проців, який працював на цій посаді до 22 серпня 1994 р.
З січня 1993 р. розпочалося декларування товарів (предметів), що вивозилися з України та ввозились до неї з держав
колишнього СРСР, що призвело до значного збільшення обсягів роботи. Виходячи з цього, на базі Глухівського митного поста
була створена Глухівська митниця, якій також був підпорядкований Шосткинський митний пост. В зоні діяльності Сумської
митниці були створені нові митні пости: «Ворожба», «Рижівка», «Юнаківка», «Велика Писарівка», «Краснопілля». Чисельний
склад Сумської митниці з урахуванням штатної чисельності митних постів був збільшений на 200 одиниць і всього на той час
налічував 250 одиниць.
Згідно зі штатним розписом, затвердженим 11.03.1993 р., на базі груп були створені відділи: несупроводжуваного багажу,
по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил, митних платежів, бухгалтерського обліку та контролю, по роботі
з особовим складом, адміністративно-господарський; додатково створені: група оперативних чергових, групи уповноважених
по Буринському, Лебединському, Тростянецькому, Охтирському, Недригайлівському та Кролевецькому районах. З метою вдос-
коналення структури митних установ України 14 травня 1993 р., Кролевецький район визначено зоною діяльності Глухівської
митниці. 1.07.1993 р. на базі існуючих груп створені відділи: технічних засобів митного контролю та зв’язку, матеріально-
технічного та речового забезпечення, пасажирський, митного контролю транспортних засобів; канцелярія. У відділі по бо-
АФАНАСІАДІ ДМИТРО МИКОЛАЙОВИЧ
Начальник Сумської митниці Міндоходів
Народився 09.05.1968 р. в м. Карши, Узбекистан. У 2003 р. закінчив Херсонський дер-
жавний аграрний університет, магістр з обліку і аудиту; в 2009 р. — Таврійський наці-
ональний університет ім. Вернадського, магістр права, є кандидатом юридичних наук.
Трудову діяльність розпочав у 1989 р. на Херсонському обласному виробничому
об’єднанні «Побутрадіотехніка». З 1996 р. — в митній службі: інспектор Скадов-
ського митного поста Херсонської митниці; інспектор, старший інспектор, головний
інспектор, заступник начальника, начальник митного поста «Скадовськ» Херсонської
митниці. З серпня 2009 р. — заступник начальника Херсонської митниці, з квітня
2010 р. — начальник митного поста «Одеса-порт» Південної митниці, з червня цього ж
року — перший заступник начальника Південної митниці. З жовтня 2010 р. — началь-
ник Запорізької митниці, з грудня 2012 р. — в.о. начальника Сумської митниці, з квітня
2013 р. — в.о. начальника Сумської митниці Міндоходів, з червня 2013 р. — по тепе-
рішній час — начальник Сумської митниці Міндоходів.
Радник митної служби 1 рангу. Нагороджений нагрудними знаками «За сумлінну службу
в митних органах України» (2003 р.), «Почесний митник України» (2006 р.), «За сумлін-
ну службу в митних органах України» ІІІ ступ. (2008 р.); подяками Голови Херсонської
облдержадміністрації (2008 р.), Прем’єр-Міністра України (2010 р.); грамотою Запо-
різької облдержадміністрації (2011 р.).
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ МІНДОХОДІВ У СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ
СУМСЬКА МИТНИЦЯ МІНДОХОДІВ
40020, м. Суми, вул. Воровського, 24,
тел.: (0542) 68-71-72, e-mail: Customs_sumy@ukrpost.ua
17
ротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил були створені: відділення дізнавачів, оперативний та кінологічний
сектори. Враховуючи великий обсяг робіт з капітального будівництва, експлуатації митних постів, наказом Державного мит-
ного комітету України від 11.08.1993 р. було виділено 3 штатні одиниці та в Сумській митниці створено відповідний відділ.
У зв’язку зі збільшенням обсягів роботи продовжувалося удосконалення структури митних установ: 31.08.1994 р. митний
пост «Конотоп» відокремлено від Сумської митниці і перетворено в Конотопську митницю; в жовтні 1994 р. у відділі по бо-
ротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил митниці був створений сектор по боротьбі з наркотиками зі штатною
чисельністю 3 одиниці. 5.10.1994 р. була створена Служба по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил з дво-
ма відділами: по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил з сектором по боротьбі з контрабандою наркотиків
та відділ дізнання та провадження у справах про порушення митних правил. Наказом Державного митного комітету України
від 19.01.1995 р. начальником Сумської митниці з 18.01.1995 р. затверджено Володимира Миколайовича Нечепуренка. Нака-
зом по Сумській митниці від 02.06.1995 р. 6, 7, 8 червня всім особовим складом митниці в урочистій обстановці була прийнята
присяга.
Наказом начальника по Сумській митниці від 31 травня 1995 р. створено прес-центр митниці, який об’єднав кращі жур-
налістські кадри м. Суми. Почалося активне, всебічне висвітлення діяльності митниці, інформування населення, суб’єктів
ЗЕД щодо митного законодавства. Це дало змогу розпочати роботу по створенню літопису Сумської митниці. 7 квітня 1995 р.
відбулася перша прес-конференція керівництва митниці з представниками засобів масової інформації області. Цей захід,
в подальшому, став традиційним.
Указом Президента України від 29.11.1996 р. на базі Державного митного комітету України, територіальних митних управ-
лінь, митниць та інших митних установ України утворена Державна митна служба України та її органи — регіональні митниці,
митниці, спеціалізовані митні управління та організації. Наказом Голови Державної митної служби України від 20.12.1996 р.
створена Сумська митниця системи ДМСУ (275 штатних одиниць). З метою посилення контролю, боротьби з контрабандою та
порушеннями митних правил була створена і з 23.04.1997 р. приступила до виконання своїх функціональних обов’язків митна
варта Сумської митниці (16 штатних одиниць). З метою підвищення ефективності роботи з оформленням вантажів суб’єктів
ЗЕД Зарічного району м. Суми, з січня 1999 р. розпочалася підготовка щодо створення вантажного терміналу в приміщеннях
ВАТ «Сумихімпром». Наказом Державної митної служби України від 3 лютого 1999 р. радник митної служби 3 рангу А. А. Ста-
вицький нагороджений нагрудним знаком «Почесний митник України». Таку нагороду митники Сумщини отримали вперше.
Наказом Державної митної служби України 16.06.2000 р. на посаду начальника Сумської митниці призначено Володимира
Дмитровича Вологдіна; 9.03.2005 р. — Володимира Юрійовича Касьянова; 5.04.2006 р. — Віктора Михайловича Гришко.
З жовтня 2010 р. — по грудень 2012 р. Сумську митницю очолював Володимир Володимирович Орлов. Нині Сумську митницю
Міндоходів очолює Дмитро Миколайович Афанасіаді.
СУМСЬКА МИТНИЦЯ МІНДОХОДІВ СЬОГОДЕННЯ
Указом Президента України 24.12.2012 р. створено Міністерство доходів і зборів України, шляхом реорганізації Державної
митної служби України та Державної податкової служби України. Указом від 18.03.2013 р. Президент України затвердив Поло-
ження про Міністерство доходів і зборів України, яке є правонаступником Державної податкової служби України та Державної
митної служби України, що реорганізуються. Постановою Кабінету міністрів України в Сумській області утворено регіональне
Головне управління Міністерства доходів та зборів. Відтак і регіональний митний підрозділ тепер називається Сумська митни-
ця Міндоходів (587 штатних одиниць).
Загалом в зоні діяльності Сумської митниці Міндоходів, з загальною довжиною державного кордону у 537 км, працює
11 митних постів та 7 пунктів пропуску.
В середньому за добу, через державний кордон в зоні діяльності Сумської митниці Міндоходів, переміщюється близько
3000 легкових та 2000 вантажних автомобілів, 1500 залізничних вагонів та 14000 громадян.
Відтепер вітчизняні підприємці та іноземні інвестори мають єдиного адресата, який від імені держави відповідає за опо-
даткування та якісний сервіс в адмініструванні обов’язкових платежів. А пріоритети роботи лишаються незмінними, це:
удосконалення системи адміністрування податків, якісне обслуговування платників із застосуванням новітніх технологій,
спрощення документообігу, створення сприятливого бізнес-клімату та забезпечення свободи підприємництва, забезпечення
балансу між стабільним наповненням бюджету та стимулюванням підприємницької ініціативи.
Вже біліше року ми працюємо за новим митним кодексом, який відповідає найкращим європейським стандартам. Наша
робота орієнтована на спрощення митних процедур та зменшення часу на митне оформлення товарів, на підвищення рівня
ефективності митного контролю.
Акцент робиться на електронні сервіси, мінімізацію людського фактору, посилення аналітичної складової роботи.
Наше головне завдання — створення, з одного боку максимально комфортних умов для бізнесу і громадян при сплаті
податків та митних платежів, з іншого — стабільне наповнення бюджету, щоб держава могла повноцінно виконувати свої
функції.
В колективі Сумської митниці Міндоходів склалися певні добрі традиції. Це колективні зустрічі свят, вшанування ювілярів,
кращих працівників митниці, дружні контакти з митниками прикордонних областей Російської Федерації, прес-конференції,
брифінги для представників засобів масової інформації, проведення конкурсів дитячого малюнку на митну тематику та інші
заходи. Стали традиційними напередодні дня виведення військ з Афганістану зустрічі керівництва митниці з колишніми
воїнами-афганцями, які нині працюють у підрозділах митниці. В колективі вшановуються ветерани митниці, які знаходяться
на заслуженому відпочинку.
18
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА ПРО СТВОРЕННЯ
ДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЙНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
Державна міграційна служба України створена Указом Президента
України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої вла-
ди» від 09.12.2010 №1085/2010. У квітні 2011 року, Указом Президента
України від 06.04.2011 №405/2011, затверджено Положення про Держав-
ну міграційну службу України, яким визначено основні завдання, функції
та повноваження ДМС України.
Реалізація державної політики у сферах міграції (імміграції та емігра-
ції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства,
реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством
категорій мігрантів на Сумщині здійснюється Управлінням Державної міг-
раційної служби України в Сумській області.
До складу Управління ДМС України в Сумській області входять 20 тери-
торіальних підрозділів, що функціонують у кожному районному центрі
Сумщини.
З 1 серпня 2012 року на Управління ДМС України в Сумській області по-
кладено функції з надання адміністративних послуг населенню в частині
оформлення та видачі паспорта громадянина України, вклеювання фото-
графій до паспорта громадянина України при досягненні 25- та 45-річного
віку; реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування; на-
буття громадянства; документування іноземців та осіб без громадянства;
послуги для осіб, що звертаються за захистом в Україні.
З січня 2013 року Управлінням ДМС України в Сумській області надаються послуги з оформлення та видачі
документів для виїзду за кордон, а саме: видача паспорта громадянина України для виїзду за кордон; видача
проїзного документа дитини; надання дозволу на виїзд на постійне місце проживання з України та інше.
За час роботи міграційної служби на Сумщині оформлено та видано більше 35 тис. паспортів громадяни-
на України; вклеєно 38627 фотографій до паспорта громадянина України при досягненні 25- та 45-річного
віку; оформлено реєстрацію місця проживання понад 60 тис. осіб, знято з реєстрації близько 50 тис. осіб;
318 осіб набули громадянство України, 23 — прийняті до громадянства України Указами Президента Украї-
ни, втратили громадянство України — 4 особи.
Окрім того, на обліку в Управлінні Державної міграційної
служби України в Сумській області знаходяться 6433 іноземці
та особи без громадянства з 63 країн світу, які постійно про-
живають в Україні.
Тимчасово на території Сумської області проживають
1506 іноземних громадян та осіб без громадянства. Переваж-
на більшість з них (1151 особа) здобувають освіту у вищих
навчальних закладах обласного центру Сумщини.
За період з 1 серпня 2012 по 31 жовтня 2013 року 6 інозем-
них громадян, що звернулися за захистом в Україну, визнано
особами, які потребують додаткового захисту; 2 особи виз-
нано біженцями; одному іноземцю скасовано статус біженця
у зв’язку із прийняттям до громадянства України.
УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЙНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
В СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ
40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 27,
тел./факс: (0542) 61-01-90, e-mail: sm@dmsu.gov.ua
СЕМЕНОГ ЮРІЙ
ДМИТРОВИЧ
Начальник управління
Народився 9 червня 1964 року
в с. Лиман Зміївського району
Харківської області.
Полковник міліції, ветеран праці,
державний службовець дев’ятого
рангу
19
ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ СУМСЬКОГО ПРИКОРДОННОГО ЗАГОНУ
Історія Сумського прикордонного загону розпочалась зі створення 20 жовтня 1992 р. Сумського загону прикор-
донного контролю. Відповідно до Розпорядження Президента України, з метою організації прикордонного контролю
з Республікою Білорусь та Російською Федерацією, наказом Голови Державного комітету в справах охорони державно-
го кордону України — Командуючого Прикордонними військами України генерал-полковника Валерія Олександровича
ГУБЕН КА сформовано загін прикордонного контролю, військову частину 9953 з місцем дислокації в м. Суми.
25 грудня 1992 р. в Сумській обласній державній адміністрації відбулася перша нарада, на якій було розглянуте
питання організації прикордонного контролю в Сумській області, і вже 3 січня 1993 р. на ділянці загону були виставлені
перші прикордонні наряди в пунктах пропуску «Зернове» та «Бачівськ».
З цієї пори Сумський прикордонний загін відлічує славні віхи своєї історії. За цей час неодноразово змінювались не тільки організаційно-штатна струк-
тура загону, так і вся система охорони державного кордону України на ділянці відповідальності.
В 2001 р. за ініціативою командування Сумського загону Сумською обласною державною адміністрацією було запроваджено перехідний прапор «Кра-
щий підрозділ Сумського прикордонного загону», який вперше було вручено за підсумками оперативно-службової діяльності за 2001 р. та з нагоди 10-ої
річниці Прикордонних військ України відділенню прикордонного контролю «Зернове».
12 серпня 2005 р. в прикордонному загоні Єпископом Сумським та Охтирським Марком освячено капличку Івана воїна. Капличка розмістилась в одній
з кімнат навчального корпусу, цього ж дня відбулось в ній і перше богослужіння.
З метою вшанування пам’яті Петра Калнишевського — останнього кошового отамана Запорозької Січі, видатного державного, політичного діяча і полко-
водця XVIII століття та враховуючи високий професіоналізм і вагомий внесок у зміцнення охорони державного кордону України особового складу відділу
прикордонної служби «Шалигіне», Указом Президента України від 10 лютого 2009 р. №78/2009 відділу прикордонної служби «Шалигіне» Сумського прикор-
донного загону присвоєно ім’я Петра Калнишевського.
Протягом 2010—2011 рр. за ініціативою ветеранів-прикордонників в місті Суми, на розі вулиць Антонова та Петропав-
ліської, споруджено пам’ятник прикордонникам усіх поколінь — Меморіальну дзвіницю-пантеон героям-прикордонникам,
де щорічно проводяться заходи до Дня прикордонника, Дня створення Сумського прикордонного загону.
28 травня 2011 р., в рік відзначення Прикордонним відомством 20-ої річниці від дня створення, ветеранам Сумської обласної
організації ветеранів-прикордонників переданий для довічного зберігання Прапор 91 прикордонного загону військ НКВС СРСР.
Двічі за історію свого існування, в 1996 та 2006 рр., за підсумками службової діяльності Сумський прикордонний загін
визнано кращим в прикордонному відомстві.
Прикладом справжнього героїзму та самовідданого служіння своїй Батьківщині стали дії старшого прапорщика Миколи
Уска та старшини Руслана Божка, які 4 жовтня 2013 р. під час виконання службових обов’язків в пункті пропуску «Бачівськ»
ціною власного здоров’я знешкодили підривника. Тоді, завдяки пильності прикордонників, було виявлено чоловіка, який хо-
вався в салоні мікроавтобуса та у такий спосіб намагався безперешкодно перетнути державний кордон. Невдовзі, в ході спів-
бесіди затриманий громадянин підірвав вибуховий пристрій на тілі, внаслідок чого підривник загинув, а двоє прикордонників
були тяжко поранені. Указом Президента України військовослужбовців нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Сьогодні Сумський прикордонний загін — це орган охорони державного кордону, складова частина правоохоронного
органу спеціального призначення, підрозділи якого дислоковані у 8 прикордонних районах Сумської області: Велико-
Писарівському, Краснопільському, Сумському, Білопільському, Путивльському, Глухівському, Ямпільському, Середино-
Будському та місті Конотоп. До складу прикордонного загону входять 14 відділів прикордонної служби та мобільна при-
кордонна застава «Суми».
Персонал відділів прикордонної служби Сумського загону в межах Сумської області охороняє ділянку державного
кордону України протяжністю понад 562 кілометри, майже 100 з яких — річкові, та здійснюють прикордонний конт роль
і пропуск осіб, транспортних засобів та вантажів в пунктах пропуску через державний кордон України. На ділянці від-
повідальності прикордонного загону функціонують 24 пункти пропуску та пункти контролю через державний кордон
України, з яких: 9 — міжнародних; 4 — міждержавні та 11 — місцевих. За видами сполучень: 6 — автомобільних, 6 —
залізничних, 1 — повітряний.
ЛИСАК ПАВЛО ПЕТРОВИЧ
Начальник Сумського прикордонного загону
Народився 10 серпня 1974 р. в с. Шумівці Хмельницької області.
У 1997 р. закінчив Академію Прикордонних військ України, у 2007 р. — Національну академію Дер-
жавної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького.
Проходив службу на посадах заступника та начальника прикордонної застави, заступника
та коменданта прикордонної комендатури, заступника начальника штабу загону в Чернівецькому,
Мостиському, Чернігівському прикордонних загонах.
Обіймав посаду першого заступника начальника загону – начальника штабу Ізмаїльського
та Білгород-Дністровського прикордонних загонів Південного регіонального управління Державної
прикордонної служби України.
З 21 листопада 2012 р. — начальник Сумського прикордонного загону Східного регіонального управ-
ління Державної прикордонної служби України.
ДЕРЖАВНА ПРИКОРДОННА СЛУЖБА УКРАЇНИ
СХІДНЕ РЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ
СУМСЬКИЙ ПРИКОРДОННИЙ ЗАГІН
40030, м. Суми, а/с 103, тел./факс: (0542) 67-13-70, е-mail: Sumi_zagin@pvu.gov.ua
прикордонн
С і С й
20
ВЛЕЗЬКО ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ
Начальник Управління охорони,
використання і відтворення водних біоресурсів
та регулювання рибальства в Сумській області
Народився 10 лютого 1966 р. в с. Боровенька Лебединського району Сумської області.
В 1985 р. закінчив Лебединське медичне училище за спеціальністю «фельдшер»; в 2009 р. —
Сумський гуманітарний інститут вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний
університет розвитку людини «Україна»» та здобув кваліфікацію юриста.
У вересні 2003 р. розпочав свою діяльність в органах рибоохорони на посаді районного інс-
пектора Сумської обласної державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів
і регулювання рибальства.
З 2006 р. — заступник начальника управління.
З жовтня 2007 р. працює на посаді начальника управління.
Органи рибоохорони виникли на початку 20-х років ХХ століття.
У 1920 р., 20 серпня, Радою Народних Комісарів УРСР прийнято декрет «Про організа-
цію рибальства та рибної промисловості України».
Протягом 1921—1922 рр. і на початку 1923 р. готувалися матеріали до прийняття
на той час найважливішого документа з ведення рибного господарства в Україні.
7 березня 1923 р., виходить декрет Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету «Про організацію управління рибни-
ми господарствами», яким встановлюється перехід морських, озерних та річкових риболовних угідь у власність держави.
19 липня 1923 р. виходить Постанова Української Економічної Наради, якою затверджується «Положення про Рибне Управ-
ління Народного Комісаріату з Продовольства УРСР», у п.6 якого вказано: «Місцевими органами Рибного Управління в районах
загальнодержавного значення є інспектори, призначені за кількістю інспекторських дільниць, і відповідний при них штат рибо-
промислового нагляду».
Наказом Укррибводу Мінрибгоспу СРСР від 01.02.1980 р. №31-К на території Сумській області утворена обласна інспекція рибо-
охорони.
Історія Сумської обласної державної інспекції рибоохорони мала свої цінові аспекти і носила різні назви: «Територіальний
відділ Деснянського басейнового державного управління охорони водних живих ресурсів», «Головне державне управління охо-
рони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Сумській області», «Управління охорони,
використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Сумській області».
Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Сумській області є терито-
ріальним органом Державного агентства рибного господарства України Міністерства аграрної політики та продовольства України
і основним зав данням якого є реалізація повноважень Держрибагентства України у сфері рибного господарства та рибної промис-
ловості, охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства на підконтрольних водних об’єктах
області до яких входять: 1543 річки, 537 озер,
43 водосховища та 2191 ставок. У водоймах об-
ласті мешкають 41 вид риб аборигенної фауни
(щука, лящ, окунь, плітка, карась, головень, сом,
лин, в’язь, плоскирка, краснопірка та ін.).
Першочерговим завданням для рибної га-
лузі області є розвиток внутрішнього вироб-
ництва з метою збільшення на ринку власної
вирощеної риби. Тенденція розвитку аквакуль-
тури, як альтернатива рибного промислу, буде
зберігатись і надалі, враховуючи, що в світі
аква культура є одним з найдинамічніших сек-
торів рибного господарства, тому працівника-
ми управління проводиться не тільки робота
по охороні водних біоресурсів, а й приклада-
ється максимум зусиль на реалізацію держав-
ної політики у галузі рибного господарства
з розвит ку аквакультури.
УПРАВЛІННЯ ОХОРОНИ, ВИКОРИСТАННЯ І ВІДТВОРЕННЯ ВОДНИХ
БІОРЕСУРСІВ ТА РЕГУЛЮВАННЯ РИБАЛЬСТВА В СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ
40030, м. Суми, вул. Набережна р. Стрілки, 48,
тел.: (0542) 61-01-22, e-mail: sumyryboohorona@gmail.com
у
21
Сумщина — чудовий край річок та озер, родючих ланів, соснових лісів, дібров та березових гаїв. В цьому живописному регіоні ліс вражає своєю
красою і багатофункціональністю: він і чудове місце для відпочинку та полювання, і базис потужної лісоресурсної галузі, і надійний захисник доріг
і полів та генератор свіжого повітря і кисню. Загальна площа земель лісового фонду Сумщини складає 452,1 тис. га, плаща земель покрита лісом —
415,5 тис. га, лісистість області складає 17,8%, що на 1,9% більше ніж середня лісистість України. Лісові простори і ресурси регіону закріплені
за постійними лісокористувачами, найбільшим з яких вже більше ніж шістдесят років є Сумське обласне управління лісового та мисливського госпо-
дарства. За лісогосподарськими підприємствами управління закріплено 281,4 тис. га лісового фонду, в т.ч. покритих лісом земель 255,5 тис. га.
Відлік своєї історії Сумське обласне управління лісового та мисливського господарства розпочало у 1949 р., шляхом виділення зі складу Хар-
ківського управління лісового господарства. З того часу воно декілька разів піддавалось реорганізації, а свій нинішній статус набуло у 2007 р. Нині
до складу управління входять 14 державних підприємств, з яких 11 лісогосподарських підприємств, 1 лісомисливське господарство та 2 мислив-
ських господарства.
Управління завжди демонструвало відмінні показники роботи, але особливих результатів в своїй діяльності воно досяг ло за останнє десяти-
річчя. На сьогодні Сумське обласне управління лісового та мисливського господарства серед лідерів лісової галузі України, а мисливські угіддя
Сумщини відомі не лише в Україні, а й за кордоном. Сумська область є одним з шести регіонів України, які зберегли популяцію зубрів, нині в лісах
регіону мешкає більше 40 представників цих лісових велетнів.
Складових успішної діяльності Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства багато. Лісогосподарські підприємства
управління активно вивчають і впроваджують передові методи ведення лісового та мисливського господарства. Серед пріоритетів, які втілюються
в життя, є відтворення та розширення площ лісів, впровадження енергозберігаючих технологій, розвиток дорожньо-транспортної інфраструктури,
впровадження системи електронного обліку, розвиток вольєрного господарства. Завдяки цьому підвищується ефективність лісорозведення і за-
хисту лісів від пожеж, забезпечується належний режим лісокористування і висока якість лісозаготівлі та лісопереробки. Щорічний розрахунковий
обсяг заготівлі деревини в лісосічному фонді управління складає близько 700 тисяч кубометрів деревини. Лісогосподарськими підприємствами
переробляється більше 120 кубометрів деревини на рік, її освоюють 12 спеціалізованих цехів та 5 дільниць.
Поряд з цим, лісогосподарські підприємства галузі є бюджетоутворюючими для місцевих громад, чим роблять стабільний внесок в економіку
регіону, демонструючи високий потенціал і широкі перспективи розвитку.
ШАНОВНІ СПІВВІТЧИЗНИКИ!
З нагоди 75 річниці заснування Сумської області від імені всіх працівників лісової галузі
бажаю Вам міцного здоров’я, родинного добробуту, життєвої наснаги та Господнього благословення у здійсненні
Ваших планів та задумів. Нехай кожен день Вашого життя буде сповнений радістю, теплом і новими здобутками,
а Ваші добрі справи примножать славу нашої держави!
озер р
ЧИГРИНЕЦЬ ВІКТОР ПЕТРОВИЧ
Начальник управління
заслужений працівник сільського господарства України,
кандидат сільськогосподарських наук
Народився 6 січня 1957 р. в селі Підлісне Козелецького району Чернігівської області.
В 1979 р. закінчив Українську сільськогосподарську академію.
Трудову діяльність розпочав у 1979 р. помічником лісничого Пакульського лісництва
Чернігівського лісгоспу. З 1981 по 1986 рр. — старший інженер лісового господарства,
голов ний лісничий Остерського лісгоспу Чернігівського обласного управління лісового
госпо дарства і лісозаготівель. З 1986 по 2001 рр. — директор Прилуцького лісгоспу дер-
жавного лісогоспо дарського об’єднання «Чернігівліс».
В 2001 р. призначений на посаду генерального директора Сумського державного лісогоспо-
дарського об’єднання «Сумиліс».
З 2005 по 2007 рр. — начальник Сумського обласного управління лісового господарства.
З 2007 р. — начальник Сумського обласного управління лісового та мисливського
господарства.
Депутат Сумської обласної ради двох скликань.
Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ, ІІ ступенів.
СУМСЬКЕ ОБЛАСНЕ УПРАВЛІННЯ
ЛІСОВОГО ТА МИСЛИВСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
ДЕРЖАВНОГО АГЕНТСТВА ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ
40030, м. Суми, вул. Засумська, 12-А,
факс: (0542) 61-01-86, тел.: 27-62-79, 61-13-15, e-mail: sekretar@sumylis.gov.ua, www.lis.sumy.ua
22
СУМЩИНО РІДНА — ТИ ЄДИНА! ТИ НАША ГОРДІСТЬ І КРАСА!
Перлина північно-східної України, неповторна і велична Сумщина. Край славетної козацької бувальщини, з неповторними казковими
краєвидами, багатовіковою історією і славним сьогоденням. Хто хоч раз відвідав наш край, той розуміє унікальність нашої області, багато-
вікову історію якої тихоплинно розповідають води задумливої Ворскли, загадкового Псла, чарівної Сули та прозорого Сейму. Овіяна леген-
дами і славою земля подарувала Україні чимало видатних особистостей: останнього українського кошового отамана Петра Калнишевського,
легендарного льотчика Івана Кожедуба, неймовірну кількість справжніх майстрів, геніїв світового рівня Пантелеймона Куліша, Остапа Виш-
ню, Павла Грабовського, Івана Кавалерідзе, олімпійських чемпіонів Леоніда Жаботинського, Володимира Голубничого та багатьох інших.
Невтомно та натхненно писали про стародавню та вічно молоду Сумщину її славні сини, бо є чим пишатися цій багатій пам’ятками матері-
альної та духовної культури землі: Посульські скіфські некрополі, єдиний в Україні пам’ятник мамонту, заповідник «Михайлівська цілина»,
Глинська пустинь, численні монастирі, церкви, поля знаменитої Конотопської битви… Працьовитих, чуйних, привітних сумчан відвідують
численні гості з різних куточків світу. А щоб від візиту до нашого краю залишилися лише виключно приємні враження, місцеві дорожники
роблять усе можливе, аби утримувати дороги області в належному стані.
ІСТОРІЯ І СЬОГОДЕННЯ СЛУЖБИ АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ СУМЩИНИ
Сумське дорожнє господарство бере початок від дорожнього відділу, створеного в 1939 р. На той час автомобільні дороги Сумщини були
переважно ґрунтовими, на яких розміщувалось понад 12 км дерев’яних мостів. У 60-х рр. минулого століття інтенсивність руху автомобілів
настільки зросла (до 500—600 на добу), що виникла потреба переходити на якісно новий рівень дорожнього будівництва. З 1974 р. почали
влаштовувати чорне тверде покриття. З 80-х рр. починається перебудова майже всіх дерев’яних мостів на залізобетонні. Якими скрутними
не були часи, дорожня система завжди працювала, удосконалювалась, розгалужувалась. В 2000 р., в результаті реорганізації, виник новий
підрозділ — Служба автомобільних доріг у Сумській області. Вона є замовником на виконання робіт по будівництву, реконструкції, ремонту
і експлуатаційному утриманню доріг загального користування. Генеральним підрядником та основним виконавцем робіт є ДП «Сумський
облавтодор» ВАТ ДК «Автомобільні дороги України». Служба автодоріг проводить велетенську роботу на збільшення кількості та якості ма-
гістралей з твердим асфальтовим покриттям, спрямовану на якісне виконання цих робіт, а також забезпечення надійного та безпечного руху
транспортних засобів.
Сумський регіон сьогодні — це 7215,8 км автодоріг загального користування, з яких 2106,2 км — державні дороги, 5109,6 км — дороги
місцевого значення. Тверде покриття мають 6715,9 км доріг, а це 93,1%. Крім того, дорожники регіону постійно дбають про належний стан
527 мостів протяжністю близько 15 тис. пог.м та 4120 водопропускних труб, а також 6 під’їздів до пунктів пропуску через державний кордон,
адже Сумська область є прикордонною. Область перетинає відгалуження транспортного коридору Критський №9 — міжнародна автомобільна
дорога М-02 Кіпті—Глухів—Бачівськ, що є міжнародною магістраллю Е-101. Вона проходить територією Кролевецького та Глухівського райо-
нів і має протяжність 97,6 км. Збудована у 60-х рр. минулого століття як частина траси Київ—Москва, магістраль налічує 6 мостів та шляхо-
проводів загальною протяжністю 256 пог.м. З серпня 2007 р. по грудень 2011 р. було проведено капітальний ремонт даного автосполучення
на ділянках км 145+435 — км 243+078. Відремонтовано 4 мости протяжністю 233 пог.м. Встановлено 1639 сигнальних стовпчиків, 1008 до-
рожніх знаків та 57,264 км бар’єрного огородження. З’єднуючи між собою адміністративні центри України, магістраль М-02 сполучається
з міжнародною автомобільною дорогою Київ—Чернігів—Нові Яриловичі (на Гомель) і є туристичним маршрутом державного значення.
Щоб забезпечити комфорт і безпеку руху транспорту, якісне будівництво та ремонт доріг, працівники Служби автодоріг у Сумській об-
ласті намагаються впроваджувати сучасні новітні технології, послідовно застосовувати інноваційні методи, такі як: використання мастикових
асфальтобетонів, тонкошарових покриттів, бітумних емульсій, геотекстильних сіток, металевих гофрованих труб, асфальтобетонних сумішей
для верхніх шарів дорожнього покриття з активними добавками.
Дорожньою мережею краю займаються 15 райавтодорів, три ДЕД та філія «Дорбудсервіс» у складі ДП «Сумський облавтодор». Підпри-
ємство має на балансі 8 асфальтобетонних установок, власне сертифіковане виробництво дорожніх знаків номінальною потужністю 8—10 тис.
штук на рік, цех із виготовлення залізобетонних виробів. Крім того, сумчани вирощують посадковий матеріал для озеленення дорожніх узбіч,
виготовляють бетонні напрямні стовпчики, але основне досягнення за останні роки роботи — бітумно-емульсійна база, яка вважається однією
з кращих в Україні. Її продуктивність складає 10 тонн бітумної емульсії за годину. Якщо раніше емульсію завозили з Київської області, її по-
трібно було десь зберігати, то тепер край має свій високоякісний продукт, який постачає й до інших регіонів України. Вартість бази в 5 млн грн,
збудованої та введеної в експлуатацію у 2008 р., вдалося окупити. Установка дозволяє виробляти емульсію різноманітних складів, яка може
застосовуватись для виконання ямкового ремон-
ту, влаштування поверхневої обробки, захисних
шарів зносу, підґрунтовки покриття, дорожнього
одягу методом просочування. Як сировина вико-
ристовується дорожній бітум. Перевага емульсії
порівняно з бітумом полягає не лише у значно
меншій вартості, але й у зручності її використан-
ня при виконанні дорожньо-будівельних робіт:
не треба підігрівати до +180°С (лише до +50°С),
можна застосовувати на вологій дорожній поверх-
ні. З перевезенням теж менше клопоту, а також
вона безпечна для навколишнього середовища.
СЛУЖБА АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ
У СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ
40002, м. Суми, вул. Роменська, 79/2,
тел./факс: (0542) 62-47-95, e-mail: dsuad@ukr.net; sumyavtodor@ukr.net
23
ГОРДІСТЬ СУМЩИНИ — ПРАЦЬОВИТІ ЛЮДИ
Взагалі Сумщина — земля відданих своїй справі людей. Куди б не завітали гості нашого затишного краю, скрізь видно працю турботливих рук. А ще
дуже багато залежить від мудрого і добре організованого керівництва.
Будник Олександр Анатолійович — начальник Служби автомобільних доріг Сумської області. Справжній професіонал, майстер високого класу,
енергійний і чуйний керівник, людина яка працює на результат і втілення поставленої мети; є ефективним управлінцем; виконує роль турботливого
молодого батька, який піклується про своїх підлеглих та, звичайно, має багатогранні лідерські здібності. Олександр Анатолійович вдало поєднує в собі
всі ці риси й належить до кращих представників топ-менеджменту України.
Приємно зробити добру справу для однієї людини, а набагато краще, коли ти кожний день свого життя присвячуєш допомозі багатьом. Ось тому
жителі Сум обрали Будника О.А. депутатом Сумської обласної ради. Щоденно працює задля процвітання нашої держави й піклується про соціально-
економічний добробут громадян, своїми справами покращує життя у власній області.
Вірою і правдою, з великим патріотизмом до своєї держави Олександр Анатолійович Будник працює і будує на благо людству. Не дивлячись на мо-
лодий вік, він має близько двадцяти років трудового стажу, з яких більше половини працював на керівних посадах різного рівня. Та головними для себе
Олександр Анатолійович вважає шість років, присвячених розбудові автодорожньої галузі. Це людина з великим серцем і щирою душею, яка кожен день
віддає себе улюбленій справі — справі будівельника доріг.
Романюк Іван Петрович — перший заступник начальника Служби автомобільних доріг області. Про такого керівника як Іван Петрович можна ска-
зати: «Він не шукав легких доріг…». Біля 30-ти років він працює в автодорожній галузі, пройшовши шлях від майстра дільниці до головного інженера
облавтодору, тривалий час виконував обов’язки керівника Служби автомобільних доріг Сумщини. Технічно грамотний спеціаліст, добре володіє до-
рожньою справою, вірно вирішує виробничі та технічні питання. За роки трудової діяльності, дороги стали для нього об’єктом пильної уваги і щоденної
наполегливої праці.
За безпосередньої участі Романюка І.П. виконано багато робіт для розвитку дорожньої мережі Сумської області, у 2011 році після капітального
ремонту введена в експлуатацію ділянка автомобільної дороги М-02 Кіпті—Глухів—Бачівськ у межах Сумщини. Вимогливий до себе і підлеглих, чуйний
і енергійний, гордість колективу — ось справжній портрет керівника сучасності.
За високу професійну майстерність, багаторічну плідну працю та вагомий особистий внесок у розвиток будівництва та експлуатації автомобільних
доріг Івана Петровича Романюка неодноразово нагороджували почесними грамотами і подяками, а в 2009 році з нагоди введення в експлуатацію ді-
лянки дороги Кіпті—Глухів—Бачівськ, він нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України.
Гайдаш Сергій Михайлович — перший заступник керівника ДП «Сумський облавтодор». Розпочав свою професійну діяльність майстром міжгос-
подарської дорожньої пересувної колони №10. Пізніше обійняв посаду начальника РайДРБУ та райавтодору. Наполегливий, енергійний керівник вміє
чітко і правильно організовувати роботу колективу, що є запорукою вчасного та професійного виконання поставлених завдань. За це користується по-
вагою колективу автодорожників. Колеги завжди відзначають його доброту, чуйність та витримку в будь-якій ситуації.
Сергія Михайловича з впевненістю можна назвати фанатом своєї справи, поціновувачем висококваліфікованих кадрів, які прагне зберегти, бо добре
знає ціну багаторічного досвіду, глибоких знань та професійних навичок. Він постійно дбає про підготовку кадрів, підвищення їх кваліфікації, здобуття
нових професій.
Синиця Володимир Дмитрович — директор філії «Конотопський райавтодор». Розвитку дорожньої галузі області він присвятив майже 40 років.
Розпочав свою роботу майстром, а з 1985 року призначений керівником цього колективу.
За всі роки на посаді керівника райавтодору Синиця В.Д. завжди направляв зусилля колективу на розвиток мережі доріг в районі, їх якісний ремонт
і утримання. Вимогливий до себе і підлеглих, справжній майстер дорожньої справи.
Самовіддана праця Володимира Дмитровича Синиці високо оцінена керівництвом нашої держави: в 2004 році він нагороджений медаллю «За працю
і звитягу», в 2006 році — Подякою Кабінету Міністрів України, а в 2009 році йому присвоєне почесне звання «Заслуженого будівельника України».
З людьми і для людей — ось так і трудиться В. Д. Синиця.
Осадчий Григорій Олексійович — майстер асфальтобетонного заводу філії «Конотопський райавтодор». Більше 30-ти років присвятив улюбленій
справі. Григорій Олексійович — душа колективу. Як до рідного батька звертається молодь підприємства за порадою і допомогою. А він, в свою чергу,
навчає та допомагає освоювати ази професії. З позицій власного досвіду вчить молодих працівників найефективнішим підходам, адже робота з технікою
вимагає точності й акуратності.
Завдяки таким майстрам своєї справи як Григорій Осадчий, виробництво витратних матеріалів на асфальтобетонному заводі досягло до 400 тонн
за зміну.
Без сумніву, до числа кращих трудівників Сумщини можна занести кожного працівника дорожньої галузі області, бо вони своєю щоденною працею
змінюють наш край на краще, дбають про автошляхи регіону. І головна мета — досягти європейських стандартів, бо цим формується позитивний імідж
держави, стан вітчизняної економіки, однією з головних складових якої є належний рівень дорожнього господарства.
РОМАНЮК ІВАН
ПЕТРОВИЧ
БУДНИК ОЛЕКСАНДР
АНАТОЛІЙОВИЧ
Начальник Служби
автомобільних доріг
у Сумській області, депутат
Сумської обласної ради
ГАЙДАШ СЕРГІЙ
МИХАЙЛОВИЧ
СИНИЦЯ ВОЛОДИМИР
ДМИТРОВИЧ
ОСАДЧИЙ ГРИГОРІЙ
ОЛЕКСІЙОВИЧ
24
ІСТОРІЯ СУМСЬКОЇ ПОШТИ
Перші згадки про поштову станцію в м. Суми відносяться до 1708 р. У цей час йшла російсько-шведська війна
і своєчасна доставка інформації мала надзвичайне значення.
У 1868 р. почала діяти земська пошта в Сумському повіті, а в 1877 р. — міська в Сумах. Приміщення міської
поштово-телеграфної контори знаходилося, і знаходиться донині, на вулиці Воскресенський, 13. Зараз у цій істо-
ричній будівлі розміщується відділення поштового зв’язку Суми.
СУМСЬКА ДИРЕКЦІЯ УДППЗ «УКРПОШТА» СЬОГОДНІ — ЦЕ:
· понад 430 відділень поштового зв’язку, які надають послуги населенню на всій території Сумської області;
· близько 3 тис. ініціативних, кваліфікованих, сумлінних працівників завжди готові допомогти клієнтам;
· понад 50 видів різноманітних послуг, таких як: пересилання поштових відправлень, міжнародні поштові від-
правлення, приймання всіх видів платежів, розповсюдження періодичних видань, кур’єрська доставка, навіть кре-
дитування та страхування, інше;
· безпосередня доставка пошти до кожної оселі нашої області.
«В час мобільного зв’язку та Інтернету поштовий зв’язок не втрачає свого значення, приваблює населення
традиційністю та надійністю, скорочуючи відстані та зберігаючи тепло людського спілкування», — зазначив
В. Криштоп. — «Пошта обслуговує всіх. Вона справді є послугою зв’язку, доступною кожному громадянинові неза-
лежно від того, яке становище він посідає в суспільстві».
«Активна позиція наших працівників та відданість роботі слугують досягненню поставленої мети — по-
ліпшувати якість і розширювати спектр послуг для населення, навіть у найвіддаленіших куточках нашої облас-
ті», — зазначив Володимир Миколайович.
УКРПОШТА — ТАМ, ДЕ ПОТРІБНО ВАМ!
УКРАЇНСЬКЕ ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО ПОШТОВОГО
ЗВ’ЯЗКУ «УКРПОШТА» СУМСЬКА ДИРЕКЦІЯ
40003, м. Суми, пл. Привокзальна, 5,
тел./факс: (0542) 77-52-29, 78-05-09
КРИШТОП ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ
Директор Сумської дирекції УДППЗ «Укрпошта»,
заслужений працівник сфери послуг України,
депутат обласної ради
Народився 18 серпня 1958 р. в с. Вільшана Недригайлівського району Сум-
ської області.
У 1984 р. закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка,
спеціальність — «радіофізика і електроніка»; у 1999 р. — Сумський дер-
жавний університет, спеціальність — «менеджмент організацій».
З 1984 по 1991 рр. працював на Сумському виробничому об’єднанні «Сел-
мі» займаючи посади інженера-технолога, економіста, регулювальника
радіо апаратури, майстра дільниці регулювання. З 1992 по 1995 рр. займав
керівні посади в комерційних структурах. З 1997 по 2000 рр. працював
Сумській дирекції УДПЕЗ «Укртелеком» начальником відділу маркетингу,
а потім заступником директора з маркетингу та продажу послуг. Упро-
довж 2000—рр. Володимир Миколайович очолював «Котельню Північного промвузла» ВАТ «СМНВО
ім. М. В. Фрунзе», працював першим заступником голови правління ВАТ «Сумський завод насосного та енер-
гетичного машинобудування «Насосенергомаш» та був головою правління ВАТ «Виробничо-енергетичної
компанії «Сумигазмаш».
З 07.02.2007 р. призначений директором Сумської дирекції УДППЗ «Укрпошта».
Нагороджений грамотами Сумської обласної ради, генеральної дирекції УДППЗ «Укрпошта», Державної адмі-
ністрації зв’язку, Верховної Ради України.
у
д 2000 2006 В д
ПромисловийПромисловий
потенціалпотенціал
Сумської областіСумської області
26
Шановні читачі!
Щиро вітаю Вас із 75-річчям з дня заснування Сумської області!
За цей час в області створений потужний промисловий комплекс, який об’єднує понад 230 підприємств великого і серед-
нього бізнесу. Внесок промислового комплексу в загальний обсяг випуску товарів та послуг області перевищує 50%. Галузь
створює третину загального обсягу валової доданої вартості області. У промисловому виробництві зайнятий кожен третій
працівник області.
Промисловий і науково-технічний потенціал забезпечує випуск продукції світового рівня, про що свідчить експортоорієтованість
основних галузей промисловості.
Розвинуте машинобудування, харчова і хімічна промисловість. Далеко за межами України відома продукція ПАТ «СМНВО
ім. М. В. Фрунзе», ПАТ «Насосенергомаш», концерну «Укрросметал», ТОВ «Мотордеталь-Конотоп», ПАТ «Сумихімпром», Трос-
тянецької шоколадної фабрики ПАТ «Крафт Фудз Україна», ПАТ «Бель Шостка Україна».
Славиться Сумщина своїми надрами, найцінніші продукти яких — нафта та природний газ. На території Сумщини видобу-
вається понад 40% нафти та близько 5% природного газу від загального видобутку України.
Область впевнено іде шляхом сталого економічного розвитку та модернізації виробництва, зміцнення іміджу регіону як при-
вабливого для інвесторів і націленого на інновації та застосування прикладних наукових розробок, на що спрямована Стратегії
економічного і соціального розвитку Сумської області на період до 2015 року «Нова Сумщина — 2015».
Завдяки розширенню кооперованих зв’язків між науковими установами та підприємствами області на виконання науково-
дос лідних і дослідно-конструкторських робіт останні роки промисловість Сумщини є лідером в Україні за часткою інноваційної
продукції в загальному обсязі реалізованої продукції. За 2012 рік цей показник у 3,2 рази перевищив загальноукраїнський.
Впроваджено більше 100 нових технологічних процесів, з них кожний четвертий — спрямований на економне використання
матері альних та енергетичних ресурсів. Освоєно виробництво близько 400 найменувань нових видів продукції, з них 70 — нові
види техніки.
Завдяки залученню іноземного капіталу та новітніх технологій за останні роки побудовані та успішно працюють підприємства
у сфері пакувальних матеріалів (ТОВ «Гуала Кложерс Україна» та ПрАТ «Технологія»), будівельних матеріалів (ТОВ «Керамейя»,
філія ПрАТ з іноземними інвестиціями «Слобожанська Будівельна Кераміка»), фармацевтичної промисловості (ТОВ «Кусум
Фарм»).
Загалом, наші сьогоденні здобутки дозволяють з оптимізмом дивитися в завтрашній день, дають впевненість, що бізнесменам
Сумщини під силу творити щасливу долю свого краю.
З повагою,
начальник управління промисловості та
розвитку інфраструктури Сумської
обласної державної адміністрації Сергій Крестенков
Ш !
СУМСЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ
УПРАВЛІННЯ ПРОМИСЛОВОСТІ ТА РОЗВИТКУ ІНФРАСТРУКТУРИ
40030, м. Суми, пл. Незалежності, 2,
тел.: (0542) 70-07-90, факс: 70-07-87
27
Сумська торгово-промислова палата — недержавна неприбуткова
самоврядна організація, яка на добровільних засадах об’єднує провідні
підприємства Сумської області, сприяє просуванню їх бізнесу, захисту ді-
лових інтересів не тільки на регіональному та республіканському, але і на
міжнародному рівні.
Основна мета Палати — створювати сприятливі умови для вітчизняно-
го підприємництва, представляти і захищати його інтереси на всіх рівнях,
включаючи вищі ешелони влади, розвивати прямі зв’язки із зарубіжними
партнерами в галузі економіки, науки і торгівлі, шукати інвесторів і допо-
магати готувати інвестиційні проекти і бізнес-плани.
У червні 2004 р. в Палаті впроваджено систему управління якістю
ISO 9001:2000, що дає можливість надавати замовникам послуги на най-
вищому рівні.
4 квітня 2005 р. Сумське обласне управління юстиції зареєструвало
постійно діючий третейський суд при регіо нальній торгово-промисловій
палаті.
У 2011 р. за власні кошти Палати було побудовано Виставковий комп-
лекс «Іллінський» площею 1500 м2.
Вже стала традиційною Міжнародна універсальна виставка «Слобо-
жанський міст», ініціатором та організатором якої є Сумська ТПП.
Багато уваги Сумська ТПП приділяє видавничій діяльності та зміцненню зв’язків із громадськістю, задля чого випускає
віс ник «Ділові новини».
Шановні жителі Сумщини!
75 річниця з Дня заснування Сумської області — хвилююча подія для всіх нас.
Обличчя будь-якої області — це, передусім, його жителі! Саме завдяки Вашим старанням, умілим рукам, натхненній праці
вона живе.
Від імені Президії Сумської торгово-промислової палати, від себе особисто дякую всім мешканцям Сумщини, які небайдужі
до долі рідного краю, а особливо представникам старшого покоління, мудрим наставникам, тим, хто повсякчас є прикладом
безкорисного служіння малій батьківщині.
Вітаю, також, нашу перспективну, освічену молодь, якій судилося визначати долю рідного краю в майбутньому.
Тож, нехай наша славна Сумщина росте і процвітає, щастя та добробут живуть на кожній вулиці, у кожному домі, у кожній
родині, поєднуючи всіх нас у згуртовану та небайдужу громаду!
З повагою, президент СТПП,
К. В. Макаренко
СУМСЬКА ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ПАЛАТА
28
Дочернее предприятие «Завод утяжеленных бурильных и ведущих труб» (ДП «Завод УБиВТ») построено
в 1988 г., как структурное подразделение ПАО «Сумское научно-производственное объединение им. М. В. Фрун-
зе» — крупнейшего предприятия союзного значения, имеющего более чем столетний опыт производства тяже-
лого машиностроения. В 1984 г., с целью улучшения организации буровых работ на нефть и газ, правитель-
ство СССР приняло специальное постановление о строительстве в г. Сумы завода по производству утяжеленных
и бурильных труб. И уже в 1988 г. здесь налаживается серийный выпуск продукции. ДП «Завод УБиВТ» стал
крупнейшим заводом СССР по выпуску бурильных и ведущих труб, предназначенных для проведения бурильных
работ по добыче нефти и газа, а также геологоразведочного бурения во всех климатических зонах.
На сегодняшний день ДП «Завод УБиВТ» представляет собой уникальное специализированное предприятие,
применяющее высокотехнологическое оборудование с замкнутым циклом производства: от выплавки стали
до выпуска готовой продукции.
Завод включает в себя следующие производства:
· сталелитейное;
· кузнечно-термическое;
· механообрабатывающее.
Технологический процесс изготовления гарантирует высокое качество и надежность продукции. За годы
своей работы продукция ДП завоевала популярность и доверие потребителей далеко за пределами Украины
и имеет широкий рынок сбыта в странах СНГ, на Дальнем и Ближнем Востоке, в Европе и Северной Америке.
На предприятии функционирует и непрерывно совершенствуется система менеджмента качества,
соответствую щая спецификации Q1, стандарту ISO/TS 29001 Американского нефтяного института и между-
народному стандарту ISO 9001. Завод сертифицирован Американским нефтяным институтом и имеет пра-
во на использование его официальной монограммы, а также Российским сертификационным центром
НП «СЦ НАСТХОЛ».
Вот уже 25 лет предприятие выпускает продукцию на уровне мировых стандартов доказывая, что украинский
произ водитель может на равных конкурировать с мировыми брендами в своей отрасли.
ДОЧЕРНЕЕ ПРЕДПРИЯТИЕ
«ЗАВОД УТЯЖЕЛЕННЫХ БУРИЛЬНЫХ И ВЕДУЩИХ ТРУБ»
40020, г. Сумы, ул. Комарова, 2,
тел./факс: (0542) 77-32-01, 77-32-15, e-mail: metal@ubt.sumy.ua, www.ubt-ua.com
29
ПАТ «Крафт Фудз Україна» є українським підприємством, що входить до групи ком-
паній «Mondelēz International», найбільшої у світі компанії-виробника шоколадної
продукції, печива та цукерок, а також другого найбільшого у світі виробника жувальної
гумки. «Крафт Фудз Україна» є одним із лідерів на ринку харчових продуктів України
в категоріях кави, солоних снеків, печива та виробів із шоколаду. Працює на україн-
ському ринку з 1994 р.
Коли 1967 р. Мінхарчпром України ухвалив рішення про будівництво в республіці
першої фабрики, спеціалізованої суто на виготовленні шоколаду та шоколадних цуке-
рок, вибір зупинився на райцентрі Тростянець, що на півдні Сумщини.
Вагомим аргументом на користь такого рішення було те, що за цієї умови один
з нащадків великого землевласника, талановитого цукрозаводчика Кеніга, погодився
надати фінансову допомогу в будівництві фабрики. Другим визначальним аргументом
було вигідне сусідство з потужним цукровим заводом, що дозволяло заощаджувати
на транспортуванні сировини.
Саме в роки натхненної і напруженої праці на будівництві фабрики сформувало-
ся ядро колективу, яке довгі роки відігравало провідну роль у житті підприємства.
Тростянецькі солодощі щороку здобували безумовне лідерство на спеціалізованих
ярмарках. Офіційним свідченням успіхів стало присвоєння низці найменувань про-
дукції фабрики тодішньої найвищої державної відзнаки якості — «Знаку якості».
Зваживши на кризові явища Перебудови та складний стан вітчизняної кондитерської
промисловості, Фонд державного майна в 1994 р. оголосив міжнародний тендер, метою
якого був пошук ефективних власників, що могли би стати реальними інвесторами для
підприємств галузі. Наслідком боротьби в тендері між найпотужнішими світовими компаніями стала перемога корпорації
«Крафт Фудз Інтернешнл» в особі європейської дочірньої компанії «Крафт Якобс Сушард». Ця визначна в історії фабрики
подія згодом забезпечила їй стрімкий злет, якого протягом останніх десятиріч не бачила вітчизняна кондитерська галузь.
Питанням якості на підприємстві приділяють не просто велику, а виключну увагу, справедливо вважаючи, що виняткова
якість не може мати випадковий характер, і контроль за її дотриманням не зводиться до вилучення браку, а має на меті
принципове запобігання його виникненню. Один з корпоративних принципів роботи полягає в тому, що кожен співробіт-
ник, незалежно від посади, зобов’язується дотримуватись стандартів якості, затверджених компанією. Це спонукає людей
до більш глибокого усвідомлення своїх обов’язків і ретельного ставлення до роботи.
Фабрика працює за міжнародними стандартами якості та безпечності продуктів, охорони навколишнього середовища
та охорони праці сертифіковані на відповідність вимогам міжнародних стандартів ISO 9001, ISO 14001, ISO 22000, OHSAS
18001.
Тростянецька фабрика — найбільше в Україні підприємство з повним циклом виробництва — від обробки какао-бобів
до пакування готової продукції. Крім того, унікальність підприємства полягає в тому, що на території однієї фабрики ви-
робляється три категорії продукції, а саме: шоколад, кава та бісквіти.
Сьогодні ПАТ «Крафт Фудз Україна» на ринку харчових продуктів України представлено в наступних категоріях: кава,
шоколадні вироби, солоні снеки, бісквітне печиво, жувальна гумка. Продукція української компанії нині успішно продаєть-
ся на території таких країн, як Білорусь, Молдова, Грузія, Вірме-
нія, Азербайджан, Таджикистан, Узбекистан, Казахстан, Туркме-
ністан, Киргизія та Монголія. Торгові марки, серед яких шоколад
«Корона», «Мілка», кава «Якобс», «Карт Нуар», бісквіт «Ведме-
дик «Барні», печиво «Oreo» та крекер «ТУК», а також «картопля-
ні чіпси «Люкс», користуються популярністю серед вітчизняних
споживачів.
ПАТ «Крафт Фудз Україна» спрямовує свої інвестиції на роз-
виток української економіки, соціальної сфери, захисту довкіл-
ля, утвердження духовності.
В кінці січня 2014 р. ПАТ «Крафт Фудз Україна» буде офіційно
перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Монделіс
Україна».
ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО
«КРАФТ ФУДЗ УКРАЇНА»
42600, Сумська обл., м. Тростянець, вул. Набережна, 28-A,
тел.: (0542) 67-47-10, факс: 67-47-01, e-mail: tfedenko@mdlz.com, www.kraftfoods.com.ua
ХАРЧЕНКО
ІГОР БОРИСОВИЧ
Директор товариства
30
Партнером СП «Моквелд Маркетинг» является голландская фирма
«MokveldValves», которая уже много лет является бесспорным мировым лидером
по созданию и изготовлению специальных регулирующих и обратных клапанов
для газовой и нефтяной промышленности.
Основными функциями СП «Моквелд Маркетинг» были маркетинговые ис-
следования и внедрение в эксплуатацию трубопроводной арматуры фирмы
«MokveldValves» (Голландия) в странах на территории бывшего СССР.
Однако, по мере развития производственных связей и расширения объемов
поставки арматуры фирмы «Mokveld Valves» в совместном предприятии был сфор-
мирован отдел гарантийного и сервисного обслуживания, а также организован
учебный центр для подготовки специалистов заказчиков, эксплуатирующих эту
арматуру. Только за последние 6 лет в этом учебном центре прошли обучение и по-
лучили фирменные сертификаты более 300 специалистов основных заказчиков.
В настоящее время в эксплуатации под контролем СП «Моквелд Марке-
тинг» находится около 6 000 регулирующих, обратных и отсечных клапанов,
установленных на трубопроводах с диаметрами от 100 до 1400 мм и давлениями
от 50 до 420 атмосфер.
Постоянными партнерами СП Моквелд Маркетинг на протяжении многих лет
являются: ОАО «Газпром», НАК «Нефтегаз Украина», ОАО «Лукойл», ОАО «Новатек»,
ОАО АК «Транснефть», ОАО НК «Роснефть», АО «Казмунойлгаз», ГК «Туркменгаз»,
ОАО «Газпром трансгаз Беларусь» и другие. Коллектив СП «Моквелд Маркетинг»
в настоящее время насчитывает всего 18 человек. Однако высокий уровень их
профессиональной подготовки позволяет контролировать и обслуживать рабо-
ту большого количества оборудования на огромнейшей территории от Дальнего
Востока и Сибири до границ со странами Восточной Европы.
Если учесть, что все установленное оборудование, начиная с 1991 г., про-
должает успешную работу, то результаты сотрудничества можно считать почти
уникальными.
По результатам экономических показателей, ежегодно публикуемых в рей-
тинговых оценках экспертных комиссий при торгово-промышленной палате
Украины, СП «Моквелд Маркетинг» постоянно входит в первую пятерку пред-
приятий Украины аналогичной специализации. В 2013 г. было награждено дип-
ломом победителя Всеукраинского рейтинга «Добросовестные плательщики
налогов-2012» в сфере культуры и науки.
РУХЛОВ ЮРИЙ ЛЕОНИДОВИЧ
Генеральный директор
Родился 7 марта 1940 года в г. Сумы. В 1964 г. окончил Ленинградский механичес-
кий институт. Трудовую деятельность начал на одном из предприятий оборонной
промышленности в г. Свердловск, где работал над созданием пусковых ракетных уста-
новок для войск ПВО.
В конце 1967 г. вернулся в г. Сумы и продолжил трудовую деятельность на предприя-
тиях родного города («ВНИИАЭН», филиал «Гипрохиммаш», СКБ ТКМ, «ВНИИкомпрессор-
маш», СМНПО им. М.В. Фрунзе), пройдя путь от ведущего до главного конструктора.
Руководил проектными работами по созданию новых производств на крупнейших пред-
приятиях Министерства химического и нефтяного машиностроения СССР.
С 1983 по 1991 гг. возглавлял конструкторское бюро по разработке современных видов
трубопроводной промышленной арматуры для нефтяной и газовой промышленности
СССР, а также по внедрению этих разработок на ведущих предприятиях страны.
Имеет около 40 патентов и авторских свидетельств на изобретения в области армату-
ростроения. С 1991 г. по рекомендации руководства ОАО «Газпром» и «ВНИИкомпрессор-
маш» возглавил одно из первых украинско-голландских совместных предприятий «Мок-
велд Компрессоргаз Инжиниринг», преобразованное с 1993 г. в СП «Моквелд Маркетинг».
СОВМЕСТНОЕ ПРЕДПРИЯТИЕ
«МОКВЕЛД МАРКЕТИНГ»
40022, г. Сумы, пер. Институтский, 1/1,
тел.:(0542) 77-50-71, 77-54-88, e-mail: mokveld@mokveldm.com, www.mokveldm.ru
31
ІСТОРИЧНА УНІКАЛЬНІСТЬ
ПАТ «ОХТИРСЬКИЙ ПИВОВАРНИЙ ЗАВОД»
ПАТ «Охтирський пивоварний завод» — підприємство Охтирки, яке від-
значило 100-річний ювілей.
Історія заводу починається з 1913 року, коли охтирський міщанин Іван
Іванович Бондаренко отримав дозвіл на будівництво пивоварні.
З самого початку заснування і до сьогоднішнього дня підприємство успіш-
но працює.
Важливим періодом можна назвати 20-ті роки минулого століття, коли
після Першої світової, громадянської війн, лютневої революції та жовтнево-
го перевороту 1917 року, завод вистояв та став одним з найприбутковіших
на Охтирщині.
Зупинка виникла у 1932—33 роках, завод було законсервовано за від-
сутності сировини (голодомор), потім роботи були відновлені.
Працював Охтирський пивоварний завод в роки окупації 1941—43 роках. Відомий факт, що на пивзаводі в цей час трудилося до 200 чо-
ловік. Під час звільнення Охтирки від ворога, в один з цехів потрапила бомба. До грудня 1943 року підприємство практично досягло своєї
довоєнної потужності. З того часу на багато десятиліть Охтирський пивоварний завод став одним з найстабільніших виробництв в еконо-
мічному секторі Охтирщини.
Новий період в історії Охтирського пивзаводу пов’язаний з початком 90-х років минулого століття, коли було зламано радянську планову
систему і почалося входження в ринкові відносини.
У той складний час, багато підприємств пивоварної галузі виявилися втраченими. Якщо в Сумській області працювали 4 пивзаводи,
то тепер залишився один — ПАТ «Охтирський пивоварний завод».
Новий етап розвитку підприємства почався з входження в корпорацію «Оболонь» в 1997 році. Президент корпорації О. В. Слободян, дав
«добро» на співпрацю. Завдяки інвестиціям ПАТ «Оболонь» підприємство вийшло з регіонального на всеукраїнський ринок.
В 2003—2004 роках пройшов реінжиніринг виробництва. Зроблено приємний подарунок для свого споживача — освоєно виробництво
безалкогольних напоїв серії «Ностальгія», з 2006 р. — безалкогольний напій «Живчик».
Завдяки наполегливій цілеспрямованій діяльності колективу та підтримці ПАТ «Оболонь», сформувався позитивний імідж підприємства.
Охтирському пивоварному заводу вдається успішно працювати у харчовій галузі. Підприємство є прибутковим, віднесено до категорії «ве-
ликих» платників податків, соціально відповідально перед громадою. Оновлення техніки та технологій виробництва поєднується зі збере-
женням традицій пивоваріння, істинно — «Охтирське пиво — справжнє диво», одне з небагатьох, справжнє «живе».
Продукція підприємства нагороджена за якість чотирма золотими, багатьма срібними та бронзовими медалями. Завод неодноразовий
переможець конкурсів 100 кращих товарів Сумщини та України.
Працівники вносять вклад у відродження та збереження історії міста. Видані три книги — перша друком в 2003 році, основною темою
якої став період виникнення підприємства. Наступні — вже більш детально розповідають про розвиток пивоваріння на Охтирщині, цю ж
збірку перекладено російською мовою. Готується четверта книга «Охтирка та пивзавод. Історія в іменах», присвячена видатним людям міста.
Підприємство майже 30 років очолює досвідчений керівний Костянтин Журавльов, нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.
Колектив і надалі буде завойовувати нових прихильників й зміцнювати довіру споживачів. А його визнання завжди залишається найвищою
винагородою для виробників.
П О й й і ії 1
ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО
«ОХТИРСЬКИЙ ПИВОВАРНИЙ ЗАВОД»
42700, Сумська обл., м. Охтирка, вул. Батюка, 23,
тел.: (05446) 2-20-90, факс: 2-45-89, e-mail: sales@ok.obolon.ua, www.ok.obolon.ua
32
ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе», створене в 1896 р., є промисловим серцем Сум-
щини та провідним індустріальним комплексом України в галузі важкого машинобуду-
вання.
Близько 90% обладнання торгової марки FRUNZE відправляється на експорт. Нині
продукція підприємства експлуатується у більш ніж 40 країнах, а її замовниками висту-
пають корпорації, що входять до ТОП-100 компаній світу.
До всього ж НВО ім. Фрунзе — містоутворююче підприємство Сум, що забезпечує
роботою понад 12 тис. осіб, та соціально відповідальна компанія, яка за підсумками
2011—2012 рр. визнана Федерацією профспілок України такою, що надає найкращі со-
ціальні гарантії своїм співробітникам у межах держави.
Сумське НВО ім. М. В. Фрунзе спеціалізується на розробці і виготовленні газопере-
качувальних агрегатів і комплектних компресорних станцій різного призначення, ши-
рокої номенклатури насосів, компресорів, центрифуг, обладнання для хімічної, газової,
нафтопереробної, металургійної промисловості, атомних електростанцій та гідроенер-
гетики.
Така широка продуктова лінійка забезпечується завдяки наявній розвиненій техніч-
ній та виробничій базам. На підприємстві функціонують чотири спеціалізовані вироб-
ництва, оснащені передовим технологічним обладнанням, сучасними засобами керуван-
ня і контролю. До складу об’єднання також входять проектний інститут «Укрхімпроект»,
потужне спеціальне конструкторське бюро і управління монтажу, налагодження та сер-
вісного обслуговування обладнання. Завдяки такій синергії підрозділів підприємство
є не тільки виробником широкого спектра продукції, а й постачальником комплексних
технічних рішень із підрядом «під ключ». При цьому колектив об’єднання самостійно
виконує всі роботи: від проектування – до здачі об’єктів в експлуатацію.
Діюча система якості НВО ім. Фрунзе сертифікована відповідно до міжнародного
стандарту ISO 9001, система менеджменту якості діє згідно з ISO 9001:2008. На про-
ектування і виготовлення продукції торгової марки FRUNZE є сертифікати, видані відпо-
відними національними та міжнародними органами.
ПАТ«СУМСЬКЕ МАШИНОБУДІВНЕ НАУКОВО-
ВИРОБНИЧЕ ОБ’ЄДНАННЯ ІМ. М.В. ФРУНЗЕ»
40004, м. Суми, вул. Горького, 58, тел.: (0542) 686-915, 775-000; факс: 226-362;
e-mail: sales@frunze.com.ua; web-сторінки: http://www.frunze.com.ua/, http://frunze.com.ua/social/
ЦИМБАЛ
ОЛЕКСІЙ ЮРІЙОВИЧ
Генеральний директор ПАТ
Закінчив Миколаївський кораблебу-
дівний інститут за спеціальністю
«Економіка і управління в машино-
будуванні». Кандидат економічних
наук. Виробничник із майже
20-річним досвідом
За безпосередньої участі фахівців НВО ім. Фрунзе запущена в експлуатацію вже друга черга дотискувальної
компресорної станції на Юрхарівському промислі в Російській Федерації, 2013 р.
33
Історія створення та розвитку інституту тісно пов’язана з реалізацією Програми хімізації сільського господарства та будівни-
цтвом Сумського суперфосфатного заводу, нині ПАТ «Сумихімпром». З метою оперативного вирішення питань проектування і будів-
ництва заводу 7 вересня 1956 р. Головхімпром міністерства хімічної промисловості СРСР прийняв рішення про створення в м. Суми
на базі суперфосфатного заводу Комплексного проектного відділу №1 Державного союзного інституту по проектуванню виробництв
основної хімічної промисловості «ГИПРОХИМ» м. Москва, (КПВ-1 Діпрохім м. Суми). 31.03.1970 р. наказом міністра хімічної про-
мисловості СРСР №182 КПВ-1 Діпрохім м. Суми було реорганізовано в Сумську філію Діпрохім, 14.10.1991 р. Сумська філія Діпрохім
реорганізована в самостійний комплексний проектний інститут «Укрдіпрохім», у жовтні 1994 р. «Укрдіпрохім» шляхом корпорати-
зації перетворене на Відкрите акціонерне товариство «Укрхімпроект» (ВАТ «Укрхімпроект»), з 27 квітня 2011 р. змінено на Публічне
акціонерне товариство «Укрхімпроект» (ПАТ «Укрхімпроект»).
Виробнича площа офісних приміщень становить 6800 м2. Максимальна чисельність проектувальників досягала 549 чол.
По проектах ПАТ «Укрхімпроект» побудовані і працюють виробництва сірчаної кислоти і олеуму, простого, гранульованого супер-
фосфату, нітроамофоски, амофосу, кормових фосфатів, барієвих та інших мінеральних солей, вапна, асфальтобетону, установок
регенерації відпрацьованої сірчаної кислоти з кислих гудронів на нафтопереробних заводах, очистки вихлопних газів хімічних та
металургійних виробництв, димових газів ТЕЦ і котелень, склади міндобрив на підприємствах України, Росії, Білорусії, Азербайджану,
Вірменії, Казахстану, Литви, Туркменістану, Узбекистану, в Республіці Куба.
Враховуючи високу кваліфікацію спеціалістів інституту ПАТ «Сумське НВО ім. М. В. Фрунзе» було запропоновано наші послуги
щодо розробки компресорної станції природного газу для Качанівського газопереробного заводу в Охтирському районі Сумщини.
Таким чином були відкриті нові напрямки у діяльності ПАТ «Укрхімпроект», проектування для підприємств газової та нафтохімічної
промисловості.
Новий етап співпраці ПАТ «Укрхімпроект» з ПАТ «Сумське НВО ім. М. В. Фрунзе» розпочався у 2003 р. ПАТ «Сумське НВО
ім. М. В. Фрунзе» є замовником, розробником технологічних процесів і обладнання, виробником технологічного обладнання, виконує
будівельні шефмонтажні та пусконалагоджувальні роботи, а ПАТ «Укрхімпроект» розробляє проектну і робочу документацію, здійснює
авторський нагляд за будівництвом. Проекти пов’язані з розробками установок комплексної підготовки газу (УКПГ) на нафтогазових
родовищах та газоперекачувальних компресорних станціях у Росії, Азербайджані, Казахстані, Туркменістані, Узбекистані.
У 1980-ті рр. в інституті був створений відділ з обстеження будівельних конструкцій. Відділ має лабораторію для випробування
зразків металу та бетону, виконує інженерні обстеження будівель, споруд, окремих будівельних конструкцій, розробляє технічну
документацію для їхнього відновлення, капітального ремонту, реконструкції.
Розроблена впроваджена і функціонує система менеджменту якості на базі стандартів ISO 9001, яка дає змогу керувати тех-
нічними, адміністративними і людськими факторами, які впливають на якість проектної документації. Система Менеджменту ПАТ
«Укрхімпроект» ISO 9001:2008 підтверджена міжнародним сертифікатом якості від «BUREAU VERITAS Certification».
З 2005 р. всі виробничі відділи були повністю забезпечені комп’ютерною та периферійною технікою, що постійно оновлюється.
Збудовано єдину локально-обчислювальну мережу. Для виробничих відділів придбані всі необхідні ліцензійні програмні комплек-
си. В 2012 р. створений електронний архів проектної документації, який постійно поповнюється та оновлюється.
Колектив проектувальників ПАТ «Укрхімпроект» впевненою ходою крокує в майбутнє, запрошує до надійного і довгострокового
співробітництва, готовий до установлення взаємовигідних партнерських контактів з усіма замовниками.
ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ
ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРХІМПРОЕКТ»
40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13,
тел.: (0542) 27–52–01, факс: 77-00-82, e-mail: info@ukrhimproekt.com.ua
КИСЕЛЬОВ МИКОЛА ГРИГОРОВИЧ
Генеральний директор
Народився 3 вересня 1947 року в с. Дмитрівка, Шахтарського р-ну, Донецької області.
У 1969 р. закінчив Одеський політехнічний інститут.
Трудову діяльність розпочав у 1969 р. на Сумському Хімічному комбінаті майстром дослід-
ного устаткування знефторених фосфатів. На Хімкомбінаті працював начальником відді-
лу цеху випалювання, начальником відділу фосфорної кислоти кремнійфтористого амонію,
заступником начальника (технічним керівником) дослідного виробництва пігментів та
коагулянтів. Під час роботи неодноразово подавав і вводив в дію раціоналізаторські про-
позиції за що мав авторські винагороди.
З 1975 р. працює в ПАТ «Укрхімпроект». Займав посади: старшого інженера-технолога, за-
відувача групою, головного інженера проекту, начальника відділу мінеральних добрив та
солей, директором промислово-комерційного центру.
У 1997 р. обраний головою правління Відкритого акціонерного товариства «Укрхімпро-
ект», а 26 березня 2008 р. — генеральним директором Товариства. На цій посаді успішно
працює і до сьогодні.
34
ТОВ «Сумитеплоенерго» є сучасним теплопостачальним підприємством, що забезпечує тепловою енергією
майже 70% споживачів тепла міста Суми. Опалює 1293 будинки міста Суми загальною площею 2,9 млн м2, а та-
кож промислові підприємства, бюджетні та інші установи.
До складу ТОВ «Сумитеплоенерго» входять Сумська ТЕЦ з електричною потужністю 40 МВт, тепловою —
432 Гкал/годину. Також функціонують 24 котельні міста загальною потужністю 164 Гкал/годину, 61 централь-
ний тепловий пункт (ЦТП), 2 підкачувальні насосні станції (ПНС) та 350 км магістральних та розподільчих
теплових мереж.
Знаменною подією в розвитку електрогенерації Сумської ТЕЦ, а саме на Сумській ТЕЦ — є введення в екс-
плуатацію третьої турбіни Р-12-35/5М потужністю 12 МВт, що збільшило встановлену електричну потужність
станції з 28 МВт до 40 МВт.
Сумська область, яка має дефіцит електроенергії, отримала надійне допоміжне і енергоефективне джерело
електропостачання.
На даний момент підприємство активно веде роботу над проектом з реконструкції Сумської ТЕЦ зі збіль-
шення встановленої теплової потужності до 700,0 Гкал/годину, електричної — до 112,0 МВт, використовуючи
новітні передові технології та сучасну техніку.
Під керівництвом Леоніда Дмитровича колектив товариства зумів досягти мети і м. Суми нині безперебій-
но забезпечене теплом та гарячою водою. Продовжується робота над вирішенням основних завдань «Суми-
теплоенерго», зокрема, збільшення потенціалу екологічної безпеки виробництва теплової енергії, підвищен-
ня ефективності палива за рахунок обладнання.
ПЛЯЦУК ЛЕОНІД ДМИТРОВИЧ
Директор ТОВ «Сумитеплоенерго»
Доктор технічних наук, професор, академік інженерної Академії
України, академік Міжнародної Академії наук
екології та безпеки життєдіяльності.
Нагороджений орденом імені М. Ломоносова, почесним знаком
Сумської міської ради «За заслуги перед містом» ІІІ і II ступенів;
почесними грамотами Міністерства палива та енергетики,
Асоціації «УкрТЕЦ». Є лауреатом Всеукраїнського
конкурсу «Лідер паливно-енергетичного комплексу».
«Заслужений енергетик України».
Народився 22 жовтня 1950 р. Освіта вища. У 1982 р. захистив кандидат-
ську дисертацію, а в 1990 р., в Московському хіміко-технологічному інсти-
туті, захистив докторську дисертацію.
Леонід Дмитрович Пляцук поєднав власні наукові пошуки з відповідальною роботою керівника енергетич-
ного підприємства. У колі його досліджень — питання розробки, створення і впровадження наукових тех-
нологій в хімічну та нафтогазову промисловість, енергетику, моніторинг стану навколишнього середо-
ви ща, енергоефективні технології та екологічні проблеми. У своїй науковій діяльності Леонід Дмитрович
бере активну участь у розробці і впровадженні нових технологій, які сприяють високій ефективності
теплоенергетичних підприємств.
Життєве кредо Л. Д. Пляцука: «Наука — в ім’я виробництва».
Трудову діяльність розпочав у освітянській галузі, де пройшов шлях від асистента до першого проректора,
а нині завідує кафедрою прикладної екології Сумського державного університету. У ТОВ «Сумитеплоенерго»
працює з моменту створення, спочатку з 2005 р. — першим заступником директора, а згодом — генераль-
ним директором підприємства.
Л ідД П д
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ
«СУМИТЕПЛОЕНЕРГО»
40005, м. Суми, вул. 2-а Залізнична, 10,
тел.: (0542) 25-10-73, 78-75-16, е-mail: kanc@teko.com.ua, www.teplo.sumy.ua
35
Прийняття державною комісією в останні дні 1974 року об’єкту «Буринський завод
сухого знежиреного молока» стало подією не лише районного масштабу. Адже будова
загальною вартістю майже 4 мільйони карбованців виконана міською будівельною ор-
ганізацією вперше.
років, ріст продукції тваринництва стримувала відсутність потрібних переробних підприємств,
і гостро постало питання будівництва нового заводу, аналогів якого в Україні ще не було. Проект заводу було розроблено
науково-дослідним інститутом у Москві і розраховано на прийом 265 тонн молока одночасно. Всі операції з його переробки
мали виконувати всього 250 робітників.
Основною продукцією мало стати сухе молоко і масло. Проводився монтаж технологічного обладнання, котре надходило
не лише з усіх куточків Союзу, але й з НДР, Чехословаччини.
Були побудовані станції очистки води, відстійники, котельня, компресорний цех, електроцех, механічна майстерня, вироб-
нича лабораторія, величезні за площею складські приміщення, побутові і технологічні корпуси.
Основними виробничими цехами стали: цех сухого молока, апаратний цех, цех незбираного молока.
Так відбулось становлення нового підприємства, яке гідно продовжило добрі традиції місцевих маслоробів, започатко-
вані відразу після війни. Чеське обладнання дало змогу відразу розпочати випуск високоякісного масла, чітко і злагоджено
працював і цех сушки молока. Йшла постійна боротьба за якість продукції, розширювався її асортимент. Обсяги переробки
молока також збільшувались. Влітку 1984 року на завод поступило відразу 400 тонн молока, яке в мінімальні строки і без
втрат було перероблене.
За високі трудові досягнення колектив неодноразово заносився на обласну та районну Дошки пошани. Значна кількість
заводчан одержала високі урядові нагороди.
Згідно з рішенням Уряду підприємство було реорганізоване у відкрите акціонерне товариство «Буринський завод сухого
молока». Незмінною була і залишається якість продукції «сомівців» — масла та сухого молока.
Прийшовши в XXI століття, молокопереробники натхненно шукають свій шлях на полі ринкових відносин.
Наприкінці 2002 року підприємство ввійшло до складу компанії «Вімм-Білль-Данн» (Росія). Основною метою нового влас-
ника на той час було розширення сировинної зони. Для реалізації цієї мети компанія виділила відповідні кошти.
Зі збільшенням обсягів закупівель коров’ячого молока збільшувалися й обсяги виробництва. Продукція випускалася в та-
кому асортименті: молоко сухе знежирене, молоко сухе незбиране, масло солодковершкове селянське 72,5% жиру, масло
солодковершкове 82,5% жиру, сироватка молочна суха, молоко пастеризоване 3,2% жиру.
З грудня 2007 року і до сьогодні Буринський завод сухого молока є Філією ПАТ «Вімм-Білль-Данн Україна». Буринський
завод сухого молока традиційно, від часу заснування і до сьогодні, виробляє продукцію натуральну, без різного роду домішок,
барвників та консервантів. Тому неодноразово за останні роки масло солодковершкове та молоко сухе брали участь у конкур-
сах якості товарів «100 кращих товарів Сумщини» і отримували нагороди.
Готова продукція підприємства направляється на заводи компанії в Україні — ПАТ «Вімм-Білль-Данн Україна» (м. Київ)
та Філію ПАТ «Вімм-Білль-Данн Україна» — «Харківський молочний комбінат» (м. Харків). А вже ці заводи використову-
ють буринську продукцію у своєму виробництві при виготовленні йогуртів, сиркових мас, кефіру, ряжанки, смета ни та ін.
Таким чином, продукцію заводу можна скуштувати в продуктах під торговими марками «Чудо», «Веселий молочник»,
«Слов’яночка», «Ромол».
Сьогодні Буринський завод сухого молока є найбільшим працюючим переробним підприємством Буринського району й од-
ним з найбільших молокопереробних підприємств Сумської області.
ФІЛІЯ ПАТ «ВІММ-БІЛЛЬ-ДАНН УКРАЇНА» —
«БУРИНСЬКИЙ ЗАВОД СУХОГО МОЛОКА»
41700, Сумська обл., м. Буринь, Конотопське шосе, 1,
тел.: (05454) 2-14-71, 2-23-97, факс 2-18-94, e-mail:Valentina.Pogrebnyak@pepsico.com
КАМІНСЬКА ОКСАНА МИКОЛАЇВНА
Керівник Філії
Народилася 16 червня 1979 року в с. Деренківець Корсунь-Шевченківського району
Черкаської області.
У 2003 році закінчила Національний університет харчових технологій.
Трудову діяльність розпочала у 2002 р. змінним майстром цеху незбираного молока
на ВАТ «Київський міський молочний завод №3». Працювала на посаді старшого майстра
цеху, технолога виробництва, начальника зміни.
З жовтня 2010 року — начальник виробництва Філії ПАТ «Вімм-Білль-Данн Україна» —
«Буринський Завод Сухого Молока». 16 жовтня 2012 року призначена керівником Філії.
На початку сімдесятих років коли
36
Споживча кооперація була і залишається особливою формою еко-
номічної співпраці людей заради поліпшення матеріальних умов
їх життєдіяльності.
Історія споживчої кооперації Сумщини починається зі створення
в 1867 р. першого споживчого товариства у м. Лебедин (на той час
Харківської губернії).
За даними на 1 січня 1912 р. в Роменському повіті діяли 4 спожив-
чих товариства, Охтирському — 8, Сумському — 9, Лебединському —
12.
Для координації діяльності споживчої кооперації в 1918 р. ство-
рено Сумську спілку кооперативних товариств «Сумський коопсоюз».
У 1920 р. в м. Суми розпочинає функціонувати «Центральное много-
лавочное общество потребителей».
У 1925 р., організувалася Сумська окружна спілка споживчих това-
риств «Сумиспілка», яка входила до складу Всеукраїнської коопера-
тивної спілки «Вукоопспілка».
В 1939 р., коли Суми стали обласним центром, була створена облспо-
живспілка, яка об’єднувала в той час 31 райспоживспілку та 418 спо-
живчих товариств.
По мірі звільнення території України від фашистської окупації в 1943 р. Укоопспілка створює 9 об-
ласних спілок, у тому числі і Сумську.
В 1960-ті роки у практику споживчої кооперації входить торгівля в кредит, інтенсивно розвива-
ється галузь громадського харчування. Виникає невідкладна потреба у підготовці фахівців, які б добре
знали економічні та організаційні питання споживчої кооперації. За короткий термін був побудова-
ний і в 1965 р. відкритий Сумський кооперативний технікум, при якому було відкрито і професійно-
технічне училище, яке навчало продавців, касирів, ревізорів, а дещо пізніше — Жовтневе училище,
де готували кухарів, кондитерів, заготівельників.
Особливо бурхливо розвивається матеріально-технічна база кооперації в 70-80 роки ХХ століття.
У роки становлення незалежної України, незважаючи на кризові явища в економіці, зростання кон-
куренції, споживча кооперація Сумщини вистояла і зберегла суть і риси громадсько-господарської
організації.
Нині споживча кооперація області — це 9 тисяч пайовиків, об’єднаних у 62 сільських і міських
споживчих товариства, 7 райспоживспілок, 12 ринків, 8 виробничих підприємств та підрозділів,
438 діючих магазинів і закладів громадського харчування. Зазначений потенціал використовується,
в першу чергу, для задоволення потреб селян, жителів селищ і районних центрів.
З січня 2009 р. кооператорів Сумщини очолює Галаєв Магомед-Шаріп Джамалович, керівник
з 26-річним досвідом роботи в споживчій кооперації області, який спрямовує зусилля колективу
на підвищення ефективності господарювання всіх ланок системи, забезпечення соціальної підтрим-
ки та економічного захисту членів споживчих товариств.
Святкування 75-річчя заснування Сумської області — це свято і кооператорів Сумщини, які теж
будуть відзначати ювілей — 75-річчя Сумської облспоживспілки.
СУМСЬКА ОБЛАСНА СПІЛКА
СПОЖИВЧИХ ТОВАРИСТВ
40022, м. Суми, вул. Троїцька, 1,
тел.: (0542) 22-15-14, факс: 22-46-82, e-mail: sumyoss@mail.ru
ГАЛАЄВ МАГОМЕД-ШАРІП
ДЖАМАЛОВИЧ
Голова правління Сумської
облспоживспілки. Заслужений
працівник сфери послуг України
Науковий та освітній
потенціалпотенціал
Сумської областіСумської області
38
ОАО «ВНИИАЭН» — полное наименование: «Научно-
исследовательский и проектно-конструкторский институт
атом ного и энергетического насосостроения» — был соз дан
в 1970 году на базе СКБ-ПН — специального конструктор-
ского бюро питательных насосов, основанного более полу-
века назад.
На протяжении своей деятельности институт неизменно
занимает лидирующие позиции в сфере проведения исследо-
ваний, разработок, внедрения научной, технической, проек-
тной продукции в отечественном насосостроении, он включен
в число основных исполнителей заказов для Национальной
атомной энергогенерирующей компании ГП «Энергоатом».
ОАО «ВНИИАЭН» специализируется на разработке про-
ектно-конструкторской документации в области центро беж-
ных насосов и агрегатов на их основе, а также систем управ-
ления агрегатами.
В научно-исследовательских лабораториях и конструкторских подразделениях института создаются разнообразные
центробежные насосы, отвечающие самым высоким современным требованиям. Испытания центробежных насосов проводят-
ся на аккредитованных стендах современного испытательного центра.
Работы выполняются с учетом достижений в области насосостроения и опыта эксплуатации, а также с использованием
новейших компьютерных технологий, включая современные лицензионные программные комплексы.
В институте действует система качества, сертифицированная в соответствии с международным стандартом ISO 9001, сис-
тема менеджмента качества — согласно с ISO 9001-2008. На проектирование продукции торговой марки ОАО «ВНИИАЭН»
имеются сертификаты, выданные соответствующими национальными и международными органами.
По проектам ОАО «ВНИИАЭН» изготавливают продукцию крупнейшие предприятия насосостроительной отрасли Украины,
а само оборудование успешно эксплуатируется на многих крупных энергетических комплексах атомной и тепловой энергетики
стран СНГ и дальнего зарубежья, на объектах нефтяной и химической промышленности, трубопроводного транспорта нефти
и поддержания давления в нефтяных пластах; водоснабжения и орошения.
В процессе разработки насосной техники ОАО «ВНИИАЭН» тесно сотрудничает с холдинговой компанией ООО «УК «Группа
ГМС», РФ. В настоящее время совместно с АО «Сумский завод «Насосэнергомаш», входящим в холдинговую компанию ООО «УК
«Группа ГМС», институт участвует в создании широкой гаммы нового насосного оборудования для строящегося нефтепровода
«Восточная Сибирь —Тихий океан», а также для блоков атомных электростанций, возводимых в Российской Федерации в рам-
ках проекта «АЭС-2006».
б
ОАО «ВНИИАЭН»
«НАУЧНО-ИССЛЕДОВАТЕЛЬСКИЙ И ПРОЕКТНО-КОНСТРУКТОРСКИЙ
ИНСТИТУТ АТОМНОГО И ЭНЕРГЕТИЧЕСКОГО НАСОСОСТРОЕНИЯ»
40003, г. Сумы, ул. 2-я Железнодорожная, 2,
тел.: (0542) 25-04-28, факс: 78-69-02, e-mail: admin@vniiaen.sumy.ua, www.vniiaen.sumy.ua
39
Глухівський університет засновано як учительський інститут з трирічним терміном
навчання, що здійснював підготовку учителів для міських училищ Чернігівської та Пол-
тавської губерній. Рішення про заснування в Глухові учительського інституту було ухва-
лено 12 березня 1874 року.
За роки існування навчальний заклад пройшов такі етапи становлення: з 1917 р. —
педагогічний інститут, із 1921 р. — інститут народної освіти, з 1923 р. — педагогічні
курси, з 1925 р. — педагогічний технікум, із 1930 р. — інститут соціального виховання,
з 1933 р. — педагогічний інститут, з 1937 по 1954 рр. — учительський інститут.
У 2001 р. на базі Глухівського педагогічного інституту імені С. М. Сергєєва-Ценського
утворений Глухівський державний педагогічний університет, у 2008 р. університету
присво єне ім’я Олександра Довженка. У 2009 р. навчальний заклад визнано акредито-
ваним у цілому за ІV рівнем і надано статус національного.
До славної історії створення і діяльності ВНЗ належать імена відомих письменників,
діячів науки і культури, зокрема: російського письменника, академіка С. М. Сергєєва-
Ценського; українського письменника і педагога С. В. Васильченка; російського
письменника І. С. Шкапа; білоруського поета, перекладача і публіциста Янки Журби
(І. Я. Івашина); доктора філологічних наук, професора П. А. Расторгуєва; відомого
архео лога і етнографа І. С. Абрамова; українського мовознавця М. Т. Христенка; докто-
ра педагогічних наук, професора С. Г. Шаповаленка; члена-кореспондента АН України,
доктора філологічних наук, професора І. Г. Співака; доктора біологічних наук, профе-
сора Є. І. Кваснікова; доктора технічних наук, професора П. Н. Агалецького; доктора
хіміч них наук, академіка УНАН, професора Ф. Д. Овчаренка; письменника О. П. Довжен-
ка та багатьох інших.
Останні 14 років університет очолює Курок Олександр Іванович, який зробив знач-
ний внесок у розвиток освіти і науки вищої школи України, має більше 100 наукових
та навчально-методичних праць. Плідну наукову і організаторську діяльність поєднує
з активною громадською роботою.
В університеті навчаються понад 5 тис. студентів, 46% з них — на денному від-
діленні. На сьогодні університет здійснює підготовку фахівців за 7 галузями знань та
16 спеціальностями за освітньо-кваліфікаційними рівнями «бакалавр», «спеціаліст»,
«магістр». 11 спеціальностей акредитовано за четвертим рівнем.
У структурі університету функціонують 4 факультети, Навчально-науковий інститут
гуманітарної освіти, Інститут допрофесійної та післядипломної освіти, професійно-
педагогічний коледж, 6 навчально-консультаційних пунктів (м. Суми, Конотоп, Бар,
Могилів-Подільський, Севастополь, Кременчук), навчально-консультаційний центр (м. Сосниця), 21 кафедра, оновлена нау-
кова бібліотека, спортивні комплекси, оздоровчі бази, прес-центр, видавництво, молодіжний центр, найкращі в місті сту-
дентські гуртожитки; діють науково-дослідні лабораторії з історії та культури Сіверщини, проблем початкового навчання
в національній школі, діалектології, спеціалізовані лабораторії,
навчально-виробничі майстерні, історико-педагогічний музей, ко-
лективи худож ньої самодіяльності. При університеті функціонує
аспірантура з педагогічних та філологічних спеціальностей.
Навчально-виховний процес забезпечують 40 докторів наук,
професорів, серед яких академік НАПНУ, 137 кандидатів наук, до-
центів, 86 старших викладачів та асистентів. Випускові кафедри
університету очолюють доктори наук, професори. Активно здійсню-
ється міжнародна співпраця з університетами Німеччини (Магде-
бург і Циттау-Герліц), Мозиря, Брянська, Курська, Орла.
Ефективність роботи ВНЗ визначається за успішним працевлаш-
туванням та кар’єрою випускників, їх впевненістю на ринку праці.
В університеті навчаються видатні спортсмени, чемпіони Європи
та світу, переможці Всеукраїнських та Міжнародних олімпіад і кон-
курсів, які є гордістю навчального закладу.
ГЛУХІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ОЛЕКСАНДРА ДОВЖЕНКА
41400, Сумська обл., м. Глухів, вул. Києво-Московська, 24,
тел./факс: (05444) 2-34-74, e-mail: gnpuoffice@gmail.com, www.gnpu.edu.ua
КУРОК ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ
Ректор університету
Заслужений працівник освіти, про-
фесор, доктор історичних наук.
Нагороджений Почесними грамотами
Верховної Ради України та Кабінету
Міністрів України; Знаком «Петро
Могила»; орденами «Знак Пошани»
і Нестора Літописця; почесною
відзнакою Переяслав-Хмельницького
державного педагогічного універ-
ситету імені Григорія Сковоро-
ди — «Медаль Григорія Сковороди»;
нагрудним знаком Академії педагогіч-
них наук України «Ушинський К. Д.»
40
Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка — вищий навчальний
заклад ІV рівня акредитації, який здійснює підготовку кваліфікованих фахівців за освітньо-
кваліфікаційними рівнями бакалавр, спеціаліст та магістр для освітньої галузі Сумщини
та України.
Свій 90-річний ювілей університет святкує у 2014 році. Історія навчального закладу сягає
корінням початку ХХ століття, коли Президія Сумського Окружного Виконавчого Комітету 16 груд-
ня 1924 р. (протокол №59) прийняла рішення про відкриття 3-х річних педагогічних курсів, які
у 1925 р. перейменовані у педагогічний технікум, а у 1933 р. реорганізовано у Сумський держав-
ний педагогічний інститут. З 1957 р. заклад з гордістю носить ім’я славетного земляка, видатного
педагога А. С. Макаренка. У 1999 р. у зв’язку із встановленням статусу університету в навчальному
закладі відкриті нові можливості для розвитку.
Сьогодні Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка — це потужний
сучасний навчальний заклад, який у своєму складі має три навчально-наукові інститути (філоло-
гії, педагогіки і психології, фізичної культури) та чотири факультети (історичний, природничо-
географічний, фізико-математичний, мистецтв), аспірантуру, спеціалізовану вчену раду із захис-
ту кандидатських дисертацій, сорок кафедр, два навчально-консультаційні пункти.
З розвитком державності України зростає потреба у висококваліфікованих педагогічних кад-
рах. Підготовка спеціалістів освітньої галузі є творчою освітньою діяльністю, спрямованою на
всебічний розвиток особистості як найвищої цінності суспільства, забезпечення якісної профе-
сійної, наукової та загальнокультурної підготовки, розвитку її талантів, виховання у майбутніх
педагогів високих моральних якостей.
В університеті навчається більше 5 тис. студентів денної, заочної та екстернатної форм
нав чання за 27 спеціальностями та основними напрямами: «Педагогічна освіта», «Фізичне
виховання і спорт», «Фізика», «Мистецтво», «Гуманітарні науки», «Системні науки та кіберне-
тика» та інші. Навчально-виховний процес в університеті здійснюють близько 450 науково-
педагогічних працівників, серед яких 28 докторів наук, 227 кандидатів наук, 2 академіка, 12 заслужених працівників освіти України
та фізичної культури та спорту України, 7 заслужених діячів мистецтв України, заслужених художників, лікарів, журналістів, майстрів
народної творчості, 11 заслужених тренерів України.
З 2013 навчального року університет приймає на навчання іноземних грома-
дян на підготовку до вступу до вищих навчальних закладів та за всіма акредито-
ваними спеціальностями.
За значні досягнення у підготовці висококваліфікованих педагогічних кадрів
у 2004 р. університет став лауреатом рейтингу вищих начальних закладів України
«Софія Київська», у 2009 р. був удостоєний нагороди Міжнародного академічного
рейтингу популярності та якості «Золота фортуна», у 2011 р. увійшов до видання
«Золотий фонд нації».
Науково-дослідна робота в університеті є одним з основних видів забезпечення фундаментально-прикладної підготовки майбутніх
педагогічних кадрів.
Сумлінна й результативна робота творчого професорсько-викладацького колективу Сумського державного педагогічного університету
імені А. С. Макаренка здобула не лише всеукраїнське, а й міжнародне визнання. Університет співпрацює з багатьма навчальними закладами
та установами близького і далекого зарубіжжя (Польщі, Німеччини, Бєларусі, Росії). Педагоги-науковці університету є авторами численних
запатентованих винаходів у галузях хімії, теоретичної та експериментальної фізики, фізичної реабілітації. Їхня плідна праця збагатила віт-
чизняну та світову науку новими досягненнями, відкрила додаткові можливості для її розвитку.
СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ А. С. МАКАРЕНКА
40002, м. Суми, вул. Роменська, 87,
тел.: (0542) 68-59-02, тел./факс: 22-15-17, e-mail: rector@sspu.sumy.ua
КУДРЕНКО АНАТОЛІЙ
ІВАНОВИЧ
Ректор університету
ф їі йб і
41
Витоки історії навчального закладу знаходяться в да-
лекому 1899 р., коли у Глухові було створене ремісниче
училище імені відомого в дореволюційній Росії цукроза-
водчика та мецената Н. А. Терещенка. За всю історію іс-
нування навчальний заклад неодноразово змінював свою
назву: був і професійно-технічною школою, і технікумом
механізації сільського господарства, і технікумом гідро-
меліорації та електрифікації сільського господарства,
і політехнікумом, і агротехнічним коледжем. У 1968 р.
навчальний заклад отримав ім’я легендарного партизан-
ського командира С. А. Ковпака. 12 вересня 2012 р. роз-
порядженням Кабінету міністрів України на базі коледжу
був створений Глухівський агротехнічний інститут імені
С. А. Ковпака Сумського НАУ.
Яку б назву не носив навчальний заклад, він ніколи
не зраджував своєму призначенню — готувати кваліфі-
кованих спеціалістів, які мають ґрунтовну теоретичну
і практичну підготовку, можуть вільно адаптуватися до ви-
мог сучасного виробництва, вміють самостійно працюва-
ти над підвищенням свого фахового рівня, є активними
громадянами та членами суспільства.
Сьогодні інститут входить до числа провідних ВНЗ Міністерства аграрної політики та продоволь-
ства України, є потужним освітнім центром, у якому готують фахівців освітньо-кваліфікаційного
рівня бакалавр із 3-х напрямів підготовки та молодший спеціаліст — із 9-х спеціальностей, нав-
чається за денною та заочною формою близько 2 тис. студентів. Підготовку фахівців здійснюють
більше 130 педагогічних працівників, які ефективно використовують сучасні інноваційні техно-
логії, мультимедійні засоби, віртуальні методики виконання практичних і лабораторних робіт.
Практичну підготовку студенти проходять на базі найсучасніших підприємств як нашої кра-
їни, так і європейських країн: Німеччини, Чехії, Польщі, Швейцарії та ін. Для підготовки фахів-
ців використовується сучасна матеріально-технічна база: 2 навчальні корпуси, у яких створено
більше 70 кабінетів і лабораторій, громадський корпус, бібліотека із книжковим фондом більше
120 тис. примірників літератури, 2 спортивні зали, 8 навчально-виробничих майстерень, навчально-дослідне господарство площею більше
340 гектарів орних земель. Значна робота проводиться з комп’ютеризації навчального процесу. В інституті працюють 9 комп’ютерних кла-
сів, 10 мультимедійних лабораторій, універсальна мультимедійна лабораторія, кабінети курсового і дипломного проектування, клас ПДР.
У навчальному закладі створені всі умови не лише для навчання, а й для відпочинку студентів: три гуртожитки стовідсотково забез-
печують студентів житлом, працює більше 40 гуртків та спортивних секцій, проводяться олімпіади, конкурси, змагання, фестивалі, вечори
відпочинку.
Гордістю навчального закладу є його випускники, серед яких генерал-лейтенант Радянської Армії О. І. Мальчевський; двічі Герой Соціа-
лістичної праці, лауреат Державної премії М. Ф. Сухаренко; Герой Радянського Союзу, Заслужений льотчик-випробувач СРСР Ф. Ф. Опадчий;
Герой Соціалістичної праці, лауреат Державної премії, доктор технічних наук Г. Л. Хіміч та більше 30 тис. випускників за всю історію існу-
вання навчального закладу.
Із 2002 р. директором навчального закладу працює Анатолій Васильович Литвиненко, який успішно продовжує справу своїх попередни-
ків: велику увагу приділяє зміцненню та модернізації матеріально-технічної бази, комп’ютеризації навчального процесу, створенню належ-
них побутових умов для студентів, запровадженню в навчальний процес сучасних педагогічних технологій, ліцензуванню нових сучасних
спеціальностей.
Глухівський агротехнічний інститут імені С. А. Ковпака Сумського НАУ динамічно розвивається, рухається вперед, впевнений у своєму
майбутньому.
ГЛУХІВСЬКИЙ АГРОТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ
ІМЕНІ С. А. КОВПАКА СУМСЬКОГО НАУ
41400, Сумська обл., м. Глухів, вул. Терещенків, 36,
тел.: (05444) 2-35-52, 2-37-81, факс: 2-22-52, e-mail: gati_snau@ukr.net, www.gatisnau.sumy.ua
ЛИТВИНЕНКО
АНАТОЛІЙ ВАСИЛЬОВИЧ
Директор Глухівського агротехніч-
ного інституту імені С. А. Ковпака
Сумського НАУ
Кандидат сільськогосподарських наук,
відмінник аграрної освіти та науки
ІІІ ступеня, відмінник освіти України,
нагороджений трудовою відзнакою
«Знак Пошани»
42
Свою історію навчальний заклад почав з 1898 року як Охтирське Олександрів-
ське ремісниче училище. Сьогодні — це потужний нав чальний заклад підпорядко-
ваний Міністерству аграрної політики і продовольства України, який підготував і
випустив більше 20 тисяч випускників.
Провідна мета педагогічного колективу навчального закладу — формування
гармонійно розвиненої особистості, підвищення престижу і знань та набуття мо-
лодим поколінням практичного і соціального досвіду.
Наш коледж — велика дружна сім’я, яка протягом 115 років нав чає, виховує
та опікується своїми вихованцями. Сучасна навчально-матеріальна база спри-
яє підвищенню професійної майстерності, системності в організації навчально-
виробничої роботи в цілому. В навчальному та виробничих корпусах розташова-
ні 32 навчальні аудиторії, 19 лабораторій, 4 майстерні, обладнані відповідно до
сучасних вимог. Локальна мережа системи Інтернет поліпшує і систематизує ро-
боту комп’ютерних лабораторій, гуртожитку, бібліотеки. Спортивно-оздоровчий
комплекс до складу якого входять спортивна та тренажерна зали, футбольне поле,
стрілецький тир, відкриті спортивні майданчики сприяють розвитку фізичної до-
сконалості студентів.
Для студентів, які прибули на навчання з інших міст, гостинно відчиняє двері
студентський гуртожиток на 220 місць.
Коледж готує спеціалістів за спеціальностями:
· 5.10010201 «Експлуатація та ремонт машин і обладнання агропромислового
виробництва»;
· 5.06010113 «Монтаж, обслуговування устаткування і систем газопостачан-
ня»;
· 5.03050401 «Економіка підприємництва».
В коледжі впроваджена ступенева підготовка. Навчаючись на ІІІ курсі за спеціальністю «Експлуатація та ремонт
машин і обладнання агропромислового виробництва», «Економіка підприємництва» студенти паралельно мають мож-
ливість навчатись в Сумському НАУ, ліквідуючи академічну різницю.
Випускники продовжують навчання на ІІІ курсі ВНЗ ІІІ—ІV рівнів акредитації, проходять практику за кордоном.
Студенти навчаються за денною та заочною формами й отримують освітньо-кваліфікаційний рівень «молодший
спеціаліст» на основі базової та повної загальної середньої освіти. Навчання здійснюється за державним замовлен-
ням і за рахунок коштів юридичних і фізичних осіб.
В основу виховної роботи зі студентами покладено принципи демократизму й гуманізації, добровільності
та само врядування, самоосвіти і самовиховання. Студенти коледжу є лауреатами і дип ломантами фестивалів «Сту-
дентська весна» і «Софіївські зорі», призерами обласних і всеукраїнських змагань з міні-футболу, легкої атлетики,
баскетболу.
Випускники коледжу мають позитивний імідж у суспільстві завдяки сумлінному відношенню до праці, систематич-
ному прагненню до вдосконалення і високим рівнем професійної підготовки.
ШАХОВСЬКА СВІТЛАНА
ІВАНІВНА
В.о. директора Охтирського
коледжу Сумського НАУ
ДВНЗ «ОХТИРСЬКИЙ КОЛЕДЖ СУМСЬКОГО
НАЦІОНАЛЬНОГО АГРАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ»
42700, Сумська обл., м. Охтирка, вул. Фрунзе, 46,
тел./факс: (05446) 2-20-66, директор: 4-25-35, e-mail: ohteh@sm.ukrtel.net
43
Коледж Сумського національного аграрного університету — один із найстаріших
навчальних закладів Сумщини — в освітньому просторі функціонує більше 110 років.
Історія навчального закладу розпочалася в 1903 р. зі створення сільськогосподарської
школи Сумського повітового земства. Сучасний статус коледжу закладу було надано на-
казом Міністерства аграрної політики України у 2004 р.
У різні часи навчальний заклад очолювали мудрі досвідчені фахівці; у його станов-
ленні брали участь директори: Вишневський Віктор Павлович, Пуме Григорій Дмитрович,
Долгов Йосип Леонтійович, Конєв Іван Кирилович, Струков Валентин Федорович, Омель-
яненко Петро Пилипович. З 2009 р. коледж очолює Мусієнко Оксана Володимирівна.
За роки функціонування у закладі склалися добрі традиції і надбався великий дос-
від підготовки спеціалістів, сформувалася достойна матеріально-технічна база: два нав-
чальні корпуси, п’ять комп’ютерних класів, два впорядкованих гуртожитки, спортивний
комплекс, бібліотека, актова зала. Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рів-
ня «Молодший спеціаліст» здійснюється за спеціальностями: 5.03050401 «Економіка
підприємства»; 5.03050801 «Фінанси і кредит»; 5.03050901 «Бухгалтерський облік»;
5.03040101 «Правознавство». Контингент студентів складає близько 700 осіб.
Найбільша гордість навчального закладу — його педагогічний колектив. Навчально-
виховний процес у коледжі здійснюють 40 досвідчених викладачів, з них близько 70%
мають вищу та першу категорію, 6 викладачів мають педагогічні та почесні звання.
Навчальний процес проводиться за програмами, які відповідають сучасним стандар-
там, новітнім методиками, в аудиторіях із сучасним обладнанням. Студенти мають мож-
ливість працювати у комп’ютерних класах, опрацьовуючи сучасні програмні продукти.
З 2011 року у коледжі функціонує віртуальне навчальне середовище. Постійний дос туп користувачів до інформації через
мережу Інтернет; спрощений пошук необхідної нормативної та навчальної інформації; ефективна взаємодія, співробітництво
між учасниками навчально-виховного процесу; додаткова можливість для реалізації самостійної роботи; індивідуалізація
графіку навчання; можливість самоконтролю і підготовки до оцінювання знань; налагодження on-line та off-line спілкування
між викладачами та студентами або студентами між собою — все це переваги сучасних педагогічних технологій, які культиву-
ються у освітньому процесі.
Однією із особливостей коледжу є те, що він інтегрований до університетського комплексу Сумського НАУ, що забезпе-
чує послідовне й безперервне здобуття повної вищої освіти за скороченим терміном навчання, шляхом переходу студентів
на 3—4 курс вишу.
Особливе місце в коледжі займає виховна робота, духовний розвиток, естетичне та фізичне виховання, підвищення загаль-
ного рівня культури. Коледж живе яскравим та насиченим життям: конкурси, концерти, змагання, тематичні вечори, виступи
команд КВК, творчі звіти відділень, виставки — все це сприяє всебічному і гармонійному розвитку молодої особистості.
Коледж постійно прагне до розвитку. Діяльність аграрного закладу освіти неможлива без активного співробітництва та інте-
грації в глобальний освітній простір. Тому налагодження міжнародних зв’язків, освітніх проектів відноситься до наших пріо-
ритетних завдань. Знаковою подією стало підписання у липні 2013 р. угоди про міжнародну співпрацю (обмін студентами
на навчання) коледжу Сумського національного аграрного університету з сільськогосподарським ліцеєм «La Saussya» м. Шартр
(Франція); триває робота по відпрацюванню зв’язків з Гомельським державним аграрно-економічним коледжем (Республіка Біло-
русь). Ці проекти самі по собі говорять про безперервну роботу щодо формування зовнішнього іміджу навчального закладу.
Самовіддана праця колективу педагогів коледжу, невтомний творчий пошук дають хороші результати у підготовці спеціа-
лістів аграрного сектору економіки.
Вчимо, — щоб знати, діяти, жити!
МУСІЄНКО ОКСАНА
ВОЛОДИМИРІВНА
Директор коледжу
КОЛЕДЖ СУМСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО
АГРАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
40019, м. Суми, с. Веретенівка, Коледж СНАУ,
тел./факс: (0542) 24-13-81, e-mail: koledgsnau@ukr.net, www.collegesnau.cc.ua
44
Історія професійно-педагогічного коледжу Глухівського національного педагогіч-
ного університету імені Олександра Довженка розпочинається з ремісничого училища,
заснованого Миколою Артемовичем Терещенком у 1899 р. У 1919 р. училище реоргані-
зовано в профтехшколу з трирічним терміном навчання, де готували спеціалістів для
сільського господарства. З 1979 р. СПТУ №1 змінює свій статус: стає ПТУ №31. З’явилися
нові професії: майстер холодильних установок, художник-оформлювач, плодоовочів-
ник, секретар-друкарка. Контингент училища налічував понад 1200 учнів. 17 вересня
2002 р. наказом Міністерства освіти і науки України від 17.07.2002 №407 ПТУ №31 реор-
ганізовано в професійно-педагогічний коледж Глухівського державного педагогічного
університету.
Провідна мета педагогічного колективу навчального закладу — формування конку-
рентоспроможної особистості на основі застосування педагогічних інновацій та забез-
печення наступності професійної підготовки студентів у системі коледж—університет.
Навчально-виховний процес в коледжі здійснюють 39 педагогічних працівників:
спеціалісти вищої категорії, деякі з них мають педагогічне звання «старший викладач»,
спеціалісти І категорії, спеціалісти ІІ категорії, спеціаліст, аспірантура, магістратура.
Навчальний заклад має повне матеріально-технічне забезпечення навчально-
виховного процесу. На території коледжу знаходиться навчальний корпус, де розміщено
23 навчальні аудиторії, майстерні, лабораторії, бібліотека, читальна і спортивна зали.
Працюють 2 комп’ютерні класи, для поліпшення роботи яких проведена локальна мере-
жа та підключена система Інтернет.
У коледжі до послуг студентів та викладачів працює бібліотека з читальною залою та
сучасним комп’ютерним обладнанням. Фонд бібліотеки нараховує близько 40 тис. при-
мірників. Студенти мають змогу переглядати пізнавальні фільми, підбирати матеріали
для написання рефератів, курсових робіт, працювати з художньою та науковою літературою, користуватися мережею Інтер-
нет. Для занять з фізичної культури в коледжі є спортивна зала та спортивний майданчик. Студенти, що прибули на навчання
з інших міст, забезпечуються гуртожитком.
Коледж здійснює підготовку за спеціальностями:
· 5.01010101 «Дошкільна освіта»;
· 5.01010301 «Технологічна освіта»;
· 5.01010401 «Професійна освіта» (Технологія виробів легкої промисловості);
· 5.01010401 «Професійна освіта» (Технологія виробництва і переробка продуктів сільського господарства);
· 5.01010401 «Професійна освіта» (Транспорт);
· 5.01020101 «Фізичне виховання»;
· 5.03050801 «Фінанси і кредит».
Навчання здійснюється за рахунок державного бюджету та фізичних осіб. Студенти навчаються за денною та заочною
формами й отримують освітньо-кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст» на основі базової, повної загальної середньої
освіти та ОКР «кваліфікований робітник».
Мета виховної роботи передбачає пріоритетні напрями виховання, зокрема національно-патріотичний, морально-духовний,
психологічний, екологічний, інтелектуальний, профілактично-оздоровчий, культурно-мистецький, художньо-естетичний, про-
світницька робота бібліотеки. Основними пріоритетними напрямками діяльності навчального закладу є: впровадження в нав-
чальний процес європейських норм і стандартів та відкриття нових спеціальностей у відповідності до вимог ринку освітніх
послуг, створення відповідної бази.
РЕБЧЕНКО ОЛЕКСАНДР
МЕФОДІЙОВИЧ
Займає посаду директора коледжу
з 2012 р.
ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ КОЛЕДЖ
ГЛУХІВСЬКОГО НПУ ІМ. О. ДОВЖЕНКА
41400, Сумська обл., м. Глухів, вул. Києво-Московська, 51, юр. адреса: вул. Києво-
Московська, 24, тел./факс: (05444) 2-27-17, e-mail: ppk_gnpu@mail.ru
45
Сумський медичний коледж — вищий навчальний заклад І—ІІ рівнів акредитації, що забезпечує
підготовку молодших спеціалістів для галузі «Медицина» за рахунок державного бюджету та коштів
фізичних осіб.
Історія навчального закладу сягає корінням далекого 1930 р., коли в архівних документах Народ-
ного комісаріату з’являється інформація, що з жовтня місяця розпочав свою діяльність медичний тех-
нікум у Сумській окрузі. Підготовка велася за двома спеціальностями: фельдшер і охматдит (медичний
працівник з охорони материнства та дитинства). Потім технікум було перейменовано у фельдшерсько-
акушерську школу, з часом на Сумське медичне училище, що в 1996 р., пройшовши акредитацію, отри-
мало статус вищого навчального закладу І рівня акредитації, а в 2002 р. було реорганізовано в Сум-
ський медичний коледж.
Більше чверті віку педагогічним колективом керує прекрасна людина, професіонал з великої лі-
тери — Кононов Олександр Вікторович. Невдовзі після закінчення Харківського медичного інституту
Олександр Вікторович розпочав працювати у навчальному закладі, подолавши шлях від посади викла-
дача та завідувача відділенням до директора. Заслужений працівник освіти України, досвідчений пе-
дагог, керівник з великим досвідом роботи, ім’я якого у квітні 2010 р. було занесене на обласну Дошку
Пошани «Педагогічна гордість Сумщини», нагороджений почесною відзнакою Сумської міської ради
«За заслуги перед містом» ІІІ ступеню (2010 р.) та ІІ ступеню (2012 р.). Під керівництвом Олександра
Вікторовича Сумський медичний коледж досяг значних успіхів і в 2010 р. за вагомий внесок у розвиток
іміджу освіти і науки України був відзначений Дипломом лауреата громадської акції «Флагмани освіти
і науки України».
На сьогодні Сумський медичний коледж — потужний, сучасний навчальний заклад, що здійснює
підготовку на базі повної середньої освіти за освітньо-кваліфікаційними рівнями «молодший спе-
ціаліст» та «бакалавр» за 7-ма спеціальностями: «Лікувальна справа», «Сестринська справа», «Аку-
шерська справа», «Стоматологія ортопедична», «Лабораторна діагностика», «Медико-профілактична
справа» за денною та вечірньою формами навчання, що об’єднані в чотири відділення. З 2009 р.
при Сумському медичному коледжі працює Центр післядипломної освіти молодших медичних та
фармацевтичних спеціалістів, який забезпечує післядипломну освіту понад 2,5 тис. молодших медичних спеціалістів на рік для лікувально-
профілактичних закладів Сумської області.
У навчальному процесі коледжу задіяні висококваліфіковані викладачі, більше 50% яких мають вищу кваліфікаційну категорію, із них майже
60% присвоєно педагогічне звання «викладач-методист», а також викладачі центру післядипломної освіти, які є провідними спеціалістами управ-
ління охорони здоров’я Сумської облдержадміністрації, лікарі вищої категорії, медичні сестри — бакалаври медицини. Крім того, освітній процес
здійснюють працівники професорсько-викладацького складу ВНЗ ІІІ—ІV рівнів акредитації.
Коледж має навчальний корпус із 23 аудиторіями, 24 доклінічними кабінетами і лабораторіями, 2 лекційними залами на 60 місць, обладнаними
мультимедійною апаратурою, актову залу, спортивну залу зі спортивними майданчиками, бібліотеку з фондом близько 50 тисяч примірників та 52
періодичних видання, читальну залу, їдальню, медичний пункт, а також гуртожиток на 300 місць. У навчально-виховний процес закладу впроваджу-
ються новітні інформаційні технології, широко застосовується Інтернет, обладнано 3 дисплейні класи.
У медичному коледжі навчається близько 770 медичних фахівців, які після закінчення навчання працюють у лікувально-профілактичних уста-
новах України та за кордоном.
Окрасою коледжу є оновлений музей «Мужність і милосердя», єдиний у Сумській області, що має велику експозицію з історії розвитку медицини
Сумської області, навчального закладу, висвітлює сторінки життя відомих випускників.
Сумський медичний коледж є базовим для чотирьох медичних училищ Сумської області — Глухівського, Лебединського, Конотопського, Шост-
кинського.
Навчальний заклад плідно співробітничає з вищими медичними навчальними закладами І—ІІ рівнів акредитації України і Росії, медичним
інститутом СумДУ, викладачі та студенти закладу постійно беруть участь у науково-практичних конференціях на базах цих навчальних закладів,
співпрацюють у видавничій діяльності, волонтерському русі.
Стабільний авторитет диплома Сумського медичного коледжу серед роботодавців забезпечує 100% розподіл випускників бюджетної форми
навчання.
СУМСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ
КОЛЕДЖ
40007, Сумська обл., м. Суми, вул. Паркова, 4,
тел./факс: (0542) 66-36-10, www.medkol.sumy.ua, e-mail: medcol@sm.ukrtel.net
КОНОНОВ ОЛЕКСАНДР
ВІКТОРОВИЧ
Директор коледжу
Навчальний корпус Практичні заняття з хірургії Оновлений музей «Мужність і милосердя»
46
ДНЗ «Глухівське вище професійне училище» — багатопрофільний навчальний заклад, який
здійснює підготовку робітників для задоволення потреб економіки північного регіону Сумщини
згідно з отриманими ліцензіями на здійснення професійно-освітньої діяльності.
Історія училища веде свій відлік з 2 серпня 1972 р., коли наказом Сумського обласного
управління професійно-технічної освіти у Глухові було відкрито будівельне училище №15, яке
мало готувати спеціалістів будівельних професій. У 2003 р. Глухівське професійно-технічне
училище №15 реорганізоване у Глухівський професійний ліцей, а у 2013 р. Наказом Міністер-
ства освіти і науки, молоді та спорту України №364 від 20.03.2013 р. змінено тип державного
професійно-технічного навчального закладу «Глухівський професійний ліцей» на державний
навчальний зак лад «Глухівське вище професійне училище».
Для підготовки кваліфікованих робітників училище має відповідну матеріально-технічну
базу: 7 виробничих майстерень і лабораторій, 22 навчальних кабінети загальноосвітньої та
професійно-теоретичної підготовки, бібліотеку, спортивну і актову зали, їдальню, гуртожиток,
два комп’ютерних класи з підключенням до мережі Інтернет.
Усвідомлюючи надзвичайну відповідальність за виховання і навчання молодого покоління,
покладену на педагогічних працівників суспільством, реалізуючи принципи доступності та якості
освіти, ДНЗ «Глухівське вище професійне училище» має ряд пріоритетних напрямків для розвитку
навчального закладу.
Для забезпечення виконання пріоритетних напрямків в училищі створено регіональний
навчально-практичний центр ТОВ з II «Хенкель Баутехнік (Україна)», що дає можливість під-
вищити якість підготовки робітничих кадрів для будівельної галузі. Робота центру позитивно
впливає на розвиток будівельної індустрії регіону та професійно-технічної освіти в частині під-
готовки кваліфікованих робітників, надає можливість продемонструвати унікальні можливості
новітніх будівельних технологій, сприяє збереженню та раціональному використанню пам’яток
архітектури.
ДНЗ «Глухівське вище професійне училище» ставить задачу: через інноваційну модель — соціально-економічний кластер — забезпечи-
ти розвиток начального закладу в економічному і соціальному напрямках. Ресурсами соціально-економічного кластера з деревообробного
профілю виступає сукупність засобів виробництва у формі кадрових, фінансових, матеріальних, інфраструктурних джерел у форматі соці-
ального партнерства між ДНЗ «Глухівське вище професійне училище», КП «Сумиоблагроліс» та органами місцевої влади. Заклад приймає
активну участь у виготовленні меблів, в рамках програми «Дитячі меблі Сумщини 2011—2015», прийнятою Сумською обласною радою, яка
надає можливість виготовлення та забезпечення меблями навчальних закладів та закладів охорони здоров’я, що відповідають віковим
пара метрам дітей та гігієнічним вимогам. Така співпраця надає можливість отримати готовий виріб, який виготовлений на Сумщині з місце-
вої екологічно чистої сировини, забезпечує збільшення надходжень до місцевих бюджетів, підвищує професійну компетентність учнів —
майбутніх кваліфікованих робітників, має важливу соціальну складову.
Щороку учні училища приймають участь в обласних та Всеукраїнських конкурсах, як результат маємо визнання та нагороди. Останніми
з них є: ІІІ місце на Всеукраїнському конкурсі Інтел Еко — Україна 2012, ІІІ місце у ІІ етапі 12 Міжнародного конкурсу з української мови
ім. П. Яцика, золота медаль Міжнародної виставки «Сучасні заклади освіти — 2012», медаль загальнонаціонального проекту «Флагмани
освіти і науки України», І, ІІ місце в обласному фестивалі-конкурсі «Таланти Профтехосвіти — 2013» , ІІ місце в обласному конкурсі «Школа
сприяння здоров’ю», золота медаль Міжнародної виставки «Сучасні заклади освіти — 2013», лідер проекту «Хенкель Академія» у номінації
«Модернізація матеріально-технічної бази» та ін.
ДНЗ «Глухівське вище професійне училище» є переможцем обласного Конкурсу щодо створення профільних навчально-практичних
центрів з впровадження інноваційних технологій з деревообробної промисловості. Відкриття центру на базі училища дасть змогу створити
необхідні умови для отримання якісної освіти, модернізувати матеріально-технічну базу, активно впроваджувати в навчальний процес
інформаційно-комунікаційні й інноваційні технології навчання й виробництва. Завдяки цьому краще реалізовуватимуться завдання щодо
впровадження в навчально-виробничий процес сучасних методик навчання, використання кращого обладнання, інструментів і матеріалів.
В складних умовах сьогодення колектив училища вирішує питання зі створення умов для формування та розвитку учнівської молоді як
фахівців і особистостей.
ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ГЛУХІВСЬКЕ ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ»
41400, Сумська обл., м. Глухів, вул. 40 років Перемоги, 17-А,
тел./факс: (05444)32-247, e-mail: gpl-15@ukr.net
НОВИКОВ В’ЯЧЕСЛАВ
ВОЛОДИМИРОВИЧ
Директор училища
Виробниче навчання
електрозварників
Виробниче навчання
з перукарської справи
Виробниче навчання
столярів
Художня
самодіяльність
47
Історія училища бере витоки у 1930 р., коли розпочато підготовку вчителів початко-
вих класів. За 83 роки підготовлено понад 17 тис. фахівців для системи освіти.
Нині це авторитетний вищий навчальний заклад І рівня акредитації, який готує
молодших спеціалістів за спеціальностями «Дошкільна освіта», «Початкова освіта»,
«Музичне мистецтво», «Фізичне виховання», «Соціальна педагогіка» на основі базової
та повної загальної середньої освіти за державним замовленням та за кошти юридич-
них, фізичних осіб за денною та заочною формами навчання. Училище є базовим нав-
чальним закладом Центрального регіону України зі спеціальностей «Початкова освіта»
та «Дошкільна освіта».
У закладі ефективно діють музей педагогічної спадщини А. С. Макаренка та музей
народо знавства. Училище тісно співпрацює з Сумським державним педагогічним універ-
ситетом імені А. С. Макаренка та Глухівським національним педагогічним університетом
імені О. П. Довженка у справі реалізації ступеневої підготовки випускників, з Сумським
державним університетом по реалізації дистанційної форми навчання. На базі училища
успішно діє Сумський обласний центр Міжнародної асоціації Гуманної педагогіки, яку
очолює академік Ш. О. Амонашвілі.
У 2009 р. училище відзначено знаком «Флагман освіти України».
Навчально-виховний процес здійснюють 10 циклових комісій, 124 викладачі з ви-
щою педагогічною освітою. З них 83 — викладачі вищої категорії, 33 — викладачі-
методисти, 32 — старші викладачі, 28 відмінників освіти України, 45 викладачів мають
освітньо-кваліфікаційний рівень магістр, 2 кандидати педагогічних наук, 2 аспіранти.
В училищі створено умови для комфортного навчання: 44 навчальні аудиторії, 27 кабі-
нетів для індивідуальних занять музикою, 3 комп’ютерних
класи, актова зала на 220 місць, спортивні ігрова, гімнас-
тична, тренажерна зали, спортивний майданчик, бібліо-
тека з фондом 40 тис. примірників та читальною залою;
їдальня на 100 місць, гуртожиток на 320 місць.
Виховна система, що діє в училищі, забезпечує реалізацію передбачених Концепцією на-
ціонального виховання напрямів: створена молодіжна організація «Червоні вітрила», що
об’єднала волонтерські загони навчального закладу, студентська держава «ОЛЕАНДА» (2005 р.),
що реалізує принципи студентського самоврядування, діють наукові товариства, учасники
яких переможці та призери міжнародних, Всеукраїнських, обласних та регіональних конкур-
сів, конференцій, проектів. Працюють самодіяльні творчі колективи: дівочий духовий оркестр
«Гусарочка», оркестр народних інструментів, академічний хор, ансамблі, солісти — лау реати
обласних, респуб ліканських фестивалів та конкурсів. Училище пишається спортивними до-
сягненнями своїх студентів — переможців та призерів обласної спартакіади серед студентів
ВНЗ І—ІІ рівнів акредитації, чемпіонів області, України, світу з панкратіону.
В сучасних умовах ВКНЗ СОР «Лебединське педагогічне училище імені А. С. Макаренка»
вбачає свою місію у підготовці сучасного конкурентоспроможного молодшого спеціаліста для
системи освіти України, формуванні інтелектуальної і високодуховної особистості, наділеної
життєвою та професійною компетентністю, створенні умов для утвердження національної сві-
домості, громадянськості, високої загальної культури, творчої самореалізації молодої людини;
впровадженні сучасних освітніх технологій в умовах модернізації змісту педагогічної освіти,
її входження в європейський освітній простір; вивченні і поширенні позитивного досвіду педа-
гогічних працівників педучилищ і педколеджів Центрального регіону України.
ВКНЗ СУМСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ
«ЛЕБЕДИНСЬКЕ ПЕДАГОГІЧНЕ УЧИЛИЩЕ ІМ. А. С. МАКАРЕНКА»
42200, Сумська обл., м. Лебедин, вул. Леніна, 73,
тел./факс: (05445) 2-36-70, тел.: 2-16-84, e-mail: lpu@sm.ukrtel.net
КІРДІЩЕВА
ЛЮДМИЛА МИХАЙЛІВНА
Директор училища
Нагороджена знаком
«Відмінник освіти України»
(1988 р.), Почесним нагрудним
знаком «Василь Сухомлинський»
(2005 р.)
р у р
48
Історія училища розпочалась 31 грудня 1976 р., коли Рада Міністрів Української Радянської
Соціалістичної Республіки, Державний комітет з професійної освіти та Міністерство промис-
лового будівництва підписали спільний наказ за № 3/458 про створення в Шостці — одному
з найбільших і найпотужніших райцентрів Сумської області — училища будівельного профілю,
а вже 1 вересня 1977р. Шосткинське середнє ПТУ № 19 відкрило двері для 6 навчальних груп,
які мали опановувати 4 будівельні професії: електрогазозварник; електромонтажник; штука-
тур; лицювальник-плиточник-мозаїчник. Училище завжди оперативно відгукувалось на викли-
ки часу, першим в області освоюючи нові горизонти професійно-технічної освіти, а паралель-
но — поглиблюючи і вдосконалюючи наявну базу.
2002 р. навчальний заклад було реорганізовано у вище професійне училище. Сьогодні
ДПТНЗ «Шосткинське вище професійне училище» — багатопрофільний навчальний заклад
з різнорівневою освітою. Згідно з ліцензією, училище готує кваліфікованих робітників за та-
кими професіями: муляр, електрозварник ручного зварювання; столяр будівельний; штукатур,
маляр, лицювальник-плиточник; електрогазозварник; слюсар з ремонту автомобілів; кухар,
кондитер; бармен, офіціант; оператор комп’ютерного набору, секретар керівника (організації,
підприємства, установи); технологія харчування (рівень молодшого спеціаліста).
За всіма ліцензованими професіями здійснюються зручні для населення види підготовки:
· первинна професійна підготовка (за денною формою навчання, для випускників шкіл);
· курсове навчання (для всіх бажаючих, у зручний для них час (у тому числі за індивідуаль-
ною формою навчання), на платній основі, з пільгами для учнів Шосткинського ВПУ);
· підвищення кваліфікації (для працюючих, за груповою та індивідуальною формами нав-
чання);
· перепідготовка (за груповою формою навчання, на підставі направлення від центру зай-
нятості).
Наше училище — одне з найбільших училищ області за кількістю учнів (понад 600 осіб), вихованням яких опікуються 78 таланови-
тих педагогів — викладачів та майстрів виробничого навчання — на чолі з директором Гурбою Олександром Анатолійовичем, людиною
креа тивного мислення, генератором передових ідей. Завдяки його стратегічним рішенням навчальний заклад багато років поспіль по-
сідає передові позиції серед професійно-технічних навчальних закладів Сумщини. Слава Шосткинського ВПУ сягнула загальнодер-
жавного рівня. Училище є активним учасником всеукраїнських виставок «Сучасна освіта в Україні». За вагомий внесок в інноваційний
розвиток національної системи освіти навчальний заклад 2007 р. отримав Почесне звання «Лідер сучасної освіти».
Наші учні — то наша гордість! Кращі з них протягом багатьох років достойно представляють рідний навчальний заклад на обласних
і всеукраїнських конкурсах професійної майстерності, під час спортивних змагань та конкурсів художньої самодіяльності. Училище
отримує численні подяки від роботодавців за сумлінне проходження учнями виробничої практики. Педагоги створили такі умови, за-
вдяки яким кожен вихованець може розкрити свій потенціал і залишити слід в історії училища. Візитною карткою Шосткинського ВПУ
з-поміж 18 навчальних закладів міста є оригінальні щорічні традиції, а саме:
· посвята першокурсників в учні ВПУ та День здоров’я;
· творчий конкурс серед учнів І курсу «Мої перші 30 днів навчання в училищі»;
· Книга рекордів училища (для учнів і працівників, щорічне поповнення за п’ятьма номінаціями);
· «Топ-19»: вшанування кращих учнів училища;
· «Топ-10»: визначення найважливіших подій, які позитивно вплинули на імідж училища.
У своїй роботі педагогічний колектив керується незаперечним принципом: «Кожен учень — неповторна особистість. Ми — різні,
але рівні». Саме такий підхід до вихованців сприяє тому, що вони за роки навчання в Шосткинському ВПУ стають справжніми професі-
оналами своєї справи, вирушаючи в самостійне життя з теплими спогадами про рідне училище.
ДЕРЖАВНИЙ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ШОСТКИНСЬКЕ ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ»
41100, Сумська обл., м. Шостка, вул. Воронізька, 38,
тел./факс: (05449) 2-15-14, e-mail: vpu19@ukr.net, www.vpu19.ucoz.ua
ГУРБА ОЛЕКСАНДР
АНАТОЛІЙОВИЧ
Директор ДПТНЗ
49
Сумський центр професійно-технічної освіти з дизайну та сфери послуг забезпе-
чує доступ до якісної професійної освіти, готує професійних робітників, конкуренто-
спроможних на сучасному ринку праці понад 40 років.
Очолює заклад талановита й творча жінка — Н. Г. Аніна, яка пройшла шлях від
майстра виробничого навчання до директора. «У нас всі учні здібні, обдаровані
й талановиті», — стверджує Надія Григорівна. А творчість у закладі розглядає як
рушійну духовну силу, що підтримує молодих у житті, дає можливість розвиватися,
глибше пізнавати світ і себе в ньому.
Центр заснований 20 січня 1970 р. як навчально-курсовий комбінат з підготовки
кравців. У липні 2008 р. став державним професійно-технічним навчальним закла-
дом «Сумський центр ПТО з дизайну та сфери послуг».
Гордість закладу — його кадри, люди професійні, віддані своїй справі, справжні
наставники, старші друзі учнів. П’ятдесят творчих, наполегливих, ініціативних лю-
дей складають сім’ю педагогів. Більшість з них — випускники закладу, успішно ово-
лоділи тут кількома професіями, а вищу освіту здобули у престижних інститутах та
університетах. Викладачі закладу володіють новими інформаційними технологіями,
використовують інтерактивні форми навчання, особистісно-орієнтовані підходи.
Все роблять для того, щоб з першого року навчання учні брали участь у виробничих
відносинах, працювали на економіку Сумщини, почувалися патріотами, сучасними
молодими спеціалістами.
За понад 40 років заклад підготував майже 20 тис. спеціалістів, абсолютна біль-
шість з них стала успішними сучасними професіоналами. Нині в ДПТНЗ «Сумський
центр професійно-технічної освіти з дизайну та сфери послуг» навчається 450 юна-
ків і дівчат, які опановують професії закрійника, кравця, перукаря-модельєра, візажиста-стиліста, електромеханіка з ре-
монту та обслуговування комп’ютерів та побутової техніки, адміністратора, агента з організації туризму, манікюрника,
педикюрника на базі повної загальної середньої освіти.
Під керівництвом творчо обдарованих педагогів 20 років діє театр мод центру «Кокетка» — його візитна картка
на різноманітних заходах, відомий і на всеукраїнському рівні. Виборює призові місця, неодноразовий дипломант пре-
стижних конкурсів та фестивалів, таких як: «Феєрія краси», «Кубок Харкова», «Успіх моди». Учні центру беруть участь
у Всеукраїнському конкурсі перукарського мистецтва та нігтьової естетики. Окрасою центру є конкурси професійної
майстерності «Зірки — на сцену!», які перетворюються на справжнє свято професійної компетентності та краси. Креа-
тивний колектив центру створює нові колекції моделей одягу, наповнені кольорами та приємними несподіванками.
З метою втілення творчих ідей у реальність на базі центру створена туристична агенція «Зелений папуга». Різнома-
нітність екскурсій дозволяє підібрати для кожного туриста саме ту програму, яка відповідає його побажанню.
Заклад формує творчу, активну, цілеспрямовану, впевнену у собі особистість, виявляє і підтримує обдарованих учнів.
Традиційно в центрі проходить учнівський форум «Учня потрібно любити». А в дні учнівського самоврядування юнаки
і дівчата виконують обов’язки працівників адміністрації, викладачів, майстрів виробничого навчання.
Спорт у закладі — то й справді цілий світ. Світ, що працює на здоров’я, характер молодих людей, формує культуру
оптимізму, віру у свої можливості. На початку навчального року та в час його завершення відбуваються учнівські турис-
тичні зльоти.
У закладі люблять рости і самореалізовува-
тися. Дивувати проектами, задумами, новизною.
Багато встигати і постійно підтримувати жит-
тєвий баланс. Цінувати час і не проминути жо-
ден талант. Відзначати здібних і обдарованих.
Відтак, творити атмосферу з великим запасом
енергії, що йде тільки на корисні справи, додає
впевненості, множить перемоги, утверджує по-
чуття: центр — рідний дім і кожен в ньому —
велика цінність.
АНІНА НАДІЯ ГРИГОРІВНА
Директор центру
Cпеціаліст першої категорії,
відмінник Служби побуту України
ДПТНЗ «СУМСЬКИЙ ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ
ОСВІТИ З ДИЗАЙНУ ТА СФЕРИ ПОСЛУГ»
40031, м. Суми, вул. Курська, 139,
тел.: (0542) 24-58-53, тел./факс: 24-51-32, www.ptoservis.inf.ua, e-mail: splsp@i.ua
Навчання за професіями «Електромеханік з ремонту та обслуговування навчально-
обчислювальних машин» і «Кравець. Закрійник»
50
Державний навчальний заклад «Охтирський центр професійно-технічної освіти» є професійно-технічним навчальним
закладом третього атестаційного рівня, що здійснює підготовку кваліфікованих робітників з технологічно складних професій
та спеціальностей.
Центр у своєму складі має:
· відокремлений навчальний підрозділ, що знаходиться за адресою: 42650, вул. Сосновий бір, 6, м. Тростянець, Сумська
обл., Україна;
· філію, що знаходиться за адресою: 42800, вул. Коцюбинського, 28, смт Велика Писарівка, Сумська обл., Україна.
Історія Охтирського центру ПТО веде свій відлік з 2 серпня 1954 р., відокремлений навчальний підрозділ — з вересня
1922 р., філія — з червня 1983 р.
ДНЗ «Охтирський центр ПТО» забезпечує права молоді на освіту південного регіону Сумської області з таких професій:
по м. Охтирка:
· Муляр. Пічник. Штукатур
· Штукатур. Маляр. Лицювальник-плиточник
· Слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування. Тракторист-машиніст сільськогосподарського (лісо-
господарського) виробництва (категорії «А1», «А2»). Водій автотранспортних засобів (категорія «С»)
· Кухар
· Кравець. Закрійник
· Офіціант. Бармен
· Слюсар з ремонту автомобілів. Водій автотранспортних засобів (категорія «С»)
· Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування
по відокремленому навчальному підрозділу м. Тростянець:
· Кухар. Кондитер
· Муляр. Пічник. Лицювальник-плиточник
· Тракторист-машиніст сільськогосподарського (лісогосподарського) виробництва (категорія «А»). Водій автотранс-
портних засобів (категорія «С»)
· Газозварник. Електрозварник ручного зварювання
по смт Велика Писарівка:
· Слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування. Тракторист-машиніст сільськогосподарського (лісо-
господарського) виробництва (категорії «А1», «А2», «В1»). Водій автотранспортних засобів (категорія «С»)
· Слюсар з ремонту автомобілів. Водій автотранспортних засобів (категорія «С»)
· Кухар. Кондитер.
З професій «Бармен», «Кухар», «Слюсар з ремонту автомобілів», «Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування» в закладі надаються освітні послуги
за нав чальними програмами ІІІ ступеню ПТО, що надає можливість випускникам отримати підвищений розряд: «Бармен» — 5 розряд, «Кухар» — 5 розряд, «Електромонтер з ремон-
ту та обслуговування електроустаткування» — 4 розряд, «Слюсар з ремонту автомобілів» — 5 розряд. Важливим питанням у діяльності центру є надання послуг загальноосвітньої
підготовки для учнів.
У навчальному закладі відповідно до сучасних вимог обладнано 35 кабінетів, 13 майстерень виробничого навчання, 11 лабораторій. На уроках теоретичного та виробничого
навчання використовуються мультимедійні презентації, електронні навчальні програми та мережа Internet. Учні Центру є учасниками відбіркового етапу Всеукраїнського конкурсу
«Учень року 2013», призерами обласного конкурсу художньої самодіяльності серед учнів державних професійно-технічних навчальних закладів області «Таланти профтехосві-
ти — 2013», ІІ етапу Міжнародного конкурсу з української мови ім. П. Яцика, конкурсу з української мови ім. Т. Г. Шевченка. Рівень навчальних досягнень учнів дає можливість
здобувати подальшу освіту в навчальних закладах IІІ—ІV рівнів акредитації. З метою підготовки висококваліфікованих робітників в умовах реального виробництва заклад тісно
співпрацює з підприємствами ПрАТ «Сад», ТОВ ВБП «Охтирбуд», ТОВ «Мік».
Провідною ідеєю навчально-виховного процесу закладу є формування творчо розвиненої особистості, створення умов максимально сприятливих для розвитку впровадження
нового змісту освіти, інтерактивних технологій навчання та виховання, розвитку потенціалу викладачів, майстрів виробничого навчання.
ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ОХТИРСЬКИЙ ЦЕНТР ПТО»
42700, Сумська обл., м. Охтирка, вул. Жовтнева, 17,
тел./факс: (05446) 6-33-02, e-mail: dnzocpto@ukr.net
КОРИТНИК ЄВГЕНІЯ
ПАНАСІВНА
Директор ДНЗ «Охтирський
центр ПТО»
51
Державний навчальний заклад «Шосткинський центр професійно-технічної освіти» —
багатопрофільний професійно-технічний навчальний заклад третього атестаційного рів-
ня, який здійснює підготовку висококваліфікованих робітників.
Наказом Міністерства освіти і науки України від 30.06.2009 р. №585 державний нав-
чальний заклад «Шосткинський центр професійно-технічної освіти» був реорганізований
із Шосткинського професійного ліцею сфери послуг і Воронізького професійно-технічного
училища.
Історія державного навчального закладу «Шосткинський центр професійно-технічної
освіти» розпочинається з професійно-технічного училища №13, яке було відкрито 1 ве-
ресня 1971 р. і готувало кваліфікованих робітників виключно для виробничого об’єднання
«Свема». Сьогодні центр входить до складу індустріального парку «Свема».
Виходячи з потреб ринку праці, наш заклад, починаючи з 1993 р., змінює профіль
нав чання, поступово вводяться в дію нові професії, аби зацікавити
випуск ника школи і задовольнити роботодавців регіону.
Сьогодні навчальний заклад готує робітників за такими професія-
ми:
· Перукар (перукар-модельєр), педикюрник, манікюрник;
· Тракторист-машиніст сільськогосподарського (лісогосподар-
ського) виробництва (категорії «А, В, С»), слюсар-ремонтник, водій
автотранс портних засобів (категорії «С»);
· Оператор з обробки інформації та програмного забезпечення;
· Продавець продовольчих товарів, продавець непродовольчих
товарів, адміністратор (господар) залу;
· Слюсар з ремонту автомобілів, водій автотранспортних засобів
(категорії «С»);
· Кухар, адміністратор (господар) залу;
· Офіціант, бармен, адміністратор (господар) залу.
Діяльність центру ПТО завжди спрямована на підготовку кваліфікованого робітника, конкурентоспромож-
ного у сучасному виробництві, на формування та виховання особистості учня. В основі роботи педагогічно-
го колективу є трудове навчання та виховання, органічне поєднання теоретичного з практичним навчанням
на підприємствах різних видів власності.
Педагогічні працівники закладу беруть участь у різноманітних обласних, всеукраїнських і міжнародних
конкурсах і досягають визначних результатів. Два роки поспіль викладачі професійно-теоретичної підготовки
ставали переможцями обласного конкурсу «Педагог-новатор», на І всеукраїнському чемпіонаті з карвінгу май-
стер виробничого навчання посіла ІІ місце, центр став переможцем у обласному конкурсі на кращий колектив-
ний договір, у Всеукраїнському конкурсі веб-сайтів центр посів ІІІ місце. На Міжнародній виставці «Сучасні
заклади освіти — 2013» у номінації «Інноваційні підходи до формування професійної компетентності ква-
ліфікованого робітника у сучасному професійно-технічному навчальному закладі» центр був нагороджений
срібною медаллю, на Національній виставці «Інноватика в сучасній освіті — 2013» заклад став
Лауреатом конкурсу І ступеня, та отримав Золоту медаль в номінації «Інновації в професійно-
технічній освіті — шлях до забезпечення ринку праці кваліфікованими кадрами».
Роки молодої незалежної держави стали досить продуктивними для навчального закладу.
Маю чи досить потужну навчальну матеріально-технічну базу, центр не зупиняється на досяг-
нутому, а продовжує йти вперед, відкриваючи все нові професії, які могли б забезпечити зай-
нятість населення не тільки міста Шостки, а й країни в цілому.
ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ШОСТКИНСЬКИЙ ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ»
41100, Сумська обл., м. Шостка, вул. Гагаріна, 21,
тел./факс: (05449) 727-16, e-mail: shzentrpto@gmail.com, www.shzentrpto.ucoz.ua
ЛАЗАРЄВА ТЕТЯНА
ФЕДОРІВНА
Директор ДНЗ «Шосткинський
центр професійно-технічної
освіти»
52
ДПТНЗ «Хотінський професійний аграрний ліцей» є професійно-технічним навчальним закла-
дом другого атестаційного рівня, що здійснює підготовку кваліфікованих робітників для агропро-
мислового сектору регіону. Основними замовниками робітничих кадрів є аграрні господарства
Сумського району.
Історія закладу веде свій відлік з 2 жовтня 1963 року. За час існування навчальним закладом
підготовлено більше 15 тис. кваліфікованих робітників.
Навчальний заклад готує робітників за такими професіями:
на базі 9 класів — термін навчання 3 роки:
· слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування, тракторист-машиніст сільсько-
господарського виробництва категорії «А», «В», водій автотранспортних засобів (категорія «С»);
· електрогазозварник, слюсар з ремонту автомобілів, водій автотранспортних засобів (кате-
горія «С»);
· плодоовочівник, кухар.
на базі 11 класів — термін навчання 1 рік 6 місяців:
· слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування, тракторист-машиніст сіль-
ськогосподарського (лісогосподарського) виробництва категорії «А», водій автотранспортних за-
собів (категорія «С»);
· електрогазозварник, слюсар з ремонту автомобілів, водій автотранспортних засобів (кате-
горія «С»).
Платна підготовка:
· водій автотранспортних засобів категорія «В» — 4 місяці;
· тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва категорії «В», «С», «D», «E», «F»
(підвищення кваліфікації — 1,5 місяця).
На сьогодні навчально-виховний процес у ліцеї здійснюють 30 педагогічних працівників. Двоє
з них нагороджені знаком «Відмінник освіти України», двоє мають звання «старший викладач», ві-
сім викладачів — спеціалісти вищої категорії. Матеріально-технічна база нараховує 19 навчальних
кабінетів, 6 майстерень, 5 лабораторій, маневровий майданчик для вправ з початкового водіння.
До послуг учнів комфортабельний гуртожиток, їдальня, бібліотека, медпункт, дві спортивні зали,
актова зала. Кожен може обрати собі до вподоби заняття в гуртках та спортивних секціях.
Творча атмосфера, високий професійний потенціал викладачів, майстрів виробничого навчан-
ня, системний інноваційний підхід у роботі колективу забезпечують результативність навчально-
виховного процесу.
Завдяки співпраці з сільськогосподарськими формуваннями різних форм власності ліцей отримує допомогу у вигляді матеріальних ко-
штів, паливно-мастильних матеріалів, засобів захисту рослин, продуктів харчування, поновлення матеріально-технічної бази. Багаторічна
співпраця з ПСП «Гарант», ПАТ «Іскра», ФГ «Зернова долина», ТОВ АФ «Лан», «Степ», «Низи», «Хотінська», «Вперед», «Садівник» дає змогу
проводити практичні заняття на сучасній техніці, а випускники навчального закладу мають гарантоване працевлаштування в даних госпо-
дарствах. Співпраця з соціальними партнерами відкриває широкі перспективи на майбутнє.
Ліцей бере активну участь у міжнародних конкурсах та виставках. В 2007 р. у Національному етапі Міжнародного конкурсу науково-
технічної творчості молоді Intel-ISEF-2007 у м. Києві посіли ІV місце у номінації «Комп’ютерні науки». На Четвертій виставці-презентації
«Інноваційні технології навчання» в м. Києві 30 жовтня — 1 листопада 2007 р. Хотінський професійний аграрний ліцей нагороджений дип-
ломами у номінації «Інновації у навчальному процесі» та за розробку і упровадження в навчально-виховний процес інноваційних освітніх
технологій. На Одинадцятій міжнародній виставці навчальних закладів «Сучасна освіта в Україні — 2008» у м. Києві 27—29 лютого 2008 р.
ліцей нагороджений Дипломом за високі творчі досягнення в удосконаленні змісту навчально-виховного процесу. За вагомий внесок в ін-
новаційний розвиток національної системи освіти відзначений Дипломом Дев’ятої міжнародної виставки навчальних закладів «Сучасна
освіта в Україні — 2006», а також бронзовою медаллю в номінації «Упровадження нових форм організації навчально-виховного процесу».
Нині державний професійно-технічний навчальний заклад «Хотінський професійний аграрний ліцей» є сучасним осередком освіти, що
примножує добрі традиції та здійснює підготовку робітників високого рівня кваліфікації. Дирекція, педагогічні працівники ліцею добре
усвідомлюють, що час на місці не стоїть, він вимагає постійного руху вперед. А це, в свою чергу потребує від колективу вдосконалення своєї
роботи. Адже сьогодення вимагає не тільки дати міцні знання та професійні навички, а й вміння застосовувати їх на практиці, вміння про-
фесійно удосконалюватися протягом усього життя.
ДЕРЖАВНИЙ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ХОТІНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ АГРАРНИЙ ЛІЦЕЙ»
42320, Сумська обл., Сумський район, смт Хотінь, вул. Леніна, 32,
тел./факс: (0542) 69-71-40, e-mail: hotinlicei@gmail.com, www.hotin-pal.ucoz.ua
ШАБАЛЬ
ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ
ДИРЕКТОР ДПТНЗ «Хотінський
професійний аграрний ліцей»
Нагороджений Почесними грамотами
Міністерства освіти і науки України,
знаками «Відмінник освіти України»,
«Антон Макаренко»
53
Сумська гімназія №1 — провідний навчальний заклад Сумщини,
перший україномовний зак лад нового типу в Сумській області, який
був заснований у 1991 р. Гімназія забезпечує ранню профілізацію
та профільне навчання за фізико-математичним, біолого-хімічним
та філолого-історичним напрямками. У гімназії вивчаються іноземні
мови: англійська; друга іноземна мова — німецька; факультативно —
польська, російська мови.
ГОЛОВНА МЕТА гімназії — виховання й розвиток обдарованих та
здібних дітей, збагачення інтелектуального, творчого, культурного по-
тенціалу України.
Основні напрямки роботи гімназії:
· забезпечення умов для індивідуального розвитку гімназистів,
прищеплення учням вміння завжди відчувати себе Людиною, Грома-
дянином;
· моральне і матеріальне стимулювання творчої активності гімна-
зистів, саморозвитку і самореалізації на основі інноваційних техно-
логій навчання і виховання;
· забезпечення потреб збереження та зміцнення фізичного, психіч-
ного, духовного та соціального здоров’я дітей в умовах Школи, спри-
яння здоров’ю на основі впровадження сучасних здоров’язберігаючих
технологій навчання;
· упровадження системи моніторингу, активізація самовдоскона-
лення та саморозвитку учнів.
Колектив гімназії працює над єдиною науково-методичною проблемою: «Підвищення ефективності навчально-виховного процесу
шляхом упровадження освітніх інноваційних технологій як умова забезпечення переходу на новий зміст, структуру нав чання, збере-
ження фізичного, психічного та морального здоров’я учнів».
Сумська гімназія №1 є учасником міжнародних, всеукраїнських інноваційних проектів:
· міжнародного проекту «Школи: партнери майбутнього» з вивчення німецької мови;
· міжнародного проекту співпраці навчальних закладів «e-Twining Plus»;
· європейського проекту «Школи сприяння здоров’ю», член Європейської мережі Шкіл сприяння здоров’ю (з 2006 р.);
· Всеукраїнського експерименту «Художньо-естетична освіта і виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів у процесі
впровадження інтегрованих курсів»;
· Всеукраїнського експерименту «Упровадження в навчальний процес сучасних технічних засобів навчання з природничо-
математичних і технологічних дисциплін»;
· Всеукраїнської експериментально-дослідницької роботи «Фінансова грамотність»;
· Всеукраїнського проекту «Відкритий світ» з впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в навчально-виховний процес;
· Всеукраїнського пілотного проекту «LearnІn — SMART навчання»;
· Всеукраїнського проекту «Щоденник.ua»;
· обласного експерименту «Здорові діти — могутня держава».
У гімназії проводиться науково-методична, експериментальна робота з тем «Змістовно-методичне забезпечення викладання хімії»
та «Змістовно-методичне забезпечення викладання біології», апробація електронних посібників та моніторинг якості підручників за-
гальноосвітніх навчальних закладів, підготовлених за новими навчальними програмами.
Гімназія сьогодні: забезпечує формування інтелектуального потенціалу суспільства; виявляє здібних, обдарованих дітей, створює
умови для їх творчого розвитку; забезпечує ґрунтовну підготовку гімназистів до участі в зовнішньому незалежному оцінюванні, здо-
буття вищої освіти, до творчої праці в різних сферах діяльності; пошук, розробка нового змісту освіти і виховання учнів, форм і методів
їх реалізації.
Учні гімназії є активними учасниками творчо-інтелектуальних конкурсів, де на високому рівні представляють навчальний зак лад:
призери Всеукраїнських турнірів юних біологів, журналістів, раціоналізаторів та винахідників; призери ІІ, ІІІ та IV етапів Всеукраїн-
ських учнівських олімпіад з базових дисциплін (біологія, хімія, фізика, математика, зарубіжна література, географія, українська мова та
література, історія); призери конкурсів-захистів науково-дослідницьких робіт у системі МАН на обласному та загальнодержавному рів-
нях; призери Всеукраїнського конкурсу «Новітній інтелект України»; призери екологічних конгресів на рівні області та міста; призери
міських і обласних творчих конкурсів: фольклорний гурт «Добридень», театр танцю «Міле ніум», солісти-вокалісти, художники, команда
КВК, дружини юних рятівників та дружини юних інспекторів руху; переможці і призери міської Спартакіаді з футболу, гандболу, бас-
кетболу; призери змагань з туризму-альпінізму; призери пізнавально-інтелектуальних конкурсах, організованих міською організацією
старшокласників «МОСТ».
КОМУНАЛЬНА УСТАНОВА
«СУМСЬКА ГІМНАЗІЯ №1»
40030, м. Суми, вул. Засумська, 3,
тел./факс: (0542) 22-17-45, e-mail: gimn1-2007@rambler.ru
БОНДАРЄВА КАТЕРИНА
ІВАНІВНА
Директор гімназії з 1991 р.
Заслужений працівник освіти України, Відмінник освіти
України, лауреат Міжнародного конкурсу «Вчитель року —
2001», переможець ІІ (обласного) етапу Всеукраїнського
конкурсу «Вчитель року — 2001», учитель вищої катего-
рії, учитель-методист
Медичні заклади
на яна варті охорони здоров’я
в областів Сумській області
55
Комунальна установа «Сумська міська клінічна лікарня №4» — заклад вищого рівня акредитації. Історія лі-
кувального закладу розпочалася ще в 30-ті роки минулого століття. Заводська поліклініка розташовувалась в не-
величкому приміщені поряд з кузнею на території машинобудівного заводу ім. Фрунзе. Два лікаря, кілька фель-
дшерів і медичних сестер під керівництвом головного лікаря — Сигізмунда Артуровича Ротта надавали медичну
допомогу робітникам заводу. За рахунок коштів того ж заводу в 1953—1959 рр. була побудована міська лікарня
№4 по вул. Металургів, 38 з поліклінікою на 120 відвідувань за зміну і стаціонаром на 125 ліжок. Вона і склала
основу майбутнього медичного закладу.
Понад 30 років очолювала заклад Любов Дмитрівна Івлєва. Саме за цей період лікарня стала школою най-
кращих медичних кадрів як лікарів-професіоналів, так і талановитих і успішних організаторів. За самовідданість
у роботі, становлення новонародженого медичного закладу Л. Д. Івлєва була відзначена нагородами уряду СРСР
та звання заслуженого лікаря України.
У 1959 р. в
Сумській міській лікарні №4 було відкрито перше в місті інфекційне відділення з боксованими палатами на 30 ліжок. Завідував інфекційним від-
діленням аж до
1972 р. Зіновій Йосипович Красовицький, одночасно він очолював інфекційну службу Сумської області. В подальшому — почесний громадянин
м. Суми, заслужений лікар України.
З 1960 р. в
Сумській міській лікарні №4 було організовано друге в області ортопедично-травматологічне відділення на 40 ліжок, очолював його талановитий
лікар-травматолог Віровський М.Я.
Сьогодні стаціонар лікарні налічує 230 ліжок. До його складу входять два неврологічних відділення на 120 ліжок, терапевтичне відділення на 60 ліжок, інфек-
ційне відділення
на 40 ліжок. Неврологічні ліжка формують спеціалізацію лікарні, як міського неврологічного центру. Тут лікуються хворі з усього міста з судинною
патологією мозку та хворі з неврологічною патологією, на реабілітаційних ліжках отримують відновлювальну терапію «інсультні» хворі та хворі з професійними
захворюваннями. Очолюють відділення досвідчені фахівці неврологи вищої категорії — Сафонова М. П. та Головашова Т. Л.
На базі терапевтичного відділення розташовуються 40 терапевтичних ліжок та 20 загальноміських ендокринологічних ліжок. Організовує та очолює лікувально-
профілактичну роботу в лікарні заступник головного лікаря з медичної частини Сизоненко Віра Тихонівна — висококваліфікований спеціаліст-організатор вищої
категорії.
1980 рр. в Курському мікрорайоні по вул. Ковпака, 7 заводом «Сумське науково-виробниче об’єднання ім. М. В. Фрунзе» була збудована та введена
поліклініка на 720 відвідувань в складі Сумської міської лікарні №4. До 1987 р. вона одночасно виконувала функції медико-санітарної частини
близько 25 тис. працівників даного машинобудівного виробничого об’єднання. У 2001 р. цей поліклінічний підрозділ став одним з перших закладів
повністю перейшов на новий принцип обслуговування населення — засади загальної практики сімейної медицини, і обслуговує дітей і дорослих всього
мікрорайону. У 2006 р. у її складі відкрита амбулаторія загальної практики сімейної медицини в с. Піщане, що стало подальшим розвитком сімейної
стратегічної лінії реформування охорони здоров’я України.
поліклініки №4 з 1993 р. працює міський Центр амбулаторно-поліклінічної хірургії, який надає хірургічну допомогу в обсягах «хірургії одного дня»
цукровий діабет з синдромом діабетичної стопи.
збудована та уведена в експлуатацію медико-санітарна частина ПАТ «Сумське НВО ім. Фрунзе» по вул. Праці, 3, з потужністю 520 відвідувань за змі-
увійшла до складу лікарні, як другий поліклінічний підрозділ. Нова медико-санітарна частина відкритого типу взяла на обслуговування працівників
місті підприємства та найвідомішого виробника в галузі нафтопереробної, атомної та машинобудівної галузі економіки країни. Керує закладом
років завідувачка поліклініки — Шаповалова І. В., спеціаліст з вищою кваліфікаційною категорією. На базі медико-санітарної частини функціонує
бактеріологічно-діагностична лабораторія, яка проводить бактеріологічні види дослідження для мешканців всього міста та пацієнтів обласних закладів
здоров’я, розташованих у обласному центрі.
сьогоднішній день лікарня успішно включається в нові, ринкові умови існування, і має чотири госпрозрахункових відділення з загальним бюджетом близь-
на рік. Це стомат-ортопедичне відділення, відділення профоглядів, оглядовий кабінет, косметологічне відділення. Частково збережена цехова
надає допомогу працівникам підприємства ПАТ «Сумське НВО ім. Фрунзе» на договірних умовах.
ЧУВІКОВ ФІДЕЛЬ МИХАЙЛОВИЧ
Головний лікар
Народився 05 березня 1963 р. в м. Суми.
Закінчив Дніпропетровський медичний інститут в 1987 р. за спеціальністю «лікувальна спра-
ва». Трудову діяльність розпочав з 1988 р. в Сумській міській лікарні №4 лікарем-невропатологом.
У 1996—1998 рр. працював головним лікарем санаторію-профілакторію ПАТ «СНВО ім. Фрунзе»;
в 1998—2001 рр. — завідувачем поліклінікою №4. З квітня 2005 р. — головний лікар КУ «Сумська
міська клінічна лікарня №4».
За наявний період роботи його організаторські зусилля щодо зміцнення та успішного виживання
закладу в складних економічних умовах були відзначені грамотами та подяками Управління охорони
здоров’я.
КОМУНАЛЬНА УСТАНОВА СУМСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
«СУМСЬКА МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ №4»
40004, м. Суми, вул. Праці, 3,
тел./факс: (0542) 27-63-09, 77-03-82, e-mail: 4smkl@ukr.net
заслуже
травматол
ста
мозк
захворюванням
тера
р
У 1979—19
в експлуатацію
і обслуговувала
міста, що повніс
Курського мікро
медицини, як стр
На базі пол
та хворим на цук
У 1987 р. зб
ну, що також уві
найбільшого в м
протягом 13 рок
міська бактеріол
охорони здоров
На сьогодні
ко 4,5 млн грн н
служба, що нада
56
Сумська обласна лікарня створена в 1948 р. на підставі рішення Уряду щодо організації інститутів об-
ласних лікарень в країні на державному рівні. 28 жовтня 1948 р. рішенням облвиконкому Сумська центральна
лікарня була реорганізована в обласну. Розташували її у приміщенні, побудованому в 1886 р. для духовної
семінарії та переданому в 1931 р. охороні здоров’я.
На той час потужність обласної лікарні становила 310 лікарняних ліжок. З перших днів існування її ді-
яльність відповідала існуючій на той час концепції загальних принципів організації охорони здоров’я насе-
лення: державний характер, безоплатність та загальнодоступність кваліфікованої медичної допомоги місько-
му та сільському населенню; профілактична спрямованість та впровадження наукових досягнень у практику
медичних закладів. Викладені загальні принципи відповідали рішенню соціальних завдань суспільства і були прийняті населенням держави. Виходячи
з загальнодержавних принципів у галузі охорони здоров’я були визначені завдання обласної лікарні.
Свою діяльність Сумська обласна лікарня розпочала у пристосованих приміщеннях, в яких функціонували хірургічне, терапевтичне, ортопедичне та інші
відділення, в яких працювали досвідчені лікарі, такі як: Грудін Г. О., Кривошеєв І. Ф., Клемперт Г. С., Самодаєв Г. С., Воробйов Т. В., Острополець С. Г., народний
лікар Дерев’янко І. Ф., кандидат медичних наук Кибець А. А.
Першим головним лікарем обласної лікарні був Ю. Я. Денисенко. Чисельність співробітників на той час складала 141 чоловік; прийом вівся в кон-
сультативній поліклініці за 9 спеціальностями. Пізніше на базі обласної лікарні було створено обласну клінічну лабораторію (де вперше з’явилося біо-
хімічне відділення), в 1950 р. у складі обласної лікарні функціонувало онкологічне відділення, яке потім було реорганізовано в самостійний обласний
онкологічний диспансер.
У 1951 р. обласну лікарню очолює Бляшев А. Г., у 1951—1954 рр. — лікар ортопед-травматолог Мельников А. В., у 1954—1957 рр. — лікар-окуліст
Жуков Ю. В. У ці роки було організовано урологічну службу області, яку очолив Кривошеєв М. Ф., ендокринологічний диспансер (завідувач — Капре-
льянц С. Т.), який потім було реорганізовано у відділення обласної лікарні. Проводилась активна робота з підготовки кадрів, підвищувалася якість про-
філактичної та діагностичної роботи, поліпшувалася робота з виявлення хворих. У 1954 р. станцію лікувально-профілактичної авіадопомоги було вклю-
чено в структуру обласної лікарні, що значно підвищило ефективність діяльності обох закладів. З 1959 р. на базі лікарні створено гематологічний кабінет,
а з 1960 р. відкрили профільні ліжка. Службу очолила Галкіна М. М., яка в подальшому протягом 20 років була обласним гематологом і внесла суттєвий вклад
в розвиток гематологічної допомоги населенню. В 1955 р. на базі лікарні було організовано логопедичну та сурдологічну допомогу, створено відділення
щелепно-лицьової хірургії. В 1950-ті рр. обласну рентгенологічну станцію реорганізовано в рентгенівське відділення обласної лікарні. Його очолив Близню-
ков П. І., який багато зробив для розвитку рентгенологічної служби в області: були організовані курси первинної спеціалізації лікарів-рентгенологів, курси
спеціалізації і вдосконалення рентген-лаборантів.
З 1958 по 1980 рр. колектив лікарні очолювала Єгорова Ірина Костянтинівна, заслужений лікар УРСР, нагороджена орденом Леніна, Трудового Червоного
Прапора, Богдана Хмельницького ІІІ ст., Вітчизняної війни ІІ ст., медалями.
Поряд з лікувальною діяльністю з перших днів фахівці лікарні проводили цілеспрямовану організаційно-методичну роботу з питання консультативної
допомоги в районах області та створення в них спеціалізованих видів медичної допомоги сільському населенню, постійно розширювалася матеріально-
технічна база закладу. У 1960 р. закінчилося будівництво нового корпусу, де було відкрито поліклініку, лабораторію, рентгенкабінет, хірургічне та нейро-
хірургічне відділення, терапевтичне з ендокринологічними та гематологічними ліжками. З 1963 р. активно почала розвиватися профпатологічна служба.
Лікарем Федорович О. Г. було організовано кабінет у поліклініці лікарні, який став здійснювати передбачені медичні заходи, у т.ч. підготовку цехових лікарів
та лікарів здоровпунктів з профпатології, лікарів-терапевтів з профілактики і надання невідкладної допомоги при отруєннях отрутохімікатами. Саме в цей
період поліпшується використання допоміжних методів діагностики і лікування. Суттєвий вклад у розвиток лабораторної служби обласної лікарні і області
ГОРОХ ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧ
Головний лікар,
Заслужений лікар України
Народився 21 серпня 1961 р. в с. Мутин Кролевецького району Сумської області. Закінчив Сумське медичне
училище, Кримський медичний інститут за спеціальністю «лікувальна справа». Пройшов однорічну
інтернатуру на базі Сумської обласної клінічної лікарні з неврології. Працював у неврологічному відділені
лікарем-ординатором, заступником головного лікаря з амбулаторно-поліклінічної роботи Сумської цен-
тральної районної лікарні, завідуючим поліклінікою Сумської міської лікарні №4, головним лікарем Сумської
станції швидкої медичної допомоги, головним лікарем Сумської міської лікарні №1, з травня 2009 р. працює
головним лікарем КЗ СОР «Сумська обласна клінічна лікарня».
За свою трудову діяльність неоднарозово нагороджувався почесними грамотами та дипломами.
В 2008 р. присвоєно звання «Заслужений лікар України», нагороджений відзнакою міського голови
та пам’ятним нагрудним знаком Сумської ради та Сумського голови.
у
КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД СУМСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ
«СУМСЬКА ОБЛАСНА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ»
40022, м. Суми, вул. Троїцька, 48,
тел.: (0542) 66-58-00, факс: 66-58-07, www.sokl.com.ua, e-mail: sokb@bk.ru
Головний корпус Хірург, народний лікар Деревянко з колегами Заняття у лікарів хірургів у 1960-х рр.
57
внесла Круглова Л. Я., яка за свою невтомну працю нагороджена орденом «Знак Пошани». За рахунок введення в експлуатацію в 1968 р. сучасного лікуваль-
ного корпусу на 240 ліжок збільшилась і потужність до 675 ліжок. Створено кардіоревматологічне відділення на 40 ліжок. Завідуючим відділенням і облас-
ним позаштатним спеціалістом було призначено досвідченого спеціаліста Гливенко З. М., яка очолювала службу протягом більш як два десятиріччя і до-
кладала багато зусиль для розвитку в області кардіології та ревматології. Вперше в області організовані нейрохірургічне і дитяче хірургічне відділення, які
очолили кандидат медичних наук Дьяченко І. О. та досвідчений спеціаліст Сорокіна Л. І. На базі обласної лікарні створені дитячі ортопедо-травматологічне
і неврологічне відділення. Лікарем Сазановим В. Б. у 1969 р. було організовано в обласній консультативній поліклініці гастроентерологічний кабінет, який
поклав розвиток цієї служби в області. Саме ці позаштатні обласні спеціалісти, які очолювали відповідні підрозділи, зробили значний внесок у розвиток
спеціалізованої медичної допомоги.
З 1970 р. здійснювалися заходи з раннього виявлення та лікування пульмонологічних та алергологічних захворювань. У 1972 р. лікарем Ліщук С. О. в об-
ласній лікарні було організовано алергологічний кабінет, розпочалася підготовка лікарів-терапевтів з алергології. З 1974 р. в обласній лікарні створюється
пульмонологічно-терапевтичний центр, який очолила досвідчений лікар Попова Т. С. — вона за короткий термін разом з однодумцями провела необхідні
обсяги обстежень та лікування хворих неспецифічними захворюваннями — органів дихання та алергічними хворобами на найсучаснішому на той час устат-
куванні. Цього ж року вперше в області відкрилось опікове відділення (завідувач Ткаченко В. І., з 1978 р. очолив кандидат медичних наук Машалдін О. І.),
яке в подальшому стало обласним центром комбустіології.
У 1974 р. в обласній лікарні відкрили гастроентерологічне відділення, відповідною допомогою хворим з патологією органів травлення, з 1979 р. про-
водиться активна робота з впровадження ендоскопічного обладнання, створено відповідний кабінет для обслуговування населення.
Для надання своєчасної та кваліфікованої допомоги при травмах органів зору в обласній лікарні створили офтальмологічний центр з цілодобовим чер-
гуванням лікарів-офтальмологів, проводяться операції з використанням оптичного мікроскопу. У 1970-ті рр. проводились заходи з удосконалення отоларин-
гологічної та офтальмологічної допомоги населенню. З 1975 р. широко використовується сучасний бронхоезофагоскоп, виконуються хірургічні операції при
пухлинах ЛОР органів, мікроларингооперації, з 1976 р. — кріолікування. Всі подальші роки діяльність колективу була направлена на покращення надання
спеціалізованої медичної допомоги.
У 1992 р. у складі Сумського Державного Університету був відкритий медичний факультет, з функціонуванням 6 кафедр на базі обласної лікарні. Від-
ділення лікарні стали базою для підготовки студентів та інтернів.
У 1993 р. створено кабінет лазерної терапії, його обладнали сучасними комп’ютерними лазерними лікувально-діагностичними комплексами червоного
та інфрачервоного діапазону спектру випромінюваннями електромагнітних коливань, лазерними портативними апаратами. В кабінеті проводиться лікування
різноманітних захворювань. У 1994 р. встановлено комп’ютерний томограф фірми «Пікер», у 2003 р. — спіральний, шестизрізовий томограф фірми «Сі-
менс». У 2000 р. відкрито центр шлунково-кишкових кровотеч, де виконується весь обсяг діагностичних та лікувальних ендоскопічних досліджень шлунково-
кишкового тракту. Центр має сучасні діагностичні технології, що дозволяє виявляти злоякісні пухлини на ранніх стадіях. З 2003 р. на базі закладу створено
імунологічний центр з 10 стаціонарними ліжками. У 2004 р. при сприянні управління охорони здоров’я Сумської облдержадміністрації в обласній клінічній
лікарні впроваджена робота виїзного діагностичного кабінету, отриманого в січні 2004 р. від Президента України під час святкування 65-тої річниці засну-
вання області.
Виїздний діагностичний кабінет — це унікальний діагностичний комплекс, оснащений сучасною медичною технікою з широкими можливостями, який
дозволяє проводити клініко-лабораторні, ендоскопічні, ультразвукові, електрокардіологічні дослідження, а також дослідження функціонального стану слу-
хового апарату. Наявне устаткування амбулаторії дозволяє проводити гінекологічні та урологічні огляди. Про медичний ефект свідчить рівень виявленої
патології, який досягає 85—90% , з них 40% — первинна патологія, яка виявляється головним чином у ранніх стадіях, що зменшує економічні витрати на від-
новлення здоров’я пацієнта.
У 2006 р. організовано відділення хронічного гемодіалізу на вісім діалізних місць. Впроваджений метод перитонеального діалізу, за допомогою якого
лікуються хворі з термінальною нирковою недостатністю.
На сьогоднішній день обласна клінічна лікарня — це багатопрофільний медичний заклад з 645-ти ліжками та розвинутими параклінічними службами, що
доз воляє надавати висококваліфіковану спеціалізовану медичну допомогу населенню області на третинному рівні. Після відкриття ортопедо-травматологічного,
торакального, судинного відділень та проктологічних ліжок структура ліжкового фонду зазнала змін, кількість ліжок хірургічного профілю зросла до 360-ти.
Головними лікарями Сумської обласної клінічної лікарні з 1979 р. працювали: Пшеничний М. М., Марков Л. С., Близнюк М. Д., Стахович Н. Ф., Горох Л. П.
З 2009 р. очолив цей медично-науковий заклад області Заслужений лікар України Горох Володимир Васильович.
На кінець 2012 р. у лікарні працюють 1166 осіб, з них 177 лікарів, 24 лікаря-інтерна, 50 спеціалістів з вищою немедичною освітою, 489 медичних сестер,
серед яких 14 відмінників охорони здоров’я, 13 кандидатів медичних наук, 7 заслужених лікарів України, 3 доктори медичних наук. У колективі працюють
9 сімейних пар та майже десять династій.
Виїздний лабораторно-діагностичний кабінет
Клінічна лабораторія
Відділення лазерної терапії
Під час хірургічної операції
Відеогастроскопія
ЛОР операційна
58 58
Сумський обласний клінічний онкологічний диспансер є центром медико-консультативної
та високоспеціалізованої допомоги онкологічним хворим, в стаціонарних відділеннях якого
надається спеціальне лікування за допомогою хірургічного, променевого та хіміотерапев-
тичного методів.
Онкологічна служба Сумщини почала свою діяльність з жовтня 1946 р., коли був від-
критий онкопункт, в якому проводився амбулаторний прийом онкологічних хворих, а вже
у 1947 р. — організований онкологічний диспансер на 30 ліжок. Протягом наступних
30 років онкологічний диспансер поступово нарощував матеріально-технічну базу, в грудні
1977 р. закінчено будівництво та відкритий новий головний корпус з поліклінічним відді-
ленням, організовано онкоторакальне відділення, радіоізотопна та цитологічна лабораторії,
кабінет ендоскопії.
На сьогоднішній день Сумський обласний клінічний онкологічний диспансер в своїй
структурі має сім клінічних відділень на 330 ліжок, 180 з яких — хірургічного профілю.
Щороку близько 7 тис. хворих у закладі отримують висококваліфіковану медичну допомогу,
виконується близько 3 тис. складних оперативних втручань, більше 2 тис. хворих отримують
хіміотерапію, 2,2 тис. — променеве лікування. Консультативна робота ведеться в поліклініці
закладу, що приймає близько 45 тис. пацієнтів на рік. В серпні 2013 р. на базі диспансерно-
го відділення організовано денний стаціонар на 5 ліжок для хворих, які отримують хіміоте-
рапевтичне лікування та не потребують постійного лікарського нагляду.
Обстеження, лікування та догляд за хворими забезпечується висококваліфікованим
персоналом. У штаті лікарні понад 400 співробітників: 66 лікарів, 157 медичних сестер,
108 молодших медичних сестер. Більше половини лікарів атестовані на вищу та першу
кваліфікаційні категорії, в диспансері працює 3 заслужених лікаря України та 4 кандидата
медичних наук.
Очолює заклад заслужений лікар України Конанихін Володимир Іванович, який працює в онкодиспансері з 1979 р., пройшов
шлях від лікаря-ординатора до онколога-хірурга та організатора охорони здоров’я вищої кваліфікаційної категорії, нагороджений
Почесною грамотою Кабінету Міністрів України.
Для покращення надання спеціалізованої онкологічної допомоги в Сумському обласному клінічному онкологічному диспансері
у 2011—2012 рр. проведено капітальний ремонт діючого операційного блоку з встановленням сучасного обладнання, придбано
відеоторакоскопічний хірургічний комплекс та обладнання до нього.
У лікарні постійна увага приділяється впровадженню нових методів лікування онкологічних хворих і вдосконаленню вже існую-
чих; широкому введенню органозберігаючих та малоінвазивних операцій; профілактиці, ранній діагностиці і лікуванню ускладнень
після променевої та хіміотерапії; вивченню ефективності модифікуючих факторів у процесі лікування (імунотерапія, кріодеструк-
ція, лазерна хірургія тощо).
В останні роки онкологічний диспансер спрямовує свою діяльність на підвищення якості та доступності медичної допомоги
хворим на злоякісні новоутворення, впровадження державних гарантій медичної онкологічної допомоги, поліпшення якості життя
онкологічних хворих.
ОБЛАСНИЙ КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«СУМСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ КЛІНІЧНИЙ ОНКОЛОГІЧНИЙ ДИСПАНСЕР»
40022, м. Суми, вул. Привокзальна, 31,
тел./факс: (0542) 66-59-00, е-mail: onko06@mail.ru
КОНАНИХІН
ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ
Головний лікар
Заслужений лікар України
Операційна
Комп’ютерний томограф
Цифровий мамограф
59
Медичну допомогу жителі Сумського району отримують у Сумській центральній ра-
йонній клінічній лікарні. Лікарня заснована у 1963 році. Чисельність населення, яке об-
слуговується, складає 63,1 тис. осіб. Нині Сумська ЦРКЛ розміщується у 3 корпусах за
адресою: вул. Марко Вовчок, буд. 2.
У різні часи лікарню очолювали: Юхим Лукич Денисенко (1963—1968 рр.), Воло-
димир Владиславович Копичний (1968—1981 рр.), Іван Михайлович Ващенко (1980—
1990 рр.), В’ячеслав Юрійович Петренко (1991—1994 рр.), Владислав Анатолійович Смія-
нов (1994—1997 рр.), Надія Степанівна Федоренко (1997—2000 рр.), Валерій Григорович
Овсієнко (2000—2003 рр.). З 2003 р. і по теперішній час головним лікарем є Володимир
Іванович Поцелуєв.
У 2012 році була відкрита клінічна база.
Сумська центральна районна клінічна лікарня надає амбулаторну і стаціонарну ме-
дичну допомогу і має першу акредитаційну категорію. Амбулаторна допомога надається
на базі поліклініки Сумської центральної районної клінічної лікарні, яка розрахована
на 170 відвідувань за зміну.
Стаціонар Сумської центральної районної клінічної лікарні розрахований на 251 ліж-
ко. Стаціонарна допомога надається висококваліфікованими спеціалістами на базі нев-
рологічного відділення (40 ліжок), відділення відновного лікування (15 ліжок), ото-
ларингологічного (15 ліжок), офтальмологічного (15 ліжок), хірургічного (20 ліжок),
ортопедичного (15 ліжок), гінекологічного (25 ліжок), кардіологічного (21 ліжко), тера-
певтичних відділень №1 (30 ліжок), №2 (30 ліжок), №3 (25 ліжок) лікарні. На базі хірур-
гічного відділення проводяться оперативні втручання лапароскопічним методом.
В Сумській центральній районній клінічній лікарні працюють 73 лікаря, 167 молодших
медичних працівника з медичною освітою, 71 молодший медичний працівник. 11 лікарів
мають вищу кваліфікаційну категорію, 13 — першу, 13 — другу. Працюють 2 лікаря ви-
щої категорії, які мають звання Заслуженого лікаря України: лікар-офтальмолог Кравченко Валентина Іванівна та лікар-ортопед
Овсієнко Валерій Григорович. Є наукові діячі — у ЛОР-відділенні працює кандидат медичних наук, лікар вищої категорії, ото-
ларинголог Корнійкова Ірина Павлівна.
За річними підсумками діяльності районних лікарень Сумської області лікарня посідала наступні рейтингові місця протягом
останніх трьох років: за 2010 р. — 10; за 2011 р. — 8; 2012 р. — 6 рейтингове місце із загальних 19 місць.
Завдяки досвіду і кваліфікації лікарів діагностичного відділення лікарні забезпечується точна і сучасна діагностика. Лі-
карня оснащена сучасним апаратом для ультразвукової діагностики з допплерівською приставкою, пересувним флюорогра-
фом з цифровою обробкою знімків, фіброгастродуоденоскопом, ректоскопом. Проводиться
функціональна діагностика серцево-судинної системи, головного мозку.
Весь колектив Сумської центральної районної клінічної лікарні налаштований працюва-
ти так, щоб кожен житель Сумського району міг отримати кваліфіковану медичну допомогу
в повному обсязі в максимально короткий термін.
СУМСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА
КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ
40007, м. Суми, вул. М. Вовчок, 2,
тел./факс: (0542) 66-57-01, 66-57-02, e-mail: sumskajacrb@rambler.ru
ПОЦЕЛУЄВ ВОЛОДИМИР
ІВАНОВИЧ
Головний лікар, депутат
Сумської обласної ради
Цифровий пересувний флюорографічний
комплекс
Сучасний апарат для ультразву ко вих
обстежень з допплерівською
приставкою
Апарат для ультразвукового
видалення катаракти
(Факоемульсіфікатор)
Операційний блок хірургічного
відділення
Відіолапароскопічний комплекс
для хірургічних втручань
60
Відомості про охорону здоров’я населення Краснопільського району дату-
ються початком двадцятого століття, коли в с. Краснопілля була організована
земська лікарня на 10 ліжок та амбулаторний прийом хворих. На той час зем-
ські лікарні були організовані в селах Грязне, де головним лікарем був Бука-
нов Олександр Лаврентійович, с. Угроїди, с. Миропілля (Суджанського району
Росії), в с. Рясне та Великому Бобрику. В цих лікарнях функціонували стаціо-
нари на 5—10 ліжок та вівся амбулаторний прийом хворих. Фінансування
велось за рахунок місцевої громади, а лікарні в с. Грязне, с. Угроїди — за
рахунок і місцевої громади і коштів цукрозаводчика І. Г. Харитоненко.
З приходом Радянської влади Краснопільська лікарня набирає статусу
район ної лікарні Харківської області, а з 1938 р. — Сумської області. До Вели-
кої Вітчизняної війни районна лікарня була на 75 ліжок з хірургічним і тера-
певтичним відділеннями, інфекційним корпусом і пологовим будинком.
Під час німецької окупації (14.10.1941—10.08.1943), лікарня зазнала
значних руйнувань, архів був знищений. Після визволення району (серпень
1943 р.) лікарня відновила роботу на 75 ліжок, а потім стаціонар був дове-
дений до 150 ліжок. За рахунок раціонального використання корисної пло-
щі та побудови нових лікувальних корпусів районна лікарня була доведена
до 250 ліжок.
У різні часи лікарню очолювали: Гиря Петро Никодимович, Цейтлін Ми-
хайло Юрійович, Бобошко Іван Харитонович, Корпілова Марина Пилипівна,
Пікалова Алла Ізраілівна, Холод Михайло Олексійович, Панькевич Іван Митрофанович, Татаренко Дмитро Олек-
сандрович, Жбанов Валерій Андрійович, Панов Валерій Олександрович.
На теперішній час лікарню очолює Фоменко Валентина Олексіївна — випускниця Київського державного
медичного інституту ім. Богомольця. До медінституту Валентина Олексіївна вступила після закінчення Сум-
ського фельдшерського училища, потім працювала у Перекопській дільничній лікарні Роменського району
Сумської області, з 1989 р. — перший заступник головного лікаря Краснопільської ЦРЛ, з 2011 р. — головний
лікар. Нагороджена грамотою міністерства охорони здоров’я.
Початок роботи Фоменко Валентини Олексіївни в Краснопільській ЦРЛ припадає на період утворення націо-
нальної незалежності України, оптимізації системи охорони здоров’я, її реорганізації та впровадження євро-
пейських стандартів в обстеженні та лікуванні хворих. Щоденно працею лікарів, всього медичного персоналу
ЦРЛ наближає і втілює в життя те, що називається європейськими стандартами в наданні медичної допомоги.
Спираючись на рішення обласної і районної ради, розпорядження обласної та районної держадміністрацій,
відповідно до вимог обласного управління охорони здоров’я Краснопільська центральна районна лікарня
успішно пройшла шлях впровадження сімейної медицини. На даний час в районі на усіх дільницях працюють
сімейні лікарі і медсестри, які пройшли сертифікацію.
Сьогодні в лікарні працюють 49 лікарів та 209 молодших спеціалістів. Структурними підрозділами Красно-
пільської центральної районної лікарні є: стаціонарні відділення на 150 ліжок: хірургічне (30 ліжок), гінеко-
логічне (15 ліжок), дитяче (15 ліжок), терапевтичне (35 ліжок), неврологічне (25 ліжок), інфекційне (20 лі жок),
пологове (10 ліжок) та приймальне відділення; а також: відділення швидкої медичної допомоги; клініко-діа-
гно с тична лабораторія; поліклінічне відділення (250 відвідувань на зміну з кабінетами лікарів: рентгенологіч-
ний, флюорографічний, фізіотерапевтичний, кабінет УЗД, протитуберкульозний, наркологічний, психіатричний,
дерматовенерологічний, кабінет інфекційних захворювань); вісім амбулаторій загальної практики сімейної
медицини (с. Самотоївка, смт Краснопілля, с. Рясне, с. Мезенівка, с. Словгород, с. Миропілля, с. Чернеччина,
с. В-Бобрик); три сільські лікарські амбулаторії (с. Миропілля, с. Осоївка, смт Угроїди); п’ять фельдшерсько-
акушерських пунктів та 20 фельдшерських пунктів.
КРАСНОПІЛЬСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА
РАЙОННА ЛІКАРНЯ
42400, Сумська обл., смт Краснопілля, вул. Перемоги, 39,
тел./факс: (05459) 7-52-44, тел.: 7-14-80
ФОМЕНКО ВАЛЕНТИНА
ОЛЕКСІЇВНА
Головний лікар Краснопільської
центральної районної лікарні
61
На початку ХХ століття відзначалася висока смертність серед населення Лебединщини. Серед-
ня тривалість життя в повіті складала 32 роки. Медична допомога матерям і дітям майже не нада-
валась, у результаті чого спостерігалась і висока материнська смертність. Тому відкриття лікарні
на той час було вкрай необхідним.
Навесні 1901 р., при значному сприянні земської управи та завдячуючи авторитету і наполег-
ливості лікаря Костянтина Олександровича Зільберника розпочалося її будівництво, яке тривало
майже два роки.
Працюючи в Лебедині з березня 1878 р., Зільберник довгі роки виношував мрію про будів-
ництво лікарні. І на початку 1903 р. лікарня почала функціонувати, як хірургічна, де знаходилося
і терапевтичне, і пологове відділення.
Час вимагав замін і розширення медичного обслуговування. В 20-х роках минулого століття
було відкрито поліклініку в колишньому будинку поміщика Збитнєва, у 30-х роках — дитячу лі-
карню з дитячою консультацією.
Після смерті К. О. Зільберника в 1920 р. за постановою повітового виконкому Лебединській
лікарні присвоєно його ім’я. А в 1978 р. на корпусі хірургічного відділення відкрито меморіаль-
ну дошку — на ознаку пам’яті лікаря Зільберника, як засновника Лебединської лікарні. І хоча
назва лікарні за цей час багато разів змінювалася, особливо в післявоєнний період та ім’я зас-
новника вона носить до сих пір.
Історія лікарні була б неповною без імен тих, хто вніс значний внесок у її розвиток, хто ряту-
вав життя і оберігав здоров’я жителів Лебединщини. Цих лікарів — Ганну Костянтинівну Сизову,
Клавдію Дмитрівну Сухіну, Віктора Олександровича Приходька, Євгена Федотовича Кузьменка —
знають і пам’ятають багато поколінь Лебединців.
У далекому 1946 р. хірургічне відділення очолила неординарна особистість — Ганна Кос-
тянтинівна Сизова. Вона була блискучим хірургом, здібним організатором. Нагороджена меда-
лями «За трудову доблесть» у 1948 та 1970 рр. А в 1960 р. їй присвоєно звання «Заслужений
лікар УРСР». У 1966 р. заслуги Сизової відзначено орденом Леніна. За час своєї лікарської діяльності, хірург Г. К. Сизова провела більше
17 тис. операцій.
З особливими словами вдячності і любові згадують жінки Лебединщини лікаря-гінеколога — вимогливу, сувору, але дуже турботливу
і справедливу завідувачку гінекологічним відділенням лікарні Клавдію Дмитрівну Сухіну. Вона, учасниця бойових дій у Великій Вітчизняній
війні, в тридцятирічному віці очолила це відділення. У воєнний період з 44-го по 46-й рік — хірург К. Д. Сухіна провела понад 500 операцій
в медичній частині 34-ої гвардійської стрілецької дивізії 3-го Українського фронту. Нагороджена медалями «За відвагу», «За звільнення
Будапешту», «За звільнення Відня», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні». А в мирний час найголовнішими і най-
дорожчими нагородами для лікаря Сухіної були перші крики новонароджених дітей та усміхнені обличчя батьків.
Протягом двадцяти років Лебединську центральну районну лікарню очолював Віктор Олександрович Приходько — цілеспрямована і та-
лановита людина. Розпочавши свою трудову діяльністю в Лебедині 1971 р., Віктор Олександрович обійшов посади районного педіатра, за-
ступника головного лікаря, а з 1976 р. — головного лікаря. Медики, які працювали під керівництвом Віктора Олександровича, згадують його
як уважного керівника, а у повсякденному житті — як чуйну і порядну людину. Віктор Олександрович був відмінником охорони здоров’я,
нагороджений грамотами і подяками. Та найдорожчою, найпам’ятнішою нагородою для Віктора Олександровича, був орден «Дружби на-
родів», якою він був удостоєний у 1986 р. Саме цього року було закінчено під його керівництвом центральний корпус Лебединської лікарні,
який функціонує і сьогодні.
В 1996 р. на посаду головного лікаря було призначено Євгена Федотовича Кузьменка, який багато років очолював хірургічне відділення.
За той період, коли Євген Федотович працював керівником лікувального закладу, проведено капітальний ремонт з реконструкцією старого
корпусу інфекційного відділення, а також капітально відремонтований корпус, в який переведене протитуберкульозне відділення.
На сьогодні кваліфіковану медичну допомогу в КУ Лебединська ЦРЛ ім. лікаря К. О. Зільберника надають за 24 спеціальностями 121 лі-
кар та 392 середні медичні працівники. Вищу кваліфікаційну категорію мають 34 лікарі та 134 середні медичні працівники. Це дає змогу
забезпечити населення кваліфікованою медичною допомогою.
КОМУНАЛЬНА УСТАНОВА ЛЕБЕДИНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА
ЛІКАРНЯ ІМЕНІ ЛІКАРЯ К. О. ЗІЛЬБЕРНИКА
42200, Сумська обл., м. Лебедин, вул. Першогвардійська, 17,
тел.: (05445) 2-21-95, тел./факс: 2-17-43, e-mail: lebol@ukrpost.ua, lebol_crl@mail.ru
ЗАВОРА ОЛЕГ
ІВАНОВИЧ
Головний лікар
62
На виконання розпорядження обласної державної адміністрації №57 від
02.02.1996 р. на базі колишнього військового шпиталю розпочав роботу Лебедин-
ський багатопрофільний дитячий санаторій.
Санаторій розташований в мальовничій околиці м. Лебедина в оточенні хвой-
ного та мішаного лісу, неподалік чарівного озера. М’який клімат, чиста екологічна
зона, здорове цілюще повітря, наповнене хвойним ароматом, близькість мінераль-
ного джерела цілющої столової та лікувальної води «Токарівська», наявність ліку-
вальної бази сприяють лікуванню, оздоровленню та відпочинку дітей з захворю-
ваннями органів дихання, серцево-судинної системи, системи органів травлення.
В санаторії проходять лікування та оздоровлення діти та підлітки віком від
7 до 18 років.
Санаторій розрахований на 130 місць і протягом року проводить 14 оздоровчих
заїздів. Учні молодших класів продовжують навчання в школі, а учні старших кла-
сів отримують консультації з основних предметів.
В закладі функціонує три лікувальних відділення за профілем:
· пульмонологічне, для дітей з захворюваннями органів дихання (крім туберку-
льозу) — 50 ліжок;
· кардіоревматологічне, з захворюваннями серцево-судинної системи —
50 ліжок;
· гастроентерологічне, із захворюваннями органів травлення — 30 ліжок.
Заклад є бюджетною організацією і фінансується управлінням охорони здоров’я
Сумської обласної державної адміністрації. Путівки на оздоровлення видаються
безкоштовно для дітей Сумської області. Він забезпечений гарячим водопостачан-
ням, теплопостачання здійснюється індивідуальною газовою мінікотельнею.
В закладі працюють 104 співробітники. Кваліфіковану медичну допомогу надають 6 лікарів, 33 медичні сестри,
28 молодших медичних сестер, виховну роботу проводять 11 педагогів, а також в санаторії працюють 25 чоловік гос-
подарського відділу.
В санаторії з успіхом застосовуються:
· клініко-діагностичне обстеження;
· фізіотерапевтичні процедури;
· лікувальна фізкультура;
· лікувальний та пневмомасаж;
· лазеротерапія;
· ароматерапія;
· фітолікування;
· імунотерапія;
· вітамінотерапія;
· водолікування.
Працюють стоматологічний та ЛОР-кабінети.
В їдальні санаторію пропонується п’ятиразове повноцінне, якісне харчування.
У вільний від лікувальних процедур час діти зайняті екскурсіями, прогулянками до лісу та озера, різноманітними
розважально-виховними та спортивними заходами.
Створений Обласний дитячий багатопрофільний санаторій «Лебедин» завдяки наполегливій праці головного лі-
каря Лебединської ЦРЛ Приходько Віктора Олександровича, який приклав чимало зусиль для того щоб організувати
санаторій на базі колишнього військового шпиталю та очолював колектив закладу з 1996 р. по 1998 р. Продовжував
розпочату роботу Безуглий Валерій Миколайович з 1999 р. по 2010 р. який проявив себе здібним організатором,
розумним і дбайливим господарем, принциповим, вимогливим керівником. Валерій Миколайович згуртував і зберіг
в такі не легкі економічні часи колектив працівників-однодумців. З 2011 р. по даний час очолює заклад Рева Віктор
Михайлович, має І кваліфікаційну категорію за спеціальністю «Організація і управління охороною здоров’я», депутат
Лебединської міської ради. Завдяки вмілому керівництву, вмінню цінувати працю колективу, відданості справі колек-
тив дитячого санаторію має достойні показники в роботі, серед лікувально-профілактичних закладів області.
КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД СУМСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ
«ОБЛАСНИЙ ДИТЯЧИЙ БАГАТОПРОФІЛЬНИЙ САНАТОРІЙ «ЛЕБЕДИН»
42201, Сумська обл., м. Лебедин, вул. Гастелло, 98,
тел.: (05445) 5-16-60, тел./факс: 5-17-24, 5-16-77, e-mail: Lebsan@sm.ukrtel.net
РЕВА ВІКТОР МИХАЙЛОВИЧ
Головний лікар Обласного дитячо-
го багатопрофільного санаторію
«Лебедин»
63
На території нинішнього розташування лікарні в с. Кудрявоє в 1928 р. була організо-
вана сільськогосподарська виправно-трудова колонія. В період фашистської окупації на
її базі розташували концтабір. З 1943 р. до 1953 р. — існувала колонія, яку розформовано
після смерті Сталіна. В березні 1954 р. до колонії з Харківського НДІ неврології і психіа-
трії було завезено 150 психічно хворих і вона була реорганізована в лікувально-трудову
психіатричну колонію для психічно хворих.
Організував лікувально-трудову психіатричну колонію Міркін Григорій Михайлович —
виконуючий обов’язки головного лікаря. Психіатричну допомогу надавали прикоман-
дировані лікарі з інституту неврології та психіатрії. Було організовано 3 відділення
на 200 ліжок: відділення №1 — чоловіче (проіснувало до 1993 р.), відділення №2 — жіно-
че, відділення №3 — чоловіче. Відділення були розміщені в глинобитних, пристосованих
приміщеннях з пічним опаленням.
Для реабілітації хворих були створені трудові майстерні — плотня, швейна, шевська.
В лікарні була своя пекарня та підсобне господарство, де були виділені сільськогосподар-
ські угіддя для посіву, пасіки. До колонії прилягали 900 га землі, ферми, конюшня. На під-
собному господарстві також були тваринницькі ферми, де вирощувались корови, свині.
Переробку молочної продукції проводили на своєму маслозаводі.
В 1960—1970 рр. лікарня досягла певного розквіту, тому як цілеспрямований і обізнаний
в своїй справі головний лікар Анатолій Генріхович Радомисельський в ті часи привернув до
роботи багато молодих кадрів, серед яких були також співробітники Харківського інституту
неврології і психіатрії. Тоді нашу установу жартома ще називали Охтирською Академією.
І, між іншим, не безгрунтовно, оскільки у той час співробітниками лікарні писалося дуже ба-
гато наукових робіт, які пізніше були опубліковані навіть в деяких всесоюзних виданнях.
Анатолій Генріхович виховував весь медперсонал так, що людиною №1 в лікарні є пацієнт, який у жодному випадку не пови-
нен бути тягарем для персоналу. Засновані Анатолієм Генріховичем традиції, а саме уважність і людяність, живуть дотепер.
З 1962 р. колонія перейменована на Другу обласну психіатричну лікарню, а з 2005 р. — Обласна спеціалізована психіатрична
лікарня №2. З вересня 2009 р. головний лікар — Неофітна Лілія Павлівна.
На сьогоднішній день КЗ СОР «Обласна спеціалізована психіатрична лікарня № 2» надає стаціонарну та амбулаторну психіа-
тричну допомогу в повному обсязі населенню Охтирського району, мешканцям м. Охтирки, а також консультативно-методичну —
лікарям-психіатрам та населенню районів зони обслуговування. В лікарні функціонує 10 відділень на 405 ліжка, з них 7 психіатрич-
них, психосоматичне, відділення судово-психіатричної експертизи, диспансерне відділення з денним стаціонаром на 25 місць.
Лікарі-психіатри проводять поглиблений аналіз захворюваності, поширеності, тимчасової та постійної втрати працездатнос-
ті, смертності при депресивних станах, в тому числі суїцидах серед населення області у порівнянні з показниками по Україні.
В ліку ванні хворих з депресивними захворюваннями, з високим ризиком суїцидальної поведінки використовують медикамен-
тозні методи лікування із застосуванням широкого спектру сучасних антидепресантів; немедикаментозні методи лікування
депресій направлені на обрив депресивної фази та зниження резистентності хворого до антидепресантів, в т.ч. електросудомна
терапія, розвантажувально-дієтична терапія.
Захист здоров’я громадян та підвищення соціальних стандартів на життя та здоров’я громадян, які страждають на психічні
захворювання у вигляді депресивних станів шляхом впровадження сучасних методів лікування через впровадження новітнього
медичного технічного обладнання в комунальному закладі Сумської обласної ради «Обласна спеціалізована психіатрична лікар-
ня №2» с. Кудрявоє Охтирського району Сумської області є основним завданням.
КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД СУМСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ
«ОБЛАСНА СПЕЦІАЛІЗОВАНА ПСИХІАТРИЧНА ЛІКАРНЯ №2»
42763, Сумська обл., Охтирський р-н, с. Кудрявоє,
тел.: (05446) 4-29-43, e-mail: 2opl@ukr.net
НЕОФІТНА ЛІЛІЯ ПАВЛІВНА
Головний лікар,
депутат Сумської обласної ради
Головний корпус Відділення лікарні
64
Відомості про охорону здоров’я населення району датуються 1915 роком, коли
в м. Середина-Буда була організована амбулаторія. Стаціонар же знаходився в с. Рудня. Це
була земська лікарня на 10 ліжок. Медична допомога надавалась земським лікарем Матвієм
Федоровичем Правосуд та фельдшером Юхимом Сергійовичем Осадчим.
У 1922 р. в м. Середина-Буда відкрито стаціонарне відділення на 5 ліжок, а з 1924 р.
почала функціонувати дитяча консультація. У 1940 р. стаціонар розширено до 25 ліжок та
відкрито пологове відділення. Під час Великої Вітчизняної війни лікарня зазнала значних
руйнувань, але не зважаючи на це, у січні 1943 р., під час епідемії висипного тифу було від-
крито тифозний блок. Очолював лікарню Михайло Петрович Паралевич, під керівництвом
якого працювали лікарі М. В. Білов, А. М. Мещеряков, Ф. С. Хорута.
Післявоєнна розбудова значним чином вплинула на охорону здоров’я: відкриті терапев-
тичне, хірургічне, інфекційне, протитуберкульозне та дитяче відділення, розташовані в окре-
мих приміщеннях. Почали функціонувати пологове відділення, дитяча консультація та полі-
клініка.
З 1969 р. лікарня знаходиться у типовому приміщенні з сучасним обладнанням. Враховую-
чи демографічну ситуацію, кількість ліжок в ЦРЛ скоротилась з 250 з 1969 р. до 100 в 2013 р.
Не дивлячись на малопотужність лікарні, враховуючи потреби населення, за ініціативою го-
лови районної державної адміністрації Середино-Будського району Г. А. Гена проведено капі-
тальний ремонт флюорографічного кабінету, лікувального корпусу, дитячого та інфекційного
відділень, клініко-діагностичної лабораторії; відділення оснащені сучасним обладнанням.
У різні часи лікарню очолювали:
Йосиф Самойлович Рудін (1944—1975 рр.),
Петро Григорович Панькін (1975—1989 рр.),
Євген Михайлович Марков (1989—1996 рр.),
Юрій Богданович Слуцький (1996—1999 рр.),
Олег Вікторович Горленко (1999—2010 рр.).
Сьогодні в лікарні працюють 25 досвідчених лікарів та 92 молодших спеціалісти з ме-
дичною освітою, з яких 3 лікарі та 17 молодших спеціалістів з медичною освітою мають вищу кваліфікаційну категорію; 8 лікарів
та 25 молодших спеціалістів з медичною освітою — першу кваліфікаційну категорію; 3 лікарі та 15 молодших спеціалістів з медичною
освітою — другу кваліфікаційну кате горію.
Крім цього, медичну допомогу жителям району надають: Зноб-Новгородська селищна лікарня, Пигарівська амбулаторія загальної
практики сімейної медицини, 2 сільські лікарські амбу латорії, 6 фельдшерсько-акушерських пунктів та 17 фельдшерських пунктів,
на яких працюють 6 лікарів і 45 молодших спеціалістів з медич ною освітою.
З 2010 року лікарню очолює Осипенко Олексій Васильович, який є досвідченим керівником, має першу кваліфікаційну категорію
за фахом «Організація і управління охороною здоров’я».
Робота медичних працівників направлена на профілактичні заходи, збереження здоров’я населення — покращення демографіч-
ної ситуації в районі.
Наші люди того варті.
Індивідуальна пологова зала
СЕРЕДИНО-БУДСЬКА
ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ
41000, Сумська обл., м. Середина-Буда, вул. Вокзальна, 26,
тел./факс: (05451) 7-17-31, факс: 7-14-95, e-mail: budbol@sm.ukrtel.net
ОСИПЕНКО ОЛЕКСІЙ
ВАСИЛЬОВИЧ
Головний лікар Середино-Будської
районної лікарні
Депутат Середино-Будської
районної ради з 2010 р.
Центральний корпус лікарні
Сучасний флюорографічний
кабінет
Операційний блок хірургічного відділення
Кіровоградська
область
75 років на карті України
66
Шановні друзі!
2014 року Кіровоградська область відзначає свій 75-річний ювілей.
Це значна подія для всіх, хто народився, виріс і працює в цьому чудовому регіоні, багатому на талановитих,
мудрих, працьовитих людей, і відомому своїми культурними надбаннями.
Сьогодні Кіровоградщина — це розвинутий та багатий аграрно-індустріальний регіон України. Область
спеціалізується на виробництві широкого асортименту продуктів харчування, добувної та легкої промисловості.
Сільське господарство завжди було однією з провідних галузей економіки Кіровоградської області.
У сільському господарстві зайнято 115,9 тис. осіб. Варто зазначити, що останнім часом агропромисловий комп-
лекс Кіровоградської області активно розвивається за інноваційним напрямком. Це стосується як створення по-
тужностей із переробки та виготовлення борошна, так і збільшення потужностей із переробки олії. Уже введено
в експлуатацію нові цехи з виробництва борошна, розпочато будівництво олієекстрактного заводу ПГ «Креатив».
Крім того, група «Креатив» практикує виробництво модифікованих жирів, що використовуються в кондитерсь-
кому виробництві та мають високі експортні можливості. З метою забезпечення належної схоронності врожаю
на території області було збудовано чотири сучасних елеватори для одночасного зберігання зернових та олійних
культур (Новоукраїнський, Олександрійський райони, м. Світловодськ).
В аграрному виробництві тримається курс на створення великих свиновідгодовуючих комплексів, таких, на-
приклад, як у Компаніївці — на 50 тис. голів. На даний час у регіоні працює молочнотоварна ферма агрофірми
«МЮННТ».
Окремо слід зупинитися на мінерально-сировинній галузі регіону. Кіровоградська область належить до одного
з найнасиченіших мінеральними ресурсами регіонів України. На нашій території виявлено 32 види і налічується
близько 300 родовищ різноманітних корисних копалин. У рамках Загальнодержавної програми розвитку
мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року на території Кіровоградської області за рахунок дер-
жавного бюджету проводиться геологічне вивчення родовищ урану, золота, алмазів, горючих сланців і бурого
вугілля; інженерно-геологічні та еколого-геологічні роботи; буріння артезіанських свердловин з метою пошуку
родовищ підземних прісних вод. Область посідає провідне місце в Україні за запасами урану та займає монопольне
становище за його видобутком.
Останнім часом на теренах Кіровоградської області успішно реалізовано цілу низку знакових соціальних
проектів у медицині, освіті, культурі та інформаційному просторі. Проте уперше наша область отримала від держа-
ви колосальну фінансову підтримку на оснащення медичних закладів сучасною діагностичною апаратурою. Було
побудовано перший в країні перинатальний центр.
67
Інвестиції є невід’ємною складовою стабільного економічного зростання області. З кожним реалізованим проек-
том створюються нові робочі місця, збільшуються надходження до бюджету, підвищується конкурентоспроможність
підприємств.
Сьогодні Кіровоградщина — край машинобудівників і хліборобів, працьовитих і гостинних людей, які ство-
рюють сучасні машини й технології, плекають високі врожаї, край унікальних чорноземів і видатних постатей
хліборобів, таких як Олександр Гіталов, Леонід Шліфер, Анатолій Кузьменко.
Яскравою візитівкою нашої області є славні імена земляків, які стали культурним надбанням краю.
Кіровоградщина — колиска професійного українського театру, заснованого корифеями М. Кропивницьким,
І. Тобілевичем, М. Старицьким, П. Саксаганським, М. Садовським, М. Садовською-Барілотті, М. Заньковецькою.
Найвідоміший в області пам’ятник природи, історії та культури — заповідник-музей «Хутір Надія», де жив і плідно
працював відомий український драматург та театральний діяч І.К. Карпенко-Карий. Справжніми перлинами
є академічний театр музики, пісні і танцю «Зоряни», народна артистка України Антоніна Червінська, народний
хореографічний ансамбль «Пролісок».
Славиться Кіровоградщина й достатньо потужним місцевим самоврядуванням і депутатським корпусом різних
рівнів, що налічує 7555 депутатів, які несуть відповідальність за реалізацію соціально-економічних проектів у
кожній територіальній громаді, за посилення їх самодостатності. Обласна рада шостого скликання застосовує
власні важелі впливу задля стимулювання розвитку самоврядної гілки влади, підтримки демократичної ініціативи,
втілення цікавих ідей і пропозицій депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів.
Сучасна Кіровоградщина — це віддзеркалення праці, таланту і розуму всіх її жителів, непереможна мудрість
предків, які плекали цей край у давнину. Ми пишаємося своїми здобутками у промисловості, аграрному секторі,
освіті, медицині, культурі та мистецтві і не зупиняємося на досягнутому.
Я вітаю всіх зі славною річницею утворення Кіровоградщини!
З повагою,
голова Кіровоградської обласної ради Микола КОВАЛЬЧУК
68
Жіноча гімназія
Кіровоградська область розташована у центрі України. На півночі межує з Чер-
каською, на північному сході — Полтавською, на сході та південному сході —
Дніпропетровською, на півдні — Миколаївською та Одеською, на заході — Вінниць-
кою областями України. Протяжність області з півночі на південь — 148 км, із заходу
на схід — 335 км. Область налічує 21 адміністративний район, 12 міст, з яких 4 — об-
ласного підпорядкування (Кіровоград, Олександрія, Світловодськ, Знам’янка), 26 селищ
міського типу, 1010 сільських населених пунктів. Обласний центр — Кіровоград з насе-
ленням 246 тис. осіб. Найбільші міста — Олександрія, Світловодськ. Загальна кількість
наявного населення — 1129,0 тис. жителів.
В 1752 р. за розпорядженням російського уряду була створена Нова Сербія —
військово-поселенська територія, яка займала простір із заходу на схід від Синюхи
до Дніпра, а з півночі на південь від Великої Висі до верхів’їв Інгулу та Інгульця. Нова
Сербія поділялася на два полки — гусарський (кіннотний) з центром в Новомиргороді
та пандурський (піхотний) з центром в Крилові; адміністративний центр Нової Сербії
знаходився в Новомиргороді. Для захисту новосербських поселень з півдня в 1754—
1757 рр. була побудована фортеця Святої Єлисавети, біля неї виникло місто, яке з 1775 р.,
після офіційного отримання міського статусу, стало називатися Єлисаветградом.
В 1764 р. Нова Сербія і Новослобідський козачий полк були скасовані, а території під
назвою Єлисаветинської провінції увійшли до складу Новоросійської губернії. В 1775—
1776 рр. провінції поділилися на повіти. На території колишньої Єлисаветградської про-
вінції виникло три повіти: Єлисаветградський, Олександрійський та Ольвіопольський.
В ряду нових повітових центрів було створене місто Олександрія. За указом 4 вересня
1784 р. адміністративним центром Ольвіопольського повіту стало місто Новомиргород,
а повіт був перейменований у Новомиргородський.
В 1793 р. внаслідок другого поділу Речі Посполитої у складі Російської імперії
на тери торіальній основі Брацлавського і Київського воєводств було створене Брац-
лавське намісництво, в якому опинилися частини Кіровоградщини. За указом 27 січня
1795 р. з частини Брацлавського намісництва та Єлисаветградського, Новомиргород-
ського, Херсонського повітів й Очаківської області Катеринославського намісництва було
створене Вознесенське намісництво. За указом Павла I 12 грудня 1796 р. всі намісництва
були скасовані, з Катеринославського і Вознесенського намісництв була створена Ново-
російська губернія. Таким чином, станом на 1797 р., основна територія Кіровоградщини
перебувала в складі Єлисаветградського та Ольвіопольського повітів Новоросійської гу-
бернії, західна частина — в Балтському та Гайсинському повітах Подільської губернії,
міжріччя Синюхи і Ятрані — в Уманському повіті, північні частини Новомиргородського
та Олександрійського районів — в Чигиринському повіті Київської губернії.
Указом 8 жовтня 1802 р. Новоросійська губернія була поділена на три — Миколаїв-
ську, Катеринославську і Таврійську. Миколаївська губернія складалася з 4 повітів —
Єлисаветградського, Ольвіопольського, Тираспольського та Херсонського. 1 січня 1806 р.
Єлисаветградський повіт розділився на два — Єлисаветградський і Олександрійський,
в Херсонській губернії стало 5 повітів. Також Катеринославський повіт Катеринослав-
ської губернії поділився на два — Верхньодніпровський та Катеринославський, у складі
Верхньодніпровського повіту опинилася східна окраїна майбутніх Олександрійського
та Онуфріївського районів Кіровоградської області.
В 1817 р. у всіх, крім Тираспольського, повітах Херсонської області та у Верхньодніп-
ровському повіті Катеринославської губернії почався процес створювання округів вій-
ськових поселян. Початок цьому поклав указ 16 квітня 1817 р. про перетворення Бузь-
кого козацького війська на Бузьку уланську дивізію. 24 грудня 1817 р. для поселення
полків Бузької уланської дивізії були відведені Єлисаветградський, Олександрійський,
Ольвіопольський та Херсонський повіти Херсонської губернії.
В результаті виникнення Південних Новоросійських поселень більша частина
Кірово градщини була поділена на 8 округів, в яких поселилися полки 3-ї кірасирської та
3-ї Української уланської дивізій 2-го резервного кавалерійського корпусу.
6 грудня 1828 р. було видано відразу два укази, за якими міста Єлисаветград і Ольвіо-
поль були передані до відомства військових поселень. Міста ці втратили статус повітових,
їх повіти були скасовані, а з їх частин склався новий Бобринецький повіт з адміністра-
тивним центром в місті Бобринці. Частини повітів, що не увійшли до округів військових
Довідка з історії Кіровоградської області
Міська дума та міський бульвар
Велика Синагога
Велика перспективна вулиця
69
поселень були розподілені. В 1865 р. повітове правління з Бобринця було переведене
до Єлисаветграду. Ольвіопольський повіт не відновився, його територія відійшла до Єли-
саветградського та Ананьївського повітів.
Починаючи з цього моменту й по суті до 1917 р. в губерніях, до яких входила тери-
торія сучасної Кіровоградщини, не здійснювалося радикальних адміністративно-
територіальних реформ.
Дуже складний період 1917—1920 рр. — Лютнева та Жовтнева революції 1917 р.,
світова війна, австро-німецька окупація 1918 р., інтервенція Антанти 1918—1919 рр.,
війна з Польщею 1920 р., обтяжені жорстокою громадянською війною, характерний час-
тим встановленням та скиненням різних влад, не дав можливості створити на Україні
сталий адміністративно-територіальний устрій. У травні 1919 р. Херсонська губернія
розділилася на дві — Одеську та Херсонську. Херсонську губернію було перейменовано
на Миколаївську з переведенням адміністративного центру в м. Миколаїв. Миколаївська
губернія складалася з 4 повітів: Дніпровського, Єлисаветградського, Миколаївського
та Херсонського. Одеська губернія складалася з 6 повітів: Одеського, Тираспольського,
Ананьївського, Балтського, Первомайського та Вознесенського. В травні 1920 р. було
створено Кременчуцьку губернію, що складалася з 6 повітів: Золотоніського, Кремен-
чуцького, Олександрійського, Хорольського, Черкаського та Чигиринського.
Таким чином, в 1920 р. основна частина майбутньої Кіровоградської області знахо-
дилася в Єлисаветградському повіті Миколаївської губернії, Олександрійському і Чиги-
ринському повітах Кременчуцької губернії та в Первомайському і Балтському повітах
Одеської губернії. Невеликі частини Кіровоградщини перебували в Гайсинському повіті
Подільської губернії, Уманському повіті Київської губернії та у Верхньодніпровському
повіті Катеринославської губернії.
Наступні великомасштабні адміністративно-територіальні перетворення було покла-
дено постановою ВУЦВК від 1 лютого 1922 р. «Про впорядкування і прискорення робіт
по адміністративно-територіальному устрою УРСР». 25 жовтня 1922 р. друга сесія ВУЦВК
затвердила основні принципи майбутньої грандіозної реформи, яка передбачала ство-
рення замість повітів округів з населенням від 400 до 600 тис. чоловік. Сесія визнала за
необхідне спочатку передати частину повноважень губернських органів окружним, а по-
тім ліквідувати губернії, переходячи на систему округ—район—сільрада.
В 1923 р. були створені такі райони майбутньої Кіровоградської області: Бобри-
нецький, Великовисківський, Голованівський, Добровеличківський, Долинський, Єли-
заветградківський, Єлисаветградський, Златопільський, Знам’янський, Кам’янський,
Компаніївський, Маловисківський, Новгородківський, Новоархангельський, Новомир-
городський, Новопразький, Новоукраїнський, Олександрівський, Олександрійський,
Онуфріївський, Петровський, Підвисоцький, Рівненський, Устинівський, Хмелевський,
Червотокам’янський та Чигиринський. Вони входили до різних округів — Єлисаветград-
ського (з 1924 р. Зінов’ївського), Криворізького, Олександрійського, Кременчуцького,
Первомайського, Уманського, Черкаського, Шевченківського. Округи входили до різних
губерній — Одеської, Катеринославської, Київської.
Постановою ВУЦВК від 7 березня 1923 р. «Про адміністративно-територіальний
поділ України» повіти і волості були ліквідовані. Єлисаветградський повіт реорганізу-
вався в Єлисаветградський округ, до складу якого увійшли 1З районів: Бобринецький,
Братський, Великовисківсьний, Єлисаветградський, Злинський, Компаніївський, Єлиза-
ветградківський, Маловисківський, Новомиргородський, Новоукраїнський, Рівнянський,
Устинівський та Xмелівський. Цією ж постановою Олександрійський повіт був реоргані-
зований в Олександрійський округ у складі 14 районів.
На підставі рішення ІV Всеукраїнського з’їзду Рад про перехід на триступеневу систе-
му управління та постанови ВУЦВК від 3 червня 1925 р. був скасований губернський по-
діл. Крім того було проведене укрупнення округів за рахунок восьми (в т.ч. Олександрій-
ського) округів. До Зінов’ївського округу було приєднано 5 районів Олександрійського
округу. Решта районів увійшла до Кременчуцького та Криворізького округів.
В 1930 р. постановами ВУЦВК та РНК УРСР від 13 червня 1930 р. 13 округів (серед
них — Первомайський) та 12 вересня 1930 р. решта округів були ліквідовані, замість них
встановлена двоступенева система управління «район—центр».
ІV позачергова сесія ВУЦВК 9 лютого 1932 р. прийняла постанову про створення
на Україні 5-ти областей — Вінницької, Дніпропетровської, Київської, Одеської та Хар-
ківської. Райони майбутньої Кіровоградської області розподілилися між Дніпропетров-
ською, Київського, Одеською та Харківською областями. 27 грудня 1934 р. м. Зінов’ївськ
перейменували на Кірово. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1939 р. була
утворена Кіровоградська область, а м. Кірово перейменовано на Кіровоград. До складу
Кіровоградської області увійшло 30 районів: 13 районів з Миколаївської області, 10 —
з Одеської, 5 — з Київської, 2 — з Полтавської.
70
«Душу і серце віддаю жителям Кіровоградщини» — саме з такими словами звернувся Микола Ковальчук у своїй програмній про-
мові до учасників першої сесії Кіровоградської обласної ради шостого скликання, і саме вони стали основою всієї діяльності голови
обласної ради, а також девізом депутатського корпусу обласної ради шостого скликання.
Отже, закономірно, що людина і захист її інтересів стали основними підвалинами побудови діяльності обласної ради, що характе-
ризується декількома пріоритетними напрямками. Перший із них — створення умов для соціально-економічного розвитку області.
Задля вирішення поставленого завдання було об’єднано зусилля органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконав-
чої влади, суб’єктів підприємницької діяльності та громадськості області. Результатом такої співпраці став проект обласної програми
«Центральний регіон-2015», що без вагань був затверджений депутатами обласної ради. Над втіленням програмних завдань у життя
ось уже третій рік поспіль плідно працює єдина команда, очільником якої сьогодні є молодий енергійний керівник — голова облас-
ної державної адміністрації Андрій Ніколаєнко.
Серед завдань програми «Центральний регіон-2015», що базується на положеннях програми Президента України «Україна для
людей», пріоритетними є наступні:
· подолання економічного спаду;
· створення нових робочих місць;
· збільшення реальної зарплати;
КОВАЛЬЧУК МИКОЛА МИХАЙЛОВИЧ
Голова Кіровоградської обласної ради
Народився 24 вересня 1948 року в місті Чигирині Черкаської області.
Освіта повна вища.
У 1971 році закінчив Українську ордена Трудового Червоного прапора сільськогосподарську
академію, м. Київ, за спеціальністю «Лісове господарство». У 2002 році закінчив Кірово-
градський державний технічний університет за спеціальністю «Фінанси» та здобув
кваліфікацію магістра з фінансів.
Трудову діяльність розпочав у 1971 році лісничим Відрадного лісництва Новомосковського ліс-
госпзагу Дніпропетровського обласного управління лісового господарства і лісозаготівель.
З 1976 по 1977 роки — начальник виробничо-технічного відділу Дніпропетровського об-
ласного управління лісового господарства і лісозаготівель.
З 1977 року по 1997 рік працював на посаді директора Дніпропетровського обласного
управління лісового господарства і лісозаготівель.
У січні 1997 року відповідно до наказу Міністерства лісового господарства України очолив
Кіровоградське державне лісогосподарське об’єднання «Кіровоградліс».
З грудня 1999 року по березень 2005 року працював на посаді заступника голови Кіровоград-
ської обласної державної адміністрації з питань економіки та фінансів.
З травня 2006 року — обраний головою постійної комісії Кіровоградської обласної ради
з питань бюджету, фінансів та інвестицій на постійній основі.
17 листопада 2010 року Ковальчук Микола Михайлович обраний головою Кіровоградської
обласної ради шостого скликання.
Ковальчук Микола Михайлович є активним громадським діячем: двічі обирався депутатом
Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради (у 1991 та 1994 роках), чотири рази — депутатом Кіровоградської обласної ради
(в 1998, 2002, 2006, 2010 роках). За час обрання депутатом місцевих рад чотири скликання головував у бюджетній комісії.
Ковальчук Микола Михайлович стояв у витоків створення Партії регіонів на Кіровоградщині. З 2001 року по 2005 рік обіймав посаду
голови Кіровоградської обласної організації Партії регіонів, Член Політради Партії регіонів України. З 2006 року по 2010 рік — голо-
ва Онуфріївської районної організації Партії регіонів. З 2010 року і дотепер — заступник голови Кіровоградської обласної організації
Партії регіонів.
З грудня 2010 року входить до складу Правління Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування «Українська асоціація район-
них та обласних рад». З травня 2011 року — голова постійної комісії з питань бюджетної та податкової політики Всеукраїнської
асоціа ції органів місцевого самоврядування «Українська асоціація районних та обласних рад». З липня 2012 року — голова постійної
комісії Національного Конгресу місцевого самоврядування з питань бюджетної та податкової політики.
Результати праці Миколи Михайловича неодноразово були відзначені як на державному, так і на обласному рівнях. У 2004 та 2008 роках
нагороджений Почесною грамотою Кіровоградської обласної державної адміністрації і обласної ради. У 2005 році — лауреат обласної
краєзнавчої премії імені Володимира Ястребова. Автор книги «Степ і ліс. Минуле і сучасне лісівників Кіровоградщини».
Нагороджений нагрудним знаком Державного агентства лісових ресурсів України «За бездоганну службу в державній лісовій охороні
Украї ни», Почесною грамотою Міністерства лісового господарства України, Почесною грамотою Міністерства культури і туризму Украї-
ни, Почесною Грамотою Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування «Українська асоціація районних та обласних рад».
У 2011 році Ковальчук Микола Михайлович нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, а в 2012 році — Почесною грамотою Кабіне-
ту Міністрів України.
КІРОВОГРАДСЬКА ОБЛАСНА РАДА
71
· відродження соціальної сфери та інфраструктури села;
· поліпшення ситуації у гуманітарній сфері.
Програмою «Центральний регіон-2015» окреслені не лише стратегічні напрямки регіонального розвитку — вона визначає кон -
к ретні цифри по кожному населеному пункту, кожному району.
В області склалася унікальна ситуація, коли влада і громадськість вирушили одне одному назустріч і мають спільне бажання
створити на Кіровоградщині умови для розвитку громадянського суспільства.
Стан реалізації завдань обласної програми «Центральний регіон-2015» прозоро аналізується колегією Кіровоградської обласної
державної адміністрації на її виїзних засіданнях, що відбуваються за участю мешканців територіальної громади. Зважаючи на думку
громадян, програмний документ постійно змінюється, уточнюється, що неабияк сприяє ефективному вирішенню нагальних питань
щодо життєзабезпечення територій.
Упродовж двох років виконання обласної програми «Центральний регіон-2015» обсяг інвестицій в основний капітал збільшився
майже в 1,6 рази порівняно з 2010 р., і є найбільшим за останні п’ять років. Позитивний баланс створення нових робочих місць
за 2010—2012 рр. — 10 тис. одиниць.
Серед інвестиційних проектів найважливішими для регіону стали:
· введення в дію першої та другої черг гірничо-збагачувального комбінату ТОВ ВКФ «Велта» (Новомиргородський район). Станом
на 01 квітня 2013 р. в будівництво комбінату інвестовано 678,1 млн грн;
· будівництво Новокостянтинівської шахти ДП «СхідГЗК», на що лише протягом І кварталу 2013 р. залучено 4,3 млн грн власних
коштів підприємства, створено 25 нових робочих місць і видобуто 42,7 тис. тонн уранового концентрату;
· будівництво збагачувальної фабрики для експлуатації Вікненського родовища первинних каолінів;
· введення в експлуатацію підприємства з виробництва підйомно-транспортної техніки ТОВ «ПТУ Віра Сервіс Інтермаш»;
· введення в дію чотирьох заводів та 11 цехів і ліній з випуску промислової продукції в м. Кіровограді та семи районах: Боб-
ринецькому, Вільшанському, Добровеличківському, Кіровоградському, Олександрійському, Олександрівському та Онуфріївському.
Найвагоміше значення із зазначених промислових об’єктів мають сучасні олійно-екстракційні заводи з переробки насіння соняшника
ПАТ «Креатив» і ПАТ «ГрадОлія», загальною потужністю понад 600 тис. тонн у рік (м. Кіровоград), а також олійно-екстракційний завод
ТОВ «Гідросенд», потужністю 800 тонн переробки насіння соняшнику на добу, що незабаром буде добудований у м. Світловодську;
· відновлення виробничої діяльності ТОВ «Добровеличківський консервний завод плюс», ТОВ «Вадіс», ПАТ «Імперія-С»;
· цех первинної обробки великої рогатої худоби та свиней потужністю 40 тонн яловичини та 75 тонн свинини за зміну, що був від-
критий ПАТ «М’ясокомбінат «Ятрань» і дозволить отримати замкнутий виробничий цикл (від первинної обробки худоби до випуску та
продажу високоякісної готової продукції), при цьому забезпечуючи зайнятість майже 50 працівників. На будівництво приміщення
цеху, облаштування його новим обладнанням та реконструкцію (переобладнання) допоміжних цехів залучено понад 47,8 млн грн.
Цілу низку соціальних проектів реалізовано й у сфері охорони здоров’я — обласний перинатальний центр, центр реабілітації
онкохворих, радіологічний корпус обласного онкологічного диспансеру.
Не залишалися осторонь сфера освіти і науки — прийнято низку обласних програм, спрямованих на підвищення якості освіти:
«Шкільна парта», «Шкільний автобус», програма розвитку дошкільної та позашкільної освіти, програма «Сто відсот ків».
Безпрецедентний в історії області програмний документ був високо оцінений Главою держави. «Програма «Центральний
регіон-2015», створена активом області, заслуговує на те, щоб її підтримувати і надавати допомогу для її виконання. Кіровоград-
щина заслуговує на значну увагу держави», — відзначив Президент України Віктор Янукович під час перебування з офіційним
візитом у Кіровоградській області.
Дбаючи про день сьогоднішній, обласна рада створює передумови для стабільного майбутнього Кіровоградщини. Знаковою
подією наприкінці 2012 р. стало затвердження Стратегії економічного і соціального розвитку Кіровоградської області на 2013—
2020 рр., що містить ґрунтовний аналіз стратегічних ресурсних переваг Кіровоградщини, як-то:
72
· географічне розташування в центрі України — через Кіровоградську область проходить міжнародний Критський транс портний
коридор №9: Гельсінкі—Санкт-Петербург—Київ—Одеса;
· наявність значної кількості родовищ корисних копалин — запаси урану в області складають 83% загальноукраїнських, хрому
та горючих сланців — близько 100%, найбільшим у Європі за обсягами запасів корисних копалин та унікальним за якістю сировини
є Заваллівське родовище графітової руди;
· високий рівень родючості чорноземних ґрунтів — 4-е місце в Україні.
Очікуваний результат реалізації Стратегії економічного і соціального розвитку області на 2013—2020 рр. — забезпечення ста-
лого розвитку галузей економіки і соціальної сфери.
Допомагатимуть у реалізації поставленої мети й інші програми, прийняті Кіровоградською обласною радою, їх чимало і вони
посилено контролюються постійними комісіями обласної ради. При цьому використовуються різноманітні форми роботи, найціка-
вішою з яких є — запровадження виїзних засідань. Один із прикладів — постійна комісія обласної ради з питань освіти, науки,
культури, туризму, спорту, у справах сім’ї, молодіжної політики двічі провела виїзні засідання, у ході яких було розглянуте питан-
ня щодо стану виконання обласної програми оздоровлення і відпочинку дітей, молоді та сімей із дітьми Кіровоградської області
на 2007—2013 рр., затвердженої рішенням обласної ради від 30 березня 2007 р. №188.
Депутати обласної ради мали можливість безпосередньо на місці ознайомитися з ходом оздоровчої кампанії у пришкільних нав-
чальних закладах та школах-інтернатах спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області Знам’янського та Олексан-
дрійського районів, закладах оздоровлення та відпочинку Гайворонського та Новоархангельського районів.
З метою пошуку оптимального вирішення питань, що перебувають у компетенції декількох постійних комісій, проводяться
їх спільні засідання.
Прагнучи крокувати в ногу з часом, обласна рада широко запроваджує у своїй діяльності використання сучасних інформаційних
технологій. Усі матеріали, що пропонуються до розгляду на пленарних засіданнях ради, попередньо надсилаються депутатам елек-
тронною поштою, а в ході розгляду на сесії — транслюються на екран за допомогою мультимедіа-проектора. Аналогічним чином
відбуваються й засідання постійних комісій. Крім того, що це істотно підвищує мобільність та оперативність в отриманні інформації,
сприяє більш ґрунтовній формі подання інформаційних матеріалів, дана інновація дозволяє обласній раді суттєво зекономити мате-
ріальні ресурси.
Ще один цікавий приклад креативного підходу до роботи — з початку скликання Кіровоградська обласна рада ініціювала про-
ведення щомісячно днів прийому громадян головами постійних комісій обласної ради, такий прийом відрізняється від традиційного.
Відмінність полягає в тому, що під час традиційного прийому громадян у виборчому окрузі, перед депутатом порушуються питан-
ня переважно особисті або стосовно відповідної територіальної громади, що в подальшому будуть переадресовані для вирішення
за належністю. Натомість під час зустрічі з головою постійної комісії, порушені виборцями проб лемні питання стосуються повно-
важень постійної комісії, необхідність вирішення яких спонукає до планування напрямків її роботи.
Пропорційне представництво в обласній раді різних політичних сил не є перешкодою для конструктивної співпраці депутатських
фракцій. Ведеться ефективна і злагоджена робота, знаходяться компромісні рішення, оскільки саме від консолідації депутатського
корпусу залежить результативність діяльності обласної ради та її оцінка виборцями.
Про консолідовану роботу представників усіх політичних сил свідчить і те, що жодна сесія обласної ради не обходиться без
оголошення чималої кількості слів вдячності, висловлених виборцями, за плідну роботу депутатів і співпрацю з територіальними
громадами. І таких народних обранців багато — Анатолій Кузьменко, Равіль Агліулін, Андрій Райкович, Сергій Кліпацький, Василь
Вінницький, Павло Штутман, Костянтин Яриніч та ін.
Другий напрямок діяльності обласної ради — представництво спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ і міст Кірово-
градської області. Область налічує 439 органів місцевого самоврядування, у т.ч. 27 селищних, 376 сільських, 12 міських, 21 районну,
2 районних у місті Кіровограді, та обласну ради.
73
Прагнучи дати позитивний поштовх до змін у розвитку територіальних громад області за ініціативи голови обласної ради Ми-
коли Ковальчука було прийнято обласну програму розвитку місцевого самоврядування на 2012—2015 рр. Над втіленням її заходів
до життя злагоджено працюють всі органи місцевого самоврядування області.
З метою вироблення узгоджених пропозицій із питань щодо розвитку місцевого самоврядування та координації діяльності рад
області, спрямованої на забезпечення соціально-економічного і культурного розвитку територій, утворено Координаційну раду з пи-
тань місцевого самоврядування при голові Кіровоградської обласної ради, до складу якої увійшли голови районних рад і міські (міст
обласного значення) голови. Гуртом обговорюються питання стосовно стратегічного розвитку як області в цілому, так і окремих
населених пунктів. Зокрема, вивчається та поширюється позитивний досвід органів місцевого самоврядування у вирішенні тих або
інших нагальних питань.
Аби цей процес був дієвішим та охопив майже всі територіальні громади, а також для підсилення роботи із захисту прав та інтере-
сів їх мешканців, обласна рада, уперше за роки свого існування, ініціювала створення Кіровоградської обласної асоціації органів
місцевого самоврядування, серед основних завдань якої:
· розвиток взаємодії органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади з метою узгодження регіональних і місцевих
інтересів, шляхом проведення консультацій, підготовки висновків та пропозицій до проектів нормативно-правових актів із зазна-
чених питань;
· сприяння підготовці необхідних для органів місцевого самоврядування матеріалів із питань щодо розвитку територіальних
громад.
Членами обласної асоціації вже є 430 (з 439) місцевих рад області. І це — не дивно, адже органи місцевого самоврядування
області плекають надії, що з їх добровільним об’єднанням відбудуться зміни на краще і, що разом із громадськими організаціями,
ми прискоримо розбудову громадянського суспільства.
Найновішим методом роботи з органами місцевого самоврядування, що був започаткований головою обласної ради Миколою
Ковальчуком, є проведення вебінарів. На даних заходах, що відбуваються із використанням сучасних інформаційних технологій,
у режимі реального часу обговорюються нагальні питання життєдіяльності територіальних громад та перспективи їх розвитку.
Чим ближче наближається поважна ювілейна дата — 75-річчя від утворення Кіровоградської області, тим активніше голова
обласної ради Микола Ковальчук працює над залученням до виконання програмних завдань усіх верств населення, усіх політичних
і громадських організації області. За круглим столом ведуться конструктивні діалоги щодо шляхів вирішення проб лем області, прий-
маються рішення та надаються відповідні доручення, вносяться пропозиції щодо розгляду злободенних питань постійними комісія-
ми обласної ради, а за необхідності — і на пленарних засіданнях.
«Лише спільною працею ми зможемо створити умови для того, щоб наші громади, наші міста і села почали жити життям, гідним
Європейської держави», — такими словами щоразу націлює своїх колег голова обласної ради Микола Ковальчук.
74
ОЛЕКСАНДРІЙСЬКА МОДЕЛЬ ЗРОСТАННЯ
Людям властиво думати про майбутнє та наближати його своєю працею. Особливо, коли мова йде про май-
бутнє міста. Звичайно ж, Олександрія живе не без проблем. Але сьогодні можна зробити висновок: місто прой-
шло найважчу частину шляху. І очолювати його на цьому відповідальному етапі упродовж 11 років випало
Степану Кириловичу Цапюку. Це керівник нового гарту, здібний професіонал-новатор, ініціативний та само-
відданий патріот міста, який на посаді міського голови ефективно використовує його потужний потенціал для
подальшої розбудови економіки та соціальної інфраструктури. Територіальна громада втретє довірила йому цю
відповідальну посаду. Від Олександрійщини Степан Кирилович обирався і народним депутатом України V-го
скликання. Його заслуги перед містом оцінені присвоєнням звання «Почесний громадянин м. Олександрії».
Пріоритетним у діяльності міського голови є забезпечення соціальних стандартів в управлінні містом,
розвиток його економіки, боротьба з «тіньовою» зайнятістю населення, ефективне функціонування усієї
інфраструктури, наповнення бюджету за рахунок місцевих ресурсів, високі соціальні стандарти, у тому чис-
лі й за рахунок місцевих пільг. Наразі владна команда ставить за пріоритет самодостатність Олександрії
та створення комфортних умов життя для її мешканців.
Позитивному розвитку промислового сектору сприяє активна діяльність очільника міста, спрямована
на підвищення інвестиційного іміджу Олександрії. Як результат: створення нових виробництв, що стають
бюджето утворюючими. В економіку міста залучено чимало інвестиційних проектів, спектр яких постійно
розширюється. Зокрема, реалізований енергоефективний проект з використання альтернативних видів па-
лива на селищі Димитровому. Завдяки перемозі в конкурсі «Національний проект «Відкритий світ» Ліцей
інформаційних технологій забезпечено обладнанням та доступом до широкосмугового Інтернету, інтерак-
тивними дошками, а електронні лабораторії з фізики, біології та хімії створюють найсучасніші умови для навчання обдарованих дітей. Міська центра-
лізована бібліотечна система завдяки багаторазовим перемогам у Міжнародних грантах домоглася оснащення бібліотек комп’ютерною технікою.
Міська рада активно сприяє розвитку 6 тисяч суб’єктів підприємницької діяльності малого та середнього бізнесу, надаючи під виробництво зручні
земельні ділянки. Як результат, вагомим є внесок від підприємницької діяльності до бюджету розвитку міста.
Інтенсивний розвиток вимагає мобільності міста, удосконалення його транспортної інфраструктури. Кардинально підвищено рівень комфорт-
ності пасажирського транспорту, оновлено автобусний парк, стабільно забезпечується перевезення пільгових категорій населення, а капітально від-
ремонтовані автомагістралі надали Олександрії ознак міста з європейським обличчям.
Цапюк С.К. став ініціатором реформування житлово-комунального господарства: принципово реорганізована система управління житловим фон-
дом, прийняте рішення про відмову від послуг ЖЕКів у цій галузі, створена Служба єдиного замовника, що координує роботу підрядних організацій
з надання житлово-комунальних послуг. Завдяки цьому суттєво скорочені адміністративні витрати та вагомо зріс відсоток коштів, які використову-
ються на ремонтні роботи в будинках, введено економічно обґрунтовані тарифи на послуги з обслуговування об’єктів ЖКГ. Запровад жена практика
погодження необхідних робіт зі старшими будинків, які контролюють їх якість та фінансування. У зв’язку з передачею внутрішніх будинкових мереж
тепло- та водопостачання профільним підприємствам, зросла якість їх обслуговування. Такий підхід швидко оцінили власники квартир. Проблема
вивезення сміття — знята, дахи — не протікають, у під’їздах — чисто та охайно, споруджуються дитячі та спортивні майданчики, упорядковуються
тери торії, розпочатий ремонт асфальтобетонного покриття внутрішньодворових під’їзних доріг, спрямовують-
ся значні видатки на капітальний ремонт пасажирських ліфтів.
При активній участі міського голови успішно реалізується програма децентралізації систем теплопостачання.
Запроваджуються нові стандарти комфортного міського середовища. Новостворене КП «Благоустрій» за-
безпечує озеленення та щоденне прибирання вулиць, утримання скверів та парків, догляд за тротуарами, впо-
рядкування газонів, квітників, висадження та зріз дерев. Придбано спеціалізовану техніку для комплексу ціло-
річних робіт з благоустрою. Пілотним проектом впровадження новітніх можливостей в ландшафтних роботах
стала реконструкція Європейської площі.
Завершується реконструкція мереж зовнішнього освітлення міста, встановлено енергозберігаючі світиль-
ники та багатотарифні лічильники, що дозволяють подовжити час освітлення вулиць без збільшення фінансу-
вання. Автоматизована система зовнішнього освітлення оптимізує роботу КП «Світлоцентр».
З початку діяльності чинної владної команди першочерговим завданням залишається забезпечення належ-
ного технічного стану міських доріг, на ремонт яких спрямовуються максимально можливі фінансові ресурси.
Здійснено реконструкцію усіх головних магістралей міста та селищ.
Важлива складова життя міста — всебічно розбудована соціальна сфера. За підтримки міського голови
педагогічні колективи і громадськість розпочали модернізацію кожного навчального закладу відповідно до су-
часних потреб. Виділяються значні кошти на капітальні видатки для галузі, що сприяє оновленню матеріально-
технічної бази закладів, здійсненню їх капітальних ремонтів, поповненню новими шкільними меблями, зрос-
танню витрат на харчування вихованців, успішній комп’ютеризації. Охоплення дітей віком від 5 до 6 років
дошкільним навчанням — 100%.
ЦАПЮК СТЕПАН
КИРИЛОВИЧ
Міський голова м. Олександрія
М. ОЛЕКСАНДРІЯ
75
Збільшується виплата матеріальної допомоги на оздоровлення педагогічним працівникам. Зросли витрати на хар-
чування вихованців дошкільних установ та учнів шкіл. Відмінені батьківські благодійні внески в загальноосвітніх
навчальних закладах. Особлива увага приділяється роботі з обдарованими дітьми: у 2013 році 92% випускників
стали студентами вишів.
Значної уваги керівництвом міста приділено позашкільній освіті. Капітально відремонтований та сучасно
оснащений Будинок дитячої та юнацької творчості, який має усі умови для розвитку та підтримки обдарованих
і талановитих дітей.
Створюються умови для поліпшення медичної допомоги населенню. За бюджетні кошти лікуються діти до
18 років у всіх лікувальних закладах (з 2010 року); ветерани Великої Вітчизняної війни (з 2011 року); вагітні
жінки в гінекологічному та акушерському відділеннях міської лікарні №1 (з 2011 року). Безкоштовно прово-
дяться 78 видів клінічних аналізів в клініко-діагностичних лабораторіях МЛ №1 (з 2012 року); прийом поло-
гів (з 2013 року); лікування ліквідаторів аварії на ЧАЕС в терапевтичному та неврологічному відділеннях
МЛ №1 (з 2013 року). Проведені капітальні ремонти у міській лікарні №1, переоснащено обладнанням Центр
ранньої діагностики. У дитячій лікарні капітально відремонтовані блок інтенсивної терапії, поліклінічне та прий-
мальне відділення. Для стоматологічної поліклініки придбано рентгенівський комплекс та 6 стоматологічних
установок, оснащених високотехнологічними кріслами. Це дає можливість жителям міста отримати якісну та дос-
тупну медичну допомогу, не виїжджаючи за межі Олександрії.
Зусиллями міського голови збережена мережа установ культури, в яких працюють унікальні народні колек-
тиви. Центром найважливіших міських урочистостей є відроджений Палац урочистих подій. Діють три музичні
та художня школи, два музеї.
Нові спортмайданчики, Палац спорту, юнацькі школи і клуби, спортивні секції та тренажерні зали слугують справі фізичного гарту молоді.
Степан Кирилович Цапюк — визнаний політичний і громадський лідер міста та регіону, користується повагою усіх верств населення, відкритий
у спілкуванні, уважний до запитів і проблем земляків, людина слова, вимогливий керівник, який постійно реалізує себе в корисних для міста справах.
Люди це помічають і цінують. Їх приваблює діловитість, компетентність і доступність міського голови, який на усіх рівнях відстоює інтереси меш-
канців міста та територіальної громади, аби Олександрія стала багатшою та комфортнішою, а люди, котрі живуть у ній, стали щасливішими!
ОЛЕКСАНДРІЯ — МІСТО ПЕРСПЕКТИВНОГО І ДИНАМІЧНОГО РОЗВИТКУ
Олександрія розташована у центральній частині України, на Кіровоградщині, у степовій зоні біля злиття річок Інгульця та Березівки. Постійне
поселення виникло в І-й половині XVIII ст. Найдавніша дата згадки про це в історичних документах — 1746 р. Це був козацький зимівник Усівка,
який заснував на лівому березі р. Інгулець козак Ус. У 1755 р. серби, які почали тут селитися, перейменували Усівку в Бечею. З 1784 р. Бечея одер-
жала назву — Олександрія. Розвиток ремесел і торгівлі, а також поява в 1869 році залізниці, сприяли перетворенню Олександрії в невелике місто.
У 1847 році місто вже мало герб.
Історія нашого краю багата знаними людьми та видатними історичними діячами: козак-філософ Семен Климовський, декабрист Іван Сухинов,
філософ Дмитро Чижевський, актор і режисер Гнат Юра, драматург Володимир Біль-Білоцерківський, художник Борис Йогансон. В нашому місті на-
родився й жив льотчик-космонавт Леонід Попов, Маршал Радянського Союзу Петро Кошовий.
Олександрія — місто обласного підпорядкування, центр Олександрійського району, розташоване на сході Кіровоградщини, за 75 км від Кіровограда.
Населення — 93,1 тис. чол. Аеропорт на відстані 80 км у м. Кіровограді; залізничні станції — Олександрія й вузлова станція Користівка, автостанція.
Характерна особливість Олександрії в перспективі — розвиток буровугільного виробництва: видобуток бурого вугілля, переробка, виробництво
електричної енергії на ТЕС на основі спалювання бурого вугілля як основного виду палива, виробництво синтез-газу (водню), виробництво будівельних
та автодорожніх матеріалів, виробництво гірничого воску; виробництво матраців, каркасів для матраців та постільних речей — ТОВ «Катеринославські
меблеві майстерні»; виробництво низьковольтної контактної апаратури, систем управління і автоматизації, багатошарових плат за новітніми передо-
вими технологіями — АТ НВО «Етал»; трансформатори — УВП УТОС; виробництво вантажно-транспортного обладнання всіх видів — ТОВ ЗПТУ «Фірма
Віра-Сервіс Інтермаш», ТОВ ВКП «Інтермаш», ТОВ ПКП «Кран-Сервіс», ТОВ НВПТФ «Кран-Сервіс», ТОВ «ПТУ», ПП «УНІВЕРСАЛКРАНСЕРВІС», ПТ «Старт»;
ливарне виробництво і виробництво насосів усіх модифікацій під замовника — ТОВ ТД «Укрнасоссервіс», ТОВ «Олександрійська ливарна компанія»;
виробництво різноманітного обладнання для сільськогосподарської техніки ТОВ «Завод «Автоштамп», ТОВ «Лі-
зава», ПП «Алексзернотехніка»; поліграфія і діаграмна продукція — ПП «Олександрійська фабрика діаграмних
паперів», КП «Міська друкарня», ТОВ «ОФДНТІ»; харчова промисловість — ОП ЗАТ «Оболонь», ТОВ ВКФ «Окса-
мит», ПП «КСіМ», ДП «Зарина»; виготовлення виробів з декоративних гранітів — ОФ ЗАТ «Капустянський гра-
ніт»; трикотажне та швейне виробництво — ТОВ «Віатекс», мережа дрібних виробників; хімічне виробництво
(вугле лужний реагент) — ТОВ «Автотехпром»; виробництво меблів — ТОВ «Медіфарм»; розвинута сфера послуг
і торгівельна мережа — 5 ринків, мережа супермаркетів і оптово-роздрібних баз, магазинів і аптек, автостоянок
і АЗС, закладів ресторанного господарства, готелів — близько 1000 об’єктів. Підприємництво динамічно розви-
вається: у малому і середньому бізнесі працює біля 11 тис. чол.
Мінерально-сировинний потенціал Олександрії — це буре вугілля
(перспективна потужність покладів складає близько 159 млн тонн); по-
клади графіту (Балахівське родовище); запаси глин та граніту; родовища
підземних вод; джерела радонової води; мережа вільних земельних діля-
нок, для впровадження інвестиційних проектів, які визначені як предмет
торгів на конкурентних засадах на право оренди.
Серед технічних ресурсів: потужна група підприємств машинобу-
дування і розвинена харчова промисловість; розгалужена торгівельна
мережа, сфера послуг, розвинуті автомобільні перевезення на міських
маршрутах та житлово-комунальна сфера.
Збі і ї і і З
76
Свою розповідь про чарівний, затишний куточок розлогого українського степу — місто Долинську, хо-
четься розпочати із залізничної станції.
20 серпня 1873 р. через станцію Долинська Олександрійського повіту Братолюбівської волості Хер-
сонської губернії новозбудованою залізничною гілкою Знам’янка—Миколаїв пройшов перший потяг, і са-
ме ця подія визначила дату народження нашого міста. Станцію назвали ім’ям маловодянської землевлас-
ниці Ольги Федорівни Долинської, яка надавала притулок будівельникам залізниці і сприяла вирішенню
їх побутово-життєвих проблем. Ось чому і населений пункт, який на перших порах перебував в ранзі по-
селення, селища, мав назви — Кефалине, потім Шевченкове, у 1944 р., після визволення від фашистських
загарбників, отримав назву — Долинська. 14 травня 1957 р. відповідно до рішення виконкому Кірово-
градської обласної ради депутатів трудящих селище міського типу Долинська віднесли до категорії міст
районного підпорядкування.
Долинська — важливий залізничний вузол, її називають ще й південними залізничними воротами Кіро-
воградщини. Місто з площею 12,13 км2 і населенням в 19,4 тис. чоловік розташоване в південно-східній
частині Кіровоградської області на південних відрогах Придніпровської височини. За радянських часів на-
селений пункт перебував у Криворізькому окрузі, в складі Дніпропетровської та Миколаївської областей.
З 1939 р. — увійшов до складу Кіровоградської області.
До 1985 р. Долинська на фоні області вважалася тихим степовим провінційним містечком із своєю
промисловістю і соціальною сферою, які в певній мірі задовольняли потреби міста. У 1985 р. на основі
міжнародної багатосторонньої угоди було розпочато спорудження Криворізького гірничо-збагачувального
комбінату окислених руд в місті Долинська з участю країн учасниць РЕВ (Ради Економічної Взаємодопо-
моги). Необхiднiсть будівництва цього грандіозного i важливого для вітчизняної економіки об’єкту дикту-
валася низкою обставин, серед яких — зниження собiвартостi продукції діючих підприємств, поліпшення
екологічного стану Кривбасу та інших металургiйно розвинених регiонiв України за рахунок скорочення
та закриття найбільш фізично зношених та застарілих аглофабрик. З будівництвом КГКЗОРу місто почало
новий відлік у своєму соціально-економічному розвитку. З’явилися природний газ, нові багатоповерхо-
ві житлові мікрорайони, школи, дитячі садки, ринок, централізовані водозабезпечення, водовідведення
та тепло постачання. КГЗКОР у свій час, коли до нього була прикута увага всього тодішнього СРСР, називали
будовою віку. В роки незалежності України його будівництво припинилося.
Місто гордиться своїми людьми. Серед них соціолог Ольгерд Бочковський; доктори наук, економіст
Іван Ковтун, історики П. Стоян і В. Брехуненко; фахівець у галузі меліорації Т. Хруслова; професор пра-
ва М. Даніль кевич; доктор медицини і державний діяч О. Лук’яненко; заслужений лікар України, Герой
Соціа лістичної Праці Н. Ленгауер; льотчик, Герой Радянського Союзу Т. Лядський; диригент, народний ар-
тист України Г. Вазін; поет П. Косенко; російська дитяча письменниця Л. Коростіна; живописці К. Заруба,
В. Коптєв. З Долинською пов’язане ім’я майстра спорту міжнародного класу спринтера Ігоря Страха. Гармата
доличанина Івана Єрмака, з якою він у роки Великої Вітчизняної війни пройшов від Волги до озера Балатон
в Угорщині, є експонатом Санкт-Петербурзького музею артилерії та військ зв’язку.
Звання «Почесний громадянин Долинської» мають 8 наших земляків — Барсуков Л. Л., Правосудько П. П.,
Гідулянов П. Л., Кравець С. Т., Дунін Б. П., Величко В. П., Заїка В. П., а також керівник відомого як в області,
так і за межами України зразкового аматорського хореографічного ансамблю «Веселка» — Жир Г. І.
В місті знаходиться навчально-виховний комплекс «Долинська гімназія — загальноосвітній заклад І—ІІІ ступенів №3», три загальноосвітні
шко ли, чотири дитячих садки, молодіжний центр дозвілля і відпочинку «Червона калина», районний культурно-дозвіллєвий комплекс, районна шко-
ла мистецтв, музична школа, дві бібліотеки, музей історії Долинського району та меморіально-педагогічний музей А. С. Макаренка, єдиний на сьо-
годнішній день на Кіровоградщині районний музей «Долинщина спортивна». Медичні послуги надають центральна районна лікарня, Будинок матері
і дитини, швидка медична допомога. В районному центрі сім художніх колективів носять звання народний. Виходять дві газети, працює районне
радіомовлення, яке з травня 2003 р. працює у системі FМ- мовлення.
Встановлено пам’ятники Т. Г. Шевченку, А. Макаренку, В. Леніну, воїнам, полеглим при визволенні Долинської в роки Великої Вітчизняної війни
1941—1945 рр., пам’ятні знаки воїнам-інтернаціоналістам, учасникам ліквідації Чорнобильської катастрофи, льотчикам-землякам, котрі загинули
під час війни, залізничникам, воїнам-водіям і першим трактористам Долинської МТС, меморіальні дошки письменникам А. Тесленку, А. Макаренку,
П. Вороньку, Герою Радянського Союзу К. Вишневецькому, повному кавалеру орденів Слави М. Сичову. У меморіальному парку обладнана Алея слави
із увіковіченням героїв-земляків, меморіальні дошки із прізвищами більш як 800 долинчан, котрі загинули на фронтах війни.
ПРОМИСЛОВІСТЬ
Долинська — відомий центр переробки сільськогосподарської сировини в Кіровоградській області. Розгалужена мережа підприємств, які
забез печують безперебійне функціонування залізничного вузла. Також у місті працюють підприємства приватної та комунальної форм власності,
які спеціалізуються на торгівельній, транспортній діяльності та переробці й зберіганню сільськогосподарської продукції. Підприємства цих галузей
створюють робочі місця, поповнюють міський бюджет, беруть участь у вирішенні питань міста, утримують місто в чистоті та порядку.
ПІДПРИЄМНИЦТВО І ТОРГІВЛЯ
На території міста розташовано 254 об’єкти торгівлі, громадського харчування та понад 60 об’єктів сфери послуг. Торгівельну діяльність на тери-
торії міста здійснюють і районне споживче товариство, ринок КП «Далвіс» та ПП «Автоцентр Долинка».
Маючи цікаве історичне минуле, Долинська і сьогодні залишається квітучим мальовничим містом, в якому живуть талановиті, працелюбні
і гостинні люди, які завжди раді гостям і щиро їх приймають.
ЗЕЛЕНОКОРІННИЙ
СЕРГІЙ ІВАНОВИЧ
Долинський міський голова
Народився 3 грудня 1951 р. в місті
Долинська Кіровоградської області.
У 1985 р. закінчив Кіровоградський
інститут сільськогосподарського
машинобудування здобувши
кваліфікацію інженера-механіка.
Трудову діяльність розпочав
у 1975 р. начальником транспортного
цеху Устинівської райсільгоспхимії
Кіровоградської області.
З серпня 1986 по квітень 1998 рр.
працював начальником СПМК-4 тресту
«Кіровоградспецсільгоспмонтаж».
З квітня 1998 р. по квітень 2002 р. —
заступник голови Долинської
районної ради.
10 квітня 2002 р. обраний Долинським
міським головою.
Обраний членом правління Асоціації
міст України.
М. ДОЛИНСЬКА
77
Гайворон — місто районного значення, Кіровоградської області, адміністративний центр
Гайворонського району, перша писемна згадка — 1752 рік. У 1949 р. отримало статус міста.
Утворилось від злиття трьох сіл — Струньків, Гайворон і Струньківський Ташлик.
Розташоване на берегах річки Південний Буг та її протоки Ташлички. Населення міс-
та — 15 тис. жителів.
Земельні ресурси міста становлять 1433 га, з них 59 га — землі, зайняті промисловими
підприємствами, 420 га — під забудовами. Загальна протяжність міських доріг — 152 км.
Територію міста перетинає залізнична магістраль з однойменною станцією.
Промисловий комплекс складається з харчової, машинобудівної та видобувної промис-
ловості. Найбільше промислове підприємство — ПАТ «Гайворонський тепловозоремонт-
ний завод», заснований у 1898 р. Випускає запасні частини для рухомого складу залізниць
Украї ни, Росії, країн Прибалтики. Має можливості ремонтувати тепловози. ФГ «Олена»
обробляє 854,5 га ріллі, спеціалізується на вирощуванні кукурудзи і зернових культур.
ПСП «Урожай» має в користуванні 1510 га ріллі. Спеціалізується на вирощуванні зернових
та технічних культур. З 1938 р. функціонує гранітно-щебеневий кар’єр. Нині — це публіч-
не акціонерне товариство. Веде розробку мігматитів. Виробляє щебінь і єврощебінь, буто-
вий камінь, пісок-відсів. Продукція кар’єру використовується для будівництва цивільних і
технічних споруд, автошляхів, виробництва залізобетонних виробів.
У місті функціонують 4 загальноосвітні школи, дитяча музична школа, професійний
аграрний ліцей, машинобудівний технікум, міжшкільний навчально-виробничий комбінат,
ДЮСШ «Локомотив», 4 дошкільних навчальних заклади, у яких виховується 550 дітей.
На території Гайворонської міської ради знаходиться міський і районний Будинки куль-
тури, 3 бібліотеки, краєзнавчий музей. У клубних закладах працює 15 колективів художньої
самодіяльності. З 2008 р. виходить міська газета «Гайворонський кур’єр».
Сферу охорони здоров’я забезпечують районна і залізнична лікарні, 3 поліклініки,
1 лікарська амбулаторія, 4 аптеки. Оздоровлення населення,
розвиток фізичної культури і спорту забезпечують стадіон
«Прибужець», 7 спортивних зал, водно-веслувальна база.
Помітний слід в історії Гайворона і держави залишили:
Ярослав Бойко, директор Інституту історії Південної Украї-
ни; Георгій Бровко, професор Московського держуніверси-
тету ім. М. В. Ломоносова; генерал-майор Валерій Суботін;
поети Іван Герун і Станіслав Стриженюк; доктор історичних
наук Олександр Дзиговський; заслужений працівник культу-
ри України Людмила Діденко; художник Микола Жидельов;
Микола Яровенко і Григорій Пилипішин; Євген Карпов, пер-
ший начальник Центру підготовки космонавтів СРСР; Антоні-
на Качур, Герой Соціалістичної Праці; Ігор Крутий, компози-
тор, Юхим Мармер, головний редактор Всеукраїнської газети
«України-Центр»; Олександр Настенко, народний депу тат
України; Микола Недолівко, заслужений лікар України; Ми-
хайло Кришталь, заслужений артист України; Валентина
Пилипенко, вчений-біолог; Галина П’ясецька, парашутистка,
заслужений майстер спорту СРСР; Анатолій Телятников, чем-
піон світу з городошного спорту; Ганна Янушевич, народна
артистка України.
РУДЕНКО ПЕТРО
МИКОЛАЙОВИЧ
Гайворонський міський голова
Народився 8 липня 1948 року
в с. Олександро-Завадське
Добровеличківського району
Кіровоградської області.
Закінчив Вище артилерійське військове
училище, Військову академію.
З 1966 р. по 1993 р. проходив службу
в Збройних Силах. Пройшов шлях від
курсанта до командира полку і обіймав
вищі командно-штабні посади.
Виконував інтернаціональний обов’язок
в Афганістані (1980—1981 рр.).
Нагороджений орденами Червоної
Зірки і «За службу Батьківщині
в Збройних Силах».
З 1993 р. по 1998 р. — військовий
комісар Гайворонського
райвійськкомату. З 1999 р. полковник
у відставці.
З 1999 по 2006 рр. — директор
Гайворонського професійного
аграрного ліцею.
З червня 2006 р. — Гайворонський
міський голова.
Життєве кредо: «Менше слів — більше
справ».
М. ГАЙВОРОН
78
ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ
Район знаходиться у північно-західній частині Кірово-
градської області, розташований у лісостеповій зоні. Межує
з Новоархангельським, Новомиргородським, Кіровоград-
ським, Новоукраїнським, Добровеличківським районами Кі-
ровоградської області. Ріки басейну Південного Бугу — Мала
Вись, Кільтень, Плетений Ташлик, Велика Вись, Сухий Ташлик
(усі — верхів’я); 152 ставки і водосховища загальною пло-
щею 1601 га; ліси займають 4,4 тис. га.
Населення району — 48,0 тис. осіб, у т.ч.: місь-
ке — 21,3 тис. осіб, сільське — 26,7 тис. осіб. Населених
пунктів — 58, з них: місто — 1; селище міського типу — 1;
сільських населених пунктів — 56. Площа — 124800,2 га, ра-
йонний центр — місто Мала Виска.
Маловисківський район утворено в 1923 р. Масове за-
селення, освоєння — перша половина ХVIII ст. Освоєно
та експ луатується Анастасіївське родовище граніту, прово-
диться геологічна розвідка Апрельського та Залісного родо-
вищ уранових руд.
ІСТОРІЯ КРАЮ
Маловисківщина історично та археологічно вивчена мало,
але й ті небагаті знахідки (в селі Лозуватці — кам’яні виро-
би, шматки глиняного посуду) свідчать, що в ІV тисячолітті
до н. е. береги навколишніх річок були заселені. Знахідки
в селах Велика Виска, Петрівка належать до доби бронзи
(ІІІ—ІІ тис. до н.е.). В 1887 р. — в селі Ерделеве (сучас-
не Леніна) знайдено кам’яну «бабу», надгробний пам’ятник
скіфському воїну. Згадку про своє перебування на цій тери-
торії залишили племена кіммерійців, скіфів, сарматів, яких
в свою чергу витіснили східно-германські племена готів та
північно-китайські — гунів. Лише з середини ІІ — початку
І тисячоліття до н. е. почали формуватися етнічні масиви ма-
теріальної прабатьківщини слов’ян. Змішування, запозичення,
руйнівні війни, прихід інших племен, повернення на батьків-
щину колись витиснутих — такий не простий та заплутаний
шлях до сьогодення, наших звичаїв, світосприйняття. Масове
заселення території нинішнього району почалося в серед-
ині XVIII ст., коли на береги річок Мала Вись, Велика Вись,
Кільтень почали прибувати поселенці з Молдавії та Сербії.
Більшість населених пунктів Маловисківського району
засновано в ХVІІІ ст., як наслідок — створення військово-
господарських поселень. Пізніше Катерина ІІ щедро дарува-
ла землі теперішньої Маловисківщини своїм підопічним, що
особливо відзначились на ниві служіння імперії. Кліматичні
умови та родючі землі сприяли розвитку сільського госпо-
дарства, переробної промисловості.
За даними Всеросійського перепису 1883—1885 рр.,
Єлисаветградський повіт складався з 57 волостей. На тери-
торії сучасного району були такі волості: Великовисківська,
Єрделівська, Злинська, Плетеноташлицька, Хмелівська і Яки-
мівська. У 1896 р. відбулося укрупнення волостей. У Єлиса-
ветградському повіті стало 49 волостей, сюди входили усі
«маловисківські». Така кількість проіснувала до 1920 р.
Починаючи з 1923 р., коли вперше Маловисківський район згадується, як окрема адміністративна одиниця і до 1965 р., відбувалися
зміни та трансформації кордонів району. І лише 4 січня 1965 р., Указом Президії Верховної Ради УРСР було утворено Маловисківський
район у нинішніх кордонах.
СОСНОВСЬКА СВІТЛАНА
МИКОЛАЇВНА
Голова Маловисківської
районної ради
Народилася 22 квітня 1959 року
в с. Мар’янівка Маловисківського
району Кіровоградської області.
У 1976—1978 рр. навчалася
в Кіровоградському
сільськогосподарському технікумі
по підготовці керівних кадрів
для колгоспів і радгоспів.
У 1986 р. закінчила Українську
сільськогосподарську академію
за спеціальністю «захист рослин»;
у 1989 р. — природничий
факультет Уманського Державного
педагогічного інституту; в 2003 р. —
Харківський регіональний інститут
державного управління Української
Академії державного управління при
Президентові України та здобула
кваліфікацію магістра державного
управління.
У 1979—1985 рр. працювала
в Мар’янівському бурякорадгоспі
на посадах бригадира овочевої
бригади, старшого робітника
з захисту рослин, обліковця
тракторної бригади; в 1985—
1998 рр. — вчителем хімії та біології
Мар’янівської середньої школи.
В 1998—2002 рр. — Мар’янівський
сільський голова; в 2002—
2010 рр. — заступник голови
Маловисківської районної ради.
У листопаді 2010 р. обрана головою
Маловисківської районної ради.
ПАЛІЙ ВАЛЕРІЙ ІВАНОВИЧ
Голова Маловисківської
районної державної
адміністрації
Народився 25 червня 1972 року
в с. Оникієве, Маловисківського
району, Кіровоградської області.
У 1996 р. закінчив Кіровоградський
державний педагогічний інститут
ім. В. К. Винниченка; у 2008 р. —
Дніпропетровський регіональний
інститут державного управління
Національної академії державного
управління при Президентові
України.
У 1993—1998 рр. працював
в Оникіївській неповній середній
школі: заступником директора
по господарській роботі, вчителем
української мови та літератури.
З вересня 1998 р. — вчитель
української мови та літератури
в Оникіївській загальноосвітній
школі І—ІІ ступенів.
З квітня 2002 р. — Оникіївський
сільський голова. З жовтня
2008 р. — провідний спеціаліст
відділу ведення Державного реєстру
виборців апарату Онуфріївської
РДА. З липня 2010 р. — інспектор
відділу кадрів СФГ «Грозан В. І.».
З лютого 2011 р. — консультант
голови Маловисківської районної
ради. З вересня 2011 р. — голова
Онуфріївської районної державної
адміністрації.
2 липня 2013 р. призначений
на посаду голови Маловисківської
районної державної адміністрації.
МАЛОВИСКІВСЬКИЙ РАЙОН
79
Перша світова війна, революційні події 1905 та 1917 рр., громадянська війна, роки відбудови народного господарства, друга світо-
ва війна — всі ці катаклізми впливали на формування світогляду та способу існування людей, які кожного разу, незважаючи на умови,
відроджували господарство та налагоджували життя на цих землях.
ПРОМИСЛОВІСТЬ
Промислова галузь району визначається добувною (видобування енергетичних матеріалів) та харчовою промисловістю (пере-
робкою сільськогосподарської продукції). Провідне місце займає підприємство з переробки деревини та виготовлення виробів з неї.
Загальна площа земель лісового фонду району становить 7,128 тис. га. Розвиток лісового господарства забезпечує ДП «Оникіївське
лісове господарство». Промислових підприємств — 8, основними промисловими підприємствами є Смолінська та Новоконстянти-
нівська шахти, які відноситься до Східного гірничо-збагачувального комбінату, продукція яких становить 98,2% загального обсягу
виробництва. Основним видом діяльності підприємств є видобування, первинне збагачення уранової та торієвої руд. Фактично під-
приємства здійснюють видобуток уранової руди, первинне її збагачення, проведення кучного та блочного вилуження. Затверджено
техніко-економічні умови на будівництво заводу з виробництва ядерного палива та розпочато роботи з будівництва на території
смт Смоліне; створено 36 нових робочих місць. При введенні в експлуатацію першої черги будівництва до 2015 р., планується створити
254 нових робочих місця.
Торгівельну мережу району представляють 350 магазинів та об’єктів роздрібної торгівлі, з них: 17 кіосків фірмової торгівлі, 36 зак-
ладів громадського харчування, 2 ринки з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, мережа аптек та автозаправних станцій.
У сфері побуту послуги надають 53 суб’єкти підприємницької діяльності.
Житлово-комунальні послуги в районі надають 4 підприємства: КП «Мала Виска Водоканал», КП «Мала Виска – МКП», Мала Виска
ЖЕД, КП «Енерговодоканал».
СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО
Сільське господарство району представлене двома галузями: рослинництвом та тваринництвом. Сільськогосподарські підпри-
ємства району в галузі рослинництва основну увагу сконцентрували на вирощуванні ранніх та пізніх зернових, сої, соняшнику, куку-
рудзи. У районі зареєстровано і працює 28 сільськогосподарських підприємств різних форм власності (23 господарських товариства,
5 приватних підприємств), 241 фермерське господарство та 2002 одноосібників, які обробляють площу 10027,97 га. Основні галузі
тваринництва: виробництво молока, м’яса великої рогатої худоби та свиней.
МЕДИЧНА ГАЛУЗЬ
Медичну допомогу населенню в районі надають державний заклад «Смолінська медико-санітарна частина №17 МОЗ України»
та 33 комунальних лікувально-профілактичних заклади, в т.ч.: центральна районна лікарня на 210 ліжок з поліклінікою на 500 від-
відувань в день, Центр первинної медико-санітарної допомоги в структуру якого входять 6 лікарських амбулаторій: Маловисківська,
Великовисківська, Злинська, Хмелівська, Плетеноташлицька, Оникіївська; 25 ФАПів.
ОСВІТА
У системі освіти району функціонує 22 загальноосвітні навчальні заклади, які працюють за програмою 11-річної освіти: І—ІІ ступе-
нів — 4, І—ІІІ ступенів — 18, в т.ч. заклади нового типу: Маловисківська гімназія та Смолінське НВО, а також: загальноосвітня школа-
інтернат І—ІІІ ступенів Кіровоградської обласної ради, 3 позашкільних (в т.ч. Смолінський ДЮЦ в складі Смолінського НВО) та 17 до-
шкільних навчальних закладів, Маловисківське ПТУ №16. У с. Мануйлівка діє навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа
І—ІІІ ст. — дошкільний навчальний заклад».
КУЛЬТУРА
Для задоволення культурних потреб населення району функціонує 32 клубних заклади на 9898 глядацьких місць, 25 бібліотек
з бібліо течним фондом 336,4 тис. примірників, 3 школи естетичного виховання, музей історії, 9 народних колективів.
На державному обліку знаходиться 55 пам’яток історії та 9 пам’яток археології.
ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА
Усіма видами фізкультурно-оздоровчої роботи в районі охоплено 9,7% від загальної кількості населення району. Функціонує
1 районна дитячо-юнацька спортивна школа, в якій займаються 513 дітей та підлітків.
Матеріально-технічна база спортивних закладів району налічує 2 стадіони, 89 спортивних майданчиків, з них 26 — з тренажерним
обладнанням, 18 футбольних полів, 20 спортивних залів, 14 приміщень для фізкультурно-оздоровчих занять.
ГОРДІСТЬ МАЛОВИСКІВСЬКОГО КРАЮ
«Духом народу багата Вись, моя матінко — Вись» — такими словами відомий поет Володимир Бровченко характеризує головний
скарб району — працьовитих та прославлених людей. Герої Радянського Союзу І. М. Сухомлин, О. Г. Орлов, Є. М. Жердій, П. В. Велігін
своїми героїчними подвигами прославили наш рідний край у роки Великої Вітчизняної війни. Герої Соціалістичної праці В. З. Мамуня,
О. П. Махинько, Г. М. Катана та ще 13 героїв Великовисківської громади своїм трудом творили славну історію післявоєнної Маловис-
ківщини.
Імена наукових та культурних діячів краю Ю. (Шаргей) Кондратюка, П. Оссовського, В. Бровченка, А. Пригари та В. Федоренка
золотими літерами виписані на сторінках науково-культурного надбання України та світу. Кавалери Орденів Слави, заслужені діячі
культури, охорони здоров’я, освіти, майстри спорту, інтелектуали — це ще сотні наших земляків, які своєю працею прославляють Мало-
висківщину. Маловисківська громада — це громада-трудівник, люди, які не знають спочинку у прагненні до власного вдосконалення,
до того, щоб район став таким, у якому б всі, незалежно від національності, віри і соціального стану почувалися однаково комфортно.
Трудові колективи, хлібороби та промисловці, спортсмени та працівники освіти, культури, медицини, учні шкіл та ветерани щорічно
заносяться до районної Дошки пошани.
ПРОЕКТНА ДІЯЛЬНІСТЬ
У громадах району впроваджується спільний проект ЄС/ПРООН, органів місцевого самоврядування та виконавчої влади, громад
району — «Місцевий розвиток орієнтований на громаду — І та ІІ». У рамках пілотного Проекту було реалізовано 12 мікропроектів
на загальну суму більше 2 млн грн.
80
Новоукраїнка — це місто районного значення Кіровоград-
ської області, адміністративний центр Новоукраїнського району,
засноване у 1770 р., а у 1938 р. отримало статус міста.
Розташовується Новоукраїнка на берегах річки Чорний Таш-
лик та її приток Грузької й Помічної. Населення міста становить
близько 18 тис. чоловік. Земельні ресурси міста становлять
2060,22 га: 844,49 га — під забудовами, з них 192,46 га — землі,
зайняті промисловими підприємствами. Відстань до обласного
центру — Кіровоград — становить близько 70 км. Загальна про-
тяжність міських доріг — 136,3 км. Територію міста перетинає
залізнична магістраль з однойменною станцією.
Промисловий комплекс складається з переробної та видо-
бувної промисловості. Переробку сільгосппродукції здійснюють:
ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України філія
«Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів» — виробляє плас-
тівці, крупи, мюслі, концентровані кормові суміші для худоби.
Освоюються нові види продукції: пластівці з екологічно чистого
зерна «ганоль», зернові суміші за австралійською технологією
«фріка» з молодого недостиглого зерна та інше. Підприємство
знаходиться в умовах реформування загальнодержавної струк-
тури, в яку входить підприємство.
СТОВ «Степ-Агро» обробляє 7656 га ріллі, спеціалізується
на вирощуванні та переробці зернових та зернобобових куль-
тур, щорічно виробляє понад 990 тис. тонн хліба і хлібобулочних
виробів та 640 тонн борошна. Господарство забезпечує увесь
район соціальним хлібом, випічка та здоба користуються знач-
ним попитом не тільки в районі а й за його межами. Майстрині
пекарного цеху — постійні учасники різноманітних виставок
та ярмарок.
Інші сільськогосподарські підприємства виробляють про-
дукцію, в основному, для власного вжитку — корми, крупи, бо-
рошно, олія, м’ясо.
У добувній промисловості — гранітні кар’єри, які виробля-
ють щебінь, бутовий камінь, пісок-відсів, блоки та ін.
У місті функціонує 5 загальноосвітніх шкіл, 1 гімназія, музич-
на школа, профтехучилище та 3 дитячих дошкільних нав чальних
заклади, у яких виховується 618 дітей. На території Новоукраїн-
ської міської ради знаходяться 3 міські будинки культури, Цен-
тральний палац культури «Ювілейний», 5 бібліотек та краєзнав-
чий музей. У клубних закладах працює 24 колективи художньої
самодіяльності, серед яких 4 — народні аматорські. Сферу охоро-
ни здоров’я забезпечує поліклініка, центральна районна лікарня,
2 ФАПи та 6 аптек. Оздоровлення населення, розвиток фізичної
культури і спорту забезпечують стадіон «Колос», 8 спортивних
зал, 12 спортивних майданчиків, заклад санаторно-лікувального
типу «Гусарське урочище». Релігійні пот реби громади забезпе-
чують 2 православних храми, функціонують 5 протестантських
організацій.
Ряд наших земляків залишили помітний слід в історії краю
та держави, це: Чорновол Андрій Іванович, Чернега Василь Яки-
мович, Цертій Микола Мефодійович, Тичина Марія Пилипівна,
Соколенко Олексій Дорофійович, Синовець Станіслав Антонович,
Сергієнко Раїса Михайлівна, Сергієнко Василь Миколайович, Оди-
ниця Василь Данилович, Новикова Aнастасія Андріївна, Мокряк
Марко Ісайович, Мірошниченко Олександр Якович, Лукашенко
Олександр Євграфович, Левицький Федір Васильович, Кофман
Борис Мойсейович, Коваль Андрій Тимофійович, Ємельянова Ніна
Петрівна, Іліца Олександр Миколайович, Ігнатьєв Микола Якимо-
вич, Демченко Іван Данилович, Варшавський Вігдор Зейдліхович,
Бронвейбер Володимир Нісонович, Бондур Федір Михайлович,
Бабенко Василь Васильович, Андріяш Віктор Степанович.
ВИШНЕВЕЦЬКА
ЛЮДМИЛА ДМИТРІВНА
Секретар Новоукраїнської
міської ради шостого скликання
Народилася 2 травня 1958 р. у місті
Новоукраїнка Кіровоградської
області.
У 1982 р. закінчила Кіровоградський
державний педагогічний інститут,
здобувши кваліфікацію вчителя
початкових класів.
Трудову діяльність розпочала
у вересні 1975 р. піонервожатою
Новоукраїнської середньої
школи №4. З вересня 1980 р.
по вересень 1997 р. працювала
вчителем початкових класів
Новоукраїнської загальноосвітньої
школи І—ІІІ сту пенів №6, з 1997 р.
по квітень 2003 р. — заступник
директора школи з навчально-
виховної роботи.
З квітня 2003 р. по листопад
2010 р. — в органах виконавчої
влади: начальник відділу
організаційної роботи апарату
райдержадміністрації, головний
спеціаліст відділу кадрової роботи,
а з лютого 2008 р. — начальник
відділу кадрової роботи апарату.
З 12 листопада 2010 р. — секретар
Новоукраїнської міської ради
шостого скликання.
Неодноразово нагороджувалася
грамотами та відзнаками районного
та обласного рівнів. Указом
Президента України №671/2013
від 06 грудня 2013 р. за значний
особистий внесок у зміцнення
місцевого самоврядування
в Україні, забезпечення розвитку
територіальних громад, багаторічну
сумлінну працю та високий
професіоналізм нагороджена
орденом «Княгині Ольги» ІІІ ступеня.
КОРІННИЙ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
Новоукраїнський
міський голова
Народився 14 серпня 1977 р. у місті
Новоукраїнка Кіровоградської області.
У 1999 р. закінчив Кіровоградський
державний педагогічний університет
ім. В. Винниченка, здобувши
кваліфікацію вчителя української
мови та літератури; в 2008 р. —
Дніпропетровський регіональний
інститут державного управління
Національної академії державного
управління при Президентові України,
за кваліфікацією — магістр державного
управління.
Трудову діяльність розпочав
у серпні 1999 р. керівником гуртка
Новоукраїнського дитячого юнацького
центру, працював педагогом
організатором та учителем української
мови і літератури в Новоукраїнській
загальноосвітній школі І—ІІІ ступенів
№6, з червня 2000 по березень
2001 р. — директор Новоукраїнської
дитячо-юнацької спортивної школи.
З березня 2001 р. — в органах
виконавчої влади: пройшов шлях від
головного спеціаліста відділу з питань
молоді та спорту Новоукраїнської
районної державної адміністрації
до начальника цього відділу. З вересня
2006 р. до листопада 2010 р. працював
начальником відділу у справах сім’ї,
молоді та спорту районної державної
адміністрації.
У 2009 р. нагороджений відомчою
заохочувальною відзнакою
Міністерства України у справах сім’ї,
молоді та спорту «Почесний працівник
фізичної культури і спорту України».
З 12 листопада 2010 р. —
Новоукраїнський міський голова.
М. НОВОУКРАЇНКА
81
Формування податкової системи України розпочалося практично відразу ж після про-
голошення незалежності України у 1991 році. Що стосується податкової служби, то вона
була створена 4 грудня 1990 року відповідно до Закону Української РСР №509, який
визна чив статус державної податкової служби, її функції та правові основи діяльності.
Цього ж року податкова інспекція була створена і в Кіровоградській області.
Першим очільником податкової служби був Володимир Пилипович Компанієць — на-
чальник ДПІ по Кіровоградській області з 20.04.1990 р. по 02.10.1998 р. Надалі органи
Борисович Котькало (з 21.12.1998 р. по 24.01.2001 р.), Віктор Броніславович Кривіцький
(з 25.01.2001 р. по 21.05.2001 р.), Володимир Іванович Резніченко (з 25.01.2001 р. по 21.05.2001 р.), Василь Сергійович Руден-
ко (з 10.07.2002 р. по 01.06.2005 р.), Сергій Єгорович Яковлев (з 29.07.2005 р. по 16.02.2007 р.), Ігор Анатолійович Гербіченко
(з 23.02.2007 р. по 31.12.2011 р.) та Ігор Станіславович Вірієнко (з 03.01.2012 р. по 23.04.2013 р.).
24 грудня 2012 року Указом Президента України №726/2012 «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних орга-
нів вико навчої влади» створено Міністерство доходів і зборів України шляхом реорганізації Державної митної служби України
та Державної податкової служби України, з покладенням на Міністерство, що утворюється, функції з адміністрування єдиного
внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
З 25 квітня 2013 року на обласному рівні працює Головне управління Міндоходів у Кіровоградській області, керівником якого
з 04.06.2013 року по 17.10.2013 року був Ігор Станіславович Вірієнко, з 01.11.2013 року і по теперішній час — Олександр Іва-
нович Лебедєв.
В підпорядкуванні Головного управління Міндоходів знаходиться 8 об’єднаних державних податкових інспекцій та 14 від-
ділень.
На сьогоднішній день в Головному управлінні працює 297 фахівців та понад 700 спеціалістів у територіальних органах Мін-
доходів.
Станом на 01.11.2013 року в органах Міндоходів області створено та працюють 22 Центри обслуговування платників: 8 у го-
ловних офісах ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області та 14 у відділеннях ОДПІ Головного управління
Міндоходів у Кіровоградській області.
Центри обслуговування платників забезпечують надання
25 адміністративних послуг на безоплатній основі.
З початку року до Центрів обслуговування платників звер-
нулося близько 650 тисяч суб’єктів господарювання та гро-
мадян щодо отримання адміністративних, інформаційних
та консультаційних послуг, подачі звітності тощо. За січень-
жовтень 2013 року Центрами надано більше 75 тисяч адміні-
стративних послуг.
Всього станом на 01.11.2013 року на податковому обліку
в органах Міндоходів області перебуває 23532 юридичні осо-
би та 50889 фізичних осіб - підприємців.
З травня 2012 року при Головному управлінні Міндоходів
у Кіровоградській області розпочав роботу відділ реєстра-
ції користувачів, який здійснює безкоштовну видачу ключів
електронного цифрового підпису. З початку його діяльності
платникам податків та громадянам видано більше 11 тисяч
електронних ключів.
ЛЕБЕДЄВ ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ
Начальник Головного управління Міндоходів
у Кіровоградській області
Народився 20 вересня 1958 року у м. Луганськ.
У 1986 р. закінчив Харківське вище військове авіаційне училище льотчиків, у 2001 р. — Харків-
ську філію Української Академії державного управління при Президентові України, у 2007 р. —
Донецький юридичний інститут Луганського Державного університету внутрішніх справ.
Державний службовець V рангу.
Стаж державної служби — 27 років.
З листопада 2013 р. займає посаду начальника Головного управління Міндоходів у Кіровоград-
ській області.
ДПС регіону очолювали Олександр Бо
Д
Д
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ МІНДОХОДІВ
У КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТІ
25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 55,
тел./факс: (0522) 24-47-60, 24-19-55, e-mail: gu@kr.minrd.gov.ua, www.kr.minrd.gov.ua
82
Історія апеляційного суду Кіровоградської області починається з другої половини ХІХ
ст., коли
у 1874 році за клопотанням міського громадського управління і повітового земства Державна Рада прий-
няла рішення, затверджене Російським Імператором, про утворення окружного суду у м. Єлисаветграді
(нині м. Кіровограді). Відкриття окружного суду відбулось 1 липня 1874 року в спеціально придбаному
державою у статського радника К. В. Соколова-Бородкіна будинку, 1845 року забудови, по вул. Вели-
кій Пермській, 2. Це приміщення палацового типу було побудоване для прийому імператора (його сім’ї)
та свити під час приїзду в місто Єлисаветград.
Будівля розташована на підвищеному місці, на головній вулиці, головним фасадом орієнтована на цен-
тральну частину місця. Побудована у формах пізнього класицизму, з елементами єлизаветинського ампі-
ру, споруда має високу історико-художню цінність, належить до рідкісної для ХІХ ст. типологічної групи
будівель в Україні та є пам’яткою архітектури.
Першим головою Єлисаветградського окружного суду був В. А. Арістов, наступним до 15 січня
1897 року — К. І. Алексєєв. Після нього посаду голови окружного суду обіймав дійсний статський радник
В. К. Губер.
У 1939 році окружний суд реорганізовано в Кіровоградський обласний суд, який діяв до окупації ні-
мецькими військами у 1941 році м. Кіровограда. З 1944 року, після звільнення міста від окупації, він від-
новив свою роботу, і діяв у такому статусі до 5 липня 2001 року.
Суд складався із двох колегій: судової колегії з цивільних справ та судової колегії з кримінальних
справ. У розгляді кримінальних справ та окремих цивільних справ брали участь народні засідателі —
представники громадськості, обрані відповідно до діючого законодавства, які не були штатними праців-
никами обласного суду.
Відповідно до Прикінцевих і Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону Украї-
ни «Про судоустрій України» від 21 червня 2001 року №2531-ІІІ Кіровоградський обласний суд з 5 липня
2001 року набув статусу апеляційного суду Кіровоградської області та продовжив здійснювати у встанов-
леному порядку судочинство у справах, віднесених процесуальним законодавством до його підсудності.
З 6 серпня 2001 року до 1 червня 2007 року на посаді голови апеляційного суду Кіровоградської об-
ласті працював В. І. Телеганенко, з червня 2007 по червень 2012 року — Ю. С. Медведенко.
Після реорганізації Кіровоградського обласного суду в апеляційний суд Кіровоградської області
частково змінилось коло повноважень в частині здійснення правосуддя. Так, відповідно до ст. 27 За-
кону України «Про судоустрій і статус судів» від 07.07.2010 №2453-VI, апеляційний суд розглядає справи
відповідної судової юрисдикції в апеляційному порядку згідно з процесуальним законом; у випадках,
передбачених процесуальним законом, розглядає справи відповідної судової юрисдикції як суд першої
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
25006, м. Кіровоград, вул. Велика Пермська, 2,
тел./факс: (0522) 24-56-63, e-mail: inbox@kra.court.gov.ua
І і ій Кі ї б і ї
83
інстанції; аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову прак-
тику; надає місцевим судам методичну допомогу в застосуванні законо-
давства; здійснює інші повноваження, визначені законом.
5 вересня 2012 року Вища рада юстиції призначила на посаду голови
апеляційного суду Кіровоградської області Мельника Володимира Васи-
льовича. Під його керівництвом проведено низку організаційних заходів,
направлених на оптимізацію та поліпшення правових засад організації
судової влади в регіоні, зокрема на подолання порушень місцевими (за-
гальними) судами розумних строків розгляду кримінальних і цивільних
справ. Особливо це стосується справ за обвинуваченням осіб, щодо яких
застосовано такий запобіжний захід, як взяття під варту.
Важливим фактором у вирішенні проблеми оперативності судового
розгляду кримінальних та цивільних справ стало впровадження системи
відеоконференцзв’язку, яка дозволяє суттєво скоротити строки розгля-
ду кримінальних проваджень та цивільних справ. За даними статистики,
Кіровоградський регіон один з тих, які найактивніше використовують
новітню технологію. Режим відеоконференції дозволяє зменшити ви-
трати сторін на прибуття в судове засідання з віддалених населених
пунктів, забезпечити безпосередню участь при розгляді справи осіб, які
в силу поважних причин (хвороба, відрядження, похилий вік) не можуть прибути в судове засідання.
Іншим позитивним фактором запровадження системи відеоконференцзв’язку є можливість її викорис-
тання для дистанційного спілкування між судами різних інстанцій, Державною судовою адміністра-
цією України та іншими державними органами для проведення нарад, семінарів та інших навчально-
інформативних заходів.
З набранням 20 листопада 2013 р. чинності Кримінальним процесуальним кодексом України, який
встановлює нові, такі що відповідають міжнародним демократичним стандартам, норми кримінального
провадження, в апеляційному суді створено декілька робочих груп для моніторингу впровадження новіт-
ніх положень КПК, постійно вивчаються та аналізуються найбільш актуальні питання судової та право-
охоронної практики його застосування, налагоджена робота з надання методичної допомоги суддям
першої інстанції та стажування суддів, які призначені на посаду менше року, регулярно проводяться уза-
гальнення судової практики з конкретних правових питань.
Діловодство в апеляційному суді Кіровоградської області здійснюється за допомогою комп’ютерної
програми «Діловодство загальних судів» («Д-3») — системою автоматизованого документообігу, яка
доз воляє здійснювати автоматичний розподіл справ між суддями з додержанням принципів вірогідності
та черговості, враховуючи коефіцієнт навантаження на кожного суддю. Програма документообігу забез-
печена надійними каналами зв’язку для належного функціонування такої системи сповіщення, як направ-
лення SMS-повідомлень учасникам судового процесу.
На веб-порталі судової влади України функціонує офіційний веб-сайт апеляційного суду Кіровоград-
ської області. На сторінці суду можна знайти інформацію про структуру і режим роботи суду, відомості
щодо сплати судового збору, побачити списки справ, призначених до розгляду, зразки заяв та документів
необхідних при зверненні до суду, а також дізнатися найсвіжіші новини про суд.
Суддівський корпус апеляційного суду Кіровоградської області — це висококваліфіковані судді.
Їх професіоналізм, досвід та знання слугують на благо утвердження справедливості та верховенства пра-
ва, зміцнення демократичних засад судочинства, забезпечення неупереджених і справедливих судових
рішень, що ухвалюються іменем України.
Кожного дня на ниві захисту законності, справедливості, прав і свобод людини й громадянина тру-
диться штат апеляційного суду Кіровоградської області, чисельністю в 96 осіб. Апарат суду укомплекто-
ваний службовцями, що мають багатий запас правових знань, відповідально і сумлінно додержуються по-
кладених на них обов’язків, суворо дотримуючись норм чинного законодавства, з гідністю несуть високе
звання державного службовця, усвідомлюючи свою високу відповідальність.
МЕЛЬНИК ВОЛОДИМИР
ВАСИЛЬОВИЧ
Голова суду
84
На Кіровоградщині створення та розвиток господарського суду області беруть свій початок
з 1939 року — з часу утворення самої області, коли при виконавчому комітеті Кіровоградської
обласної Ради депутатів трудящих було засновано державний арбітраж. На новостворений орган
місцевого виконкому покладалися повноваження щодо вирішення майнових спорів між устано-
вами, підприємствами і організаціями, а також спорів, які виникали при укладанні договорів.
У воєнний період діяльність державного арбітражу було припинено, а в 1944 році, відпо-
відно до рішення облвиконкому, державний арбітраж поновив свою діяльність. На засіданні
виконкому Кіровоградської обласної Ради депутатів трудящих від 01.02.1944 р. — 04.02.1944 р.
на посаду головного арбітра Кіровоградського держарбітражу був призначений Яків Антонович
Бевзюк.
З 01.10.1944 р. головний арбітр — Соф’я Степанівна Орлова, яка раніше працювала народним
суддею міста Кіровограда. Державною штатною комісією при Раді Народних Комісарів УРСР був за-
тверджений штат державного арбітражу при Кіровоградському облвиконкомі на 1944 рік у кількості
шести чоловік. Починаючи з 1963 р. посаду головного арбітра займала Тамара Василівна Біляєва.
З 1983 року державний арбітраж при виконкомі обласної Ради депутатів трудящих стає само-
стійною організацією — державним арбітражем Кіровоградської області. Та незважаючи на те,
що законом 1979 року «Про Державний арбітраж СРСР» було визначено умови організації і по-
рядок діяльності державного арбітражу, судовим органом він все ж не визнавався.
Економічні перетворення, формування ринкової економіки вказували на необхідність ство-
рення органу, який би вирішував конфлікти між господарюючими суб’єктами та був незалежним
від законодавчої, представницької і виконавчої гілок влади.
З прийняттям Верховною Радою України 4 червня 1991 року Закону «Про арбітражний суд»
державному арбітражу України надано статус органу судової влади. Відповідно до цього закону,
держарбітраж Кіровоградської області реорганізовано в арбітражний суд Кіровоградської об-
ласті, який має підпорядковуватися Вищому арбітражному суду України та покликаний здійсню-
вати правосуддя у господарських відносинах.
З січня 1987 р. по січень 2002 р. посаду головного державного арбітра, а потім голови арбітражного суду Кіровоградської області обій-
мав Микола Максимович Баранець, заслужений юрист України.
Впродовж восьми років, у зв’язку із збільшенням кількості справ, що надходять до суду, штатна чисельність арбітражного суду Кірово-
градської області збільшується, і, в 2000 році становить 43 працівника.
За 1998—2003 рр. у назві та структурі арбітражного суду Кіровоградської області відбулися зміни. З метою реалізації заходів, щодо
проведення судово-правової реформи, на виконання вимог передбачених Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про
судоустрій України», «Про арбітражний суд», а також Указом Президента України від 11 липня 2001 року №511 «Про утворення апеляційних
судів та затвердження мережі господарських судів України», відповідно до наказу Вищого господарського суду України від 26 липня 2001 р.
№18 арбітражний суд Кіровоградської області перейменовано в господарський суд Кіровоградської області.
Законом України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 р. господарські суди визначені спеціалізованими судами в системі судів
загальної юрисдикції. Основним завданням господарського суду Кіровоградської області як спеціалізованого суду стає законодавчий за-
хист економічних прав та інтересів учасників господарських відносин, а також зміцнення законності загалом у цій сфері.
З січня 2002 р. на посаду голови господарського суду Кіровоградської області призначено суддю В. М. Балика. Під його керівництвом
особлива увага надається організації діяльності суду, вибору найбільш оптимальних та ефективних методів виконання завдань, покладе-
них на господарський суд Конституцією та законодавством України. У грудні 2004 р. Володимиру Михайловичу присвоєно почесне звання
«Заслужений юрист України». Плідна та завзята праця, професійна діяльність судді, голови господарського суду Кіровоградської області
Володимира Михайловича неодноразово відзначена численними державними та недержавними нагородами.
Для забезпечення належної якості правосуддя, правильного застосування чинного законодавства та дотримання встановлених проце-
суальних строків вирішення справ у суді запроваджено відповідну спеціалізацію суддів.
Так, до набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у господарському суді діяло шість спеціалізованих судових
колегій з розгляду справ, а після прийняття вказаного Закону, замість судових колегій запроваджено відповідну спеціалізацію суддів, які
розглядають: справи пов’язані з державним регулюванням економічних відносин, справи у спорах між господарюючими суб’єктами; спра-
ви у господарських спорах, пов’язані із захистом права на об’єкти інтелектуальної власності та які виникають з корпоративних відносин;
справи про банкрутство.
У господарському суді Кіровоградської області успішно діє низка сучасних технологій. Однією з таких, яка була чи не найпершою, можна
вважати функціонування електронного документообігу, реалізованого в зручній комп’ютерній програмі — «Діловодство спеціалізованого
(господарського) суду», що дало можливість виготовляти, вести облік, зберігати документи в електронному варіанті та без зволікань над-
силати процесуальні документи у судових справах до Єдиного державного реєстру судових рішень, де з ними можуть ознайомитись усі
бажаючі, зокрема через Інтернет або Інформаційний кіоск, встановлений на першому поверсі приміщення суду.
З 2011 року в суді функціонує автоматизований розподіл справ між суддями, який здійснюється з додержанням принципів вірогідності
та черговості, а також з урахуванням ступеня завантаженості кожного судді, його робочого календаря і категорії спору.
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
25022, м. Кіровоград, вул. В. Чорновола, 29/32,
тел./факс: (0522) 24-14-96, e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
БАЛИК ВОЛОДИМИР
МИХАЙЛОВИЧ
Голова господарського суду Кірово-
градської області
Заслужений юрист України
85
Із набранням чинності у 2013 році нової редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом» для судів господарської юрисдикції почала працювати автоматизована система визначення кандидатури арбітражного керую-
чого у справах про банкрутство, яка є невід’ємною підсистемою автоматизованої системи документообігу суду.
Також у господарському суді Кіровоградської області запроваджено обмін електронними документами між судом та учасниками судо-
вого процесу. Поки що діє етап надсилання судовою установою зареєстрованим учасникам, які подали відповідні заявки, процесуальних
документів в електронному вигляді паралельно з документами у паперовому вигляді. З метою підвищення оперативності розгляду справ,
в одній із зал суду встановлено обладнання для проведення судових засідань шляхом відеоконференції, яке ефективно використовується.
Варто зазначити, що керівництво суду значну увагу приділяє створенню належних умов праці. На сьогодні робочі місця суддів і пра-
цівників апарату суду обладнано персональними комп’ютерами, підімкненими до локальної мережі. В службових кабінетах суддів і в залах
судових засідань встановлено технічні засоби фіксування судового процесу. Створено бібліотечний фонд, який у повному обсязі забезпе-
чує потреби суддів і працівників апарату в юридичній літературі. Для швидкого реагування на порушення порядку в судовій установі та за-
безпечення безпечних умов роботи суддів, працівників апарату, учасників судового процесу, відвідувачів у кабінетах встановлено тривожні
кнопки термінового виклику наряду охорони.
З 2003 року запроваджено перепустковий режим до приміщення, встановлено систему охоронної сигналізації та камери телеспостере-
ження. Охорона всього приміщення господарського суду та кожного кабінету окремо здійснюється за допомогою сигналізації, підімкненої
до пульту централізованої охорони.
На сьогодні чисельність працівників господарського суду Кіровоградської області становить 84 одиниці, у тому числі 16 посад суддів
(з них 3 — керівництво суду), 58 — помічників суддів, секретарів судових засідань та інших державних службовців, 10 — інших працівни-
ків. У структурі суду функціонують чотири відділи: організаційно-кадровий, фінансово-економічний, загальний (канцелярія), матеріально-
технічного забезпечення.
Склад суддівського корпусу господарського суду укомплектований кваліфікованими високопрофесійними суддями, які мають належний
рівень правових знань. Важко уявити сьогодення суду як без суддів обраних безстроково — В. М. Балика, Є. М. Наливайко, О. А. Змеула,
Н. В. Болгар, Л. В. Деревінської, О. Б. Шевчук, Т. В. Макаренко, С. Б. Колодій, Л. С. Коротченко, Н. М. Коваленко, В. В. Тимошевської, так
і молодої плеяди суддів: В. Г. Кабакової, Г. Б. Поліщук, М. С. Глушкова.
Виконуючи свої завдання з вирішення спорів, що виникають між суб’єктами господарювання усіх форм власності, господарський суд
зміцнює законність в економічній сфері області. Діяльність суддів та працівників апарату господарського суду Кіровоградської області
спрямована на постійне удосконалення методів своєї роботи та підвищення авторитету судової системи в цілому у державі.
Колектив суддів сучасного періоду (зліва направо: І ряд — Наливайко Є. М. — заступник голови суду, Балик В. М. — голова
суду, Змеул О. А. — заступник голови суду; ІІ ряд — Шевчук О. Б., Болгар Н. В., Деревінська Л. В., Коваленко Н. М., Тимошевська
В. В.; ІІІ ряд — Глушков М. С., Макаренко Т. В., Коротченко Л. С., Поліщук Г. Б., Кабакова В. Г., Колодій С. Б., Баранець М. М.
Департамент екології та природних ресурсів облдержадміністрації свою діяльність здійснює на території Кіровоград-
ської області, площа якої складає 24,6 тис. км2. Справжнім багатством нашого краю є родючі чорноземні ґрунти. За ступе-
нем природної родючості Кіровоградщина перебуває на 4 позиції в Україні. На просторах нашого краю протікає 438 річок
загальною довжиною 5558 км, із них 2 — великі, 8 — середніх, інші —малі. Мінерально-сировинна база складається
з паливно-енергетичної сировини (уранова руда, буре вугілля, горючі сланці), сировини для металургійної промисловості
(залізна руда, металічний нікель та кобальт), будівельної сировини (червоні, рожеві та сірі граніти, піски, цегельна сиро-
вина тощо), підземних вод, графіту та інші. В надрах області розвідано 31 вид корисних копалин, відкрито 390 родовищ,
з яких розробляється 71. Мережа природно-заповідного фонду області складається з 215 територій та об’єктів загальною
площею 99 464,23 га, показник заповідності області становить 4,144%.
Основними напрямками діяльності департаменту є:
· реалізація державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання,
відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з небезпечними та радіоактивни-
ми відходами), екологічної, та в межах свої компетенції радіаційної безпеки, заповідної справи, формування, збереження
та використання екологічної мережі;
· здійснення управління та регулювання у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального вико-
ристання, відтворення та охорони природних ресурсів, забезпечення екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної
безпеки у сфері поводження з відходами (крім поводження з небезпечними та радіоактивними відходами), організації,
охорони і використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду України, формування, збереження та викорис-
тання екологічної мережі;
· проведення державної інвестиційної та інноваційної політики, розроблення та виконання обласних інноваційно-
інвестиційних та інших програм і проектів розвитку природокористування, охорони навколишнього природного середовища.
В результаті нашої природоохоронної діяльності ми ставимо за мету досягати оптимального балансу між шкідливими
для довкілля наслідками, що супроводжують розвиток суспільства, і можливостями природних ресурсів до самовідтворен-
ня. Неможливо рухатися вперед, не використовуючи наукові досягнення, не впроваджуючи новітні технології. Але при
цьому важливо передбачати, як природа відреагує на діяльність людини, наскільки раціонально ми використовуємо її ба-
гатства, та пам’ятати що завжди є альтернативи тієї чи іншої людської діяльності. Саме від нас залежить наше майбутнє!
ШАНОВНІ КІРОВОГРАДЦІ!
Вітаю Вас із ювілейною датою, 75-річчям нашої рідної землі — Кіровоградщини.
Бажаю Вам щастя, здоров’я, злагоди, оптимізму, гарних ідей, життєвих сил, енергії на добрі справи.
Нехай плідна праця приносить Вам задоволення, а висока майстерність стане запорукою
добробуту нашого рідного краю та особистого благополуччя кожного з нас.
КОВТУНОВ ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ
Директор департаменту
Народився 18 липня 1974 року в м. Курськ (Російська Федерація).
У 1993 р. закінчив Олександрійське медичне училище з відзнакою. Має дві вищі освіти:
в 2006 р. закінчив Міжрегіональну академію управління персоналом за спеціальністю
«Менеджмент організації» та здобув кваліфікацію менеджера медицини та фарма-
ції; в 2012 р. — Дніпропетровський регіональний інститут державного управління
при Президентові України, отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Державне
управління» та здобув кваліфікацію магістра державного управління.
У вересні 2009 р. прийняв присягу Державного службовця та працював на посаді
завіду вача сектором Державного департаменту з питань банкрутства у Кіровоград-
ській області.
З початку 2012 р. призначений на посаду заступника начальника Державної екологіч-
ної інспекції в Кіровоградській області на якій працював до червня 2013 р. Нагородже-
ний грамотою Кіровоградської обласної державної адміністрації.
З 20 червня 2013 р. — директор департаменту екології та природних ресурсів
Кірово градської обласної державної адміністрації.
у
ДЕПАРТАМЕНТ ЕКОЛОГІЇ ТА ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ
КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ
25022, м. Кіровоград, вул. Дзержинського, 84/37,
тел./факс: (0522) 22-06-09, e-mail: ecology_kg@mail.ru; ecolog.kr-admin.gov.ua
87
Управління охорони здоров’я є структурним підрозділом Кіровоградської обласної державної адміністрації і опікується медич-
ною галуззю області. В Кіровоградській області налічується 20 центральних районних лікарень та 3 управління охорони здоров’я
міських рад: Кіровоградське, Олександрійське, Світловодське.
Сьогодні в регіоні здійснюються важливі заходи щодо реформування системи охорони здоров’я. Триває підготовка лікарів, йде
облаштування лікарень, амбулаторій. Завдяки злагодженій співпраці влади та медичних працівників медична допомога стає більш
якісною, доступною та своєчасною. Пріоритетними та перспективними, в плані інвестицій, напрямками розвитку галузі є сільська
сімейна медицина, розвиток лікувально-діагностичної бази дитячих та родопомічних установ, кардіохірургічної служби.
За останні роки в Кіровоградській області відбулись значні зрушення в галузі охорони здоров’я: створено 25 Центрів пер-
винної медико-санітарної допомоги; 26 Центрів ранньої діагностики, які функціонують; введено в дію нове вартісне медичне
обладнання, придбане за кошти місцевих бюджетів (2079,45 тис. грн) та за кошти субвенцій державного бюджету (101 млн грн).
В рамках Національного проекту «Нове життя — нова якість охорони материнства і дитинства» на базі обласної лікарні
в 2012 р. відкрито обласний перинатальний центр.
На базі КЗ «Кіровоградський обласний кардіологічний диспансер» активно працює створений у 2012 р. блок рентгенендовас-
кулярних методів діагностики і лікування хворих на ішемічну хворобу серця обласного судинного центру.
РИБАЛЬЧЕНКО ОЛЕГ МИКОЛАЙОВИЧ
Начальник управління охорони здоров’я Кіровоградської
обласної державної адміністрації
Народився 21 вересня 1976 р. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області.
В 1999 р. закінчив Запорізький державний медичний університет за спеціальністю «Лікувальна
справа».
Трудову діяльність розпочав лікарем-невропатологом поліклініки №1 1-ої міської лікарні
м. Кіровограда (2000—2002 рр.) та завідувачем неврологічним кабінетом (2002—2003 рр.).
З 2003 по 2004 рр. працював заступником головного лікаря з поліклінічного розділу роботи 1-ої
міської лікарні м. Кіровограда. З 2004 р. — заступник головного лікаря з поліклінічного розділу
роботи та експертизи тимчасової непрацездатності. В 2009—2012 рр. — головний лікар
комунального закладу «Поліклінічне об’єднання м. Кіровограда».
З жовтня 2012 р. призначений начальником управління охорони здоров’я Кіровоградської об-
ласної державної адміністрації.
Має вищі кваліфікаційні категорії за спеціальностями «Організація та управління охороною
здоров’я» та «Неврологія».
КІРОВОГРАДСЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ
УПРАВЛІННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
25022, м. Кіровоград, вул. Дзержинського,74,
тел./факс: (0522) 24-13-69, e-mail: oblzdrav@kw.ukrtel.net
88
В січні 2014 р. державне підприємство «Кіровоградський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» також від-
значає ювілей — 20 років з дня створення. Це дало можливість забезпечити науково-технічну підтримку державного нагляду в сфері
охорони праці, безпеку на виробництві.
Підприємство напрацювало солідний потенціал і зараз має: 37 висококваліфікованих фахівців з багаторічним досвідом роботи,
лабораторії, які оснащені сучасними приладами і пристосуваннями для електричних, діагностичних випробувань устаткування під-
вищеної небезпеки. Також створено Навчально-методичний центр з навчальними класами; програмний тестовий комплекс для про-
фесіонального психофізіологічного відбору спеціалістів, які виконують роботи підвищеної небезпеки; лабораторія для атестації
робочих місць. науково-технічна бібліотека нормативно-правових документів з питань охорони праці — понад 1000 примірників.
Сьогодні у начальника Сергія Петровича Ткаченка є привід для того, щоб вважати очолюване ним підприємство одним з кращих
в галузі. Його колектив своєю працею забезпечує собі можливість обладнати сучасні робочі місця, мати і використовувати транс-
порт, вчитися, підвищувати свій професійний рівень, придбати новітні прилади та обладнання для роботи, перераховувати кошти
для відпочинку та культурно-масової роботи співробітників та їх сімей, платити гідну зарплату вчасно і відраховувати податки.
В системі Держгірпромнагляду з 1982 р. Сергій Ткаченко пройшов шлях від газо-техничного інспектора до начальника територі-
ального управління Держгірпромнагляду по Кіровоградській області, з 2007 р. — начальник ДП «Кіровоградський ЕТЦ».
До того ж, Кіровоградський ЕТЦ не раз, 2011, 2012, 2013 роках входив в список лідерів Міжнародного економічного рейтингу
«Ліга кращих» і «Підприємство року» у своїй сфері діяльності.
Технічний експерт — це, за великим рахунком, універсал, який на основі вищої освіти і певного досвіду робіт пройшов спеці-
альне навчання в Київському головному учбово-методичному центрі, здав іспити, захистив роботи шестимісячного стажування і раз
на три роки обов’язково проходе навчання та здає іспити для підтвердження своїх знань.
Потенційний кандидат для роботи в ЕТЦ, в основному, це представники інженерно-технічних спеціальностей, які пройшли шлях
виробничника — від майстра до головного інженера, а ще краще, якщо від слюсаря — до технічного керівника, який знає, як керува-
ти виробничим процесом, з почуттям великої відповідальності за здоров’я і життя робітника. Крім того, він повинен уміти «читати»
креслення, знати нормативно-правову базу з питань охорони праці, володіти комп’ютерною технікою, цілим рядом контрольно-
вимірювальних приладів і т. п. а ще бути «своїм» у колективі ЕТЦ і дипломатом у спілкуванні із замовником. Тому що негативний
технічний висновок експерта — це теж позитивний результат, який говорить про те, що на даному обладнанні до усунення порушень
працювати не можна.
ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «КІРОВОГРАДСЬКИЙ ЕКСПЕРТНО-
ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ДЕРЖГІРПРОМНАГЛЯДУ УКРАЇНИ»
25006, м. Кіровоград, вул. Леніна, 24; для листування: 25006, м. Кіровоград, а/с 3/47,
тел.: (0522) 24-42-46, 24-86-36, 24-23-30, факс: 24-45-36, e-mail: bureau@etc.kr.ua, www.etc.kr.ua
89
Управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області — це територіальний орган, який здійснює керів-
ництво оперативно-службовою та фінансово-господарською діяльністю підпорядкованих йому установ виконання покарань та слідчим
ізолятором. На території області розташовано дві виправні колонії, два виправних центри, слідчий ізолятор та 24 підрозділи кримінально-
виконавчої інспекції.
Свої зусилля персонал Державної кримінально-виконавчої служби України в Кіровоградській області спрямовує, у першу чергу, на до-
тримання прав і свобод людини в процесі виконання кримінальних покарань, приведення умов тримання засуджених та осіб, узятих під
варту, у відповідність з європейськими стандартами, створення умов для виправлення та ресоціалізації засуджених, здобуття ними освіти
і набуття професії. Особлива увага керівником управління приділяється ефективному веденню виробничо-господарської діяльності під-
приємств установ, що дозволяє без додаткових бюджетних затрат вирішувати низку важливих питань життєдіяльності установ.
На підприємствах установ виконання покарань освоєно виробництво нових видів продукції, яка користується попитом у населення. Це —
паливні брикети, пінополістирол, швейні вироби, розширено асортимент виробів з деревини. Значна увага приділялася ефективності земле-
робства, що в наслідку дало змогу зміцнити кормову базу та значно збільшити (в рази) поголів’я свиней, великої рогатої худоби, овець, птиці.
Зароблені кошти спрямовуються на переоснащення та модернізацію виробничої бази, на енергозберігаючі заходи, придбання сільськогоспо-
дарської техніки. Таким чином, збудована та введена в дію артезіанська свердловина в Устинівському виправному центрі, відновлено сверд-
ловину у Кіровоградському слідчому ізоляторі, виконано великий обсяг ремонтних робіт в установах — це і кімнати побачень, і їдальні, лазні,
приміщення медико-санітарних частин. Суттєва увага приділена покращенню умов несення служби чергових змін установ області.
У пенітенціарних установах області організовано загальноосвітнє та професійно-технічне навчання. Засуджені отримують освіту та ро-
бочі навики за 8 спеціальностями, які користуються попитом на ринку праці.
Продуктивна та плідна співпраця управління ДПтС України у Кіровоградській області з органами місцевої влади та місцевого самовря-
дування дозволяє успішно інтегрувати виробничі потужності підприємств установ в економіку регіону, що забезпечує виконання цільових
обласних програм щодо створення нових робочих місць для засуджених.
ЗАМІРАЛОВ ОЛЕКСАНДР АНАТОЛІЙОВИЧ
Начальник управління Державної пенітенціарної
служби України в Кіровоградській області,
полковник внутрішньої служби
Народився 11 лютого 1972 року в м. Жданов (з 1989 р. Маріуполь) Донецької області. У 1993 р. закінчив
Камишинське вище військове будівельне командне училище. Зараз навчається на 5 курсі юридичного фа-
культету інституту Державного управління, права і інноваційних технологій.
Власну кар’єру розпочав 01 серпня 1989 р. курсантом Камишинського вищого військового командного
училища, по закінченню якого у 1993 р. був відряджений у розпорядження МВС України і призначений на по-
саду інспектора відділу режиму та охорони Маріупольської виправно-трудової колонії. У червні 1998 р. був
призначений першим заступником начальника установи, де працював до звільнення за власним бажанням.
Через рік повернувся на службу до Маріупольського слідчого ізолятора та обіймав посади у соціальній,
оперативній, режимній службах. Досвід практичної роботи, володіння нормативною базою, заслужений
авторитет у колективі дали свій результат — у вересні 2005 р. його призначили на посаду начальника
Маріупольського слідчого ізолятора. Як умілого керівника-організатора з червня 2010 р. його призначено
начальником управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області.
Пріоритетними напрямками діяльності Олександр Анатолійович вважає виконання завдань щодо здійснен-
ня єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та вирішення проблем, пов’язаних
з подальшим реформуванням Державної кримінально-виконавчої служби України.
За високопрофесійне виконання службових обов’язків О. А. Заміралов неодноразово нагороджувався відомчи-
ми нагородами. Має державну нагороду — медаль «За бездоганну службу» ІІІ ступеня.
у
УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
В КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТІ
25001, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 63,
тел.: (0522) 33-40-47, факс: 33-29-06, e-mail: kirovograd@mail.dep, upr12@ukr.net
90
В Єлисаветграді поштова контора була за-
снована у 1784 році, про що свідчить рапорт
Єлисаветградськоі пош тової контори на ім’я
коменданта фортеці св. Єлисавети генерал-
майора Петерсона. Спочатку поштова кон-
тора, яка називалася «Єлисаветградська
кінно-поштова станція» розмішувалася на
Нижньо-Биківській вулиці (нині — вул. Пуш-
кіна), у великому кам’яному будинку. У жовтні 1859 року в Єлисаветграді була
заснована телеграфна станція, яка у 1885 році об’єдналася з поштовою кон-
торою. У 1919 році почала працювати повітова телефонна мережа і повітове
відділення профспілки працівників народного зв’язку. 10 січня 1939 року ство-
рена Кіровоградська область, а разом з нею народжується й Обласне управління зв’язку, першим начальником
якого був Винограй.
Нині Кіровоградська дирекція УДППЗ «Укрпошта» — одне з найрозвинутіших підприємств Кіровоградщини,
побудоване на базі нових технологій та систем обслуговування поштових клієнтів.
У своєму складі Кіровоградська дирекція УДППЗ «Укрпошта» має 14 Центрів обслуговування споживачів,
233 відділення поштового зв’язку, які обслуговують 1034 населених пункти. Сумлінні листоноші забезпечують
кожного жителя послугами поштового зв’язку.
Місією УДППЗ «Укрпошта» є надання споживачам високоякісних послуг у сфері поштового зв’язку, фізич-
ної доставки поштових відправлень та товарів, фінансових, транспортних, рекламних, інформаційних та інших
пос луг. Дирекція продовжує курс на модернізацію обладнання та впровадження новітніх технологій. Під-
приємство обслуговує своїх клієнтів через єдину національну мережу поштового зв’язку та використовує цю
можливість, розвиваючи нові послуги «Кур’єрська доставка», «Власна марка», «Електронний квиток», «Ліки
на замовлення», платежі через систему «Глобал Мані»,
оформлення кредитних договорів з метою зміцнення
довіри клієнта. Поштовики регіону гідно відстоюють
позиції підприємства своєю плідною працею. У ціло-
му Кіровоградська дирекція забезпечує високоякісне
задоволення потреб споживачів та належний рівень
розвитку національної пошти в умовах поглиблення
інтеграційних процесів у світовому інформаційному
та економічному просторі. Українська пошта сьогод-
ні — це єдина державна мережа поштового зв’язку, яка
охоп лює всі регіони України і є найбільшим операто-
ром на поштовому ринку держави.
Нерозривний зв’язок минулого і сьогодення — це тра-
диції Укрпошти…
ЧЕГРАХЧІ СЕРГІЙ ГЕННАДІЙОВИЧ
В. о. директора Кіровоградської дирекції
УДППЗ «Укрпошта»
Народився 22 липня 1974 р. в м. Новокузнецьк Кемеровської області.
У 1996 р. закінчив Київський національний економічний університет
за спеціальністю «Фінанси і кредит» та отримав кваліфікацію магістра
ділового адміністрування.
15 жовтня 2013 р. призначений в.о. директора Кіровоградської дирекції
УДППЗ «Укрпошта».
УКРАЇНСЬКЕ ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО ПОШТОВОГО
ЗВ’ЯЗКУ «УКРПОШТА» — КІРОВОГРАДСЬКА ДИРЕКЦІЯ
25006, м. Кіровоград, вул. Гоголя, 72,
тел./факс: (0522) 35-87-00, 35-87-45
Власна марка, присвячена 75-річчю
Кіровоградської області
91
В 2014 році разом з Кіровоградською областю Служба спеціального зв’язку України
відзначає свій 75-річний ювілей.
1 серпня 1939 року Постановою Ради народних Комісарів СРСР було створено Служ-
бу спеціального зв’язку призначену забезпечувати надійну доставку конфіденційної
кореспонденції всіх відомств. На початку війни спецзв’язківці України евакуювали
до тилу країни важливі документи та забезпечували доставку кореспонденції військо-
вим частинам Південно-Західного та Південного фронтів, партійним та радянським органам. В післявоєнні роки суттєво під-
вищились вимоги до Служби спецзв’язку.
На сьогоднішній день функції Служби спеціального зв’язку виконує Державне підприємство спеціального зв’язку до скла-
ду якого входить Кіровоградський обласний вузол спеціального зв’язку (Кіровоградський ОВСЗ).
Основна діяльність Кіровоградського ОВСЗ є забезпечення своєчасного та якісного задоволення потреб органів дер-
жавної влади, підприємств, установ, організацій та фізичних осіб в послугах поштового зв’язку спеціального призначення
(спеціального зв’язку) та послуг з пересилання міжнародних відправлень EMS у 189 країн світу. Кіровоградський ОВСЗ
приймає участь в обслуговуванні засобами спецзв’язку найважливіших заходів у державі — проведенню виборів Прези-
дента України, народних депутатів України, всенародних референдумів, зовнішнього незалежного оцінювання навчальних
досягнень випускників навчальних закладів системи загальної середньої освіти.
Велика увага приділяється питанням зміцнення матеріально-технічної бази, оптимізації мережі, автоматизації технологіч-
них процесів.
Робота Кіровоградського ОВСЗ постійно вдосконалюється, підвищується якість сервісу, кваліфікація працівників.
За майже 75 років працівники спецзв’язку здобули безцінний досвід роботи з різними категоріями споживачів, який
дав можливість Кіровоградському ОВСЗ зайняти гідне місце на ринку кур’єрських послуг. Основні принципи, які забезпечу-
ють успішну діяльність — швидкість, надійність, якість послуг, що надаються.
Життя змінюється, але одне залишається незмінним — уважне та доброзичливе відношення до клієнтів працівників
Кірово градського обласного вузла спеціального зв’язку.
АНТОНЕНКО АНАТОЛІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
Директор Кіровоградського обласного
вузла спеціального зв’язку
Народився 02 лютого 1948 року на Черкащині.
В 1981 році закінчив Кіровоградський інститут сільськогосподарського
машинобудування.
З 1981 по 2003 рр. працював в Управлінні Державної пенітенціарної служби
України в Кіровоградській області.
З 2003 року очолює колектив Кіровоградського обласного вузла спеціального
зв’язку.
Пі З і П
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ВУЗОЛ СПЕЦІАЛЬНОГО ЗВ’ЯЗКУ
ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА СПЕЦІАЛЬНОГО ЗВ’ЯЗКУ
25006, м. Кіровоград, вул. Гоголя, 72,
тел.: (0522) 24-55-68, факс: 32-18-32, e-mail: kovsz@yandex.ua
92
Неозорі золотаво-смарагдові лани, обрамлені своєрідними оберегами — розкішними
Докучаївськими лісосмугами, еталонними захисними насадженнями, степові простори, воз-
величені легендарними урочищами Чорного лісу, Зеленої Брами і збагачені унікальними
краєвидами степових оаз дендропарку «Веселі Боковеньки», — це краплина пейзажу центру
України, Кіровоградщини.
Лісам в області належить винятково важлива екологічна роль. Захисні функції лісів реалізуються їх благотворним впливом
на клімат, гідрологічний режим рік та прилеглих територій, у захисті ґрунтів від ерозії. Історія розвитку лісового господарства
на Кіровоградщині налічує більш як 200 років. Понад два століття трудовими буднями працівників лісу збагачується лісівничий
досвід степового лісорозведення. Лісистість області невисока і становить 7,6%. Загальна площа лісів та лісовкритих площ стано-
вить 186 тис. га, з яких 125,5 тис. га знаходиться у віданні 9 лісогосподарських підприємств обласного управління лісового та мис-
ливського господарства. Інтенсивний розвиток суспільного виробництва, прискорення науково-технічного прогресу, урбанізація
території зумовили підвищення ролі лісу в економіці народного господарства, суспільному і культурному житті населення, посилили
його рекреаційне значення. В області успішно забезпечується розширене відтворення лісів, виконуються планові показники ве-
дення лісового та мисливського господарства. Лісова охорона надійно охороняє безцінні зелені масиви нашої степової зони від
браконьєрів, шкідників, лісових пожеж. Державні лісогосподарські підприємства ведуть переоснащення виробництва новітніми тех-
нологіями: впроваджують європейський досвід при вирощуванні посадкового матеріалу, вводяться в дію телевізійні системи спо-
стереження за хвойними лісовими масивами в пожежонебезпечний період, автомобілі лісової охорони оснащуються GPS-трекерами,
а виробничий транспорт — системами моніторингу та спостереження «Дозор GPS».
Лісова галузь має стійку тенденцію до зростання економічних показників за рахунок ефективного використання заготовленої
деревини. Цьому сприяє впровадження електронного обліку заготовленої деревини, розширення мережі лісових доріг. Розвива-
ються напрями ведення господарства по вирощуванню декоративного садивного матеріалу для озеленення територій, нарощуються
обсяги вирощування новорічних ялин, розширюється мережа галузевих магазинів «Лісовичок», що дає змогу залучати додаткові
кошти на розвиток підприємств та забезпечення соціальної захищеності працівників лісу.
Лісове господарство області забезпечує сьогодні роботою майже тисячу жителів сільської місцевості. Державні лісогосподар-
ські підприємства вчасно сплачують податки, а в окремих районах вони є «годувальниками» місцевих бюджетів.
Нинішнє покоління лісівників гідно продовжує справу своїх попередників по степовому лісорозведенню і свої професійні здо-
бутки фіксує у щоквартальному випуску часопису лісового господарства Кіровоградщини «Світ лісу».
Кіровоградщина – регіон, де живуть люди, небайдужі до краси рідної землі. З кожним роком усе більше жителів області долучають-
ся до створення лісів шляхом участі в обласних заходах Всеукраїнської акції «Майбутнє лісу у твоїх руках». Лісівники створюють ліси,
а берегти їх треба всім нам.
Вітаю всіх жителів нашого краю із 75-річним ювілеєм Кіровоградщини!
Бажаю всім міцного здоров’я, добробуту, благополуччя та європейських стандартів життя!
РЕВЕНКО НАТАЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА
Начальник управління
Народилась 25 лютого 1974 р. у м. Калінінграді (Російська Федерація).
1994 р. — закінчила Кременецький лісотехнічний технікум, 2006 р. — Уманський державний
аграрний університет, у 2008 р. — Національний аграрний університет.
Трудову діяльність у лісовій галузі розпочала 1999 року економістом ДЛГО «Кіровоградліс».
2006 р. — призначена на посаду заступника начальника управління - завідувача сектору ви-
користання лісових ресурсів Кіровоградського обласного управління лісового господарства.
З січня 2012 р. — перший заступник начальника управління - головний лісничий.
З вересня 2012 р. — начальник Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського
господарства.
Нагороджена Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України, відомчими нагородами Держліс-
агентства України, Кіровоградської облдержадміністрації та облради.
КІРОВОГРАДСЬКЕ ОБЛАСНЕ УПРАВЛІННЯ
ЛІСОВОГО ТА МИСЛИВСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
ДЕРЖАВНОГО АГЕНТСТВА ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ
25006, м. Кіровоград, вул. Тимірязєва, 76,
факс: (0522) 22-14-14, тел.: 22-06-03, e-mail: kirovlis@kw.ukrtel.net, www.lis.kr.ua
Лі б і
93
КІРОВОГРАДСЬКЕ ОБЛАСНЕ УПРАВЛІННЯ
ВОДНИХ РЕСЕРСІВ
2014 рік ювілейний не тільки для Кіровоградської області, а також і для Кіровоград-
ського обласного управління водних ресурсів, 27 травня виповнюється 60 років з Дня
створення управління, за рішенням виконкому Кіровоградської обласної ради депутатів
трудящих від 27 травня 1954 р. №716 згідно Постанови Ради Міністрів УРСР від 8 травня
1954 р. №605.
Кіровоградське обласне управління водних ресурсів належить до сфери управління спеціально уповноваженого централь-
ного органу виконавчої влади у галузі водного господарства і меліорації земель, управління, використання та відтворення по-
верхневих водних ресурсів — Державного агентства водних ресурсів України. До структури Кіровоградського облводресурсів
входять Кіровоградське, Олександрійське, Новомиргородське міжрайонні управління водного господарства та Кіровоградська
гідрогеолого-меліоративна партія.
Водогосподарсько-меліоративний комплекс області представлений 85 водосховищами площею 9,5 тис. га та об’ємом 264,2 млн м3,
2798 ставками загальною площею водного дзеркала 17,2 тис. га та об’ємом близько 205 млн м3, 40,7 тис. га зрошуваних земель.
З 1988 р. функціонує канал Дніпро—Інгулець довжиною 150 км (із них 110 км руслом р. Інгулець) потужністю 37 м3/сек.
Основні напрямки діяльності Кіровоградського облводресурсів:
· реалізація у межах області державної політики щодо розвитку водного господарства і меліорації земель, використання, збе-
реження та відтворення поверхневих водних ресурсів, експлуатації державних меліоративних систем, забезпечення населення
і галузей економіки водними ресурсами;
· організація робіт з експлуатації, капітального та поточного ремонту меліоративних систем, протиповеневих водогосподар-
ських споруд та інших об’єктів міжгосподарського значення, водосховищ, впровадження планового водокористування і забез-
печення раціонального використання водних ресурсів;
· організація виконання загальнодержавних і регіональних програм щодо розвитку меліорації земель, забезпечення центра-
лізованого водопостачання сільських населених пунктів, захисту від шкідливої дії вод сільських населених пунктів, інженерних
комунікацій, сільськогосподарських угідь та інших об’єктів.
25022, м. Кіровоград, площа Кірова, 1,
тел./факс: (0522) 24-09-66, 22-45-33, e-mail: kirvodgosp@host.kr.ua, www.vodnik.kr.ua
ТОПУЗОВ ЮРІЙ ГЕОРГІЙОВИЧ
Начальник управління
Народився 25 січня 1951 р. в м. Долинська Кіровоградської області.
В 1979 р. закінчив Херсонський сільськогосподарський інститут ім. О. Д. Цюрупи
за спеціальністю «гідромеліорація».
З 1980 по 1986 рр. працював головним інженером дирекції будівництва каналу
Дніпро—Інгулець, з 1986 по 1991 рр. — її директором. З грудня 1991 р. очолює
Кіровоградське обласне управління водних ресурсів. В водогосподарській галузі
працює 41 рік.
Нагороджений Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України, відзнакою «Почес-
ний працівник Держводгоспу України».
Кі б і
Д
Виконання берегоукріплення габіонами Розчистка річки Інгул
94
Кіровоградська обласна організація УТМР бере початок з липня 1921 р., коли у місті Єлисаветграді, як раніше називався ниніш-
ній обласний центр, було створено союз мисливців і рибалок. Девізом новоствореної організації стало гасло «У єднанні — сила».
Та лише у повоєнні роки мисливський рух набуває широкого розмаху. 20 червня 1946 р. у м. Кіровограді було створено добровільне
товариство мисливців і рибалок. 23 листопада 1946 р. у місті відкрився магазин «Мисливець» і порохосховище, а також майстер-
ня з ремонту зброї. На 01 січня 1947 р. членами Товариства стали 3700 чоловік, було створено 30 районних добровільних това-
риств. Основним завданням, що ставили собі члени УТМР, було поповнення рядів членів Товариства, спорт, промисел і відтворення
поголів’я. У 21 райрадах УТМР нараховувалося 453 первинних колективи. Наводився порядок у мисливських угіддях. Правилом для
кожного мисливця стали слова: «Щоб взяти — вклади».
У подальшому приймаються семирічні плани розвитку мисливського і рибальського господарств, які успішно виконувалися.
Поповнювалися ліси і поля лосями, оленями, кабанами, косулями. Набув широкого розвитку стендовий спорт. У його витоків
стояли директор заводу «Червона зірка» В. В. Дичков, М. І. Никитюк, Г. Д. Дзюревич. З 1948 по 1957 рр. основний склад збірної
України був укомплектований із спортсменів Кіровоградщини. Чемпіонами і призерами Європи серед жінок стала майстер спорту
міжнародного класу В. М. Веригіна; І. К. Вільний у 1956 р. став чемпіоном і володарем Кубка України, а у 1967 р. — призером
СРСР. Великий внесок у розвиток мисливського господарства зробив земляк — кандидат біологічних наук, професор О. Л. Корнє-
єв (1903—1987).
Збільшується чисельність поголів’я дичини, поповнюються ряди справжніх любителів природи і господарств мисливських угідь.
В цей час заведено 139 голів плямистих оленів, прижилися фазани (їх чисельність перевищує 8 тис. голів), розпочато вирощування
диких качок. Будується на дольовій основі Будинок природи, куди переселилися магазин «Мисливець» і обласна рада, збудовано
бази в Дереівці і Красному Нерубаі. Великою популярністю користується риболовно-спортивна база.
Перебудова і демократизація суспільства активно увійшло в систему УТМР. Робота ожила, стала більш ефективною, економічною,
зміцніла. У 1988 р. створено мисливсько-рибальське підприємство. Перші кроки госпрозрахунку дали вагомий внесок у розвиток
ГОЛОВКО МИКОЛА ІВАНОВИЧ
Голова президії Кіровоградської
обласної організації УТМР
Народився 24 вересня 1960 р. у місті Знам’янка Кіровоградської області. В 1986 р. закінчив Київ-
ський інститут фізичної культури та спорту.
З 1987 р. працює в Кіровоградській обласній організації УТМР. Свою діяльність розпочав на посаді
єгеря Знам’янської районної організації, у 1988 р. переведений на посаду головного мисливствоз-
навця Знам’янської районної організації УТМР; в 1990 р. був обраний директором мисливсько-
рибальського виробничого об’єднання Кіровоградської обласної ради УТМР. З 1992 р. — по цей
час очолює посаду Голови президії Кіровоградської обласної організації Українського Товариства
Мисливців та Рибалок.
За сумлінну багаторічну працю, особистий вагомий внесок в розвиток мисливства, збереження та
відтворення навколишнього природного середовища отримав звання «Почесний член Товариства»,
обраний членом президії Всеукраїнської Ради УТМР, неодноразово нагороджувався грамотами, по-
дяками, відзнаками. В 2001 р. відзначений Почесною грамотою Всеукраїнської Ради Українського
товариства мисливців і рибалок. В 2006 р. нагороджений «Почесною Відзнакою» Українського
товариства мисливців і рибалок. В 2010 та в 2011 рр. відзначений Почесною грамотою Кірово-
градської обласної ради та Почесною грамотою Кіровоградської обласної державної адміністрації .
В 2011р. відзначений Подякою Міністра міністерства екології та природних ресурсів України.
УКРАЇНСЬКЕ ТОВАРИСТВО МИСЛИВЦІВ І РИБАЛОК
КІРОВОГРАДСЬКА ОБЛАСНА ОРГАНІЗАЦІЯ
25006, м. Кіровоград, вул. Тімірязєва, 76,
тел.: (0522) 24-14-15, тел./факс: 24-42-59
95
господарства. Директором мисливсько-рибальського виробничого об’єднання було обрано Бориса Гавриловича Токового. З 01 квіт-
ня 1992 р. об’єднання реорганізовано. На цей час в області нараховувалось 21588 членів УТМР (20454 мисливців і 1094 рибалок).
З 01 листопада 1993 р. при облраді УТМР створюється мисливсько-рибальське підприємство. Його директором призначається Мико-
ла Іванович Головко, він же на громадських засадах і голова президії облради. Утримується стабільна чисельність поголів’я кабана
і косулі, росте чисельність оленя благородного і зайця-русака.
Сьогодні у складі Кіровоградської обласної організації УТМР 21 районна організація, 3 приписних мисливських господарства,
Колективне мисливсько-рибальське підприємство. Кількість членів УТМР складає 8159 осіб, з них 7751 мисливця та 408 рибалки.
Кількість первинних організацій становить 391, з яких: 313 сільських та 78 міських.
Для проведення направленого розвитку інтересів мисливців та рибалок, для поглиблення знань та обміну досвідом, для простого
спілкування та відпочинку — працюють секції: організаційно-массова, юнацька, мисливського собаківництва, стендової стрільби.
В 2012 р. проводилася «ХХІІ Всеукраїнська виставка мисливських собак», на яку було запрошено та залучено до участі іно-
земних експертів та кінологів з 5-ти країн світу, була проведена згідно вимог та норм законодавства та широко освітлена в пресі
та на телебаченні.
Для виявлення кращих серед районних та первинних організацій щорічно проводяться обласні конкурси, а саме: на кращу
районну організацію УТМР; на кращого єгеря районної організації УТМР; на кращу первинну організацію УТМР; на кращого мис-
ливця року по боротьбі з шкідливими хижаками. Активістам Товариства присвоюються звання «Почесний член УТМР». Завдяки
таким активістам, ветеранам, старожилам Товариства, як Фомін Д. І., Аношкін П. М., Кондратьєв А. Т., та багатьом іншим, мислив-
ська родина міцнішає.
З метою пропаганди здорового відпочинку та залучення в Товариство проводяться всеукраїнські, обласні та районні змагання
по стендовій стрільбі, рибному лову, собаківництву, а також виставки мисливських собак та мисливських трофеїв.
У 2011 р. відбулося відкриття власного музею організації, що було приурочено до святкування 90-річчя з дня заснування Укра-
їнського товариства мисливців і рибалок та 65-річчя з дня заснування добровільного товариства мисливців і рибалок в м. Кірово-
граді.
Вже 25 років поспіль, з великим бажанням та з високим професіоналізмом, очолює посаду Голови президії Кіровоградської об-
ласної організації УТМР Головко Микола Іванович. Це людина яка живе життям свого Товариства. Дуже велику роботу проводить
у вихованні її членів та особливо молоді. Виховує в них любов до рідного краю, бережного ставлення до природи та її багатств, до-
тримання етики та славних традицій полювання.
Щорічно, та фактично цілодобово, велика команда на чолі з Миколою Івановичем, що складається:
· з голів президій — старших єгерів районних організацій УТМР: Ніколєнко І. О, Гудзов О. І., Бабіч В. М., Троскот О. О., Таран М. І.,
Безносюк В. М., Кириченко М. Л., Азаренко М. І., Комарь М. І., Черненко В. В., Мечкалов А. В., Бровко В. В., Кілівник В. В., Колєс-
нік В. Г., Деревянко В. Т., Кротенко В. В., Гаврилов А. В., Паладько В. І., Гарькавенко Ю. В., Квашук Д. А.
· єгерів районних організацій УТМР
· старших єгерів приписних мисливських організацій УТМР: Одінцова В. І., Дзюба О. В., Молдованов В. Г.
· та «багатотисячної армії » членів Товариства мисливців та рибалок
· дбають про збереження та відтворення навколишнього природного середовища, пильно стежать за примноженням поголів’я ди-
ких мисливських тварин, створюють вольєри по розведенню фазанів і диких свиней, з яких, тварини потім випускаються в угіддя;
· в зимовий морозний період особисто виїжджають в мисливські угіддя для викладки кормів, щоб братам нашим меншим легше
зимувалося, та спочатку перед цим, в літньо-осінню пору, завзято займаються заготівлею цих кормів (а це понад 230 тонн сіна,
120 тонн зерновідходів, 180 тис. штук кормових віничків) будують годівниці, солонці та кормосховища, виготовлюють штучні гніз-
дівлі та укриття для них, борються з шкідливими хижаками та дбають про порядок в угіддях
· спільно з природоохоронними органами та населенням, в тісному контакті з яким працюють постійно, ведуть непримириму
боротьбу з браконьєрством шляхом створення бригад та здійсненням виїздів на рейди.
Головним завданням в діяльності Кіровоградської обласної організації УТМР та особисто в своїй діяльності, Головко М. І. вважає
охорону, збереження та відтворення флори і фауни. В роботі керується девізом: «У нас немає іншої мети, як цей чудовий і такий
вразливий світ нащадкам зберегти!»
Кіровоградська обласна організація УТМР вірить, що попри будь-які проблеми та будь-які негаразди, допоки існує наше Това-
риство — то буде і цікаве безпечне полювання, і мисливські трофеї, і міцна чоловіча дружба, і господарська турбота про диких
звірів та птахів.
96
2014 рік є надзвичайно особливим для споживчої кооперації степового краю, адже
з утворенням Кіровоградської області 75 років тому сформувалася Кіровоградська об-
ласна спілка споживчих товариств, як потужна організація з багатогалузевим господарст-
вом. Однак історія споживчої кооперації бере свій відлік дещо раніше, коли у 1916 р.
в нашому регіоні був створений перший Єлисаветградський споживчий союз «Загальна
справа». Через рік він був реорганізований у спілку з аналогічною назвою. З цього мо-
менту помітно зростає значення споживчої кооперації в економічному та суспільному
житті: кооперативний рух набуває масового характеру, переважну більшість сільського
та міського населення починають обслуговувати споживчі товариства. У 1923 р. з метою
об’єднання районних спілок була організована Єлисаветградська окружна спілка спо-
живчої кооперації.
У зв’язку зі змінами в адміністративно-територіальному устрої України та іншими істо-
ричними чинниками споживча кооперація неодноразово зазнавала змін та реорганіза-
цій, змінювала назву та структуру. У 2013 р. внаслідок реформування системи спожив-
чої кооперації України був створений представницький орган області — Споживспілка
Кірово градської області.
Сьогодні Спілка споживчих товариств Кіровоградської області — це сучасна органі-
зація зі своєю багатовіковою історією становлення та розвитку, діяльність якої спрямо-
вана на задоволення потреб сільського населення та жителів районних центрів у високо-
якісних продуктах харчування, промислового та побутового призначення.
Організаційна структура споживчої кооперації області нині нараховує 42 споживчих
товариств та одну спілку, при цьому територіально охоплює 21 район області, об’єднує
більше 10 тис. членів споживчих товариств.
Пріоритетним напрямком діяльності організації залишається торгівля, саме тут зосе-
реджена значна частина основних фондів, трудових та фінансових ресурсів. З міжна-
родним логотипом «Сoop» працює близько півтисячі об’єктів роздрібної торгівлі, ринків
та закладів ресторанного господарства, що знаходяться у всіх куточках області.
Наша мета — йти в ногу з часом, тому мережа постійно осучаснюється та розвивається: магазини оснащуються новим
торгово-технологічним обладнанням, створюються комфортні умови для покупців та працюючих, впроваджуються нові форми
та методи обслуговування, розширюється асортиментний ряд товарів. Крім того, у районних центрах були створені сучасні
магазини типу «Маркет», а нині запроваджуються формати крамниць «Coop-міні», «Coop-стандарт», «Coop-максі» залежно від
її площі. У даний час споживча кооперація області здійснює роботу із розширення мережі крамниць за рахунок малих архітек-
турних форм, особливо в тих селах, де об’єкти торгівлі відсутні. Іноді саме кооперативні магазини є єдиною можливістю для
жителів невеличких та віддалених сіл придбати товари продовольчого та побутового характеру.
У рамках обласної програми «Центральний регіон» та проекту «Купуй Кіровоградське» у системі реалізовується продукція
місцевих товаровиробників, функціонують соціальні магазини та відділи з метою забезпечення соціально незахищених верств
населення товарами першої необхідності за помірними цінами.
СПІЛКА СПОЖИВЧИХ ТОВАРИСТВ
КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
25006, м. Кіровоград, вул. В’ячеслава Чорновола, 20,
тел.: (0522) 24-67-00, факс: 24-49-32, e-mail: spilkakg@ukr.net
ПЕТРУШЕВСЬКИЙ ПЕТРО
ГРИГОРОВИЧ
Голова Правління Споживспілки
Кіровоградської області
Заслужений працівник сфери послуг
України, Депутат Кіровоградської
обласної ради
Адмінбудівля Споживспілки
Будівля Кіровоградського кооперативного коледжу економіки
і права ім. М. П. Сая
97
Окрасою та гордістю Спілки у ресторанному господарстві є готельно-ресторанний комплекс «Козацька Застава», що вражає
відвідувачів своїх архітектурним ансамблем, вишуканим інтер’єром, яскравим кулінарним асортиментом та високою культурою
обслуговування.
На ряду з реалізацією товарів підприємства системи займаються випічкою хліба, хлібобулочних та кондитерських виробів,
виробництвом м’яса, переробкою соленої та копченої риби. На потужностях «Універсальної міжрайонної оптово-торгівельної
бази» працює торгівельно-виробничий комплекс «Лідер» з виробництва збивально-відсаджувального печива та його глазуру-
вання. Тут же облаштовано відділ по виготовленню бісквітно-кремової продукції. Підприємства Споживспілки неодноразово
приймали участь у Всеукраїнських та обласних конкурсах, зокрема «Кращі товари Кіровоградщини», та отримували призові
місця за досягнення у сфері якості продукції та послуг.
Більшість організацій районної ланки здійснюють роботу і в заготівельній галузі, організовують закупівлю сільгосппродук-
ції та сировини не лише для потреб системи споживчої кооперації, а й для бюджетних організацій, зокрема дитячих комуналь-
них та медичних закладів. Для цих потреб у Долинському райспоживтоваристві організовано роботу сучасного овочесховища,
оснащеного згідно новітніх технологій.
Впродовж багатьох років саме спілчани Кіровоградщини є головними учасниками ярмаркових заходів області. На виконан-
ня доручень облдержадміністрації всі райспоживтовариства та підприємства організації регулярно приймають участь у прове-
денні ярмарків, реалізовуючи сільськогосподарську продукцію та продовольчі товари власного виробництва.
Складна та масштабна структура споживчої кооперації області базується на потужному організаційно-управлінському
і соціально-економічному потенціалі.
З 2002 р. Правління Споживспілки області очолює ініціативний та досвідчений керівник з 33-х річним стажем роботи у сис-
темі споживчої кооперації — Петрушевський Петро Григорович. Обраний членом Правління Укркоопспілки, членом Президії
Центрального комітету профспілки працівників споживчої кооперації України. За вагомий внесок у розвиток споживчої коопе-
рації йому присвоєно почесне звання «Заслужений працівник сфери послуг України», нагороджений орденом «За заслуги»
III ступеня, Почесною грамотою Верховної Ради України, Подякою Прем’єр-міністра України «За вагомий особистий внесок у за-
безпечення розвитку споживчої кооперації Кіровоградської області, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм»,
Почесним знаком Федерації Профспілок України «За розвиток соціального партнерства». Впевнено та авторитетно він спрямо-
вує зусилля колективу на захист прав та інтересів членів споживчих товариств, підвищення ефективності роботи всіх напрямків
діяльності організації. Як депутат Кіровоградської обласної ради бере активну участь у громадському житті області.
Окрім основних своїх функцій, Спілка виконує також соціальну та освітню. Правління Споживспілки надає велику увагу
кадровому питанню: сприяє створенню додаткових робочих місць, працевлаштуванню молоді та підвищенню кваліфікації пра-
цівників організації. Значну допомогу в підготовці кадрів для
системи споживчої кооперації та підприємств, організацій ін-
ших форм власності здійснює Кіровоградський кооперативний
коледж економіки і права ім. М. П. Сая. Щороку навчальний зак-
лад випускає близько 300 фахівців різних спеціальностей.
Професійне кредо Спілки — це турбота про свого спожива-
ча, що базується на якості, доступності ціни та високому рівні
обслуговування, завдяки цьому споживча кооперація здобула
прихильність серед жителів Кіровоградщини та зайняла авто-
ритетну позицію на ринку товарів і послуг.
Свій 75-ти річний ювілей степова перлина нашої держави
зустрічає з вагомими досягненнями в сільському господарстві,
у промисловості, соціальних та гуманітарних сферах. Приємно,
що свій внесок у добробут регіону додала і споживча коопера-
ція. Бажаємо всім жителям краю невичерпної енергії та ентузі-
азму на благо процвітання Кіровоградської області.
Відкриття магазину в смт Петрово Підприємство «Лідер»
Ресторан «Козацька застава»
98
У народі говорять, що спочатку людина працює на
авторитет, а потім навпаки — авторитет на людину. Свій
авторитет Володимир Вікторович Арсірій почав заслу-
говувати ще задовго до того, як очолив велике сільсько-
господарське підприємство. Працюючи вчителем історії
в одній із Новоукраїнських шкіл, він зрозумів, що вик-
ладацька справа дещо обмежує реалізацію тих знань
та умінь, які, мабуть, ще змалечку були закладені в його
характері. Саме тому декілька років випробовував себе
на керівних посадах Кіровоградських промислових під-
приємств. А коли, у 1997 році, Арсірію В. В. запропо-
новували працювати у новоствореному сільськогоспо-
дарському підприємстві, — погодився без вагань. СТОВ
«Степ-Агро», в якому працював Володимир Вікторович
спочатку заступником, а з 2001 року — його директором, утворилося не на базі рефор-
мованих колгоспів, а як самостійне сільськогосподарське підприємство.
На сьогоднішній день товариство обробляє 7656 га ріллі, спеціалізується на ви-
рощуванні та переробці зернових та зернобобових культур. У господарстві є своя пе-
карня, на якій щодня виробляється кілька тонн хліба та хлібобулочних виробів. Гос-
подарство забезпечує увесь район соціальним хлібом, випічка та здоба користуються
значним попитом не тільки в районі, а й за його межами. Майстрині пекарного цеху
постійні учасники різноманітних виставок та ярмарок.
Сьогодні підприємство успішно розвивається і може конкурувати з кращими сільськогосподарськими підприємствами
України, і в цьому велика заслуга його керівника.
Розповідаючи про Володимира Арсірія, не можна зупинятися на його заслугах тільки як керівника господар-
ства. З 2006 року Володимир Вікторович — депутат Кіровоградської обласної ради та член виконавчого комітету Новоукра-
їнської міської ради. Тому і всі питання, з якими звертаються до нього виборці, не залишаються без розгляду, а, як правило,
вирішуються позитивно.
Володимир Вікторович неодноразово відзначався грамотами та відзнаками районного та обласного рівня, нагородже-
ний медаллю Жукова, орденом «За мужність» ІІІ ступеня, удостоєний районної премії ім. В. Сухомлинського та почесного
звання «Заслужений працівник сільського господарства України».
Указом Президента України № 634/2013 від 13.11.2013 року за значний особистий внесок у розвиток агропромислового
виробництва, вагомі трудові досягнення, багаторічну самовіддану працю та з нагоди Дня працівників сільського господар-
ства Володимир Вікторович Арсірій нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.
рефор
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО
З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТЕП-АГРО»
27100, Кіровоградська обл., м. Новоукраїнка, вул. Кірова, 76,
тел./факс: (05251) 2-36-71, 2-14-48, тел: 2-21-64, e-mail: stepagro@i.ua
АРСІРІЙ ВОЛОДИМИР
ВІКТОРОВИЧ
Директор СТОВ «Степ-Агро»
99
Базовим підприємством об’єднання є головний завод залізобетонних виробів, який спеціалізується на виробництві залізобетонних каркасів
для буді вель теплових і атомних електростанцій, промислових будівель, утеплених швидко-монтованих виробничих і складських приміщень, об’єктів
соціально-культурного призначення, залізобетонних опор ліній електромереж напругою від 04 до 35 кіловольт. Нині головне підприємство веде роз-
робку, виробництво і збут сучасних повнозбірних конструкцій для житлового будівництва. Завод виготовляє фундаментні блоки, колони, балки, ригелі,
дорожні плити та інші залізобетонні конструкції.
Порівняно молодим підприємством є завод конструкцій швидкомонтованих будівель, який спеціалізується
на вироб ництві залізобетонних конструкцій швидкомонтованих будівель багатоцільового призначення, в тому чис-
лі житлові котеджі. Суттєвою перевагою швидкомонтованих споруд є значна економія сталі та бетону, трудових
і фінансових витрат, скорочення термінів будівництва.
У складі ТДВ «Об’єднання Дніпроенергобудпром» працює завод металоконструкцій, що виготовляє металеві
конструкції для залізобетонних опор ліній електропередач, металеві форми для залізобетонних виробів, конструк-
ції універсальних збірно-розбірних будівель, які виготовляються секціями довжиною З м, шириною 12 м та висотою
6 м, з повною заводською готовністю, з широкополичного профілю, профнастилу та панелей «Сендвіч», що вико-
ристовуються для спорудження виробничих приміщень, складів, майстерень, є також опалювальні конвектори за-
гальною напругою понад 300000 кВт. Портали ліній електропередач дійсно можна вважати «опорою» всієї електро-
енергетики України.
Одним із найстаріших підприємств об’єднання є завод залізобетонних виробів. Тут випускають збірні залізо-
бетонні вироби для житлового, адміністративно-побутового і промислового будівництва, залізобетонні опори ліній
електропередач і зв’язку.
Завод «Буддеталь» спеціалізується на випуску стінових і покрівельних панелей для промислових будівель,
виго товлення пластикових вікон, дверей, компактні садові будиночки, фрезеровані і стругані деталі для паркету.
В складі об’єднання є підприємство Власівське кар’єроуправління. Граніти Власівського родовища придатні
для виготовлення щебеню, а бутовий камінь йде на будівництво доріг, фундаментів та цоколів будинків, лицю-
вання їх фасадів, при цьому неповторний колорит створюється за рахунок кольору граніту — сірого з блакитним
відтінком.
Продукція об’єднання відправляється замовникам транспортом УАТГ. У підприємства значний парк автомобілів
для перевезення каменю, щебеню, піску, плит різноманітного призначення, у т.ч. негабаритних і довгомірних ван-
тажів та відвантаження залізничним і водним транспортом.
На ряду з виробничими підприємствами працює підприємство громадського харчування і торгівлі «Енергетик».
МАРОН ІВАН ЕДУАРДОВИЧ
Генеральний директор товариства з додатковою
відповідальністю «Об’єднання Дніпроенергобудпром»
Нагороджений: орденами: «Знак Пошани» (1971 р.), Трудового Червоного Прапора(1974 p., 1977 р.),
Жовтневої Революції (1981 р.), «За заслуги» III (1998 p.), II (2004 р.) та І (2012 р.) ступенів; святого
рівноапостольного князя Володимира II ступеня Української Православної Церкви; медалями: «За доблесну
працю» (1970 p.), «Лідер XXI століття», Срібною Георгієвською медаллю «Честь, Слава, Труд»; Почесними
званнями: «Заслужений енергетик СРСР» (1982 р.), «Заслужений будівельник України» (1989 р.). Почес-
ний громадянин м. Світловодська (з 2004 p.) та Почесний громадянин селища Власівка (з 2006 p.). Ім’я
І. E. Марона занесено до «Золотої книги української еліти» та «500 впливових особистостей України».
Народився 1 березня 1932 р. в селі Сельцо Славутського району Хмельницької області в родині робітників.
Трудову діяльність розпочав у 1956 р. після закінчення Ростовського інженерно-будівельного інституту
на будівельній дільниці Зуївської ДРЕС майстром, начальником дільниці. З 1959 р. до 1964 р. — головний
інженер будівництва ливарно-механічного заводу, упродовж 1964—1969 pp. — начальник виробничого
відділу тресту «Донбасенергобудіндустрія». У 1969 р. — директор Курахівського заводу залізобетонних
виробів і конструкцій тресту « Донбасенергобудіндустрія».
З червня 1974 р. — генеральний директор товариства з додатковою відповідальністю «Об’єднання
Дніпро енергобудпром», заводи якого розташовані по обидва боки Дніпра, найпотужнішої компанії будівель-
ної індустрії, однієї з найбільших баз України з виробництва будівельних конструкцій, в складі якого 8 під-
приємств.
Іван Едуардович — талановитий організатор, і під його керівництвом на підприємствах об’єднання було розроблені і освоєні технології виробництва
унікальних збірних будівельних конструкцій високої заводської готовності для всіх атомних, теплових електростанцій колишнього Союзу, Атомашу,
Волзького і Камського автозаводів, країн Азії і Близького Сходу.
Д
організатор
ТОВАРИСТВО З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ
«ОБ’ЄДНАННЯ ДНІПРОЕНЕРГОБУДПРОМ»
27552, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Молодіжна, 63,
тел./факс: (05236) 2-74-37, 2-74-96, e-mail: odesp@i.ua, www odesp.com.ua
100
До середини 60 років двадцятого століття для подолання кризи сировин-
ної бази урану було створено геологорозвідувальну партію №47. В кінці травня
1964 року старшим геологом партії було призначено Миколу Васильовича Смо-
ліна. Саме за ним було закріплено Березівську дільницю. У 1966 році завдяки
досвіду та професіоналізму, застосуванню поетапної, науково обґрунтованої
методики пошуків, були відкриті сліпі, тобто ті, що не виходять на поверхню за-
лягання. До речі зроблено це було при бурінні останньої у тому році свердловини, роботою над якою декілька діб
керував особисто видатний геолог.
Після цього майже відразу було прийняте рішення про
проведення детальної гірничої та бурової розвідки. Бе-
ручи до уваги позитивні дані Міністр середнього машино-
будування Ю. П. Славський, навіть не дочекавшись закін-
чення геологорозвідувальних робіт, у 1969 році приймає
рішення про початок будівництва нового рудника.
Велика група працівників та спеціалістів геолого-
розвідувальної партії були нагороджені орденами та ме-
далями, а М. В. Смоліну указом Президії Верховної Ради
СРСР від 2 січня 1974 року було присвоєне звання Героя
Соціалістичної праці.
На основі наданих Кіровською експедицією даних
про розвідане Ватутінське родовище, керівник Головного
Управління Міністерства середнього машинобудування
КАРАПУЗІКОВ ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ
Директор Смолінської шахти Державного підприємства
«Східний гірничо-збагачувальний комбінат»
Народився 4 вересня 1961 року в м. Жовті Води Дніпропетровської області.
У 1984 році закінчив Криворізький гірничий інститут.
Уся його трудова діяльність пов’язана зі Смолінською шахтою. Пройшов шлях
від підземного гірничого майстра (1984 р.) до директора однієї з найбільших
в Україні урановидобувних шахт.
За сумлінну і плідну працю в уранодобувній промисловості відзначений Почес-
ним Знаком «Шахтарська слава» трьох ступенів.
СМОЛІНСЬКА ШАХТА ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА
«СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ»
26223, Кіровоградська обл., Маловисківський район, смт Смоліне,
тел.: (05258) 3-39-73, факс: 3-38-96, e-mail: vostgok_smolino@ukr.net
Уранова руда Навантаження руди в шахті
Будова шахти
101
Н. Б. Карпов підписав наказ №74 від 28 квітня 1972 року «Про організацію Рудоуправління №3 Східного гірничо-
збагачувального комбінату». Директором новоствореного рудоуправління було призначено Георгія Федоровича
Ничипоренка. А уже 7 серпня 1972 року був створений колектив шахти №1 у складі 46 чоловік, із числа працівни-
ків ГРП №47, що працювали на розвідувальній шахті.
До кінця семидесятих — початку восьмидесятих років, рудоуправління склалось як повністю самодостатній ве-
ликий підрозділ СхідГЗК. Окрім шахти №1, в його складі були потужне будівельно-монтажне управління, житлово-
комунальне господарство з усім, без винятку, житлом та комунікаціями, дільниця тепло-водопостачання, залізнич-
ний цех та інше.
Рудоуправління №3 (тепер Смолінська шахта) є містоутворюючим підприємством. 4 грудня 1973 року відбулося
урочисте закладання фундаменту першого багатокімнатного будинку. 20 липня 1976 року указом Президії Верхов-
ної Ради УРСР селищу присвоєно назву Смоліне. На честь першовідкривача М.В. Смоліна.
Сьогодні Смолінська шахта ДП «СхідГЗК» — потужне сучасне підприємство, справжній лідер урановидобувної
галузі України. Гірничі роботи ведуться на сучасному імпортному обладнанні, що забезпечує високу продуктив-
ність. Висококваліфікований колектив ІТР та робітників забезпечують регулярне виконання планових завдань,
що в складних фінансових умовах є свідоцтвом його зрілості.
У той час, коли більшість підприємств вугільної промисловості припиняли своє існування, на Смолінській
шахті нарощували виробничі потужності. У 2009 році було введено в експлуатацію новий горизонт «640 метра».
У 2006 році вперше на Україні, саме на Смолінській шахті було випробувано і застосовано технологію переробки
відвалів забалансових руд пересувним рудосортирувальним комплексом. Технологія постійно вдосконалювалась,
через два роки було створено комплекс «Алтаїт», який досяг потужності переробки гірничої маси до одного міль-
йона тонн на рік.
В 2011 році на шахті вступила до ладу дільниця кучного вилуговування, в результаті чого було зменшено собі-
вартість продукції і обсяги залізничних перевезень уранової руди.
На шахті працює більше 1700 працівників, що мають один із найвищих соціальних пакетів у Кіровоградській
області. Тільки за останні десять років відрахування і податки в бюджети і фонди усіх рівнів склали понад
350 млн гривень.
Н Б К і і і П і і Р і С і і
Склад готової продукції
Смоліне
Сортування руди
102
Сьогодні КНТУ — це потужний навчально-науковий заклад Центрального регіону України, який послідовно реалізує політику підготовки
висококваліфікованих кадрів з економіки, менеджменту, екології, комп’ютерної та системної інженерії, інженерної механіки та машино-
будування, електротехніки, будівництва, автомобільного транспорту, агрономії тощо.
В університеті діють 6 факультетів, а також центри підготовки фахівців для зарубіжних країн, довузівської підготовки і заочної та дис-
танційної освіти.
В КНТУ проводиться велика робота з удосконалення та комп’ютеризації навчального процесу. Високій підготовці фахівців сприяють
сучасні лабораторії. Розширена структура університету: успішно функціонують два коледжі КНТУ. На підприємствах та в науково-дослідних
організаціях створено 18 філій кафедр.
Університет має добре розвинені зв’язки з машинобудівними заводами та об’єднаннями України, підприємствами агропромислово-
го комплексу, транспорту, будівництва, електропостачання, фінансово-банківськими установами та приватними фірмами, для яких готує
спеціа лістів. З його стін вийшло більше 40 тис. фахівців, серед яких відомі керівники й організатори виробництва, державні діячі, банкіри
та бізнесмени, генерали та дипломати, губернатори, розробники нової техніки, винахідники, видатні вчені.
Значна увага приділяється активізації науково-дослідних робіт у КНТУ. До наукової роботи залучається студентська молодь.
Основні напрями наукової діяльності в КНТУ:
· новітні технології та ресурсозберігаючі технології в енергетиці, промисловості та агропромисловому комплексі;
· фундаментальні дослідження з найважливіших проблем природничих, суспільних і гуманітарних наук;
· проблеми демографічної політики розвитку людського потенціалу та формування громадського суспільства.
В університеті приділяється велика увага міжнародним зв’язкам, які значно підвищують престиж й авторитет вишу. Існують стабільні
відносини з багатьма зарубіжними партнерами.
Кращі випускники мають можливість працювати над дисерта-
ціями в аспірантурі університету. В КНТУ працюють три спеціалі-
зовані вчені ради із захисту докторських та кандидатських дисер-
тацій. Діє докторантура. З 1978 р. навчальний заклад проводить
підготовку іноземних студентів.
Гордість університету — науково-технічна бібліотека, фонд
якої складає більше 1 млн 800 тис. джерел інформації. Також
працює видавничий центр, спеціалізовані комп’ютерні класи,
об’єднані локальною мережею з виходом в Інтернет.
У КНТУ створено належні умови для фізичного розвитку та від-
починку студентів. До їх послуг 5 гуртожитків, їдальні та буфети.
Діють студентсько-молодіжний і спортивний клуби. Поліпшити
здоров’я студенти можуть у санаторії-профілакторії та спортивно-
оздоровчому таборі на березі Дніпра.
КНТУ нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів
України, почесною відзнакою Кіровоградської області «Честь
і слава Кіровоградщини», він — лауреат Міжнародного академіч-
ного рейтингу популярності «Золота фортуна».
ЧЕРНОВОЛ МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ
Ректор Кіровоградського
національного технічного університету,
доктор технічних наук, професор, член-кореспондент НААН
Народився 25 травня 1950 р. на Кіровоградщині. У 1972 р. закінчив Кіровоградський інститут сіль-
ськогосподарського машинобудування (КІСМ), з яким пов’язане все його подальше життя, а в 1996 р.
Михайло Іванович очолив Інститут. В 1998 р. КІСМ отримав статус державного технічного універ-
ситету, а в 2004 р. — національного університету (КНТУ).
Наукова діяльність М. І. Черновола пов’язана з проблемами надійності та ремонту сільськогосподар-
ської техніки. Він є автором понад 350 наукових праць у вітчизняних та зарубіжних виданнях, у т.ч.
6 монографій, 17 підручників та навчальних посібників, 45 винаходів. Підготував 1-го доктора та
7 кандидатів наук. Очолює спеціалізовану раду з захисту докторських дисертацій та Раду ректорів
Кіровоградської області.
У 2003—2004 рр. Михайло Іванович обіймав посаду голови Кіровоградської обласної державної адмі-
ністрації.
За заслуги в освітянській та науковій роботі М. І. Черновол удостоєний почесного звання «Заслу-
жений діяч науки і техніки України» (1999 р.); нагороджений орденами «За заслуги» ІІІ ступеня
(2004 р.) та ІІ ступеня (2010 р.), Подякою Президента України (1999 р.), Почесною грамотою
Кабінету Міністрів України (2000 р.), Почесною грамотою Верховної Ради України (2009 р.).
Він є почесним громадянином міста Кіровограда.
С іК У
КІРОВОГРАДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ
ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
25006, м. Кіровоград, пр. Університетський, 8,
тел.: (0522) 55-92-34, факс: 55-92-53, e-mail: rektor@kntu.kr.ua, www.kntu.kr.ua
103
Яку б назву не носив навчальний заклад — Педагогічний технікум, Інститут соціального виховання, Учительський інститут, Педагогічний
інститут, Кіровоградський державний педагогічний інститут імені Олександра Пушкіна, Кіровоградський державний педагогічний університет
імені Володимира Винниченка — він завжди вирізнявся особливим ставленням викладачів і співробітників до своєї місії: не тільки здійснюва-
ти підготовку кадрів для сфери освіти, але й бути центром просвітницької та виховної діяльності.
КДПУ ім. В. Винниченка готує кадри для системи освіти з 1921 р. З тих пір у навчальному закладі об’єдналися й активно розвивають педа-
гогічні традиції, закладені ще в 1881 р. випускниками педагогічних класів в найкращій жіночій гімназії півдня Російської імперії (у приміщенні
якої й розпочав діяльність вищий педагогічний заклад), доповнені ідеями подвижників 30-х років ХХ ст. (В. І. Харцієвим, А. С. Синявським
та ін.), видатними педагогами 60—80-х років (В. О. Сухомлинським та І. Г. Ткаченком), які працювали на Кіровоградщині. У квітні 1997 р.
Постановою Кабінету Міністрів України Кіровоградському державному педагогічному інституту було надано статус державного педагогічного
університету. Ця подія започаткувала новий етап історії вищої педагогічної освіти на Кіровоградщині.
Нині КДПУ ім. В. Винниченка — це авторитетний у системі вищої освіти й відомий у країні навчальний заклад, який здійснює підготовку фа-
хівців педагогічних і престижних класичних спеціальностей, має славні культурно-освітні традиції та створює унікальні можливості для само-
реалізації молоді в пізнавальній, науковій, громадській та інших сферах діяльності. За останні роки університет здобув широке визнання
та авторитет з-поміж абітурієнтів, педагогічної та наукової громадськості.
У структурі університету вісім факультетів та два центри, де навчається понад шість тис. студентів на майже тридцяти напрямах підготовки.
КДПУ має потужний науковий і кадровий потенціал: близько 50 докторів наук, професорів, 300 кандидатів наук, доцентів, 12 заслужених пра-
цівників освіти, 5 заслужених працівників культури і мистецтв, 4 народні та 3 заслужені артисти, 3 заслужені тренери, заслужений художник,
заслужений журналіст та заслужений юрист України. Широко відомі в Україні та за її межами наукові праці докторів наук, професорів, які очо-
люють наукові школи з педагогіки, методик навчання, філології, історії, психології, математики, географії тощо.
В університеті діє докторантура з 5 та аспірантура з 15 спеціальностей, де навчається понад сто докторантів та аспірантів. На базі навчаль-
ного закладу працюють спецради із захисту дисертацій з педагогічних та філологічних наук. Наукові дослідження, що здійснюються у ВНЗ, охоп-
люють широкий спектр проблем фундаментального та прикладного характеру; науковці вишу підтримують зв’язки з інститутами НАН та АПН
України. Університет має досвід міжнародної співпраці з навчальними закладами та організаціями Австрії, Болгарії, Великобританії, Польщі,
Німеччини, Росії, Сербії, США, Чехії та інших країн.
Предметом особливої уваги університету є організація змістовного дозвілля студентів, формування комунікативних компетенцій для всебічно-
го розвитку особистості майбутніх фахівців. Студентам КДПУ дають можливість виявити свої таланти: низка професійних та самодіяльних художніх
колективів університету, спортивних секцій та гуртків. У виші діє роз-
винута система самоврядування, покликана реалізувати організаційний,
творчий та науковий потенціали студентства.
Гордістю університету завжди були й залишаються випускники.
З-поміж колишніх вихованців учителі, Герої Радянського Союзу та Герої
соціалістичної праці Г. Джунковська, Н. Кириченко, І. Ткаченко; заступ-
ник Голови Ради Міністрів УРСР М. Орлик, Прем’єр-Міністр України, пер-
ший голова СБУ незалежної держави Є. Марчук та багато інших видат-
них особистостей. Найбільш важливим є те, що наші нинішні та колишні
студенти — вчителі, тренери, організатори освіти, державні службовці,
наукові співробітники, статистики, юристи, політологи — порядні й сві-
домі громадяни, життя й діяльність яких є запорукою стабільного роз-
витку нашої держави.
СЕМЕНЮК ОЛЕГ АНАТОЛІЙОВИЧ
Ректор Кіровоградського державного педагогічного
університету імені Володимира Винниченка,
доктор філологічних наук, професор
Народився 27 лютого 1964 р. в місті Кіровограді.
У 1985 р. закінчив філологічний факультет Кіровоградського педагогічного інституту
імені О. С. Пушкіна. Пройшов повний шлях кар’єрного росту від учителя середньої школи
до керівника ВНЗ.
Доктор філологічних наук, професор.
Нагороджений Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України, знаком «Відмін-
ник освіти України», знаком «Петро Могила».
Автор більше 100 наукових статей у вітчизняних та зарубіжних виданнях, трьох моно-
графій та двох навчальних посібників із грифом МОН України.
Проводить активну роботу щодо сприяння інтеграції вітчизняної освіти й науки у євро-
пейський освітній простір, налагодження зв’язків з університетами інших країн, активної
реалізації наукових та освітянських контактів, залучення талановитої молоді до науко-
вої та викладацької діяльності, зміцнення матеріальної бази університету.
Д
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА
25006, м. Кіровоград, вул. Шевченка, 1,
тел.: (0522) 22-18-34, факс: 24-85-44, е-mail: mails@kspu.kr.ua, www.kspu.kr.ua
104
Кіровоградський машинобудівний коледж Кіровоградського національного технічного університету — один
з найпопулярніших навчальних закладів м. Кіровограда. Він веде свою історію від Єлисаветградського реального
земського училища, заснованого у 1870 р.
В училищі викладали і проводили наукову роботу відомі вчені та громадські діячі того часу. Серед них: осново-
положник слов’янської філології, професор В. І. Григорович; історик-археолог і видатний краєзнавець В. І. Ястре-
бов, який заснував в училищі історико-географічний музей; вчений і дослідник природи Г. Я. Близнін, який 1896 р.
вперше на півдні України в приміщенні реального училища заснував астрономічну обсерваторію та метеорологічну
станцію; поет і композитор П. І. Ніщинський; письменник І. П. Деркачов та ін. Випускниками земського реального
училища були видатні письменники, поети, артисти, вчені. Серед них відомі актори і режисери: М. К. Садовський
і П. К. Саксаганський, польський композитор і диригент Кароль Шимановський, відомий український поет Євген Ма-
ланюк, видатний український письменник Юрій Яновський, художники О. О. Осьмьоркін і П. Д. Покаржевський, ака-
демік Г. Ф. Проскура, меценат та громадський діяч Є. Х.Чикаленко.
Після Жовтневої революції 1917 р. і громадянської війни в приміщенні колишнього реального училища зна-
ходились: Єлисаветградська профтехшкола, робфак, вечірній робітничий інститут сільськогосподарського машино-
будування, технікум сільськогосподарського машинобудування, який було відкрито у 1930 р.
У 1997 р. технікум як самостійний навчальний заклад було ліквідовано й реорганізовано в технікум Кіровоград-
ського інституту сільськогосподарського машинобудування. У 2008 р. технікум перейменовано у Кіровоградський
машинобудівний коледж Кіровоградського національного технічного університету.
Зараз коледж — це вищий навчальний заклад першого рівня акредитації, де навчається більше 800 студентів
з 7 спеціальностей: бухгалтерський облік; економіка підприємства; технологія обробки матеріалів на верстатах і ав-
томатичних лініях; інструментальне виробництво; обслуговування верстатів з ПУ і РК; обслуговування та ремонт
автомобілів і двигунів; обслуговування комп’ютерних систем і мереж.
Розміщується коледж у двох навчальних корпусах, де є кабінети й лабораторії, актова зала, бібліотека з читаль-
ною залою, дві спортивні зали, стрілецький тир, музей історії коледжу, медпункт та адміністративно-господарські
служби. Коледж має міцну матеріальну і методичну бази для проведення навчання і виховання студентів на на-
лежному рівні.
Для проходження студентами практики в навчальному закладі створено навчально-виробничі майстерні, які
мають дільниці: слюсарну, три механічні та верстатів з ЧПУ. Вони укомплектовані металорізальними верстатами,
кількість яких складає 98 одиниць.
Важливим в роботі коледжу є підтримка виробничих зв’язків з найбільшими промисловими підприємствами
регіону, зокрема з ПАТ «Гідросила ГРУП», ПАТ «Червона Зірка», ЗАТ НВП «Радій», ПАТ «Автобусний парк». Показовим
є те, що студенти мають змогу безпосередньо на сучасному виробництві не тільки проходити практику, а й праце-
влаштовуватися.
У 2012 р. у рамках співпраці з ЗАТ «Гідросила ГРУП», ПрАТ «Гідросила АПМ», ПАТ «Гідросила», ПАТ «Червона Зірка» та потужною верстатобудівною фірмою HAAS
у коледжі було відкрито лабораторію програмування верстатів з ЧПУ, що значно підвищило якість підготовки спеціалістів для машинобудівної галузі.
Великим кроком в такому співробітництві є підписання тристороннього меморандуму між мерією м. Кіровограда, ПрАТ «Гідросила АПМ» та коледжем про сприяння
в організації практики та працевлаштування студентів. Важливим заходом, який викликав великий резонанс в нашому місті і не лише, стало проведення 23—24 квітня
2013 року I Всеукраїнського конкурсу фахової майстерності за професією токар серед студентів вищих навчальних закладів I—II рівнів акредитації саме в нашому
коледжі. Знаково, що переможцем конкурсу став студент нашого навчального закладу Савченко Артем (гр.Т09 1/9), а студент Данілов Олександр, з цієї ж групи, зайняв
третє місце.
Колектив коледжу працює над відродженням кращих традицій освітньої, культурно-мистецької, духовної, просвітницької діяльності. За вагомі успіхи у розвитку
освіти і науки України коледж у 2011 році отримав відзнаку щорічного Всеукраїнського конкурсу «Флагмани освіти і науки України» та нагороджений дипломом і криш-
та левою совою.
Викладацький склад постійно знаходиться в творчому пошуку, працює над зростанням рівня педагогічної майстерності. Результатом цього є здобутки студентів,
які брали участь в обласних змаганнях з різних предметів. Так студент гр.К12 1/9 Шуліка Ярослав став переможцем обласної олімпіади з математики та взяв участь
у Всеукраїнській олімпіаді з математики у м. Калуші, студентка гр.Б11 1/9 Сабадаш Сніжана виборола перше місце в обласній олімпіаді з української мови, а студент
гр.Т11 1/9 Брайко Юрій посів перше місце у номінації «Програмування» на відкритому фестивалі інформаційних технологій «Весна Soft 2013» у м. Кіровограді.
Студенти коледжу також беруть участь у міжнародних конкурсах. Так студент гр.М11 1/9 Кіт Владислав став переможцем в особистій першості на V Міжнародному
студентському конкурсі із комп’ютерного моделювання серед користувачів програмних продуктів АСКОН у м. Чернігові, а студентка гр.Е12 1/9 Шевченко Інна взяла
участь у III Міжнародному мовно-літературному конкурсі учнівської та студентської молоді ім. Т. Шевченка і за результатами фінального етапу нагороджена дипло-
мом III ступеня. Гордістю коледжу є студентка групи Т10 1/9 Демидова Олена, яка у вересні 2013 р. в італійській Тоскані стала бронзовим призером чемпіонату світу
з велоси педного спорту серед юніорів.
Сьогодні Кіровоградський машинобудівний коледж КНТУ — це монолітний колектив, колектив професіоналів-однодумців, який впевнено дивиться у завтраш-
ній день. Коледж, як і раніше, залишається провідним навчальним закладом регіону, який готує висококваліфікованих фахівців для народного господарства
України.
КІРОВОГРАДСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ КОЛЕДЖ
КІРОВОГРАДСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
25002, м. Кіровоград, вул. Фрунзе, 6, тел.: (0522) 34-58-71, 34-58-60, 34-58-62,
e-mail: kmk@kmk-kntu.kr.ua, www.kmk-kntu.kr.ua
СТОРОЖУК МИКОЛА
ВОЛОДИМИРОВИЧ
Директор коледжу
Кандидат технічних наук, доцент,
член-кореспондент Академії
будівництва України
1/ Переможець І Всеукраїнського конкурсу фахової майстерності за професією токар Савченко Артем; 2/Бронзовий призер чемпіонату світу з велосипед-
ного спорту серед юніорів Демидова Олена; 3/ Головний корпус коледжу — пам’ятник архітектуриВ 4/ Лабораторія програмування верстатів з ЧПУ;
5/ Технологічна практика на підприємстві ПрАТ «Гідросила АПМ».
1 2 3 4 5
105
КІРОВОГРАДСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ ІМ. Є. Й. МУХІНА
Нинішньої осені один із найстаріших навчальних закладів області — Кіровоградський
медичний коледж ім. Є. Й. Мухіна відзначає 85 років від дня заснування.
Протягом двох з половиною століть Єлисаветградщина була й залишається своєрідним
центром із підготовки фахівців медичної галузі. Історичні документи засвідчують, що ко-
жен восьмий лікар здобув право на цю почесну професію в нашому краї. Доля подарувала
Єлисаветграду славу міста, в якому народилася медична освіта, відправною точкою нашо-
го медичного коледжу можна вважати Зінов’євську медпрофшколу, створену у 1928 році.
Втім історія, відомої на всю Україну кузні медичних кадрів розпочалася значно раніше,
коли 225 років тому в нашому краї була відкрита Єлисаветградська медико-хірургічна школа. За десять років існування цей зак-
лад підготував 255 лікарів та підлікарів, які роз’їхалися по паралелях і меридіанах південної Росії лікувати людей.
Сьогодні медичний коледж — це потужний навчально-виховний комплекс, який обіймає високі позиції у вітчизняних рейтин-
гах навчальних закладів. За час свого існування заклад підготував понад 35 тис. фахівців. Медичний коледж здійснює підготовку
за спеціальностями «Лікувальна справа», «Сестринська справа», «Акушерська справа», «Фармація».
Інфраструктуру коледжу складають сім відділень, де здобувають почесну професію понад 1000 студентів. Функціонують під-
готовче й відділення післядипломної освіти. Навчально-виховний процес у коледжі здійснюють 208 викладачів, з них 12 канди-
датів наук, вісім заслужених лікарів та працівників освіти України, 15 викладачів-методистів. Викладачі медичного коледжу є ав-
торами підручників, посібників та програм з різних навчальних дисциплін, за якими навчаються студенти медичних навчальних
закладів України. Упродовж останніх років заклад приділяє велику увагу зв’язкам з вузами ІІІ—ІV рівнів акредитації.
Вихованці навчального закладу доводять, що сьогодні медична освіта — це не лише підготовка висококваліфікованих фахів-
ців, а й виховання національно свідомих громадян, патріотів, носіїв головних людських цінностей. Будучи учасниками всеукраїн-
ського конкурсу «Ескулап» та «Панацея», наші студенти стабільно входять до десятки лідерів. Є серед наших студентів і чемпіони
Європи з карате-до і лауреати Всеукраїнського конкурсу «Ліра Гіппократа» та «Родинна творчість».
У коледжі створені та діють молодіжний клуб «Скіф», КВК «Персен», вокальний, фольклорний, хореографічний ансамблі.
Інформаційною трибуною є щомісячна газета «Alma mater».
Ми пишаємося своїми досягненнями і віримо у своє майбутнє. Адже всіх нас об’єднує спільне прагнення досягнути успіху
в житті та професійній діяльності.
25015, м. Кіровоград, проспект Комуністичний, 16,
тел./факс: (0522) 24-96-17, 24-95-55, e-mail: medcollege@shtorm.com
Ліцензія — АГ 582590. Дата видачі — 25.11.2011 р.
БОНДАРЬ СВІТЛАНА ОЛЕКСАНДРІВНА
Директор коледжу
Народилася 27 жовтня 1971 року.
Закінчила Дніпропетровську державну медичну академію у 1995 р. за спеціальністю
«Педіатрія».
Стаж педагогічної роботи — 16 років, викладач вищої кваліфікаційної категорії,
викладач-методист.
Нагороджена грамотами Міністерства охорони здоров’я, Управління охорони здоров’я
обласної державної адміністрації.
Студентська рада Будівля Кіровоградського медичного коледжу ім. Є. Й. Мухіна
106
ДПТНЗ «Гайворонський професійний аграрний ліцей» є державним професійно-технічним навчальним
закладом сільськогосподарського профілю другого атестаційного рівня, який входить до системи освіти
України, забезпечує реалізацію потреб громадян в оволодінні робітничими професіями відповідно до їх
інтересів, здібностей та отриманні повної загальної середньої освіти.
Як навчальний заклад, його було створено в 1924 р. як школу фабрично-заводського навчання, в якій
здійснювалася підготовка робітників залізничного транспорту. У жовтні 1949 р. у зв’язку із закриттям ФЗН
залізничного вузла було організовано ремісниче училище №7, з 1954 р. училище розпочинає підготовку меха-
нізаторів (ремісниче училище по механізації сільського господарства №5). З 1979 р. навчальний заклад надає
учням повну середню освіту. З липня 2003 р. училище №35 реорганізовано у Гайворонський професійний
аграрний ліцей. За час існування навчального закладу випущено більше 18 тис. кваліфікованих робітників.
Ліцей здійснює підготовку спеціалістів з таких професій:
На базі базової загальної середньої освіти (9 класів):
· «Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва категорії А, В, С, водій автотранспортних
засобів категорії В, С, слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування» з отриманням повної
загальної середньої освіти, (термін навчання 3,2 роки);
· «Кравець 4р. Закрійник 4р.» з отриманням повної загальної середньої освіти, (термін навчан-
ня 3,5 року);
· «Кухар 4р. Кондитер 3р.» з отриманням повної загальної середньої освіти, (термін навчання
3,5 роки);
· «Муляр 4р. Штукатур 3р. Лицювальник-плиточник 3р.» з отриманням повної загальної середньої осві-
ти, (термін навчання 3,3 роки).
На базі повної загальної середньої освіти (11 класів):
· «Кухар 3р. Кондитер 3р.», (термін навчання 1,5 роки);
· «Кухар 4р.», (термін навчання 1 рік);
· «Муляр 4р.», (термін навчання 1 рік);
· «Штукатур 4р.», (термін навчання 1 рік);
· «Лицювальник-плиточник 4р.», (термін навчання 1 рік);
· «Кравець 3р.», (термін навчання 1 рік).
У навчальному закладі працює 49 педагогічних працівників, серед них: 3 викладача-методиста, один має звання «старший викладач», сім викладачів —
спеціалісти вищої категорії. Щорічно у ліцеї навчається в середньому 500 учнів з різних професій. Досвідчені викладачі та майстри виробничого навчання
здійснюють підготовку робітників високого рівня кваліфікації. Для цього в ліцеї створена матеріально-технічна база: 22 кабінети теоретичного навчання,
6 лабораторій, 4 майстерні, сучасний комп’ютерний клас, спортивна і актова зали, бібліотека та їдальня, медичний кабінет, спортмайданчик, навчальне
господарство площею 165 га, навчальний полігон. Для забезпечення виробничого навчання є 16 тракторів, 5 зернозбиральних та спеціальних комбайнів,
8 автомобілів, 24 одиниці сільськогосподарських машин; 34 швейні машини; хлібопекарське обладнання.
На полях навчального господарства учні під керівництвом наставників вирощують гарні врожаї зернових культур, а майбутні пекарі, кондитери слав-
ляться своїми хлібобулочними виробами не тільки в місті, а й за його межами. Розвивається порівняно молода професія будівельника, яка має величезне
значення в розбудові нашої держави. Кравці-закрійники створюють неповторний одяг.
Педагоги та учні ліцею не зупиняються на досягнутому. Творчо працює весь колектив: в ліцеї кожен викладач веде предметний гурток, а кожен майстер
виробничого навчання — гурток технічної творчості. З великим бажанням їх відвідують учні. Тут вони проявляють творче мислення, фантазію, здобувають
навики працювати колективно. Також в ліцеї постійно працюють гуртки художньої самодіяльності, спортивна секція з пауерліфтингу. Учні є постійними
учасниками та неодноразовими переможцями обласних конкурсів фахової майстерності, художньої самодіяльності, ужиткового мистецтва, технічної твор-
чості та спортивних змагань.
Учні забезпечуються стипендією, гуртожитком, харчуванням, а ті з них, які мають високий рівень знань та беруть активну участь у житті ліцею, отриму-
ють підвищену або іменну стипендію. Час навчання в ліцеї зараховується до трудового стажу. Вся навчально-виховна робота у ліцеї базується на співпраці
викладачів, майстрів виробничого навчання та учнів.
Навчаючись у такому закладі, учні здобувають професії, які принесуть їм у майбутньому моральне та матеріальне задоволення. А педагогічний колек-
тив самовіддано працює, щоб зростити своїх вихованців справжніми людьми.
ДЕРЖАВНИЙ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ГАЙВОРОНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ АГРАРНИЙ ЛІЦЕЙ»
26300, Кіровоградська обл., Гайворонський район, м. Гайворон, вул. Чапаєва, 14,
тел./факс: (05254) 2-19-72, e-mail: ryclana@bigmir.net, www.gpal.kr.ua
ЯРКО
ІРИНА ВАСИЛІВНА
Директор ДПТНЗ «Гайворонський
професійний аграрний ліцей»
Нагороджена Почесною грамотою
Міністерства освіти і науки України,
знаками: «Відмінник освіти України»,
«Антон Макаренко»
107
ДНЗ «Знам’янський професійний ліцей» є професійно-технічним навчальним закладом другого атестаційно-
го рівня, що здійснює підготовку кваліфікованих робітників за напрямками: загальні професії електротехнічного
виробництва; будівельні; монтажні і ремонтно-будівельні роботи; громадське харчування; сільське господарство.
Основними замовниками робітничих кадрів є підприємства міста Знам’янка та району.
Історія закладу починається з 1 березня 1944 р. коли наказом №1 Головного управління трудових резервів при
Раді народних комісарів СРСР у місті Знам’янка була створена «Знам’янська залізнична школа фабрично-заводського
навчання №3 Кіровоградського обласного управління трудових резервів» з підготовки робітників будівельних про-
фесій для Одеської залізниці. За час існування навчальним закладом підготовлено близько 30 тис. кваліфікованих
робітників з числа випускників шкіл та незайнятого населення.
У 2009 р. до Знам’янського професійного ліцею було приєднано ПТУ №39 с. Дмитрівка Знам’янського району
і в ліцеї з’явилася нова професія сільськогосподарського напрямку, оновилася матеріально-технічна база.
Навчальний заклад готує робітників за такими професіями:
На базі 9 класів — термін навчання 3 роки:
· Електромонтажник з освітлення та освітлювальних мереж; водій автотранспортних засобів (категорія «С»);
· Муляр; монтажник з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій; електрозварник ручного зварювання;
· Штукатур; лицювальник-плиточник;
· Робітник фермерського господарства (водій автотранспортних засобів категорії «В», «С»; тракторист-машиніст
сільськогосподарського виробництва категорії «А»)
· Кухар; кондитер (термін навчання 4 роки).
На базі 11 класів — термін навчання 1,5 роки:
· Кухар.
На сьогодні навчально-виховний процес здійснюють 40 педагогічних працівників, з них вісім чоловік мають пе-
дагогічні звання: старший викладач, викладач-методист, майстер виробничого навчання ІІ категорії, майстер вироб-
ничого навчання І категорії; шість викладачів — спеціалісти вищої категорії. Матеріально-технічна база має 19 нав-
чальних кабінетів (з них 8 предметів професійно-теоретичної підготовки), 7 майстерень, 5 лабораторій, манев ровий
майданчик для вправ початкового водіння, навчальне господарство і пункт технічного обслуговування. До пос луг
учнів: гуртожиток, кафе, бібліотека, медпункт, спортивна зала, спортивний майданчик, актова зала. Кожен може об-
рати собі до вподоби заняття в гуртожитку або секціях.
Перевагу в організації навчально-виховного процесу колектив ліцею надає активізації інноваційних виробничих та педагогічних технологій, створенню позитив-
ного іміджу ПТНЗ, популяризації робітничих професій та діяльності педагогів-новаторів, авторських шкіл і клубів.
Одна з професій, яку готує ліцей — робітник фермерського господарства. Оскільки Кіровоградщина — край хліборобів, ліцей тісно взаємодіє з с/г формуваннями
різних форм власності. Це такі, як ФГ Матвєєв, ФОП «Агроперспектива», ТДВ «Колос». Співпрацюючи з ними, ліцей отримує допомогу у вигляді часткового обробітку
сільськогосподарських угідь, наданні засобів захисту рослин. Також це дає змогу проводити практичні заняття та виробничу практику на сучасній техніці. Випускники
мають можливість працевлаштуватися в даних господарствах.
Що стосується професій будівельного профілю (муляр, електрозварник, електромонтажник, штукатур, лицювальник-плиточник), то ліцей тісно взаємодіє з органі-
заціями Одеської залізниці, а саме: будівельно-монтажним поїздом №704, будівельно-монтажним експлуатаційним управлінням №3, Знам’янською дистанцією електро-
постачання та Знам’янською філією Кіровоградського обленерго.
Під час проходження виробничої практики учні ліцею вивчають новітні будівельні технології, працюють з сучасними будівельними організаціями. Вищевказані
організації залюбки надають робочі місця учням, що закінчили ліцей.
Учні, що навчаються за професією «Кухар, кондитер», щорічно проходять виробничу практику на базових підприємствах громадського харчування Криму (пансіо-
нати «Ракета», «Яна») та м. Знам’янки (кафе «Челентано», ресторан «Європа»), де також вивчають новітні технології з приготування блюд та кондитерських виробів та
працюють на сучасному обладнанні. Місця для працевлаштування учнів надаються підприємствами громадського харчування м. Києва, м. Кіровограда, м. Знам’янки
та Знам’янського району.
Ліцей бере активну участь в обласних та Всеукраїнських конкурсах професійної майстерності, виставках технічної творчості, науково-методичних семінарах:
2008 р. — ІІІ етап Всеукраїнського конкурсу професійної майстерності з професії «лицювальник-плиточник» серед учнів ПТНЗ, м. Рівне; 2009 р. — переможець об-
ласного методичного фестивалю «Від інноваційної освіти до інноваційної життєдіяльності» в номінаціях «Інновації в професійній підготовці», «Інновації у загально-
освітній підготовці»; 2010 р. — переможець фестивалю-ярмарку «Підготовці майбутнього кваліфікованого робітника — інноваційний підхід»; 2011 р. — переможець
I обласного турніру «Ігри патріотів» серед учнів ПТНЗ Кіровоградської області та обласного огляду-конкурсу «Професійна орієнтація молоді»; 2012 р. — майстер
виробничого навчання посіла ІІІ місце у ІІ етапі Всеукраїнського науково-методичного семінару «Сучасний урок у професійній школі: здобутки та перспективи»,
м. Донецьк; ліцей — учасник Всеукраїнського звіту-огляду переможців регіональних фестивалів Технічної Творчості учнів ПТНЗ у м. Києві, на якому презентували
експонати електрозварників ручного зварювання.
Державний навчальний заклад «Знам’янський професійний ліцей» добре розуміє свої завдання — підготовка освіченої, творчої особистості та формування її фі-
зичного і морального здоров’я. У цьому аспекті педагогічний колектив особливе значення надає розвитку особистості самого вчителя, розкриттю творчих можливостей
учнів, впровадження інноваційного, творчого підходу до процесу навчання.
Використання інноваційних підходів до навчання на основі інтерактивних методик у професійному ліцеї передбачає докорінну зміну методичних підходів, які
сформувалися у викладачів.
ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ЗНАМ’ЯНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ ЛІЦЕЙ»
27400, Кіровоградська обл., м. Знам’янка, провулок Свердлова, 4,
тел.: (05233) 6-23-98, факс: 2-32-81, e-mail: Znamlicey@yandex.ru, www.lyceum-zmk.ucoz.org
СМОЛЯКОВ СЕРГІЙ
АНАТОЛІЙОВИЧ
Директор
108
Піщанобрідський професійний аграрний ліцей є державним професійно-технічним навчальним закладом
другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття професійно-технічної
та повної загальної освіти. Ліцей здійснює підготовку робітників, як правило з числа випускників загально-
освітніх навчальних закладів на основі базової чи повної загальної середньої освіти.
Історія навчального закладу розпочинається 2 липня 1984 р., коли на базі Оникієвського училища
було створено філію в селі Піщаний Брід , Добровеличківського району, Кіровоградської області. Перший рік
бу ли набрані три групи трактористів.
У 1987 р. заклад стає філією Новоукраїнського училища №40. А з 1991 р. училище стало існувати як само-
стійне. Відкрилися нові професії — бухгалтер, бджоляр, кухар.
1996 рік — час відродження. Цей період співпадає з приходом на посаду директора Ліщенюк Тетяни
Леонтіївни, яка є відмінником освіти, нагороджена Знаком «А.С. Макаренка» та Орденом «Княгині Ольги»
ІІІ ступеня. Тетяна Леонтіївна чарівна, впевнена в собі жінка, яка змогла привернути довіру та увагу учнів
та батьків не тільки села, а й вийшла за межі району і, навіть, області. Свою діяльність будує на принципах
гуманізму, демократизму, доступності, науковості, професіоналізму. Постійно працює над підвищенням своїх
ділових якостей, користується повагою серед педагогічного колективу, учнів, батьків.
В ліцеї працює 48 педагогічних працівників, з них: 15 викладачів (1 — старший викладач, 5 — викладачі
вищої категорії, 7 — викладачі І категорії, 2 — викладачі ІІ категорії) та 21 майстер виробничого навчан-
ня. Постійно зміцнюється матеріально-технічна база, проводяться капітальні та поточні ремонти, придбання
основних засобів. Колектив навчального закладу працює над вдосконаленням своєї професійної майстер-
ності та інноваційних методів навчання. Уроки теоретичного навчання із загальноосвітніх та спеціальних
предметів проводяться в спеціальних кабінетах, уроки виробничого навчання — в навчальних майстернях,
які оснащені необхідними приладами, верстатами, матеріалами. Виробнича практика проводиться на під-
приємствах Добровеличківського району під керівництвом майстрів виробничого навчання та наставника
від підприємства.
Піщанобрідський професійний аграрний ліцей (з липня 2003 р.) є державним професійним навчальним закладом, який входить до системи освіти, за-
безпечує реалізацію потреб людини у здобутті професійної освіти, оволодінні робітничими професіями, кваліфікацією відповідно до її інтересів, здібностей,
стану здоров’я та соціального замовлення суспільства та держави.
Для проведення організованого дозвілля молоді в ліцеї раціонально спланована позаурочна діяльність. Працює 4 гуртки. Учні залучаються до пошукової
роботи з народознавства. Для них проводяться тематичні вечори, інтелектуальні ігри, конкурси, свята.
Піщанобрідський професійний аграрний ліцей готує кадри за такими спеціальностями:
на базі 9-ти класів (з одержанням повної середньої освіти):
· Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва; Слюсар з ремонту с/г машин та устаткування;
· Оператор комп’ютерного набору; Конторський (офісний) службовець (бухгалтерія);
· Кухар-кондитер;
· Перукар-модельєр.
на базі 11-ти класів:
· Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва; Слюсар з ремонту с/г машин та устаткування;
· Оператор комп’ютерного набору; Конторський (офісний) службовець (бухгалтерія);
· Кухар-кондитер.
Навчання та харчування в ліцеї безкоштовне. Учні отримують стипендію в розмірі, передбаченому законодавством. Професії на ринку праці користу-
ються попитом. Випускникам ліцею, які завершили курс навчання й успішно пройшли державну кваліфікаційну атестацію, за рішенням державної кваліфі-
каційної комісії видається документ встановленого зразка «Диплом кваліфікованого робітника», а учням, які навчалися на базі базової середньої освіти
з отриманням повної загальної середньої освіти й успішно пройшли державну підсумкову атестацію видається «Атестат про повну середню освіту».
В ліцеї вироблений комплексний підхід до талановитих учнів, що дає змогу розвивати уміння самостійно працювати і розвивати творчий потенціал, удо-
сконалювати навички дослідницької діяльності, отримувати високий рівень профільної підготовки.
Піщанобрідський професійний аграрний ліцей — це колиска розквіту талантів старшокласників, їхньої адаптації до дорослого життя. Тут культивується
любов до знань, творчості, до рідної мови та держави.
ДЕРЖАВНИЙ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ПІЩАНОБРІДСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ АГРАРНИЙ ЛІЦЕЙ»
27037, Кіровоградська обл., Добровеличківський р-н, с. Піщаний Брід, вул. Дзержинського, 1,
тел./факс: (05253) 25-2-42, e-mail: ppal_pb@meta.ua
ЛІЩЕНЮК
ТЕТЯНА ЛЕОНТІЇВНА
Директор
109
Гімназія №9 Кіровоградської міської ради Кіровоградської області — це сучасний багатопро-
фільний середній загальноосвітній навчальний заклад, пріоритетним напрямком оновлення змісту
навчально-виховного процесу якого, є гуманізація освіти, заснована на гуманістичних цінностях.
Головним завданням гімназії є розвиток творчої особистості, як вчителя, так і учня, створення
умов для повноцінного фізичного, інтелектуального та духовного розвитку всіх учасників навчально-
виховного процесу, через застосування особистісно-зорієнтованого та компетентнісного підходів,
створення інтелектуальної основи школи ХХІ століття, школи самореалізації, школи життєтворчості
та полі культурного виховання.
Орієнтація гімназії на можливості і потреби учнів, виявлення і розвиток інтересів, нахилів і здіб-
ностей кожної дитини забезпечуються за рахунок впровадження профілізації навчання, технологією
навчально-виховного процесу, що передбачає індивідуальний підхід до навчання дитини, змісту осві-
ти та рівнів його засвоєння. В гімназії максимально використовується ресурс виховного середовища,
оскільки створено оптимальні умови для повноцінної життєдіяльності учнів протягом перебування
їх у школі (харчування, заняття мистецтвом, спортом, організація розвивально-пізнавальної діяльності
в 20 гуртках, наукової роботи в учнівському науковому товаристві «Обрій» тощо).
Велика увага в закладі приділяється впровадженню інноваційних технологій в навчально-виховний
процес: інформаційних та телекомунікаційних, навчального проектування, елементів розвивального
навчання, розвитку критичного мислення, пам’яті, образного мислення та уяви шляхом впровадження
ейдотехнологій, інтерактивних та акмеологічних технологій, інтелектуального розвитку учнів за теорі-
єю розв’язання винахідницьких задач, створення ситуації успіху та технології розвитку творчості учня.
Досвід гімназії узагальнено науково-дослідною лабораторією інноваційних процесів у закладах освіти
нового типу Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухом-
линського та направлено до Всеукраїнського банку перспективного педагогічного досвіду й описано
в кількох виданнях Всеукраїнського рівня. Гімназія є учасником двох науково-педагогічних експери-
ментів: регіонального — з проблеми: «Формування духовності особистості на засадах традиційних
християнських цінностей в умовах закладу освіти нового типу» та Всеукраїнського — «РОЗКВІТ» —
«Створення науково-методичних засад формування в дітей навчально-дослідницьких умінь». Гімназія
№9 за вагомий внесок у розвиток освіти в 2010 р. була визнана флагманом сучасної освіти України.
Одним із важливих напрямків методичної роботи в гім-
назії є робота з обдарованими дітьми, яка проводиться
згідно програми «Обдаровані діти», розробленої в гімназії.
Система роботи з обдарованими учнями в закладі дає хо-
роші результати — гімназисти постійно займають призові
місця на предметних олімпіадах Всеукраїнського, облас-
ного та міського рівнів, у конкурсах, проектах, мистецьких
фестивалях та спортивних змаганнях різних рівнів.
Педагоги та учні гімназії є постійними учасниками
та переможцями міжнародних і Всеукраїнських проектів:
міжнародне партнерство з гімназією №2 ім. Лукаша Горницького в рамках міжнародного конкурсу «Ра-
зом до Європи» (м. Освєнцим, Польща), міжнародного конкурсу молодіжних волонтерських проектів
«Служіння заради миру», міжнародного конкурсу дитячого малюнку в м. Наріта (Японія), міжнародного
конкурсу «День міжнародного діалогу», Всеукраїнських суспільних акцій: «Громадянин» (м. Київ), «Доб-
ро починається з тебе» (м. Київ), Національного конкурсу шкільних газет (м. Миколаїв), Національного
конкурсу пошукових робіт «Слідами історії» та інших. Гімназисти є щорічними учасниками та неодно-
разовими переможцями міського фестивалю дитячої творчості «Степові джерела» в різних номінаціях
та спортивних змагань з баскетболу, футболу, софтболу, Відкритого Чемпіонату з інтелектуальних ігор
«Що? Де? Коли?»
Гордістю закладу є музей історії гімназії, створений зусиллями педагогів, гімназистів та батьківської
громадськості.
ГІМНАЗІЯ №9 КІРОВОГРАДСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
25030, м. Кіровоград, вул. Академіка Корольова, 27/21, тел.: (0522) 56-32-75,
56-50-89, тел./факс: 56-10-49, e-mail: gymnasium9kir@i.ua, www.gymnasium9.at.ua
КОВАЛЕНКО НАДІЯ
МИКОЛАЇВНА
Директор гімназії №9
Кіровоградської міської ради
Кіровоградської області
Відмінник освіти України, вчитель-
методист, нагороджена Орденом
преподобного Нестора Літописця
I ступеня, Почесними грамотами
Міністерства освіти України, Кірово-
градської обласної державної адмі-
ністрації та Кіровоградської міської
ради, Лауреат міської педагогічної
премії імені Василя Сухомлинського
110
У школі, яка заснована в 1925 р., навчається понад півтисячі дітей, створено всі умови для гармонійного розвитку особистості.
Школа культивує здоровий спосіб життя, фізичну культуру, спорт та утверджує високі громадянські цінності.
Для здійснення якісних освітніх послуг створені предметні та мультимедійні кабінети, фізкультурна й актова зали, бібліотека, кім-
ната відпочинку, зала естетичного виховання, обладнані спортивні стадіони. Успішно працює музейний комплекс, що почесно носить
звання «зразковий». Діють різноманітні предметні гуртки, спортивні секції, клуби. Понад 30 років успішно функціонує учнівський
парламент. Близько двох десятиліть виходить у світ газета «Alma mater», яка визнана найкращим шкільним виданням України.
За вагомий внесок у розвиток освіти і науки педагогічний колектив протягом останніх років відзначений Почесними грамотами
Національної академії педагогічних наук України, Міністерства освіти і науки України, Національної спілки журналістів України, ме-
далями, дипломами, кубками та нагрудними знаками.
У 2013 р. школа визнана переможцем V Загальнонаціонального проекту «Флагмани освіти і науки України» та нагороджена по-
чесною відзнакою.
Злагодженість та організованість, психологічний комфорт, прагнення вчителів передати вихованцям свій досвід самостійності,
здатності приймати рішення, відповідальності — ось стрижневі засади шкільного життя. Педагогічному колективові вдалося пере-
творити рідну школу на острівець великих радощів для всіх її мешканців. Викладацький склад базується на високопрофесійних
фахівцях, яким притаманні творче завзяття, неординарність, ініціативність, висока педагогічна культура, любов до професії.
Школа — визнаний лідер в освітньому регіоні з розвитку учнівського самоврядування, шкільної журналістики, молодіжної пре-
си, музеєзнавчої, краєзнавчої, проектно-дослідницької роботи, інформатизації навчального процесу, інноваційних підходів до впро-
вадження науково-методичної роботи.
Наша школа стала для дітей — школою радості, для батьків — школою спокою, для вчителів — школою творчості, для випускни-
ків — школою гордості. І ми й надалі робитимемо все можливе для збереження школи як осередку доброти і мудрості.
НАБОКА БОРИС СТЕФАНОВИЧ
Директор загальноосвітньої школи І—ІІІ ступенів №22
Кіровоградської міської ради Кіровоградської області,
доцент кафедри педагогіки та освітнього менеджменту
Кіровоградського державного педагогічного університету
імені Володимира Винниченка, кандидат педагогічних наук,
доктор філософії, вчитель-методист, відмінник освіти України
У 1970 р. закінчив фізико-математичний факультет Кіровоградського державного
педагогічного інституту імені О. С. Пушкіна.
З 1982 р. очолив школу, в якій працює понад трьох десятиліть.
У 1991—1996 рр. обіймав посаду голови Ради директорів загальноосвітніх навчальних закладів
м. Кіровограда. З 1996 по 2006 рр. здійснював наукове керівництво експериментальною лабо-
раторією інформаційних технологій Кіровоградського обласного інституту післядипломної
педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського, яка функціонувала на базі школи.
Учасник багатьох всеукраїнських та міжнародних освітніх проектів, форумів, виставок
та науково-практичних конференцій. Є автором більше 100 наукових праць із питань запро-
вадження ідей сухомлиністики та 9 посібників з освітнього менеджменту.
За заслуги в навчально-виховній та науково-методичній роботі нагороджений грамотами
Націо нальної академії педагогічних наук України (2010 р.), Міністерства освіти і науки України
р.), Кіровоградської обласної державної адміністрації та обласної ради (1998, 2000, 2007 рр.), управління
освіти і науки Кіровоградської обласної державної адміністрації (1998, 2006, 2010 рр.), відзнаками виконавчого комітету Кіровоград-
ської міської ради «За заслуги ІI ступеня» (2005 р.), «За заслуги І ступеня» (2010 р.).
(1989 р ) Почесними грамотами Кіровогр
ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І—ІІІ СТУПЕНІВ №22
КІРОВОГРАДСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
25019, м. Кіровоград, с. Гірниче, лінія 6, буд. 30,
тел.: (0522) 27-45-30, e-mail: bsnaboka@rambler.ru, www.my-school.kr.ua
111
Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи було створено у 1992 році. Основним зав-
данням Кіровоградського обласного бюро медико-соціальної експертизи є надання медико-соціальної
експертної допомоги населенню Кіровоградської області, а саме: виявлення ступеня обмеження життє-
діяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливос-
тей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-
спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
До складу Кіровоградського обласного бюро медико-соціальної експертизи входить 2 обласні, 5 спе-
ціалізованих та 4 міжрайонних медико-соціальних експертних комісій, які надають медико-соціальну
експертну допомогу населенню Кіровоградської області.
У штаті Кіровоградського обласного бюро медико-соціальної експертизи працюють висококваліфі-
ковані та досвідчені медичні працівники, практичні психологи, що забезпечує максимальне надання до-
помоги та соціального захисту хворому або інваліду в кожному індивідуальному випадку.
БОНДАРЬ ВОЛОДИМИР ПАВЛОВИЧ
Головний лікар
Народився 05 квітня 1966 року в м. Кривому Розі Дніпропетровської
області.
В 1995 році закінчив Дніпропетровську державну медичну академію.
Трудову діяльність розпочав лікарем-невропатологом Кіровоградської
обласної лікарні.
З 1997 року працював лікарем-невропатологом спеціалізованої
офтальмо-неврологічної МСЕК; з 2001 року — головою спеціалізованої
офтальмо-неврологічної МСЕК.
З травня 2003 року і по теперішній час є головним лікарем комунального
закладу «Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи».
В 2013 році закінчив Харківський національний університет внутрішніх
справ та здобув кваліфікацію магістра права.
Заслужений лікар України, лікар вищої кваліфікаційної категорії.
КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «КІРОВОГРАДСЬКЕ ОБЛАСНЕ БЮРО
МЕДИКО-СОЦІАЛЬНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ»
25030, м. Кіровоград, вул. Бєляєва, 5, корп. 3,
тел.: (0522) 56-31-83, факс: 56-74-35, e-mail: msek_kd@ukr. net
112
Світловодська центральна районна лікарня підпорядковується управлінню охорони здоров’я Кіровоградської державної
обласної адміністрації. Світловодська ЦРЛ нараховує 25 структурних підрозділів, які на сьогоднішній день забезпечують робо-
ту 310 ліжок стаціонару, 140 ліжок денного стаціонару, 600 відвідувань і консультацій в поліклініці за одну зміну, повертаю чи
здоров’я 15 тисячам хворим кожного року.
Високий фах, любов до найгуманнішої справи, відданість професії — ось основні принципи, які характеризують трудовий
колектив Світловодської ЦРЛ. Одним із пріоритетних завдань якісної роботи колективу лікарні є кваліфікаційна підготовка
лікарів та середнього медичного персоналу. В лікарні працює 1 заслужений лікар України, 63 лікарі мають вищу та І кваліфі-
каційні категорії, 139 середніх медичних працівників отримали вищу та І кваліфікаційні категорії.
Завдяки злагодженій співпраці місцевої влади та Світловодської ЦРЛ медична допомога стала більш якісною, доступною та
своєчасною. Так в рамках програми «Центральний регіон 2015» проведено капітальні ремонти пологового та реанімаційного
відділень, відкрито центр ранньої діагностики, де введено в дію нове вартісне медичне обладнання, придбане за кошти дер-
жавного бюджету на суму понад 2 млн грн.
Здоров’я людини — це багатство нації — ось основне завдання для медичних працівників Світловодської центральної
районної лікарні.
ЩЕРБИНА ОЛЕГ ВОЛОДИМИРОВИЧ
Головний лікар Світловодської
центральної районної лікарні
Народився 23 липня 1978 року в с. Пронозівка Глобинського району Полтавської об-
ласті. У 1995 р. з золотою медаллю закінчив Пронозівську загальноосвітню школу та
вступив до Української медичної стоматологічної академії (м. Полтава).
В 2001 р. закінчив УМСА, отримавши повну вищу освіту за спеціальністю «лікувальна
справа» та здобув кваліфікацію лікаря. Інтернатуру за спеціальністю «інфекційні
хвороби» пройшов на базі Кіровоградської 1-ої міської лікарні.
Трудову діяльність розпочав в 2002 р. лікарем-інфекціоністом в Світловодській ЦРЛ.
З 2005 р. — заступник головного лікаря з медичного обслуговування насе лення району.
З листопада 2012 р. — головний лікар Світловодської ЦРЛ.
Має І кваліфікаційну категорію за спеціальністю «Організація та управління охо-
роною здоров’я» та вищу кваліфікаційну категорію за спеціальністю «Інфекційні
хвороби».
СВІТЛОВОДСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА
РАЙОННА ЛІКАРНЯ
27500, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Павлова, 16,
тел.: (05236) 2-53-55, e-mail: svetlcrb@mail.ru
Запорізька
область
75 років на карті України
114
Запорізька область має вигідне економіко-географічне положен-
ня. Вона розташована у південно-східній частині України і ме жує
з
Херсонською, Дніпропетровською, Донецькою областями. Південні
кордони області омиваються водами Азовського моря, берегова лінія
якого в межах області перевищує 300 км.
Територія області займає 27,2 тис. км2, що становить 4,5% території
України. Протяжність із півночі на південь становить 208 км, а зі сходу
на захід — 235 км. Від м. Запоріжжя до столиці України м. Києва: заліз-
ницею — 715 км, шосейними дорогами — 618 км.
Умовно область поділяється на три природно-сільськогосподарські
зони: зону степу (50,8%), степну посушливу (34,8%) та сухостепну (14,4%)
зони.
Природно-кліматичні умови дозволяють вирощувати в області майже
всі сільськогосподарські культури, отримуючи високі врожаї.
Клімат — помірно-континентальний, характеризується чітко означе-
ною посушливістю. На рік у середньому припадає 225 сонячних днів, рі-
вень опадів становить 448 мм. Такі кліматичні умови максимально сприя-
ють розвитку сільського господарства, курортів та туризму.
Для області характерний рівнинний ландшафт. Ґрунти переважно
чорноземні. Природні ресурси багаті і різноманітні. У регіоні знахо-
дяться значні запаси залізної й марганцевих руд, гранітів. Частка регіо-
ну в сумарних запасах мінеральної сировини в Україні складає: пегма-
тит — 88,06%, апатит — 63,42%, марганцева руда — 69,1%, вторинні
каоліни — 22,9%, вогнетривкі глини — 8,6%.
На території області протікає 109 річок, у т.ч. Дніпро — третя за вели-
чиною річка в Європі, яка є важливою транспортною артерією України.
Промисловість області забезпечують води Дніпра, де побудовано ряд
водо сховищ.
Чисельність наявного населення області за станом на 01.01.2012 р.
склала 1791,7 тис. осіб.
Адміністративно Запорізька область складається з 20 сільських райо-
нів і 5 міст обласного значення (Запоріжжя, Мелітополь, Бердянськ,
Енергодар і Токмак) та 9 міст районного значення (Василівка, Вільнянськ,
Гуляйполе, Дніпрорудне, Кам’янка-Дніпровська, Молочанськ, Оріхів, По-
логи, Приморськ). Обласний центр, м. Запоріжжя, має районний поділ
і включає 7 районів. Всього в області 14 міст, 22 селища міського типу,
914 сільських населених пунктів, з них 44 селища і 870 сіл.
Виконавчу владу в регіоні здійснюють Запорізька обласна державна
адміністрація та 20 районних державних адміністрацій. Місцеве само-
врядування області представляють Запорізька обласна рада, 20 район-
них рад, 14 міських рад, 22 селищні ради і 263 сільські ради.
Географічне положення та населення
к
я
У
н
н
з
з
115
Шановні друзі!
Запорізький край вносить вагомий внесок в створення соціально-економічного та культурного потенціалу
нашої держави.
Одні українці називають Запорізьку область «енергетичним серцем» країни, інші вважають її «металургійною
столицею», а треті упевнені, що саме на порогах, в козацьких кошах, зародилася майбутня українська державність.
Дивно, але всі ці думки — правильні.
Неповторність Запорізького краю повною мірою відображається не тільки у потужних промислових гігантах,
у чарівних травах легендарного острова Хортиця. Головне багатство регіону — це люди, запорожці з міцним ко-
зацьким характером, з волею до життя, працелюбні та веселі.
Щоб всією душею полюбити Запорізьку область — приїжджайте до нас в гості. Дніпрогес, Хортиця, Кам’яні мо-
гили, унікальні курортні зони Бердянська і Кирілівки, мінеральні лікувальні джерела Молочанська, славнозвісне
Гуляйполе, садиба «Замок Попова» і багато інших цікавих місць — залишать у вас незабутні враження.
Сьогодні наш край розвивається, міцнішає на очах. Приймаються та виконуються важливі соціально-еконо-
мічні програми, націлені на зміцнення добробуту населення. Проводяться важливі наукові, культурні захо ди
міжнародного рівня. Запоріжжя — чудова туристична область з великими інвестиційними можливостями цієї
галузі. Велике майбутнє нашої малої батьківщини не викликає сумніву: Україна завжди буде пишатися нашим сла-
ветним краєм.
Голова Запорізької обласної ради Віктор Межейко
116
Казацька Рада
У Запорізькій області, мабуть, як ніде в Україні, помітні традиції, які сяга-
ють корінням в багату історію краю. Сприятливий клімат і вдале геогра-
фічне положення Запоріжжя привертали людину з незапам’ятних часів. Най-
давніші стоянки первісних людей у річковій долині порожистої частини Дніпра
відносяться до епохи середнього палеоліту (100—40 тис. років тому). Протягом
багатьох століть територія краю була своєрідним коридором, яким проходили
різні народи, де схрещувалися різні культури. Кіммерійці, скіфи й сармати, готи
і гуни, авари, хазари, половці, печеніги, слов’яни залишили після себе в Придні-
провських степах різноманітні археологічні пам’ятки.
Після татаро-монгольської навали 1237—1240 рр. територія Запорізького
краю на два століття увійшла до складу Золотої Орди. У 1445 р. запорізькі степи
по лівому берегу Дніпра увійшли до складу Кримського ханства. З кінця ХV до
середини ХІХ ст. їх населяли кочові та напівосілі ногайці.
Природно-географічні та історичні умови у XV—XVI ст. сприяли тому, що
південноукраїнські землі стали одним із центрів формування запорізького ко-
зацтва. Одним із його головних оплотів і символів став острів Хортиця, відомий
ще з давньоруських часів.
Подією загальноукраїнського значення стало формування з окремих козаць-
ких загонів та промислових артілей соціально-політичної та військової організації
запорозького козацтва — Запорозької Січі («Війська Запорозького Низового»).
Запорозька Січ стала першим на території України політичним формуванням
з усіма ознаками республіки. Вона довго зберігала свою незалежність та займа-
ла визначне місце в міжнародних відносинах — європейські держави встанов-
лювали з нею дипломатичні відносини та шукали військового союзу.
Наприкінці XVIII ст. землі південної України увійшли до складу Російської
імперії.
Процес нового заселення та освоєння земель сучасної Запорізької облас-
ті був складним. В ньому взяли участь представники багатьох народностей, що
призвело до розвитку краю як багатонаціонального. Це забезпечило запози-
чення господарських навичок, окремих особливостей життя і побуту одним на-
родом в іншого, викликало до життя своєрідне злиття культурних та господарчих
традицій. Складовою частиною населення території сучасної Запорізької облас-
ті стали іноземні переселенці: німці-меноніти, болгари, євреї, гагаузи, поляки,
серби, греки, албанці.
Переможне для більшовиків завершення громадянської війни поставило
перед новою владою багато важливих завдань. Одним з них стало формуван-
ня на території Радянської України нового адміністративно-територіального
устрою, який би відповідав вимогам часу. До 1920 р. північна частина сучасної
Запорізької області входила до складу Катеринославської губернії, південна —
до Таврійської. Однак вже у 1920 р., відповідно до постанови президії ВУЦВК
від 8 липня 1920 р., було утворено Олександрівську губернію. Нова губернія
об’єднала Бердянський, Мелітопольський і Олександрівський повіти та Хортиць-
ку і Кічкаську волості Катеринославського повіту.
23 березня 1921 р. Олександрівська губернія була перейменована на Запо-
різьку. Це відбулося згідно з постановою ВУЦВК від 23 березня 1921 р. «Про
перейменування Олександрівської губернії в Запорізьку, міста Олександрів-
ська в місто Запоріжжя». Тоді ж, за рахунок розукрупнення повітів, у складі
губернії було додатково створено Гуляйпільській та Великотокмацький повіти.
12 жовт ня 1921 р. до складу Олександрівського повіту була передана Біленська
область Катеринославського повіту, а до складу Бердянського — Захарівська,
Стародубська, Новоспаська, Петровська волості із складу Маріупольського по-
віту Донецької губернії. 26 жовтня у складі Запорізької губернії було утворено
Генічеський повіт, до якого увійшла частина волостей Мелітопольського повіту
Довідка з історії Запорізької області
Паланковий устрій Вольностей Війська Запорізького
м. Бердянськ
Гармата часів Запорізької Січі
117
і Дніпровського повіту Миколаївської губернії. Наприкінці 1921 р. Запорізька
губернія складалася з 6 повітів та 127 волостей.
Однак окрема Запорізька губернія проіснувала недовго. Вже з 1 грудня
1922 р. її включили до складу Катеринославської губернії. А з 1 серпня 1925 р.
в Україні було ліквідовано губернії. Округів і районів було створено значно
менше, аніж існувало повітів і областей. Це не могло не призвести до чергових
змін у адміністративно-територіальному устрої Запорізького краю. 7 березня
1923 р. територія теперішньої Запорізької області була розподілена між Бер-
дянським, Запорізьким і Мелітопольським округами Катеринославської губер-
нії та Маріупольським округом Донецької губернії, до складу якого передали
частину території Бердянського повіту. 15 липня 1925 р. було ліквідовано Бер-
дянський округ. Його райони включили до складу Запорізького, Мелітополь-
ського і Маріупольського округів.
У складі Запорізького округу існували 13 районів, 151 сільська рада. В Ме-
літопольському окрузі — 21 район та 232 сільські ради. Територія сучасних
Куйбишевського, Розівського, Бердянського районів входила до складу Маріу-
польського округу. Разом з тим, Запоріжжю були підпорядковані Покровський
і Томаківський райони, які зараз знаходяться у складі Дніпропетровської об-
ласті, а Мелітополю — 6 південно-західних районів, які пізніше стали частиною
Херсонської області.
Із зміною курсу національної політики та переходом до впровадження
на місцях політики «коренізації» у місцях компактного проживання неукраїн-
ського населення почали створюватись національні райони та сільські ради.
На території нинішньої Запорізької області протягом 20-х років існували 9 та-
ких районів. Така система адміністративно-територіального устрою проіснувала
до 2 вересня 1930 р., коли ВУЦВК ліквідував округи.
З 15 вересня 1930 р. місто Запоріжжя було виділене як окрема адмі ні стра-
тивно-територіальна одиниця, яка була підпорядкована безпосередньо центру.
Були ліквідовані райони: Запорізький і Хортицький, Берестівський і Андріїв-
ський, Верхньорогачикський, Ногайський, Чернігівський, Ботієвський і Возне-
сенський, що призвело до змін кордонів інших районів. Центр Кизиярського
району перенесли в Мелітополь, а район перейменували в Мелітопольський.
Однак така схема, коли райони підпорядковувались безпосередньо центру
проіснувала досить недовго. 9 лютого 1932 р. територія України була поділена
на п’ять областей. Всі райони Запорізького краю увійшли до складу Дніпропет-
ровської області і така ситуація залишалася незмінною до 1939 р.
10 січня 1939 р. з’явився Указ Президії Верховної Ради СРСР про утворен-
ня Запорізької області з центром у місті Запоріжжі. До складу Запорізької
області було включено 28 районів, які раніше входили до Дніпропетров ської
області — Андріївський, Якимівський, Бердянський, Велико-Білозерський,
Велико-Токмацький, Василівський, Веселівський, Генічеський, Гуляйпільський,
Кам’янсько-Дніпровський, Коларовський, Красноармійський, Імені В. В. Куй-
бишева, Люксембурзький, Мелітопольський, Михайлівський, Моло чанський,
Нижньо-Сірогозький, Ново-Василівський, Ново-Златопольський, Ново-Мико-
лаївський, Оріхівський, Пологський, Приазовський, Ротфронтівський, Сивась-
кий, Чернігівський; 2 райони тодішньої Миколаївської області — Велико-
Лепетиський і Ново-Троїцький.
Запоріжжя стало одним із полігонів, де втілювалися стратегічні плани інду-
стріалізації СРСР. У 1927 р. почалося будівництво ДніпроГЕСу — самої могутньої
гідроелектростанції у Європі на той час. Поряд прискореними темпами спору-
джувався комплекс нових енергоємних підприємств.
Бурхливий розвиток економіки та культури краю був перерваний II Світовою
війною.
Однією з найяскравіших сторінок в історії області є післявоєнне відроджен-
ня запорізького індустріального комплексу — ДніпроГЕСу та підприємств чор-
ної та кольорової металургії. До початку 1950 р. відновили роботу всі 670 за-
водів і фабрик області. У 1950—1970 рр. в області були створені нові галузі
індустрії — електротехнічна, хімічна. Продовжував зростати енергетичний по-
тенціал області. Поруч із введенням у дію ДніпроГЕСу-2, споруджено Запорізьку
ДРЕС та Запорізьку атомну електростанцію.
м. Мелітополь
Будівництво другої черги ДніпроГЕСу
м. Орехів
м. Олександрівськ
118
М. ЗАПОРІЖЖЯ
Початок історії міста Олександрівська (Запоріжжя) пов’язаний з будівництвом Нової Дніпровської
укріпленої лінії наприкінці ХVIII століття. Згідно з планами центральної влади ця укріплена лінія повинна
була, з одного боку, захистити край від татарських нападів, а з іншого — забезпечити посилення контролю
над землями Війська Запорозького з боку Російської імперії. Нова Дніпровська укріплена лінія простяг-
нулася на 180 км від Дніпра до Азовського моря вздовж річок Кінської і Берди. До її складу повин ні були
увійти 7 фортець. Найбільшими з них були Кирилівська, Петровська та Олександрівська. Саме з початком
будівництва Олександрівської фортеці розпочинається історія Олександрівська (Запоріжжя).
Олександрівська фортеця була закладена влітку 1770 р. Спочатку її будівництво було розпочате при
усті р. Мокрої Московки. За осінь та зиму було відрито фортечні рови, намічено вали по зовнішнім кон-
турам. Але весною, з таянням снігів, виявилося, що Мокра Московка підтопила споруджувану фортецю
і її було вирішено перенести на інше місце. У травні 1771 р. нова Олександрівська фортеця була закла-
дена у двох кілометрах на північний захід від старої, ближче до Дніпра і р. Суха Московка. Будівництво
фортеці завершилося у 1775 р.
Першим комендантом Олександрівської фортеці став Вілем фон Фредездорф. Олександрівська фор-
теця була досить потужним укріпленим пунктом. Вона мала форму багатопроменевої зірки, займала
площу близько 105 десятин (130 га). За даними на 1783 р. у фортеці перебували 43 офіцери з дітьми та
дружинами, більше 500 солдатів. У складі військових була інженерна і артилерійська команди. З самого
початку існування Олександрівської фортеці поблизу неї почав формуватись так званий «фурштат», від
німецького слова «форштадт», яке означає «передмістя». Він створювався на тому місці де була закла-
дена перша Олександрівська фортеця. У форштадті спочатку селились будівельники-селяни, каторжни-
ки, обслуговуючий фортецю персонал, відставні солдати.
З перших років уряд намагався перетворити Олександрівськ не лише у адміністративний, а й у економічний центр регіону. В 1781 р. в місті
проживало 7 купців, 329 міщан, тут щорічно відбувалося 4 ярмарки. Поселення розвивалося, зростала чисельність торгово-промислового на-
селення.
Олександрівськ наприкінці XVIII ст. став значним транспортним центром. Це було пов’язано з тим, що саме через нього йшли товари для
будівництва Херсона та російського Чорноморського флоту. В 1785 р. Олександрівський форштадт було перетворено у посад, тобто населений
пункт міського типу. Новий посад відносився спочатку до Новомосковського, а потім до Павлоградського повіту. Не зважаючи на успішний по-
чаток, Олександрівськ не виправдав сподівань, які на нього покладала російська влада, значного розвитку у цей період місто не отримало. На-
селення посаду зростало повільно. У 1795 р. тут нараховувалось лише 96 дворів, де проживало 1230 осіб, а у 1804 р. — 387 дворів і приблизно
2,5 тис. жителів. Зі зростанням торговельної ролі Одеси та зміною напрямків головних торговельних шляхів у регіоні Олександрівськ почав
занепадати. Однак місто змогло пережити кризу і зберегти свій статус.
У другій половині ХІХ ст. ситуація у місті починає поступово змінюватись. Поштовх розвитку Олександрівська надало будівництво через
місто Лозово-Севастопольської залізниці. У листопаді 1873 р. було відкрито відрізок залізниці Лозова-Олександрівськ. Одночасно йшло будів-
ництво залізничної гілки на Мелітополь і далі на Крим. У 1874 р. було введено в експлуатацію відрізок залізниці Олександрівськ—Мелітополь,
а через декілька місяців Мелітополь—Сімферополь. Із завершенням будівництва Лозово-Севастопольської залізниці Олександрівськ перетво-
рився в один з великих транзитних пунктів з перевезення вантажів, у першу чергу хліба. Активізувався розвиток промисловості. Наприкінці
ХІХ ст. в місті було 5 крупних заводів сільськогосподарського машинобудування: в 1880 р. відкрився завод Я. Бадовського, у 1887 р. — Леппа
і Вальмана, у 1890 р. створюється Олександрівська машинобудівна компанія, у 1891 р. розпочав роботу завод О. Циглера, у 1894 р. — І. Кацена.
Ці заводи випускали плуги, сіялки, молотарки та іншу сільськогосподарську техніку, яка користувалась попитом на значній частині території
Російської імперії. Місто стало одним з головних центрів виробництва сільськогосподарської техніки на Півдні України. Значного розвитку на-
буває борошняна промисловість. У Олександрівську працюють цегельні, лісопильні, горілчані заводи.
Набирала обороти місцева торгівля. Ярмарки вже не задовольняли потреб населення, тому збільшується роль постійної торгівлі. Лише в Олек-
сандрівську діяли близько 400 магазинів та лавок. Місто активно розвивалось. Станом на 1897 р. в Олександрівську проживало майже 19 тис.
чоловік, а напередодні першої світової війни населення досягло вже 63,6 тис. чоловік. На початку ХХ ст. у місті було 8 тис. будинків, 95 вулиць.
У 1893—1904 рр. в Олександрівську було побудовано водогін від річки Мокрої Московки до центру, на 1910 р. довжина водогону досягла 14 км.
Вода подавалася до будинків заможних городян у центрі Олександрівська. В 1910 р. побудована електростанція. В Олександрівську діяло 47 різ-
них заводів і фабрик, чотири десятки ремісничих майстерень, мережа аптекарських магазинів, 11 представництв банків, 3 нотаріальні контори.
В 1903 р. торговельний обіг підприємств міста склав 25 млн крб. На підприємствах міста працювало близько 10 тис. робітників. Розвивалася
освіта, що стало результатом земської реформи, адже саме земствам було доручено опіку-
ватися освітою. Активні громадські діячі, які входили до складу земств, розуміли значення
освіти і тому приділяли її розвитку багато уваги. На початку ХХ століття в Олександрів-
ську діяли 20 початкових загальноосвітніх шкіл, 5 реальних та 5 комерційних училищ,
2 чоловічі та жіноча класичні гімназії. У 1900 р. почало працювати середнє семикласне
механічно-технічне училище. У 1903 р. було відкрито училище для глухонімих, яке отри-
мало назву Маріїнського, в 1911 р. в ньому навчалося вже 227 осіб. Своїми досягненнями
Маріїнське училище було відоме далеко за межами Олександрівська.
Архітектурною спадщиною Олександрівська, яка до цього часу збереглася у Запо-
ріжжі, є учбові корпуси №1 та №3 Запорізького Національного університету (за часів
Олександрівська там розташовувались чоловіча та жіноча гімназії), будівля першої теп-
лової електростанції м. Олександрівська, житлові будинки Бадовського, купця-мецената
Лещинського і т.д. Всі ці архітектурні пам’ятки є справжньою окрасою міста.
пере
119
У 1914 р. розпочалася І Світова війна. Військові дії безпосередньо не відбувалися на території Запорізького краю, однак початок війни
не міг не вплинути на події в Олександрівську. У Запорізькому краї було розпочато масову мобілізацію. Тільки у промисловості до армії було
мобілізовано понад 30% працюючих. Вже у серпні 1914 р. в Олександрівську сформували і розквартирували запасний батальйон, незабаром
із «запасних ратників ополчення» міста і повіту сформували 73, 74 та 75 Катеринославські піші дружини.
З початком війни розпочалася мілітаризація економіки. Підприємства, що виконували військові замовлення, у першу чергу отримували
сировину та паливо. Власникам військових виробництв дозволили продовжувати робочий день для працівників, залучати до важкої праці дітей
та підлітків, літніх людей, жінок, використовувати працю військовополонених. Цілий ряд місцевих підприємств почали випускати продукцію для
військових потреб. Для потреб фронту виготовлялися кінні повозки, санітарні двоколки, похідні кухні, корпуси снарядів, мін, гранат тощо.
Із прифронтових територій до тилових губерній евакуювалися промислові підприємства, матеріальні цінності. У 1914 р. з Варшави до Олек-
сандрівська було перебазовано авторемонтні майстерні 3-го відділення Центральних автомайстерень, а в 1915 р. — завод акціонерного това-
риства «Борман, Шведе і Ко». У 1916 р. з Петрограда до Олександрівська було евакуйовано завод авіаційних моторів акціонерного товариства
ДЕКА (тепер — ВАТ «Мотор Січ»). У цьому ж році з Риги було перевезено дротово-цвяховий завод (тепер — ВАТ «Сталепрокатний завод»).
У зв’язку із зростанням військового виробництва, для якого були потрібні робочі руки, прибуттям великої кількості біженців та евакуйова-
них зростає чисельність населення Олександрівська та інших міст краю. Умови життя населення в умовах війни значно погіршились. Скорочен-
ня виробництва сільськогосподарської продукції та значне підвищення попиту на неї призвели до зростання цін. У 1915 р. Олександрівська
міська дума спробувала встановити граничні ціни на товари першої необхідності (пшеницю, картоплю, сіль, цукор, яйця, вугілля і т.д.). Однак
фіксовані ціни не вдалося втримати і вони знову почали зростати. У результаті переорієнтації промисловості значно зменшився випуск мирної
продукції. Значна кількість підприємств була змушена припинити свою роботу через нестачу сировини, палива, робочих рук. За 1915 р. з 80 під-
приємств, які перебували під наглядом фабричної інспекції в м. Олександрівську, 16 підприємств не працювали цілий рік, частина підприємств
закривалася на деякий час протягом року. Без роботи залишилось 20,5% робітників.
Підвищенню соціальної напруги у краї сприяли й інші фактори. До них можна віднести розквартирування на території краю військових час-
тин, утримання яких стало тягарем для місцевого населення, накопичення біля залізничних станцій вантажів, підвезення яких стало однією з по-
винностей жителів, зростання кількості біженців та евакуйованих, велика кількість загиблих і поранених під час війни і т.д. Все це призводило
до зростання антивоєнних настроїв у краї. Особливо бурхливим стало зростання антивоєнних та революційних настроїв на початку 1917 р.
У лютому 1917 р. у Російській імперії перемогла демократична революція. Влада перейшла до Тимчасового уряду, який був сформований як
перехідний орган. Подальшу долю державного устрою повинні були вирішити Установчі збори. Інформація про події у Петрограді досить швид-
ко дійшла до Олександрівська. 4 березня мітинг на підтримку демократичного ладу зібрався біля будинку Земської управи Олександрівська.
Після Лютневої революції влада на місцях Тимчасовим урядом була передана головам губернських земських управ — губернським коміса-
рам. У своїй діяльності вони спиралися на вже існуючі органи місцевого самоврядування та громадські комітети, що виникли в перші дні після
революції. В Олександрівську вибори до міського громадського комітету відбулись у березні 1917 р. Вже у липні цього року відбулись вибори
до Олександрівської міської думи, в результаті яких, перемогу отримав соціалістичний блок (до нього входили російські меншовики та есери).
Друге і третє місце поділили між собою єврейський та український соціалістичний блок. Паралельно зі створенням громадських комітетів та
інших органів місцевої влади, на які спирався Тимчасовий уряд, на місцях утворюються Ради робітничих і солдатських депутатів. Після пова-
лення Тимчасового уряду та захоплення влади у Петрограді більшовиками Центральна Рада 7 листопада 1917 р. оприлюднила свій ІІІ Універсал
про створення Української народної республіки у складі 9 українських губерній. В Олександрівську міська дума засудила захоплення влади
більшовиками. Однак більшовики Олександрівська були на той час вже досить серйозною силою. Вони взяли курс на збройне захоплення влади
у місті. На допомогу місцевим більшовикам прибув загін з Києва. З метою стабілізувати ситуацію у місті до Олександрівська прибули війська
Центральної Ради, частини 48-го донського козачого полку, кавалерійські ескадрони кримських татар. Місто також захищали загони «вільного
козацтва». Бої між військами Центральної Ради та більшовиками тривали в Олександрівську з 12 по 15 грудня і завершились перемогою військ
Центральної Ради. Однак досить скоро більшовики отримали підкріплення, бої поновилися. В результаті 2 січня 1918 р. в Олександрівську було
встановлено владу більшовиків.
Після встановлення радянської влади більшовики розпочали політику, спрямовану на докорінну зміну існуючих соціально-економічних
відносин. Розпочалася конфіскація великих та середніх промислових підприємств. Однак у результаті вторгнення австро-німецьких військ ра-
дянська влада на Україні була повалена. Вже 18 квітня 1918 р., після важких боїв, австро-німецькі війська увійшли до Олександрівська. У краї
було відновлено владу Центральної Ради, яку пізніше змінила влада гетьмана П. Скоропадського. Однак і він не зміг довго утриматись при владі.
В Україні розпочалося антигетьманське повстання, яке очолила Директорія. У 20-х числах листопада 1918 р. Олександрівськ захопили війська
Директорії, але в грудні 1918 р. в місті знову було встановлено владу більшовиків. Новим претендентом на захоплення влади у краї стали біло-
гвардійці. Війська Добровольчої армії генерала А. Денікіна 10 липня захопили Олександрівськ.
Політика нової влади (терор, реквізиції, примусова мобілізація до армії, повернення землі попереднім власникам і т.д.) призвела до зрос-
тання невдоволення населення та активізації повстанського руху. Створювалися загони як радянського так і махновського спрямування. Під
контролем махновців опинилась величезна територія, зокрема Кривий Ріг, Нікополь, Олександрівськ, Мелітополь, Каховка, Маріуполь, Катерино-
слав. Контрнаступ радянських військ розпочався 11 жовтня 1919 р. Наприкінці грудня червоні частини вступили на територію контрольова-
ну махновцями. Подолавши війська Денікіна радянське командування майже зразу почало шукати шляхи до знищення і махновського руху.
Для того щоб відірвати махновців від їх бази, у січні 1920 р. радянське командування видало наказ про відправку махновської армії на поль-
ський фронт. У свою чергу Н. Махно висунув вимогу визнати автономію Катеринославської і Таврійської губернії та підписати військовий до-
говір між махновцями та Червоною армією. Така позиція не задовольнила більшовицьке керівництво. Вже 9 січня Н. Махно та його прибічники
були оголошені поза законом. Протягом зими 1920 р. на території Запорізького краю
було відновлено радянську владу.
Навесні 1920 р. у Запорізькому краї у черговий раз розгорнулося активне радянське
державне будівництво. Однак його зірвав наступ білогвардійців, які до цього змогли утри-
матися в Криму. У жовтні 1920 р. армія П. Врангеля зазнала відчутних поразок та розпо-
чала відступати. У цих боях союзниками Червоної армії знову стали махновці, які головну
загрозу для себе вбачали саме у білогвардійцях. У результаті радянську владу на території
Запорізького краю було відновлено. Вже після захоплення Криму та остаточної поразки
білого руху на півдні, більшовики у черговий раз розірвали угоду з махновцями. Грома-
дянська війна на території Запорізького краю завершилася перемогою більшовиків.
На початку 20-х рр. минулого століття починається період поступового відродження
Олександрівська після років громадянської війни. 23 березня 1921 р. постановою ВУЦВК
місто Олександрівськ було перейменовано в місто Запоріжжя, а губернію — в Запорізьку.
120
ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ
Бердянськ — місто обласного значення Запорізької об-
ласті, було засноване в 1827 р. стараннями Новоросійського
генерала-губернатора графа М. С. Воронцова. Місто розташо-
ване на північному узбережжі Азовського моря, його територія
складає 0,3% території Запорізької області. Від м. Бердянська
до обласного центру м. Запоріжжя 200 км, до столиці Украї-
ни — м. Києва — 800 км. Населення міста станом на 1 січня
2013 р. складає 119,2 тис. осіб, що становить 6,7% загальної
чисельності населення Запорізької області. У 1999 р. міською
радою було затверджено сучасний герб і прапор Бердянська.
На території міста знаходяться об’єкти природно-
заповідного фонду: загальнодержавний ландшафтний заказ-
ник «Заплава ріки Берда», що розташований на Бердянській
косі (площа 564 га); заказник місцевого значення «Оголовок
Бердянської коси» (площа 215 га).
У світову історію увійшли бердянці: всесвітньо відомий
бактеріолог, винахідник протичумної і протихолерної вакци-
ни В. А. Хавкін; художник-академік І. І. Бродський; керівник
збройного повстання чорноморських моряків на крейсері «Оча-
ків» П. П. Шмідт, батько якого протягом 10 років був начальни-
ком міста та порту Бердянська. Багато бердянців прославляли
і прославляють місто своїми успіхами. Серед них піаніст зі світо-
вим ім’ям М. С. Воскресенський; художник, автор перших пошто-
вих марок і ювілейних монет України А. А. Іваненко; радянська
та українська актриса театру і кіно, народна артистка України
та Росії Т. Є. Назарова; акторка і фотомодель О. К. Куриленко.
ПРОМИСЛОВІСТЬ
Найвагомішими видами економічної діяльності в місті є про-
мисловість, транспорт, підприємництво, торгівля та громадське
харчування, санаторно-курортна галузь, житлово-комунальне
господарство. Підприємства цих галузей створюють робочі
місця, поповнюють міський бюджет, беруть участь у вирішенні
проб лемних питань міста, утримують місто в чистоті і порядку.
У структурі промислового виробництва основними галузями
є: виробництво продуктів нафтоперероблення, хімічна та наф-
тохімічна, виробництво готових металевих виробів, машинобу-
дування, легка та харчова промисловість. У місті діють 30 основ-
них промислових підприємств, які виробляють мастила, масла
та оливи, скловолокно та вироби з нього, сільськогосподарську
техніку, кабельно-провідникову продукцію, трикотажні та швей-
ні вироби, хліб та хлібобулочні вироби, ковбасну продукцію.
ПІДПРИЄМНИЦТВО ТА ТОРГІВЛЯ
В місті зареєстровано 12 300 суб’єктів підприємницької
діяльності, у т.ч. юридичних осіб — 2461, фізичних осіб —
10618. У місті діє 560 підприємств малого бізнесу. Частка об-
сягу реалізованої продукції (робіт, послуг) малих підприємств
у загальному обсязі реалізації по місту складає 23,6%. Підпри-
ємці дають до 50% надходжень у бюджети усіх рівнів.
На території міста розташовано 2228 об’єктів торгівлі, громадського харчування, сфери послуг.
Функціонує 9 ринків та торговельних рядів, 1 — комунальної власності, 8 — приватної, з яких 2 —
сезонного характеру.
КУРОРТ ТА ТУРИЗМ
11 січня 2005 р. Верховною Радою України прийнято Закон України «Про оголошення природних територій міста Бердянська Запорізької
області курортом державного значення». Основними лікувальними факторами курорту є лікувальні мулові сульфідні грязі, мінеральні хлоридно-
натрієві води та ропа підземних джерел для зовнішнього та внутрішнього вживання, а також піщані пляжі Бердянської коси та мілке тепле Азов-
ське море. Морське повітря Приазов’я насичене озоном, бромом, йодом та іншими мікроелементами, ароматами степового різнотрав’я.
Санаторно-курортний та оздоровчий потенціал м. Бердянська включає близько 100 закладів з розвинутою інфраструктурою і рівнем
комфортності на будь-який статок. Постійно в санаторно-курортних та оздоровчих закладах впроваджуються нові методи лікування. Одно-
часно оздоровчі заклади можуть прийняти більше ніж 15 тис. осіб.
КУПЦОВА
ІРИНА МИКОЛАЇВНА
Секретар міської ради
Народилась 28.03.1962 р.
у м. Маріуполь, Донецької області.
У 1985 р. закінчила Запорізький
медичний інститут за спеціальністю
«лікувальна справа»; у 1986 р. —
інтернатуру з відзнакою
за спеціальністю «терапія».
У 1992 р. отримала свідоцтво про
проходження підвищення кваліфікації
на посаду «лікар-кардіолог»;
у 2006 р. — підвищення кваліфікації
на посаду «головний лікар».
З 1985 р. працювала на різних
медичних посадах: від лікаря-
терапевта міської лікарні м. Запоріжжя
у відділенні гастроентерології
до головного лікаря м. Снятин Івано-
Франківської області та головного
лікаря обласного дитячого
протитуберкульозного санаторію,
м. Бердянськ.
Ірина Миколаївна депутат від
Партії регіонів Бердянської міської
ради п’ятого та шостого скликань.
З 2009 р. — лідер фракції Партії
регіонів у міській раді Бердянська;
очолювала Бердянську міську
організацію Партії регіонів. У 2010—
2013 рр. була керівником виборчої
кампанії у Бердянську по виборам
Президента України, виборам до
місцевих рад та до Верховної Ради
України. Зараз — секретар Бердянської
міської ради.
БАКАЙ ОЛЕКСІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ
Міський голова м. Бердянськ
Народився 19.03.1954 р. у с. Червоне
поле, Бердянського району, Запорізької
області. Закінчив Маріупольський
індустріальний технікум, 1976 р.;
Мелітопольський інститут механізації
сільського господарства за
спеціальністю «інженер-механік»,
1985 р.; Харківську національну
юридичну академію за спеціальністю
«юрист», здобув науковий ступінь
кандидата юридичних наук, 1999 р.
Обирався депутатом трьох скликань
Бердянської міської та Запорізької
обласної ради народних депутатів.
У 1994—1998 рр. очолював Бердянську
міську раду народних депутатів та
обіймає посаду міського голови.
З 1998 по 2010 рр. О. А. Бакай
працює у газовій промисловості
на посадах генерального директора
ДП «Укрнафтогазкомлект»,
НАК «Нафтогаз України»,
заступника генерального директора
з матеріально-технічного постачання
і загальних питань ДК «Укртрансгаз»
НАК «Нафтогаз України», директора
з питань матеріально-технічного
постачання ДК «Укртрансгаз»
НАК «Нафтогаз України», першого
заступника Голови Ради директорів
ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз
України», головного радника
Служби радників ДК «Укртрансгаз»
НАК «Нафтогаз України», заступника
Голови Ради Голів профкомів ДК
«Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України».
У жовтні 2010 р. Олексія Бакая вдруге
обрано на посаду міського голови
Бердянська.
М. БЕРДЯНСЬК
121
Туристичною діяльністю в місті займаються 27 суб’єктів. Туристів про потенціал міста інформує електронний туристичний інформацій-
ний сайт www.kurort-berdyansk.com. Місто Бердянськ користується великим попитом серед гостей: щороку в місті відпочиває 500—600 тис.
осіб як з України, країн СНД, так і з далекого зарубіжжя.
У місті здійснюється не тільки розміщення туристів, а й організація відпочинку та розваг на досить високому рівні. Розважальна інфра-
структура включає: зоопарк «Сафарі», аквапарк «Мис доброї Надії», дельфінарій «Немо», луна-парк у центрі міста.
ОСВІТА
Система освіти міста представлена різними освітніми закладами. Дошкільною освітою охоплено 96% дітей від 3 до 6 років у 15 до-
шкільних закладах. Мережу загальноосвітніх закладів м. Бердянськ складають 19 закладів освіти. У м. Бердянську функціонують три вищі
навчальні заклади: Бердянський державний педагогічний університет, Бердянський університет менеджменту і бізнесу, Бердянський інсти-
тут державного та муніципального управління Класичного приватного університету. Кожний рік випускники цих закладів отримують вищу
освіту за різними спеціальностями: педагоги, економісти, юристи, спеціалісти в галузі комп’ютерного забезпечення, менеджери. Сьогодні
у вищих та середньо-технічних навчальних закладах міста навчається 17,7 тис. студентів, з яких 50,5% — за денною формою навчання.
КУЛЬТУРА ТА СПОРТ
У місті працює 10 закладів культури, 7 будинків культури, 9 бібліотек (центральна і 8 філій), з яких 2 — для дітей, 7 — для дорослих,
2 школи естетичного виховання і 1 філія, художній музей ім. І. І. Бродського, краєзнавчий музей з трьома філіями: музей «Подвиг», мемо-
ріальний будинок-музей П. П. Шмідта та музей історії міста.
Щорічно у місті проводиться велика кількість культурно-масових заходів. Традиційно проводяться такі фестивалі, як: Всеукраїнський
фестиваль дитячої творчості «Топ-Топ», «Зорецвіт», «Джаз-форум», Всеукраїнський телевізійний фестиваль творчості «Азовські вітрила»,
фестиваль «Бердянська юшка» та інші. Провідним осередком культурного життя міста залишається міський Палац культури.
У місті культивується 32 види спорту. Функціонує 3 стадіони, 58 спортивних майданчиків, 30 спортивних залів, 26 тренажерних залів,
де займається більше 12,0 тис. осіб.
ТРАСПОРТ
Розгалужена мережа автомобільних доріг довжиною 267,0 км зв’язує всі мікрорайони міста. На 19 міських маршрутах працює 129 оди-
ниць транспортних засобів. Функціонує десять служб легкового таксі, загальна кількість транспортних засобів — понад 500 одиниць.
У місті добре розвинена мережа міжміських та міжобласних автобусних маршрутів. Важливу роль у транспортній системі міста відіграє
Азовське море. Бердянськ відомий у світі як важливий морський порт Північного Приазов’я, куди заходять судна під прапорами багатьох
держав світу.
122
ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ
Район розташований у північно-західній частині Запорізької області,
на березі Каховського водосховища, загальна площа — 1621 км2, район-
ний центр — місто Василівка. Межі району: на півдні — Михайлівський
район, на заході — Великобілозерський та Кам’янко-Дніпровський, на
півночі — Запорізький, на сході — Оріхівський та Токмацький райони.
На території району протікають річки: Суха, Велика Білозерка, Чокрак,
Карачекрак, Янчекрак; розташовано декілька рекреаційних ресурсів:
Національний природний парк «Великий Луг»; заказники «Крутосхили
Каховського водосховища» та «Великі і Малі Кучугури».
Родовища корисних копалин місцевого значення: марганцевої
руди та залізної руди, видобутком якої займається ЗАТ «Запорізький
залізорудний комбінат» — одне з найбільших підприємств гірничо-
металургійної галузі України.
По території району пролягає одна з головних залізниць України
сполученням Харків—Сімферополь і автострада того ж сполучення, які
пов’язують Василівку з усіма регіонами України.
Район має вигідні умови для вкладання інвестицій в його господар-
ський комплекс, розвиток освіти, охорони здоров’я, культури, у відрод-
ження архітектурно-культурної спадщини.
ІСТОРІЯ КРАЮ
Після ліквідації Запорізької Січі почався процес розподілу Запо-
різьких земель у власність поміщикам. Одним з перших в черзі був
Василь Степанович Попов — правитель канцелярії Г. А. Потьомкіна.
В 1770 р. він отримав 43 тис. десятин землі, які були розмежовані, вида-
на межова книга і план. Так, на ім’я власника з’являється слобода Васи-
лівка, поселення Янчекрак, Карачекрак, Скельки, Маячки, далі Еристівка
та інші. З кінця XVIII ст. Василівка починає розростатися. У 1831 р., як
центр управління всіма землями Попових, Василівка переведена в роз-
ряд містечок. У 1874 р., з відкриттям Лозово-Севастопольської залізної
дороги, яка пройшла через Василівку, і виникненням станції «Попово»,
товарність і прибуток маєтку значно збільшилися.
Після Жовтневої революції 1917 р. на Україні була проведена
територіально-адміністративна реформа. Відповідно до Постанови
ВЦИК від 7 березня 1923 р. у склад Запорізького округа, окрім інших
районів, увійшов і Василівський район.
КУЛЬТУРА
Василівський край — центр зародження Запорізького козацтва,
в якому зареєстровано 413 унікальних за своєю історичною цінніс-
тю історичних та архітектурних пам’яток. Мережу об’єктів культурної
спадщини району складають: Василівський історико-архітектурний
музей-заповідник «Садиба Попова»; 3 історико-краєзнавчі музеї;
архео логічна пам’ятка (скіфська баба). В музеях району зберігається
понад 18 тис. експонатів, впродовж року їх відвідують близько 10 тис.
туристів з України, Росії, Білорусії, Польщі, США, Іспанії, Німеччини та
країн Прибалтики. Діюча мережа закладів культури Василівського ра-
йону: 21 клубна установа, в т. ч. КЗ «Василівський Центр культури та дозвілля», ПК «Гірник», 27 бібліотечних уста-
нов, 5 початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів, кінотеатр «Сучасник». Звання «Народний»
мають 5 колективів художньої самодіяльності району, 3 мають звання «Зразковий».
СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО
На сьогодні в районі діє 161 сільгосппідприємство. Вони обробляють 60,1 тис. га ріллі. Основна спеціалізація агропромислового комплексу райо-
ну — вирощування зернових та технічних культур. Пріоритетними напрямками розвитку є збільшення виробництва тваринницької продукції, застосування
новітніх технологій, відновлення зрошувальних мереж. Активно сприяють реалізації соціальних проектів на селі, є соціально відповідальними керівники
сільгосп підприємств району: К. Луценко (ПОП «АФ «Злагода»), О. Білий (ТОВ «Істок»), В. Стражник (ПОП «АФ ім. Чапаєва»), О. Шевченко (ТОВ «Промінь»),
В. Смирський (ТОВ «Деметра»), А. Паньовіна («Алькаір»), В. Бабаченко (СВК «Еристівка»), Л. Бойченко (ФГ «Ліана»), В. Бойченко (ФГ «Віктор»), В. Грищук
(СВК «Перемога»), В. Кудін (ФГ «Скіф»), І. Гулак (СВК «Орлянський»).
ПРОМИСЛОВІСТЬ
Промисловий потенціал району — 8 підприємств. Основні галузі промисловості: чорна металургія, машинобудування і металообробка, харчова про-
мисловість, легка промисловість, виробництво будівельних матеріалів. Найвагомішим видом діяльності в районі була і залишається добувна промисловість,
яка складає 75,5% в загальнорайонному обсязі реалізації промислової продукції. Промислові підприємства району: ЗАТ ЗЗРК, ТОВ «ВЗТО», ТОВ «Василів-
ський завод МК», ВАТ «Завод будівельно-опоряджувальних машин», Молокопереробне підприємство «Дніпрорудненське відділення ТОВ «ВО «Моліс», під-
приємство «Оліс» та ін.
ОСВІТА
В районі два професійних ліцеї, Дніпрорудненський індустріальний технікум та ВСП «Василівський коледж Таврійського державного агротехнологічно-
го університету». Функціонують КЗ «ФОК «Таврія», 2 Центри дитячої та юнацької творчості і туризму, Мала академія наук учнівської молоді, Дитяча спортив-
на школа, 3 інтернатні заклади, 19 дитячих садків, 25 функціонуючих загальноосвітніх навчальних закладів та одна вечірня (змінна) школа.
МЕДИЧНА ГАЛУЗЬ
Після реформування медичної галузі в районі функціонують КУ «Василівська центральна районна лікарня», КУ «Дніпрорудненська міська лікарня»,
Дніпрорудненська стоматологічна поліклініка, КЗ «Василівський центр первинної медико-санітарної допомоги» ВРР ЗО. До складу Центру ввійшли всі
амбулаторії загальної практики сімейної медицини, терапевтична та педіатрична служба поліклінік, ФАПи та ФП. У районі повністю збережена мережа
лікувально-профілактичних закладів. Відкрито сучасне пологове відділення, функціонує Василівська станція швидкої (екстреної) медичної допомоги.
КАЛІНІН
ДЕНИС СЕРГІЙОВИЧ
Голова Василівської районної
ради
Народився 19 березня 1974 р.
в м. Красноярськ, Росія. У 1997 р.
закінчив Запорізький державний
університет, історик, викладач історії
та суспільствознавства; у 2010 р. —
Дніпропетровський регіональний
інститут державного управління
Національної академії державного
управління при Президентові України,
магістр державного управління.
Депутат Василівської районної ради
5 та 6 скликань.
У 2002 р. — директор Широківської
ЗОШ Василівського району Запорізької
області. З 2006 р. призначений
керуючим справами виконавчого
апарату Василівської районної
ради, з 2010 р. — заступник голови
Василівської райдержадміністрації,
з 2013 р. — голова Василівської
районної ради.
ДЖУГАН СЕРГІЙ ВАСИЛЬОВИЧ
Голова Василівської районної
державної адміністрації
Народився 23 березня 1970 р.
в с. Степанівка Харківської області.
У 1998 р. закінчив Таврійську
державну агротехнічну академію,
інженер-механік; у 2012 р. —
Дніпропетровський регіональний
інститут державного управління
Національної академії державного
управління при Президентові України,
магістр державного управління.
Депутат Василівської районної ради
5 та 6 скликань.
У 2000—2008 рр. — заступник
директора Василівського професійного
ліцею, в 2008 р. призначений
на посаду начальника відділу ведення
Державного реєстру виборців
Василівської райдержадміністрації,
в 2008—2010 рр. — заступник
міського голови Василівської міської
ради, в 2010—2013 рр. — голова
Василівської районної ради. З квітня
2013 р. — голова Василівської
райдержадміністрації.
ВАСИЛІВСЬКИЙ РАЙОН
123
ВАСИЛІВКА: ІСТОРІЯ ТА ЛЕГЕНДИ
На жаль, ми часто недооцінюємо історію і культуру свого рідного краю, і тільки по-
шуки краєзнавців (у їх числі і музейні працівники) дають нам можливість по праву пи-
шатися своєю батьківщиною, її історією, пам’ятками архітектури.
Місто Василівка, з населенням 14 тис. 173 жителі, розташоване в північно-західній
частині Запорізької області, на березі Каховського водосховища, на перехресті доріг
державного значення Харків—Сімферополь і Бердянськ—Кам’янка-Дніпровська.
Василівка як поселення виникла в часи правління Катерини ІІ. У 80-ті рр. ХVІІІ ст.
землі південної околиці Великого Лугу отримав видатний державний діяч Василь Степа-
нович Попов (1743—1822 рр.), який протягом восьми років був особистим секретарем
фаворита Катерини ІІ Григорія Олександровича Потьомкіна-Таврійського, завідував ка-
бінетом самої імператриці, обіймав міністерські посади за Павла ІІ, а при Олександрі
І був членом Державної Ради, вирішував питання про необхідність підписання Тиль-
зитського миру з Францією у 1807 р., мав чин 2-го класу дійсного таємного радника.
Василівці вважають, що Василь Степанович Попов є засновником міста, яке і назване
на його честь Василівкою. Василівка була власністю чотирьох поколінь роду Попових.
У 70-ті рр. ХІХ ст. через Василівку прокладено залізницю Лозова—Севастополь, що
прискорило розвиток міста. Залізнична станція, збудована близько села Верхня Кри-
ниця, отримала назву Попово. Наша історія, пам’ятки, легенди — все це частина історії
та культури нашої великої Батьківщини.
Історія Василівки як поселення почалася з будівництва дерев’яної церкви у 1792 р. На цьому місці поховані члени родини Попових — Павло Попов,
його дружина Олена Олександрівна, їх син — Василь Павлович. Протягом століть Василівка як населений пункт розвивалася та розбудовувалася і в 1957 р.
отримала статус міста.
Сьогодні тут працюють: завод «МК» виробничого об’єднання «МЗС», маслопереробний завод «Оліс ЛТД», машинобудівне підприємство «Ассоль» і ряд
інших приватних підприємств середнього і малого бізнесу. З бюджету міської ради фінансуються окремі культурно-просвітницькі програми, програми з під-
тримки та розвитку комунального господарства, будівництва та реконструкції об’єктів комунальної власності, капітального ремонту житлового фонду, ре-
монту міських доріг, благоустрою території міста. Стабільно надходять і використовуються кошти бюджету щодо розвитку міської ради, з якого щорічно
фінансуються витрати від 500 до 800 тис. грн на реконструкцію та будівництво міських об’єктів. На території Василівської міської ради функціонують ко-
мунальні дошкільні навчальні заклади, в яких навчаються 2632 школяри. У Василівському комунальному закладі «Василівська спеціальна загальноосвітня
школа-інтернат для дітей з відхиленнями розумового розвитку» навчаються 153 дитини. У місті функціонують 4 комунальні дошкільні навчальні заклади,
які відвідують 635 дітей. Окрім того, в місті знаходиться відокремлений структурний підрозділ «Василівський коледж Таврійського державного агротехно-
логічного університету», в якому денною формою навчання охоплено 667 студентів. У державному навчальному закладі «Василівський професійний ліцей»
оволодівають професіями 362 учні. У Василівському центрі дитячої та юнацької творчості і туризму роботою в гуртках охоплено 330 дітей і підлітків. Тут
працюють такі гуртки і клуби, як: художня вишивка, м’яка іграшка, ляльковий театр та ін. Колектив центру створює всі умови не тільки для розвитку творчих
здібностей дітей та молоді, але і допомагає їм вчитися вирішувати свої проблеми, спілкуватися з однолітками і дорослими, вміти відстоювати свою точку
зору з різних життєвих питань, приймати правильні рішення, займати активну життєву позицію. Кожен рік ми радіємо досягненням наших юних гуртківців.
Василівський центр культури і дозвілля приділяє велику увагу роботі з дітьми та молоддю. У ньому працюють: зразковий танцювальний ансамбль «Барбі»,
дитячий вокальний ансамбль «Флер», молодіжна вокальна група «Гламшайм». Всього в гуртках художньої дитячої самодіяльності займаються 140 молодих
людей та школярів. Всі дитячі колективи, які працюють на базі Василівського центру культури і дозвілля, беруть участь у фестивалях, конкурсах, стають їх
переможцями, а зразкові танцювальні ансамблі «Барбі» та «Глорія» стали лауреатами та дипломантами обласних, регіональних фестивалів в Запоріжжі, Ме-
літополі, Дніпропетровську. Окрім того, вони беруть участь у всіх тематичних розважальних заходах міста.
У Василівці працює дитяча музична школа, в якій займаються 208 дітей, що навчаються за спеціальностями: фортепіано, баян, акордеон, скрипка, хо-
ровий спів, хореографія, художнє відділення, духові інструменти. Учні хореографічного та художнього відділень — активні учасники виставок, фестивалів,
оглядів і неодноразово ставали переможцями обласних та всеукраїнських конкурсів.
Одним із зразкових закладів міста є Василівський фізкультурно-оздоровчий комплекс «Таврія». У залах комплексу працюють і досягають успіхів 163 шко-
лярів та молодих людей віком від 10 до 17 років. На базі фізкультурно-оздоровчого комплексу працюють 4 групи футболу, 4 — вільної боротьби, 3 — з волей-
болу, група легкої атлетики. Вихованці фізкультурно-оздоровчого комплексу — призери обласних, міжнародних національних турнірів з вільної боротьби,
чемпіони обласних змагань, призери Всеукраїнського турніру з легкої атлетики.
Василівська міська рада тісно співпрацює з кожною вищеназваною організацією і в міру можливостей допомагає вирішувати проблеми, які виникають.
Для цього у 2012 р. міським бюджетом передбачено фінансування молодіжних програм. У відповідності з програмою «Державні святкові і пам’ятні дні міста»
відзначаються і заохочуються цінними подарунками учасники культурно-спортивних змагань, багатодітні сім’ї, талановита молодь міста.
Відповідно до міської програми «Обдарована молодь Василівки» ось вже 6-й рік поспіль учні шкіл та студенти відокремленого структурного підрозді-
лу «Василівський коледж Таврійського державного агротехнологічного університету» отримують стипендію — відповідно 100 та 200 грн щомісяця. Це дає
можливість підвищувати мотивацію дітей до навчання, довести, що в наш час основними цінностями є хороше навчання і творчість. Міська рада підтримує
міську ветеранську організацію «Клуб ветеранів», до складу якої входить 21 первинна організація, робота ж цих первинних організацій полягає в захисті
прав, інтересів ветеранів війни, праці, пенсіонерів, людей похилого віку. Міська рада постійно до Дня Перемоги, до Дня визволення міста від фашистських
загарбників організовує солдатські привали, вечори слави. В центрі уваги депутатів міської ради — збереження культурних та архітектурних пам’яток міста,
оперативне вирішування всіх проблем, пов’язаних з цим питанням. Так, уже проведена реконструкція пам’ятника загиблим воїнам у роки Великої Вітчизняної
війни, ведеться реконструкція пам’ятника воїнам-інтернаціоналістам, які загинули у локальних війнах, встановлений бюст Василю Степановичу Попову —
заснов нику Василівки — на центральній алеї міста.
Василівка з кожним роком стає кращою і впорядкованішою завдяки спільній роботі міської ради, депутатського корпусу та жителів міста. Є і результат цієї
роботи. При підбитті підсумків Всеукраїнського конкурсу «Населений пункт найкращого благоустрою за 2010 рік» наше місто серед міст Запорізької області
посіло перше місце, а серед міст України до 50 тис. населення — третє місце. Це на рівні таких міст як Чугуїв Харківської області та Чигирин Черкаської.
Впевнений в тому, що наше місто з великою історією, глибокими традиціями, унікальними пам’ятками архітектури, географічно вдалим місцем розташу-
вання приверне до себе безліч туристів, що послужить подальшому соціально-економічному розвитку Василівки.
ЛОБИНЦЕВ
СЕРГІЙ ВАЛЕНТИНОВИЧ
Міський голова м. Василівка
М. ВАСИЛІВКА
124
ПОДИХ ІСТОРІЇ
Передісторія одного з наймолодших міст Запо різь-
кої області, м. Дніпрорудне, починається за давніх
часів. Десятки поховань, досліджених іще за радян-
ських часів археологами Києва, Ленінграда, Запо-
ріжжя розповідають про панування родового ладу,
його розклад, розвиток землеробства, скотарства
в ІІІ—І тис. до н.е. З письмових джерел відомо, що
в місцях, де знаходиться сучасна Запорізька область
та місто Дніпрорудне, за різних історичних часів меш-
кали племена скіфів, сарматів, гунів, хазар, половців.
Особливу зацікавленість істориків викликали скіф-
ські кургани, у великій кількості залишені кочівни-
ками. За середньовічних часів територія міста була
частиною Великого Лугу — колиски козацької слави.
Наприкінці XVIII ст. місцевість заселялася вихідцями
з Чернігівщини, Полтавщини, інших губерній Росій-
ської імперії, нащадки яких і досі живуть у сусідніх
із Дніпрорудним селах.
У 50-ті роки XX ст. сюди прийшли геологи та закла-
ли основи для подальшого перебування в цих краях
людей мужньої професії — гірників. 10 лютого 1960 р.
на мальовничому березі Каховського водосховища
розпочалося проектування єдиного в області міста
гірників. Місто було засновано в 1961 р. У 1962 р. на-
селений пункт мав наз ву Дніпроград, а з 1963 р. —
Дніпрорудне. Статус міста районного підпорядкування
має з 1970 р.
Поява самого міста та його назви — Дніпрорудне
пов’язана з розробкою Південно-Білозерського родо-
вища з унікальною для Європи рудою, кількість заліза
в якій складає до 68% (аналоги — лише в Аргентині
та Бразилії) та з будівництвом Запорізького залізо-
рудного комбінату, який з 1997 р. — товариство з іноземними інвестиціями ЗАТ Запорізький залізорудний комбінат
(з пайовою участю словацької фірми «Мінерфін» і металургійного гіганту «Запоріжсталь»). Зараз ЗАТ ЗЗРК є одним
із найбільш потужних підприємств гірничо-видобувної галузі в Україні. Його продукція користується незмінним по-
питом у металургійних підприємств України, Австрії, Чехії, Словаччини, Польщі, Росії.
У ВИРІ СУЧАСНОСТІ
Місто розташоване в західній частині Запорізької області, на березі Каховського водосховища, на відстані 85 км від
обласного центру м. Запоріжжя, 26 км від районного центру м. Василівка, загальною площею 845,4 га з населенням по-
над 19 тис. осіб.
Розвинуті транспортні зв’язки — автомобільне, залізничне та річне сполучення з виходом до Чорного моря.
Стараннями будівельників Дніпрорудне стало одним з найкрасивіших міст Запорізької області: забудоване п’яти
і дев’ятиповерховими будинками, з сучасним плануванням, компактне.
Дніпрорудне відрізняється чистотою, комфортом і затишком. Сьогодні загальними зусиллями активно ведеться
благо устрій дворових територій, дитячих і спортивних майданчиків, скверів, парку.
Місто потопає в зелені дерев, до його західної околиці підступає унікальний ландшафтний регіональний парк «Па-
най», який належить до складу Національного природного парку «Великий Луг», в якому налічується значна кількість
рослин місцевого походження, а також завезених з різних міст України: Ялти, Сімферополя, Мелітополя, Чернігова, а та-
кож з Росії, Канади та інших держав. Це забезпечує чистоту повітря, здоровий клімат.
МАТВЄЄВ
ЄВГЕНІЙ СЕРГІЙОВИЧ
Міський голова
м. Дніпрорудне
Народився 8 грудня 1960 р.
в м. Новокузнецьк Кемеровської
області, Росія.
Закінчив Харківський
політехнічний інститут у 1984 р.,
спеціальність — «електричні
станції», кваліфікація — інженер-
електрик.
У 1998—2004 рр. — директор
Дніпрорудненського сироробного
комбінату; в 2004—2005 рр. —
генеральний директор
Дніпрорудненського відділення
ТОВ «ВО «Моліс».
У 2006 р. обраний на посаду
міського голови м. Дніпрорудне.
У 2010 р. обраний міським головою
повторно.
РУЧКА
ІРИНА ІВАНІВНА
Секретар міської ради
Народилася 5 червня 1964 р.
в с. Показне Михайлівського
району Запорізької області.
Закінчила Мелітопольський
державний педагогічний інститут
у 1986 р., спеціальність — «хімія
і біологія», кваліфікація — вчитель
хімії і біології.
У 1986—2006 рр. — вчитель
хімії і біології, заступник
директора з навчально-виховної
роботи комунального закладу
«Дніпрорудненська гімназія
«Софія» Василівської районної
ради Запорізької області.
У 2006 р. обрана секретарем
Дніпрорудненської міської ради.
У 2010 р. обрана секретарем ради
повторно.
М. ДНІПРОРУДНЕ
125
У м. Дніпрорудне створені всі умови для
виховання високоосвіченої людини та роз-
витку її здібностей. Навчально-виховний
процес забезпечують 5 дошкільних установ,
гімназія «Софія», 3 загальноосвітні школи,
індустріальний
технікум, професійний лі-
цей. Творчі здібності дітей допомагають роз-
кривати в стінах центру дитячої та юнацької
творчості, дитячій музичній школі, що має
художнє відділення.
У місті здійснений комплекс заходів щодо збереження і подальшого розвитку культурної інфраструктури та її потен-
ціалу, збережено оптимальну мережу її установ: Палац культури «Гірник», міський краєзнавчий музей, міська бібліоте-
ка, бібліотека сімейного читання, бібліотека для дорослих.
У Дніпрорудному активно розвивається фізкультурно-спортивна галузь. З метою залучення широких верств населен-
ня до фізкультурно-оздоровчих спортивних занять, формування здорового способу життя, в місті функціонує мережа
спортивних закладів різних форм власності та клубів.
Медичну допомогу населенню надають: міська лікарня, стоматологічна поліклініка, лікарська амбулаторія з діль-
ницею загальної практики сімейної медицини, яка входить до складу районного центру первинної медико-санітарної
допомоги, підстанція швидкої медичної допомоги міста Василівського відділення екстреної
медичної допомоги.
Гордість міста
Місто пишається своїми мешканцями, які за особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток
м. Дніпрорудне удостоєні звання «Почесний громадянин міста». На сьогодні серед 17 Почесних громадян є і представ-
ники основного підприємства — гірники, першобудівники, представники соціальної сфери:
· Ян Іван Андрійович — знатний гірник; · Герасименко Василь Денисович — керуючий трестом «Запоріжрудбуд»
(1969—1988 рр.); · Драгунов Володимир Прокопович — керівник ЗЗРК (1977—1999 рр.); · Гнусова Лідія Анатоліїв-
на — інженер цеху озеленення; · Замишляєв Олександр Геннадійович — головний інженер ЗЗРК (1972—2003 рр.);
· Терських Василь Іванович — перший голова селищної ради; · Поліон Володимир Миколайович — знатний гірник;
· Козлова Лідія Іванівна — голова територіальної ради ветеранів Великої Вітчизняної війни та праці; · Гончаров Микола
Пилипович — перший штатний редактор газети «Рабочее слово»; · Яковенко Сергій Дмитрович — перший директор
СІІІ №1; · Будко Федір Андрійович — першобудівник міста; · Скворцов Микола Васильович — знатний гірник; · Філіп’єва
Олена Валеріївна — Народна артистка України, прима-балерина Київської національної опери; · Пилипенко Валентина
Дмитрівна — директор гімназії «Софія», заслужений вчитель України; · Месненко Павло Федорович — знатний гірник;
· Фурман Олександр Іванович — голова правління ЗАТ ЗЗРК; · Паніна Людмила Миколаївна — завідувачка КДНЗ № 7
«Теремок» комбінованого типу ДМР.
Громадяни міста, які мають значні особисті заслуги перед територіальною громадою, нагороджені відзнакою «За за-
слуги перед містом Дніпрорудне»:
· Маслов Олександр Іванович — голова виконавчого комітету Дніпрорудненської міської ради народних депу-
татів (1985—1990 рр.); · Клімашевський Данило Іванович — депутат двох скликань Василівської районної
ради,
член виконавчого комітету Дніпрорудненської міської ради чотирьох скликань; · Баршак Іван Миколайович — де-
путат чотирьох скликань Дніпрорудненської міської ради, голова постійної депутатської комісії з питань комуналь-
ного господарства, комунальної власності та приватизації; · Бурля Микола Іванович — керівник спортивного клубу
карате «Будокан», майстер
спорту міжнародного
класу з карате, майстер спорту з фрі-файту, інструктор
міжнародного класу (Вако-сенсей) з ка-
рате; · Бруснік Катерина Василівна — голова
міського
клубу «Ветеран», секретар виконавчо-
го комітету Дніпрорудненської міської ради на-
родних депутатів (1980—1991 рр.); · Пилипенко
Валентина Дмитрівна — директор КЗ Дніпроруд-
ненська гімназія «Софія», депутат трьох скликань
Василівської районної ради, депутат трьох скли-
кань Дніпрорудненської міської ради, член вико-
навчого комітету Дніпрорудненської міської ради
п’ятьох скликань.
Славетні гірники, талановиті вчителі, інженери,
лікарі та артисти, які далеко від дому, з гордістю мо-
жуть сказати: «Ми родом із Дніпрорудного!».
126
ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ
Кам’янсько-Дніпровський район розташований в захід-
ній частині Запорізької області. Загальна площа району —
1239 тис. км2. Межі району: північ — Каховське водосховище,
південь — Великобілозерський район, захід — Верхньоро-
гачицький район Херсонської області, схід — Василівський
район. Через територію району проходить автодорога, яка
з’єднує обласні центри — Запоріжжя, Херсон, Одесу та місто
Бердянськ.
Адміністративний центр району — м. Кам’янка-Дніпровська
розташоване за 134 км від обласного центру м. Запоріжжя. На
території району 18 населених пунктів, в т.ч. 1 міський та 17
сільських, які підпорядковані одній міській та 8 сільським ра-
дам. У місті Кам’янка-Дніпровська розташований річний порт,
з якого поромом налагоджене сполучення (крім зимового пе-
ріоду) до міста Нікополя Дніпропетровської обл.
Кам’янсько-Дніпровський район відрізняється від інших
районів області своїми природними умовами, чудовими родю-
чими землями. Різні типи ландшафтів мають місце на порів-
няно невеликій території. Природні ресурси багаті і різнома-
нітні. Найбільшим природним багатством району є унікальне
поєднання ґрунтів з великим вмістом піску, м’яким кліматом та
близькістю підземних вод Кам’янського поду. Це у свою чер-
гу дає можливість вирощувати ранні овочі високої якості, які
славляться по всій території України і за її межами та розви-
вати сільське господарство в цілому.
ІСТОРІЯ КРАЮ
Пам’ятка скіфської культури, розташована в центрі сте-
пової Скіфії на лівому березі Дніпра, тепер знаходиться
біля м. Кам’янка-Дніпровська. Укріплене земляними вала-
ми і ровами, має акрополь (Знам’янське городище). Площа
Кам’янського городища — 1200 га, площа акрополя — 32 га.
Більша частина затоплена Каховським водосховищем. Акро-
поль, імовірно, був місцем проживання аристократичної
частини населення. Тут стояли кам’яні громадські споруди
і храми, а також житлові будинки, які складалися з кількох
помешкань. Поза акрополем в піщаній частині міста (на
Кам’янських кучугурах) з кінця V до поч. ІІІ ст. до н.е. іс-
нувало поселення майстрів — металургів і ковалів. Відкри-
ті ковальські і залізоробні горна, заготовки, шматки криці,
шлаки, знайдено античні монети. Дослідники розглядають
Кам’янське городище як торговий, ремісничий і, можливо, ад-
міністративний центр Скіфії кінця V—ІІІ ст. до н. е. Життя на
акрополі тривало і в ІІ—І ст. до н. е., коли він став рядовим
укріпленим поселенням.
Відповідно до Постанови ВЦИК від 7 березня 1923 р. у склад Запорізького округа, окрім інших
районів, увійшов і Кам’янсько-Дніпровський район.
КУЛЬТУРА
Кам’янсько-Дніпровський район завжди був особливим та неповторним. У нього давня, глибо-
ка та багата історія. На території району розташовано 400 унікальних археологічних пам’яток, три
з яких національного значення — курганні могильники Солоха, комплекс археологічних пам’яток
Мамай-гора та скіфське Кам’янське городище, що є ключовою пам’яткою центру Степової Скіфії
V—IV ст. до н.е.
Надання послуг населенню в сфері культури здійснюють 6 Будинків культури, 4 сільські клуби,
10 бібліотек, 5 початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів, районний історико-
археологічний музей та 2 музеї на громадських засадах. В районі існує 58 колективів художньої самодіяльності, три з них мають звання
«Народний».
СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО
На сьогодні в районі діють 87 сільгосппідприємств, що обробляють 64,0 тис. га ріллі. Основна спеціалізація агропромислового комплек-
су району — вирощування зернових та технічних культур. Пріоритетними напрямками розвитку є збільшення виробництва тваринницької
продукції, застосування новітніх технологій, відновлення зрошувальних мереж. Активно сприяють реалізації соціальних проектів на селі
такі соціально-відповідальні керівники сільгосппідприємств району, як А. Волков (ПАТ «Племзавод «Степной»), А. Панкєєва (ПП «АПФ
«АЛЕКС»), В. Хабло (СТОВ «Благовіщенка»), В. Антоненко (ФГ «Чакан»), В. Есаулов (ФГ «Вікторія»), А. Вишневецький (ТОВ «Агро-Дніпро»),
Н. Ястребова (ФГ «Ястреб»), Г. Караманов (ФГ «Деметра»).
ОСВІТА
У районі функціонують Будинок дитячої творчості, Дитячо-юнацька спортивна школа, Дитячо-юнацька спортивна школа «Колос» від-
ділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації, 12 дошкільних, 16 загальноосвітніх навчальних закладів, загальноосвітня санаторна
школа-інтернат для дітей з неспецифічними захворюваннями органів дихання. Загальний контингент учнів — 4304 дитини.
МЕДИЧНА ГАЛУЗЬ
Після реформування медичної галузі в районі функціонують КУ «Кам’янсько-Дніпровська ЦРЛ» — багатопрофільна лікарня, яка
надає, як первинну, так і вторинну спеціалізовану та невідкладну медичну допомогу жителям району та КУ «Кам’янсько-Дніпровський
ЦПМСД». До складу центру ввійшли 14 амбулаторій загальної практики сімейної медицини, 1 ФАП та 2 ФП. У районі повністю збережена
мережа лікувально-профілактичних закладів.
КРАМАРЕНКО
ВАДИМ ГЕННАДІЙОВИЧ
Голова Кам’янсько-Дніпровської
районної ради
Народився 17.06.1971 р.
в м. Мелітополь, Запорізької області.
У 1996 р. закінчив Мелітопольський
державний педагогічний інститут,
учитель географії та біології середньої
школи.
З 1998 р. на державній службі —
консультант організаційного
відділу Кам’янсько-Дніпровської
райдержадміністрації. З 2001 р.
призначений начальником відділу
культури Кам’янсько-Дніпровської
райдержадміністрації, з 2010 р. —
керівником апарату Кам’янсько-
Дніпровської райдержадміністрації.
В жовтні 2010 р. обраний головою
Кам’янсько-Дніпровської районної
ради.
Депутат Кам’янсько-Дніпровської
районної ради шостого скликання.
ПАНКЄЄВ СЕРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
Голова Кам’янсько-Дніпровської
районної державної адміністрації
Народився 27.07.1980 р. у с. Велика
Знам’янка Кам’янсько-Дніпровського
району Запорізької області.
У 2002 р. закінчив Севастопольський
національний інститут ядерної енергії
та промисловості, інженер-радіохімік;
у 2005 р. — Міжрегіональну академію
управління персоналом, магістр
управління бізнесом; у 2007 р. —
ДВНЗ «Херсонський державний
аграрний університет», агроном.
З 2011 р. навчається в Національній
академії державного управління при
Президентові України, спеціальність —
«управління суспільним розвитком».
У 2002—2003 рр. працював
заступником директора з комерційних
питань ПП «Агрофірма Алекс», у 2003—
2004 рр. — директор ТОВ «Камілот»;
у 2004—2010 рр. — начальник
управління агропромислового
розвитку Кам’янсько-Дніпровської
райдержадміністрації. З червня
2010 р. — голова Кам’янсько-
Дніпровської райдержадміністрації.
Депутат Кам’янсько-Дніпровської
районної ради шостого скликання.
Голова Кам’янсько-Дніпровської
районної організації Партії регіонів.
КАМ’ЯНСЬКО-ДНІПРОВСЬКИЙ
РАЙОН
127
ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ
Край, овіяний легендами скіфських курганів і гучною славою ко-
зацької вольниці, завжди був природною і господарською перлиною
півдня України. Заснований 15 вересня 1930 р.
До адміністративного складу району входять 67 населених пунктів,
які підпорядковані одній селищній та 15 сільським радам.
Населення району — понад 50 тис. жителів. Загальна площа —
178 тис. 716 га.
Район знаходиться у південно-східній частині Запорізької області.
Межі району: на півдні — Якимівський район, на заході — Веселівсь-
кий, на півночі — Михайлівський, на сході Токмацький та Приазов-
ський райони. Район розташований у південній степовій зоні України
з характерним рівнинним ландшафтом. Землі водного фонду в районі
складають 1,34 тис. га. Протяжність річок в межах району: Молочна —
69 км, Тащенак — 27 км, Малий Утлюг — 25 км, Юшанли — 20 км. Існує
17 ставків загальною площею 206,85 га. Водне дзеркало Молочного ли-
ману в межах району складає 324 га.
На території району розташовано декілька історичних пам’яток:
національний історико-археологічний музей-заповідник «Кам’яна
Могила» — степовий феномен природи і пам’ятник давньої культури,
загальною площею 15 га; пам’ятки садово-паркового мистецтва: парк
«Еліта», дубова алея с. Соснівка, Старобердянське лісництво; територія
«Цілющих джерел» у с. Терпіння, яким приписана цілюща сила (із ба-
гатьох джерел основними вважають три, найбільш водоємний назва-
ний іменем Божої Матері); «Дуб-патріарх» в с. Терпіння (приблизний
вік — 400 років, висота — близько 40 м, коло стовбура — 6 м, коріння
розрослось у різні боки на 100 м).
Славна земля Мелитопольщини виростила 7 Героїв Радянського Со-
юзу, 21 Героя Соціалістичної Праці, понад тисячу орденоносців, 20 за-
служених працівників України в різних сферах, а також одного Героя
України.
ПРОМИСЛОВІСТЬ
На території району працюють такі промислові підприємства, як
ТОВ «Соцінновація» — виробництво мінеральної води та безалкоголь-
них напоїв, ТОВ «Мелітопольський завод тракторних автозапчастин —
виробництво сільськогосподарських запчастин та чавунне литво,
ПП «Магістр» — виробництво гідроциліндрів на всі види техніки, ТОВ «Мрія» — машинобудування, ТОВ «Ріск» —
виробництво підйомно-транспортного устаткування.
СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО
Район багатий сільськогосподарськими угіддями, площа яких складає 165,28 тис. га. Мелітопольську череш-
ню та мелітопольські кавуни знають далеко за межами держави. Сільськогосподарські товаровиробники щороку
виробляють понад 100 тис. тонн зернових культур та 25 тис. тонн соняшника. В районі утримують велику рогату
худобу, свиней та добре розвинене птахівництво.
ПІДПРИЄМНИЦТВО ТА ТОРГІВЛЯ
В районі зареєстровано 2582 суб’єкти підприємницької діяльності, в т.ч. 231 мале підприємство та 2351 фізична особа-підприємець. Обсяг реалізованої
продукції (товарів, послуг) підприємств у 2012 р. склав 59,7 млн грн, що становить 53% у загальному обсязі реалізації продукції по району. Мережа торгі-
вельних підприємств складає 179 магазинів, 88 кіосків, 32 об’єкти ресторанного господарства.
ОСВІТА
В районі функціонують 16 дошкільних навчальних закладів, 2 позашкільні навчальні заклади, Будинок дитячої та юнацької творчості, Дитячо-юнацька
спортивна школа та 36 загальноосвітніх навчальних закладів (з них шкіл нового типу — 5: Костянтинівське НВО №1 «Таврія», Терпіннівський колегіум «Дже-
рело», Вознесенська гімназія «Орієнтир», Костянтинівський ліцей «Ерудит», Костянтинівська спеціалізована різнопрофільна школа І—ІІІ ст. «ПРОМЕТЕЙ»
з поглибленим вивченням предметів).
МЕДИЦИНА
Медична галузь району представлена КЗ «Мелітопольська центральна районна лікарня», КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги Меліто-
польської районної ради Запорізької області», 12 лікарськими амбулаторіями загальної практики сімейної медицини, 13 ФАПами, 19 ФП, мережею аптек
«Вотан».
КУЛЬТУРА
В Мелітопольському районі активно працюють 34 установи культури клубного типу, 34 бібліотеки, 2 дитячі музичні школи з 5-ма філіями. На державному
обліку перебувають 138 пам’яток історії та культури. Районний організаційно-методичний центр народної творчості, Центральна районна бібліотека, Мелі-
топольський районний центр з охорони культурної спадщини і туризму, Центр чеської національної культури — флагмани районної культури. При клубних
установах активно діють 226 творчих формувань, 136 колективів художньої творчості, з них 9 мають звання «Народний» і «Зразковий». З метою популяризації
української національної культури в клубних і бібліотечних закладах району працюють 14 Українських світлиць і 10 фольклорних колективів.
Життєдіяльність Мелітопольського району відображається у міськрайонній газеті «Новий день» Мелітопольської районної ради, якій у 2013 р. виповни-
лося 90 років та понад 10 років працює комунальне підприємство «Студія «Мелітопольський район» Мелітопольської районної ради.
ЄСИПЕНКО
ЮРІЙ ОЛЕГОВИЧ
Голова Мелітопольської
районної ради
Народився 5.02.1956 р. у м. Мелітополі.
Закінчив Мелітопольський інститут
механізації сільського господарства,
1978 р., інженер-механік;
Національну академію державного
управління при Президентові
України (факультет вищих керівних
кадрів), 2009 р., магістр управління
суспільним розвитком.
Обирався депутатом Мелітопольської
районної ради 5 та 6 скликань. У липні
2010 р. обраний членом правління
Всеукраїнської Асоціації обласних
та районних рад. Очолював ревізійну
комісію Асоціації, з 2013 р. член
Президії. З лютого 2005 р. очолює
Мелітопольську районну організацію
Партії регіонів. Член ради обласної
організації партії. З 2006 р. голова
Федерації футболу Мелітопольського
району, член виконкому обласної
Федерації футболу.
ЛЮБЦОВ ЄВГЕН ВАСИЛЬОВИЧ
Голова Мелітопольської
райдержадміністрації
Народився 8.05.1961 р. у м. Мелітополі.
Закінчив Мелітопольський державний
педагогічний інститут, 1983 р.,
спеціальність — «Географія і біологія»,
вчитель гео графії та біології середньої
школи; Таврійський державний
агротехнологічний університет, 2010 р.,
«Економіка підприємства», спеціаліст
з економіки підприємства.
Депутат Мелітопольської районної
ради і обласної ради 1990—1994 рр.;
депутат Мелітопольської районної ради
з 2010 р.
МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОН
128
ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ
Якимівський район розташований у південній частині Запорізької
області. Утворений 7 березня 1923 року в результаті об’єднання Яки-
мівської, Давидівської, Новоданилівської, Охрімівської волостей. Тери-
торія — 1,85 тис. км2, населення — перевищує 32,6 тис. чоловік (станом
на 01.07.2013 р.), в т.ч. сільських мешканців — 19,0, міських — 13,6.
Центр району — селище міського типу Якимівка (заснована
1833 р.), в якому живе понад 11 тис. мешканців. В районі 43 населених
пункти, підпорядковані 2 селищним та 12-ти сільським радам. У районі
живуть і працюють 2 депутати обласної ради, 28 — районної, 251 —
селищних та сільських рад.
Район межує з Мелітопольським та Веселівським районами Запо-
різької області, Генічеським та Іванівським районами Херсонської, оми-
вається водами Молочного і Утлюцького лиманів та Азовським морем.
На дні лиманів є шар лікувальних грязей, а неподалік від сіл Шелюги
та Богатир знаходяться джерела мінеральних вод. Значна територія ра-
йону, а це переважно узбережжя моря та лиманів, включена до складу
Приазовського національного природного парку, який був створений
у 2010 р. Багато видів птахів мають тут місця гніздувань, а під час сезон-
них міграцій узбережжя перетворюється на суцільний гамірний базар.
Останніми роками деякі птахи залишаються в Якимівських прибережних
степах на зимівлю. Теплі води Азовського моря та лиманів багаті цінни-
ми видами риб, перш за все це осетри, білуга, севрюга, піленгас. Смараг-
довою перлиною краю є Богатирське лісництво, площею у 1,5 тис. га.
На теренах Якимівського району людина облаштовувалась
з незапам’ятних часів, про що свідчать численні кургани. Тривалий час
господарями степових просторів були кочовики. Перші постійні посе-
лення засновані селянами-духоборами в 1802 р. (Радивонівка), 1805 р.
(Горіле — тепер частина Кирилівки), 1807 р. (Охрімівка).
Гордість району — 9 Героїв Радянського Союзу, 11 Героїв Соціаліс-
тичної Праці, майже 500 орденоносців.
ПРОМИСЛОВІСТЬ
Основу сучасного промислового виробництва району станов-
лять переробні підприємства: ТОВ «Якимівський завод продтоварів»,
ТОВ «Якимівський комбінат хлібопродуктів», ТОВ «Агронікс», олійниця
та інші. Відкрито завод керамічних виробів. Комплекс послуг побутово-
го характеру надають ВОЖКГ та ПО в Якимівці та Кирилівці. Стабільно
працюють 4 будівельні організації. З 1995 р. розпочалась газифікація
району, що сприяло розвитку його економічного потенціалу та поліп-
шенню побутових умов населення.
СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО
В структурі господарського комплексу району значна перевага аграрного сектору із спеціалізацією на рослинництві. Сільськогосподарські угіддя скла-
дають 135,2 тис. га. Середня врожайність зернових культур сягає 16—22 ц/га. В районі зареєстровано понад 150 підприємств, які здійснюють сільськогоспо-
дарську діяльність, з них 105 — фермерські господарства.
ОСВІТА
Система освіти представлена 21 загальноосвітнім закладом, де навчаються понад 3 тис. учнів. В районному центрі працює професійний аграрний ліцей,
функціонують 16 дошкільних навчальних закладів та навчально-виховний комплекс «школа-дитячий садок».
ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я
Мережа лікувальних закладів району складається з Центральної районної лікарні, 8 лікарських амбулаторій, амбулаторії загальної практики сімейної
медицини. Діють 23 фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти, а також 2 здоровпункти.
КУЛЬТУРА І ТУРИСТИЧНО-РЕКРЕАЦІЙНИЙ КОМПЛЕКС
Сфера культури представлена 21 будинком культури і клубним закладом, 22 бібліотеками, 3 дитячими музичними школами з 3 філіями, районним історико-
краєзнавчим музеєм, 7 музеями на громадських засадах. Звання «Народний» і «Зразковий» мають 8 аматорських творчих колективів.
Збережено 31 пам’ятку історії, 1 пам’ятку монументального мистецтва. В районі розташовано 60 об’єктів археології, які об’єднують понад 300 курганів.
Рекреаційна галузь району, а це близько 300 баз відпочинку і дитячих оздоровчих закладів, щороку обслуговує понад 1,5 млн відпочиваючих. В смт Ки-
рилівка діють аквапарк, дельфінарій, кінний театр. В районі розроблені і працюють 3 туристичні маршрути.
Місцеві засоби масової інформації представлені районною газетою «Слово трудівника» та газетою Кирилівської селищної ради «Кирилловка».
ОБСЛУГОВУЮЧІ ГАЛУЗІ
Забезпеченість населення району основними домашніми телефонними апаратами на 100 сімей складає 46,7 телефонів, а кількість офіційно зафіксова-
них користувачів мережі Інтернет перевищує 560 абонентів. Фінансове обслуговування населення та підприємств району здійснюють 5 банків. Працюють
десятки торгівельних підприємств.
ТРАНСПОРТ
Район перетинають дві автомобільні магістралі міжнародного значення Москва—Харків—Сімферополь та Ростов—Одеса—Рені, залізниця Москва—
Севастополь. Важливе значення має автомагістраль Якимівка—Кирилівка, протяжністю 50 км. Транспортне пасажирське обслуговування населення району
(приміські та міжміські маршрути) виконують перевізники різних форм власності.
БЛОХА
АНАТОЛІЙ ВАСИЛЬОВИЧ
Голова Якимівської районної
держадміністрації
Народився 19 квітня 1958 р.
в с. Констянтинівка Мелітопольського
р-ну Запорізької області. В 1989
р. закінчив Академію МВС України,
за фахом — юрист-правознавець.
Депутат Запорізької обласної ради 6-го
скликання. Кандидат економічних наук.
З 22 червня 2011 р. призначений
головою Якимівської районної
держадміністрації.
Нагороджений медалями
«За безупречную службу», «Отличник
милиции».
ПОДОЛЬНИЙ ГЕННАДІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
Голова Якимівської районної ради
Народився 27 жовтня 1948 р.
в Архангельську (Росія). В 1969 р.
закінчив Кримський педагогічний
інститут, за фахом — вчитель історії
і суспільствознавства. З 1971 р. на
керівних посадах. З 1990 р. обирається
головою виконкому Якимівської
районної ради народних депутатів.
З 1992 р. — Представник Президента
України в Якимівському районі,
з 1994 р. — Голова Якимівської
районної ради народних депутатів,
з 1995 р. — голова Якимівської
райдержадміністрації, з 1998 р. —
Голова Якимівської районної ради.
Нагороджений орденом «За заслуги»
ІІІ ст., орденом «За заслуги
перед Запорізьким краєм» ІІ ст.,
Почесними Грамотами Запорізької
облдержадміністрації та Запорізької
обласної ради.
ЯКИМІВСЬКИЙ РАЙОН
129
ІНСПЕКЦІЯ ДЕРЖАВНОГО АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНОГО КОНТРОЛЮ
У ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ
Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області є територіальним
органом Державної архітектурно-будівельної інспекції України, яка утворена відповідно до Указу Пре-
зидента України від 8 квітня 2011 р. №439/2022 і входить до сфери її управління. У своїй діяльності
Інспекція керується Конституцією та Законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів
України, наказами Держархбудінспекції України та основним Положенням про діяльність Інспекції.
Основними завданнями Інспекції є участь у реалізації державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю
у сфері житлово-комунального господарства, а саме:
· здійснення державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних
будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів;
· здійснення державного контролю за дотримання законодавства, стандартів, проектних рішень, нормативів, норм, порядків і правил у сфері
житлово-комунального господарства;
· виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві, ліцензування господарської діяльності, пов’язаної зі створенням об’єктів архітектури.
Діяльність Інспекції забезпечена функціонуванням таких структурних підрозділів: юридичного сектору, відділу фінансово-господарського
та кад рового забезпечення, відділу дозвільних документів та ліцензування, сектору з контролю за будівництвом автомобільних доріг, якістю буді-
вельних матеріалів та державного ринкового нагляду, сектору організаційно-аналітичного забезпечення, а також: Запорізького, Мелітопольського,
Бердянського, Пологівського інспекційних відділів, які охоплюють кожне місто обласного підпорядкування Запорізької області.
Колектив висококваліфікованих працівників Інспекції, який налічує 49 осіб, з них 48 — держслужбовці, які мають вищу освіту відповідного
профе сійного напрямку. Він постійно працює над покращенням будівельного клімату в області, розробляє і надає на розгляд керівництва Держарх-
будінспекції України пропозиції щодо формування державної політики у сфері будівництва, містобудування та архітектури, вдосконалення законо-
давства з питань здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; забезпечує виконання нормативно-правових актів з питань, що на-
лежать до їх компетенції; приймає в експлуатацію закінчені будівництвом об’єкти, видає відповідні сертифікати або у зазначених законодавством
випадках відмовляє у їх видачі.
Значних успіхів у своїй роботі Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області досягла завдяки особистим якос-
тям досвідченого керівника — І. М. Солонніковій. Вона здатна мотививувати, розвивати та спрямовувати персонал до роботи, аналізувати та контр-
олювати ситуацію, у всьому Ірина Миколаївна намагається діяти з доцільністю, досягати найвищого результату на користь місту, області та України
в цілому. У цій вродливій, дуже щирій, неймовірно жіночій особі гармонійно поєднується жіноча привабливість, лагідність, доброта із суворою
вимогливістю до себе та команди професіоналів, яку вона очолює. Її дивовижна енергія, вміння знаходити спільну мову із людьми, освіченість і ви-
сокий інтелект сприяють в досягненні поставленої мети. А як відомо, кінцевий позитивний результат — головний критерій оцінки праці, а почуття
відповідальності — стан душі та джерело життєвих сил.
69095, м. Запоріжжя, площа Пушкіна, 4,
тел.: (061) 717-01-87, факс: 717-01-88, e-mail: igask@ukr.net, www.idabk.zp.ua
СОЛОННІКОВА ІРИНА МИКОЛАЇВНА
Начальник інспекції
Народилася 03.09.1965 р. у м. Мелітополь, Запорізької області.
У 1987 р. закінчила Запорізький індустріальний інститут, спеціальність — «промислова теплоенергети-
ка»; у 2000 р. — Запорізький державний технічний університет, спеціальність — «програмне забезпечен-
ня автоматичних систем»; у 2011 р. — Дніпропетровський регіональний інститут державного управління
Національної академії державного управління при Президентові України, спеціальність — «державне
управління».
На Державній службі з 2007 р.: інспектор, головний спеціаліст, заступник начальника Управління ЖКГ
Запорізької ОДА; начальник Державної житлово-комунальної інспекції у Запорізькій області; заступник
начальника, перший заступник начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю
Запорізькій області.
З 04.12.2012 р. — начальник Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій
області.
Оголошена Подяка Міністерства з питань житлово-комунального господарства України.
Нагороджена Почесною грамотою Міністерства з питань житлово-комунального господарства України.
участ
у
у
130
Запорізька область завжди відігравала важливу роль на всіх етапах становлення та розвитку адміністративної юсти-
ції в Україні. Так, ще Гетьманом України Пилипом Орликом в праці «Пакти і Конституції законів і вольностей Війська За-
порізького» 1710 р. були закладені ідеї природного права і договірного походження держави, відповідно до якої народ
України укладає договір з гетьманом, передаючи йому частину своїх прав, свобод заради забезпечення внутрішньої зла-
годи та зовнішньої безпеки держави. Протягом XVIII—XIX ст. на українських землях адміністративна юстиція активно
розвивається, з’являються принципово нові її елементи. Починає функціонувати поняття «нагляд», який здійснювали
Сенат і Прокуратура.
На початку 70-х років XIX століття в Російській Імперії, до складу якої входила і тогочасна Україна, члени Державної
Думи ініціювали створення таких установ, які б неупереджено вирішували спори, що виникають в управлінських спра-
вах. Вони успішно працювали в кожній губернії. Функції найвищого органу адміністративної юстиції належали Сенату.
В 1917 році Тимчасовий уряд Росії видав Закон про створення суду з адміністративних справ. Як результат, адміні-
стративні судді розглядали спори між державними органами і органом самоврядування, а також громадськими орга-
нізаціями. У 50-х роках ХХ століття розвиток адміністративної юстиції майже припинився. Однак, Конституцією СРСР
1977 року за громадянами було закріплено право на оскарження до суду дій службових осіб, державних і громадських
органів, яке повинно було реалізуватись у порядку, встановленому законом. В 1989 року був прийнятий Закон СРСР
«О порядке обжалования в суд неправомерных действий органов государственного управления и должностных лиц,
ущемляющих права граждан».
Із проголошенням 24 серпня 1991 року України як незалежної держави система правосуддя зазнала значних змін,
зокрема, був закріплений принцип розподілу влади на законодавчу, виконавчу та судову.
Створення системи адміністративних судів на законодавчому рівні вперше за роки незалежності України було ви-
значено Законом України «Про судоустрій України», прийнятим 07 лютого 2002 року Верховною Радою України. Цей
закон не тільки визначив місце адміністративних судів в системі судів загальної юрисдикції, а й встановив трирічний
термін для їх створення. На виконання положень зазначеного Закону 01 жовтня 2002 року Президент України підписав
Указ про утворення Вищого адміністративного суду України. Вважається, що саме з цього моменту в Україні офіційно
почала функціонувати адміністративна юстиція. Указом Президента України «Про утворення місцевих та апеляційних
адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів» від 16 листопада 2004 року №1417/2004
в Украї ні створена система окружних та апеляційних адміністративних судів, у яку, зокрема, увійшов Запорізький
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
69041, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 65-В,
тел.: (061) 286-50-15, e-mail: inbox@adm.zp.court.gov.ua
ПРУДИВУС ОЛЕГ ВАСИЛЬОВИЧ
Голова Запорізького окружного
адміністративного суду
Народився 29 грудня 1964 р. у м. Харкові.
Кандидат юридичних наук (2003 р.), доцент (2005 р.); суддя, голова Запорізько-
го окружного адміністративного суду (2007 р.).
Освіта: Запорізький державний університет (1989 р.), історик;
Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого (1996 р.), юрист.
1989—1992 рр. — асистент кафедри, аспірант Харківського державного педаго-
гічного інституту ім. Г. С. Сковороди. 1991—1992 рр. — юрисконсульт, Запо-
різька товарна біржа. 1992—1996 рр. — юрисконсульт, начальник юридичного
відділу, заступник генерального директора з юридичних питань Страхової
компанії «Кредо», м. Запоріжжя. 1996—2007 рр. — адвокат, член Адвокатського
об’єднання «Запорізька обласна колегія адвокатів». 1995—2011 рр. — старший
викладач, доцент Запорізького юридичного інституту МВС України.
Нагороджений ювілейною медаллю Запорізької обласної державної адміністрації
«За розвиток Запорізького краю» (2009 р.), Орденом Запорізької обласної ради
«За заслуги перед Запорізьким краєм» ІІ ступеню (2009 р.), Почесним знаком Вищого адміністративного суду України
(2009 р.), Пам’ятним знаком Вищого адміністративного суду України (2012 р.). Рішенням Виконкому Союзу юристів
України присвоєне Почесне звання «Видатний юрист України» (2011 р.).
131
окружний адміністративний суд, юрисдикція якого поширюється на всю територію Запорізької області. Необхідно за-
значити, що Запорізький окружний адміністративний суд став першим судом загальної юрисдикції в Запорізькій області,
який спеціалізується на розгляді адміністративних справ.
Відповідно до Указу Президента України від 16.05.2007 №417/2007 «Про кількісний склад суддів адміністративних
судів» у Запорізькому окружному адміністративному суді штатна чисельність суддів становить 28 суддів.
04 жовтня 2007 р. Запорізький окружний адміністративний суд зареєстровано як юридичну особу. Це дало змогу
розпочати організаційну роботу щодо забезпечення належних умов функціонування суду.
Першим суддею, а згодом і першим головою Запорізького окружного адміністративного суду у 2007 році був призна-
чений Прудивус Олег Васильович.
Процесуальну діяльність з розгляду адміністративних справ Запорізький окружний адміністративний суд розпочав
в грудні 2008 року. Станом на січень 2009 року адміністративне судочинство в Запорізькому окружному адміністра-
тивному суді здійснювали 8 суддів: Прудивус О. В., Нечипуренко О. М., Щербак А. А., Стрельнікова Н. В., Малиш Н. І.,
Каракуша С. М., Нестеренко Л. О., Матяш О. В. В грудні 2012 року суддівський корпус Запорізького окружного адмініст-
ративного суду був сформований повністю і склав 28 суддів.
Історична значущість створення Запорізького окружного адміністративного суду полягає в тому, що із його появою
в Запорізькій області вперше був закріплений механізм реалізації юридичних гарантій захисту прав, свобод та інтере-
сів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів
владних повноважень. Займаючи чільне місце в системі органів державної влади, Запорізький окружний адміністра-
тивний суд покликаний забезпечувати законність публічно-управлінських процесів з точки зору захисту прав, свобод
та інтересів громадян, юридичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самовряду-
вання, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій. З цією
метою суд реалізує свої юрисдикційні, превенційні, виховні, правопоновлювальні повноваження у відповідній сфері
правовідносин.
Із набуттям незалежності, Україна проголосила курс на побудову демократичної правової держави, що обумовило
виникнення якісно нових поглядів на систему гарантій прав і свобод людини та громадянина. Стрімке проникнення
в національну правову систему України міжнародних норм, які закріплюють стандарти правовідносин держави та особи,
засвідчило неефективність існуючих механізмів вирішення правових спорів між громадянами, юридичними особами
та органами публічного управління. Підсумком теоретичних пошуків стало законодавче закріплення ідеї адміністратив-
ного судочинства, яке за роки незалежності України сформувалось як цілком самостійний та демократичний правовий
інститут, спрямований на захист прав і свобод громадян та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, в ме-
ханізмі якого Запорізький окружний адміністративний суд відіграє вагому роль.
Судді Запорізького окружного адміністративного суду, червень 2011 р.
132
УПРАВЛІННЯ ОХОРОНИ, ВИКОРИСТАННЯ І ВІДТВОРЕННЯ ВОДНИХ
БІОРЕСУРСІВ ТА РЕГУЛЮВАННЯ РИБАЛЬСТВА В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ
До структури Запоріжжярибоохорони входять три територіальні відділи:
Запорізький, Енергодарський і Мелітопольський. Ділянки оперативного кон т-
ролю Управління охоплюють територію по Дніпровському (Запорізькому), Ка-
ховському водосховищах та внутрішніх водоймах в межах області. Загальний
фонд рибогосподарських водних об’єктів у межах діяльності Запоріжжярибо-
охорони становить 31 водосховище, 65 річок і 1126 озер. У водоймах області мешкають 42 види риб абориген ної
фауни (щука, лящ, окунь, плітка, карась, головень, сом та ін.), кілька видів — аккліматизантів (білий і строкатий
товстолобик, білий амур).
Пріоритетними напрямками діяльності Запоріжжярибоохорони є реалізація повноважень Державного агент-
ства рибного господарства України, а саме:
· охорона водних біоресурсів на рибогосподарських водних об’єктах Запорізької області, регулювання про-
мислу та контроль за добуванням водних біоресурсів промисловими організаціями регіону, оцінка стану запасів
водних біоресурсів;
· здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням порядку придбання та збуту об’єктів тваринного
світу в частині водних біоресурсів, проведення оперативних заходів щодо недопущення фактів незаконного ви-
готовлення та збуту заборонених знарядь лову;
· регулювання любительського і спортивного рибальства, сприяння розвитку його цивілізованих форм;
· здійснення координації та контролю заходів з зариблення водних об’єктів області, встановлення штучних
нерестових гнізд та інших заходів рибогосподарської меліорації;
· участь у розробці та координації виконання регіональних комплексних програм з охорони навколишнього
природного середовища.
69600, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 235, тел.: (061) 279-38-26, тел./факс: 279-38-52,
e-mail: zaporizhzhiaryboohorona@gmail.com, www.rybohorona.zp.ua
ЧЕРВОНЕНКО ВОЛОДИМИР ВОЛОДИМИРОВИЧ
Начальник управління
Народився 24 травня 1974 р. в м. Гуляйполе Запорізької області.
В 1996 р. закінчив Національну академію Державної прикордонної служби
України ім. Богдана Хмельницького. В 2007 р. отримав вищу військову освіту
при Національній академії прикордонної служби України.
З 2010 р. працює на керівних посадах в органах рибоохорони, а з 2012 р. очо-
лює Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та
регулювання рибальства в Запорізькій області. З 2013 р. навчається в Дніпро-
петровському регіональному інституті державного управління Національної
академії державного управління при Президентові України.
ПромисловийПромисловий
потенціалпотенціал
Запорізької областіЗапорізької області
134
Приватне акціонерне товариство «Запорізький електровозоремонтний за-
вод» — багатопрофільне підприємство галузі в Департаменті залізничного
транспорту Міністерства Інфраструктури України, яке спеціалізується на капі-
тальному ремонті електровозів:
· виробництва фірми «Шкода» (Чехія) — серії ЧС-2,ЧС-4,ЧС-7,ЧС-8;
· виробництва «НЭВЗ» (м. Новочеркаськ) — серії ВЛ-80К,Т,С, ВЛ-82М;
· модернізації електровоза ВЛ-80Т в пасажирський електровоз ВЛ-40У;
· тягових агрегатів кар’єрного залізничного транспорту серії ОПЭ1;ОПЭ1А;
ПЭ-2м та ОПЭ1АМ з автономним і без автономного живлення, а також у великій
номенклатурі виготовлення запасних частин на електрорушійний склад.
У зв’язку із будівництвом дороги,
для з’єднання Криворізького рудного
і Донецький вугільного басейнів, мі-
ністром шляхів сполучення 17 квітня
1903 р. був підписаний проект бу-
дівництва Катеринівських залізнич-
них майстерень, і вже через 2 роки,
весною 1905 р., майстерні були від-
криті. Було побудовано 11 корпусів,
в яких, в двох паралельних рядах,
розміщувалися цехи і службові приміщення. На момент відкриття майстерні були забезпечені технологічним
устаткуванням за останнім словом техніки. Для обробки деталей паровозів в цехах було встановлено 90 різних
верстатів, у наявності були підйомники та пересувні механізми.
2-го вересня 2009 р. виповнилося 50 років, як паровозоремонтний за-
вод першим в СРСР був перейменований в електровозоремонтний завод.
Так у 1958 р. почалася реконструкція заводу для виконання капітального
ремонту електровозів. На базі паровозоскладального цеху був створений
нинішній — складальний. На базі котельного — візковий, на базі тендер-
ного — апаратний; для ремонту електричних машин був створений новий
електромашинний цех, для виробництва запчастин — цех реле. А 19 люто-
го 1959 р. заводом був відремонтований перший електровоз ВЛ-22М.
На початку 60-х рр. ХХ сторіччя Запорізьким ЕРЗ освоєний ремонт
електро возів серій ВЛ-19, ВЛ-23, ВЛ-60, ВЛ-61, а також ремонт чехосло-
вацьких електровозів постійного струму серій ЧС-1, ЧС-2, ЧС-3.
У 2005 р. завод відзначив ювілей —100 років. За ці роки накопичений значний науково-технічний потенці-
ал. За багаторічну історію підприємство ніколи не простоювало, навіть в найважчі для країни роки. Як надійний
локомотив, ЗЕРЗ постійно йшов тільки вперед, накопичуючи досвід і знаходячи нові ефективні методи роботи.
Сьогодні Запорізький електровозоремонтний завод — одне з най-
більших і сучасних підприємств залізничного транспорту. Історія успіш-
ної та безперебійної роботи заводу свідчить про те, що завод повною
мірою забезпечує сучасний і якісний ремонт електровозів, їх високу
експлуатаційну надійність і безпеку руху потягів.
У цехах і підрозділах заводу працюють дві з половиною тисячі чоло-
вік. Всього цехів на підприємстві тринадцять. Найголовніший з них —
складальний. Сюди електровоз надходить в ремонт і після ремонту
відправляється на залізницю.
ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО
«ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕЛЕКТРОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД»
69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2,
тел.: (061) 787-74-04; факс: 787-52-98, e-mail: mail@zerz.com.ua, www.zerz.com.ua
БОНДАРЕНКО
ВІТАЛІЙ ПЕТРОВИЧ
Голова правління ПрАТ «ЗЕРЗ»
в
Т
р
н
н
е
г
е
і ій
135
Цей цех був побудований в 1937 р. для ремонту потужних паро-
возів серій СО і ФД, а в 1958 р. був реконструйований для ремонту
електровозів. Складальний цех обладнаний двома 75-тонними кра-
нами і 11 робочими стійлами.
Ремонт тягових електродвигунів, допоміжних машин, трансфор-
маторів, компресорів, індуктивних шунтів, перехідних реакторів
і іншого електричного устаткування всіх серій електровозів ви-
конується у електромашинному цеху. Досвідчені фахівці на уні-
кальному нестандартному устаткуванні виконують якісний ремонт
всієї номенклатури продукції, що надходить на завод. У цеху є ви-
пробувальна станція з устаткуванням, що дозволяє проводити всім
електричним машинам приймально-здавальні випробування.
Апаратний цех ремонтує високовольтну електроапаратуру
електро возів всіх серій, що поступають на завод. Після ремонту всі
електроапарати проходять перевірку і налаштування на сучасних
стендах випробувальної станції.
В колісному цеху виконується повний ремонт колісних пар
електро возів, що надходять в ремонт із зміною елементів: осі, центру,
бандажу, зубчатого колеса.
Освоєне виробництво ко-
лісних пар нового форму-
вання.
У візковому цеху ремонтують рами і вузли візків всіх локомоти-
вів, що поступають в ремонт: ресорне і колискове підвішування, галь-
мівну важільну передачу; проводять ремонт автозчепного пристрою
і гідроамортизаторів, складання і випробування колісно-моторних
блоків.
Враховуючи накопичений на Запорізькому ЕРЗ досвід в області
проектування і виготовлення кузовів електровозів серій ЧС2, ЧС4, ВЛ40У (кабін, боковин, дахів, пультів ке-
рування та інших вузлів і деталей), технологічного оснащення і ви-
пробувальної бази, на даний час розглядається створення спільно-
го підприємства між компанією «Škoda Transportation a.s.» та ЗЕРЗ,
на виробничих площах заводу, з створенням пасажирського дво-
системного шестиосного електровоза, розрахованого на роботу
в
прискореному русі з швидкостями до 160 км/год. Так на сьогодні
розроблені і затверджені Укрзалізницею технічні вимоги на даний
електровоз і спільно з компанією «Шкода», розроблений проект тех-
нічного завдання, який найближчим часом планується затвердити
після остаточного вибору технічних рішень, запропонованих потен-
ційним виробником.
Система менеджменту ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» грає ключову роль у всіх сферах
діяльності підприємства і гарантує надання послуг з ремонту електрорухомого складу і виготовлення запасних
частин, які задовольняють всім вимогам замовника.
З 2009 р. система менеджменту заводу відповідає вимогам стан-
дарту ДСТУ ISO 9001:2009. Виробничі цехи ПрАТ «ЗЕРЗ» пройшли
обов’язкову атестацію виробництва з ремонту тягового рухомого
складу, яку підтверджують атестати, видані Головним управлінням
локомотивного господарства «Укрзалізниці».
Якщо у Вас виникла необхідність у ремонті рухомого складу, а та-
кож у ремонті електричних машин, колісних пар і допоміжного елек-
троустаткування електровозів — наше підприємство завжди готове
до співпраці. Запорізький електровозоремонтний завод — надійний
і відповідальний партнер, здатний творчо вирішувати складні задачі.
е
е
с
е
б
О
л
в
р
п
г
н
с
р
е
н
п
ц
136
Приватне акціонерне товариство «Азовкабель» є прямим спадкоємцем най-
більшого в УРСР кабельного заводу «Азовкабель», було зареєстровано 14 верес-
ня 2001 року. Основний напрямок виробництва кабелів та проводів — енергетичні
кабелі та кабелі зв’язку.
Кабелі силові з мідними та алюмінієвими жилами з полівінілхлоридною ізоляці-
єю та оболонкою з різними захисними покровами типу АВВГ, ВВГ, АВВГэ, АВВГ нг-LS,
ВВГэ, ВБбШв, АВБбШв, ВВГ нг-LS з перерізом жил
до 240 мм2 та робочою напругою до 6,0 кВ, в т.ч.
в п’ятижильному виконанні:
· провід сталевоалюмінієвий неізольований
для повітряних ліній електропередач типу АС;
· провід контактний сталевоалюмінієвий фа-
сонний типу САФ для електротранспорту;
· кабелі монтажні в т. ч. вогнетривкі;
· кабелі зв’язку симетричні низькочастотні
з кордельно-паперовою ізоляцією типу ТЗ та ТЗА,
що мають різні захисні покрови з числом четвірок до 61;
· кабелі зв’язку симетричні високочастотні з кордельно-полістирольною та
кордельно-поліетиленовою ізоляцією для експлуатації в стаціонарних умовах в циф-
рових системах передачі зі швидкістю до 34368 кбіт/сек. півтактною частотою 17 МГц
та аналогових системах передачі в діапазоні частот до 5,0 МГц та інші кабелі зв’язку.
В процесі освоєння знаходяться високовольтні силові кабелі із зшитим поліетиленом напругою до 35 кВ.
На підприємстві розроблена та впроваджена з 2003 р. система управління якістю відповідно вимогам ISO 9001:2000.
Нині діє сертифікат на систему управління якістю №UA 2.042.04030-08 дійсний до 11.12.2013 р. Вся продукція заводу
сертифікована, а найбільш перспективні конструкції кабелів та проводів захищені патентами України та Росії.
З 2008 р. генеральним директором закритого акціонерного товариства «Азовкабель» був призначений Сергій Васи-
льович Стесюк. Він народився 14 червня 1961 р. в місті Овруч Житомирської області в сім’ї військовослужбовця. Після
закінчення школи служив в лавах Радянської Армії. В 1981 р. став студентом Московського енергетичного інституту,
який закінчив в 1986 р. за фахом «електроізоляційна та кабельна техніка». Після закінчення інституту повернувся на
Україну в місто Бердянськ та почав працювати в виробничому об’єднанні «Азовкабель».
Працюючі на заводі, Сергій Васильович займав різні посади до 1998 р., коли його запросили в місто Дніпропетровськ,
в компанію «Енергопром» — очолити майбутній кабельний завод. Завод створювався з «нуля» і вже через рік почав
випускати продукцію. Зараз кабельний завод «Енергопром» займає гідне місце серед кабельних заводів України.
У 2006 р. Сергія Васильовича запросили повернутися
в Бердянськ на Приватне акціонерне товариство «Азов-
кабель» на посаду першого заступника генерального ди-
ректора, а з 2008 р. С. В. Стесюк — генеральний директор
підприємства.
Під керівництвом Сергія Васильовича завод успішно здо-
лав кризу 2008 р. та приступив до впровадження сучасно-
го обладнання та освоєння нових видів кабельних виробів.
Приватне підприємство «Азовкабель» входить до складу най-
більш великих підприємств з виробництва кабельної продук-
ції в Україні, його продукція реалізується в країни СНД.
Сергій Васильович з оптимізмом дивиться на майбутнє
підприємства, бо для цього є всі підстави: дружний та ква-
ліфікований колектив, ініціативні та творчі інженерні пра-
цівники, високий авторитет самого підприємства та, визна-
на усіма споживачами, високоякісна продукція.
ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО
«АЗОВКАБЕЛЬ»
71101, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Промислова, 2-і,
тел./факс: (06153) 48-0-47, e-mail: sales@azovcable.com
СТЕСЮК
СЕРГІЙ ВАСИЛЬОВИЧ
Генеральний директор
Будівля підприємства
Кабель МКСГ
137
ООО «Азовская кабельная компания» (АКК) образована в 2000 г. на базе известного
в прошлом производственного объединения «Азовкабель», крупнейшего предприятия со-
юзного значения, которое имеет более чем полувековой опыт производства кабельно-
проводниковой продукции. В 1947 г. в целях развития судостроения правительство СССР
приняло специальное постановление о строительстве в Бердянске крупнейшего предприя-
тия по изготовлению судовых кабелей. И уже в 1950 г. здесь налаживается серийный выпуск
продукции. «Азовкабель» стал крупнейшим заводом по выпуску кабельно-проводниковых
изделий в СССР и Европе.
На сегодняшний день «Азовская кабельная компания» является лидером в Содру жес т-
ве по выпуску высокотехнологичных кабельных изделий для судов подводного и надвод-
ного флотов, буровых платформ и глубоководных аппаратов; а также для промышленных
объектов с повышенными требованиями к пожарной безопасности и эксплуатации, таких
как: атомные электростанции, метрополитены, металлургические, машиностроительные
и нефтедобывающие предприятия, портовые краны, подвижные составы, космодромы.
В тесном сотрудничестве со специалистами УкрНИИКП были разработаны и успешно
внедрены в производство кабели судовые безгалогенные и огнестойкие нового поколения,
кабели, не распространяющие горение, с низким дымо- и газовыделением, пожаростойкие
(сохраняющие работоспособность при температуре открытого пламени 850°С, в течение
3 часов), а также безгалогенные кабели с резиновой изоляцией и оболочкой. Качество
и надежность наших кабелей подтверждены положительным опытом многолетней без-
отказной эксплуатации на таких серьезных объектах как: проект «Исполин» (Каспий), «Д-6»
(Карцевское месторождение), ЛСП-1 (Каспий, Филановское месторождение), «Ледостойкий
причал» (Варандейское месторождение), буровых платформах «Арктическая», «Прираз-
ломная» (жилой модуль). Одни из последних разработок — это пожаробезопасные кабели;
морские грузонесущие кабели с разрывной прочностью до 35 тонн, не имеющие аналогов
в мире; кабели судовые герметизированные для систем передачи данных с «витой парой» 5-й категории; внедрены в производство
безгалогенные кабели с резиновой изоляцией и оболочкой.
География поставок «Азовской кабельной компании» распространяется на Россию, Китай, Южную Корею, Индию, Вьетнам, Иран
и другие страны. Кабельные изделия компании эксплуатируются в разных климатических условиях — от Крайнего Севера до тропиков.
Азовская кабельная компания занимает около 20 тыс. м2 производственных площадей, здесь работает около 500 человек.
На предприятии организован полный замкнутый цикл производства, что позволяет не только снизить себестоимость продукции,
но и контролировать ее качество. Автоматическая система управления позволяет контролировать все производство, начиная с по-
ступления материалов и комплектующих на склад, отслеживает и контролирует движение и процесс изготовления продукции, закан-
чивая отгрузкой готового товара заказчику.
На предприятии внедрена система менеджмента качества, сертифицированная на соответствие ИСО 9001-2008 Российским мор-
ским регистром судоходства. На всю номенклатуру судового кабеля получены сертификаты типового одобрения РМРС, РРР. Сертифи-
кация в системе «Военэлектронсерт» предоставляет право на поставку кабельно-проводниковой продукции для предприятий ВПК,
на предприятии постоянно аккредитовано представительство заказчика Министерства обороны, действующее на основании Согла-
шения между Правительством РФ и Правительством Украины о производственной и научно-технической кооперации предприятий
оборонных отраслей промышленности, производится дополнительная приемка ВП МО РФ. Кабели сертифицированы в системе ГОСТ Р
Госстандарта России, УкрСЕПРО, а также имеют сертификаты пожарной безопасности МЧС РФ.
«Азовская кабельная компания» активно занимается социальной политикой. Сотрудники пред-
приятия получают полноценные обеды; предприятие регулярно отправляет на учебу молодых спе-
циалистов, содержит собственный спортивный зал, для работников организовываются туристи-
ческие поездки, трудовой коллектив компании имеет все необходимые удобства для комфортного
пребывания на предприятии. Предприятие занимается благотворительной деятельностью.
Азовская кабельная компания — Ваш надежный и стабильный партнер.
ОБЩЕСТВО С ОГРАНИЧЕННОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТЬЮ
«АЗОВСКАЯ КАБЕЛЬНАЯ КОМПАНИЯ»
71101, Запорожская обл., г. Бердянск, ул. Промышленная, 2к; тел./факс: (06153) 2-13-19,
2-35-37, 5-13-18, 5-18-08, e-mail: marketing@azovcc.ru, www.azovcc.ru
РАССАДИН ЮРИЙ
МИХАЙЛОВИЧ
С 2011 г. — Генеральный директор
ООО «Азовская кабельная
компания»
138
Василівська взуттєва фабрика була введена в експлуатацію в 1964 р. У 2004 р. на площах виробничої бази взуттєвої фабрики ор-
ганізовується нове підприємство — ТОВ «Василівський завод МК», з приходом нового керівника — Шеремета Ореста Михайловича
завод почав відновлюватися. У стислі строки проведено повну реконструкцію і капітальний ремонт інженерних мереж, розроблено
проект і виконано роботи з будівництва цеху з переробки овечої шкури, проведено реконструкцію існуючих виробничих приміщень
взуттєвого виробництва з метою його повного відновлення. Наступний етап — капітальний ремонт і р